До відома

ПРИГАДАЙМО!

Бути большевиком і одночасно

українцем неможливо.

В. Винниченко

ДО РІЧНИЦІ «ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

Д.Табачнику, докторові Краткого курса історіі ВКПб до головешки

Був у нас час, коли на всіх, не лише партійних курсах, вишколах, не згадуючи про ВУЗ-и, десятки годин присвячувалось найважливішому предмету: історії партії за підручником Краткого курса історіі ВКПб. Не легкий був це предмет, зокрема його четверта глава. Згадую про це тому, що Д.Табачник є абсольвентом власне відділення історії партії. В його голові поза Краткім курсом... розуміння історії нема місця. Це такий комуністичний таліб. І можна було б не згадувати про це коли б він не нав’язував своє мислення загалові і не жадав 7 листопада в Україні зробити державним святом. Отож простежимо історію жовтневого перевороту в Росії і його наслідки для України, а української державності зокрема.

Як відомо, большевики, захопивши владу в Петрограді оголосили Декларацію, у якій війну називали злочином, оголосили право народів на самовизначення і т.п. миролюбиві кличі.

4(13) грудня 1917 року В. Ленін, як голова Совнаркому Совєтської Росії, оголосив Маніфест, в якому м. ін. говорилося, що Совнарком РФ «...визнає Народну Українську Республіку, її право зовсім відокремитись від Росії, або вступити в договір з Російською роспублікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно» ( див: В.І.Ленін, Твори, т.26,с. 319 – 321). А в лютому 1918 року в Бресті на мирній конференції з Центральними Державами і УНР Москва ще раз де юре визнала Українську державу (УНР) в особі УЦР і зобов’язалась укласти з нею угоду. Як відомо, це були лише декларації, для виграшу часу і накопичення збройних сил. Скріпившись, Совнарком РФ 24 грудня 1918 року відкликав визнання УНР. Справжня ж політика супроти України була зовсім іншою, підступною і зрадницькою, завойовницькою.

Отож, по черзі. В грудні 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський З’їзд Рад, м.ін. з ініціативи фракції комуністів, На З’їзд прибуло понад дві і пів тисячі делегатів. Тимчасом на з”їзді виявилось, що комуністи становлять всього біля 4% делегатів і на успіх розраховувати не можуть. Зрозумівши свою ситуацію вони, біля 70 осіб, покинули З”їзд в Києві і побігли до Харкова, де під охороною московських загонів «робочих і крестьян” та загонів „союза спасєнія отєчєства” відбули свій з”їзд рад. Ось на цьому з”їзді, де було аж чотирьох українців, (!) було прийнято резолюцію:

- „про входження до складу РФССР Донецько-Криворізького басейну і про виключення його зі складу України” (див: Известия Юга 14.12.1917 г.)

...про „негайне поширення на території України (УНР) всіх декретів і розпоряджень робітничо-селянського уряду федерації”.

...про те, що „Україна повина становити федеративну частину Російської республіки”. (див: там же).

Ще далі пішов т.зв. «всеукраїнський селянський з‘їзд», який відбувся там же, в січні 1918 р., під головуванням знаної чекістки Є. Бош, який визнав:

«...українська робітничо-селянська республіка входить до складу Всеросійської федеративної республіки» (див: Вестник УНР, 24.01.1918г.).

Всі ці «постанови» і «рішення» дали підставу Леніну втручатися у внутрішні справи України — УНР, з чого він і скористався. Вже в грудні 1917 року за вказівкою Совнаркому Росії до Харкова вислано з Росії військові загони Червоної гвардії в розпорядження т.зв. «штабу по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії» (зверніть увагу на назву того штабу). Штаб очолював комісар В. Антонов-Овсієнко. (див: Известия Юга, 9.12.1917 г.).

4 січня Совнарком РФ мав розроблений план наступу московських совєтських військ на Україну. Йшов він з трьох напрямків:

• з Брянська і Курська під командуванням Кудринського;

- з Гомеля під командуванням Берзіна, і з Харкова під командуванням Муравйова, а всім командував Антонов-Овсієнко (див: ЦГАКА, ф-14,оп.1,с.204, арк.28).

Наведені (лише кілька) документи стверджують чітко, що «жовтнева революція» в Україну була принесена на штиках з Росії. Була це поміч горстці російських большевиків в Україні, без якої вони не мали жодних шансів на перемогу. Кровавий Муравйов в свойому наказі писав: «Цю владу ми несемо з далекої Півночі на вістрях багнетів, і там де її встановлюємо, за будь-яку ціну підтримуємо силою цих бавгнетів». Вступивши до Києва «рабочі і крестьяни» Муравйова розстріляли в місті п’ять тисяч людей. Ось як і чим перемогла в Україні «жовтнева революція! А Україна була обеззброєна політичною глупотою тодішніх наших горе-державників соціалістів на чолі з В. Винниченком, що довело до Крутів.

Як бачимо Ленін перші загони червоної армії вислав не на фронт проти німців, а проти молодої обеззброєної Української лержави - УНР.

Дуже характерна у даному випадку заява делегації харківського ЦВК, яку Ленін вислав до Берестя в січні 1918 року на мирні переговори з Центральними державами і УНР, ось вона: «український робітничо-селянський уряд вважає Совнарком Російської Федерації, як орган радянської влади правомочний виступати від імені всієї Російської федерації. Делегація українського робітничо-селянського уряду буде діяти в складі загальноросійської делегації і в повній згоді з нею». (див: Документьі внешней политики СССР. М.57,с.88-89). Однак учасники конференції не прийняли до відома заяви харківської делегації і мирний договір був підписаний, хоч РФ не думала його дотримуватись, про що була вже мова.

Дивуватись такій поставі тих харківських «урядів» і «делегацій» не можна, бо як писали комуністи-большевики В. Шахрай і С. Мазлак в книжці «До хвилі, що діється на Україні і з Україною» (Саратов, 1919): «Ми були об’єктивно не українською партією, а російською, тобто, власне кажучи, великоросійською». Такими вони є і сьогодні.

Разом з військовою агресією і погромами розпочався грабіж України переможцями «жовтневої революції» Вже в грудні 1917 року Совнарком РФССР підрахував, що в Україні є 5 000 000 (п‘ять мільйонів) пудів, (приблизно 7,5 млн. тон) лишків зерна (див: Ленинский сборник. ХVІІІ, с.83). І почався грабіж «лишків зерна» з України і вивезення нашого хліба на Північ, що довело до голоду в Україні, якого не було в роки війни, хоч війна прокотилась через Україну двічі. Акцією грабежу «лишків зерна» і не лише зерна, керував сам В. І. Ленін, а виконавцем був його уповноважений С. Орджонікідзе, про що буде окрема мова.

Окрім того большевики вже в 1920 році закрили в Україні всі університети, а було їх, як не помиляюсь п‘ять. Україна через тринадцять літ не мала допливу людей з акадкемічною освітою. А відкриті університети в 1933/34 роках були вже совєтськими і готували службовців для окупаційної адміністрації, таких «табачників».

На закінчення ще пригадаймо, що в 1917 році відбулись дві революції «велика жовтнева революція», точніше - большевицький переворот в Росії, і березнева українська національна, визвольна. Але їхні цілі і завдання чи програми були зовсім протилежні за своїми ідеями і політичним спрямуванням. Українська змагала до відродження Української державності, їдея якої була приспана віками поневолення; російська большевицька змагала до врятування російської імперії, іншої по формі і змісту, але імперії, через повалення існуючого державного ладу в Росії, який внаслідок війни був приречений, та створення передумов до завоювання світу шляхом створення т. зв. «Світової соціалістичної республіки». Вже в наш час один з президентів США слушно зауважив, що «СССР не хоче війни, він хоче світ». Додаймо на основі історичного досвіду, Росія змагає до цього всіма засобами, включаючи також завоювання. Для цієї мети сьогодні в Росії відроджується стара ідея «третього Риму» і «руссого мира», апостолом якого призначено патріарха Кіріла.

Отже, в напрямних російського жовтневого большевицького перевороту не було місця для Української державності — і не лише української. Тому всі свої сили Москва спрямувала для знищення Української держави — УНР, втопила її в крові, і завоювала. А нам сьогодні подарувала табачників.

Питання до Д. Табачника: в РФ день пам‘яті «ВЖР» на державному рівне вже не відзначається, замість нього відзначається день національної єдності. А чому повинні це робити українці?

A propos, в Росії до шкільної літератури зараховано «АРХІПЕЛАГ ГУЛАГ» А. Солженіцина. Що відповість на це історик «Краткого курса історії ВКПб»?

С.В.Семенюк, Київ

=============

1. В. Винниченко прийшов до такого висновку по роках на еміграції, що не звільнює його від відповідальності за національну трагедію України.

Відповіді

• 2010.11.08 | Hadjibei

  можна подумати що той вилупок цих речей не знає