11/13/2010 | ukrrusj

Після того, як нинішня судова система висловилася за скасування указів Президента Ющенка про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері та Романові Шухевичу, як відомо, патріотичні сили розпочали адекватний процес стосовно так званих радянських героїв.

Нагадаємо, що звання героїв для Бандери та Шухевича визнано незаконним лише на тій формальній підставі, що вони, мовляв, не дожили до проголошення теперішньої Незалежної України, а відтак ніколи не були її громадянами. Утім, Олексію Бересту, Михайлу Василишину, Тетяні Маркус, Анатолію Шапіро та Кузьмі Дерев'янку, щодо яких із тієї ж причини логічно було б застосувати ту ж саму норму, звання Героїв України залишили. Тоді суд мотивував своє рішення тим, що на момент розгляду справи змінилося законодавство, і громадяни, мовляв, вже не можуть ось так просто звертатися до суду про скасування указів Президента. Хоч ця ситуація і свідчила про поразку проукраїнських сил в Україні, дехто зітхнув з полегшенням. Бо можна було вважати, що процес дегероїзації борців за незалежність нашої держави припинився. Але де там!

10 листопада Окружний адміністративний суд Києва, всупереч будь-якій логіці почав розглядати справу за позовом Наталії Вітренко, яка вимагає скасувати Указ Президента України Віктора Ющенка „Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті”. Вочевидь, такий розвиток подій мав би означати, що влада, складовою частиною якої є суди, з одного боку, сповідує подвійні стандарти, а з іншого, робить усе можливе, щоб прийдешні покоління українців знали якомога менше про тих своїх пращурів, які ціною власного життя виборювали свободу для нашої Батьківщини. Думки із цього приводу ми попросили висловити депутата Львівської обласної ради Ростислава Новоженця.

- Пане Ростиславе, як Ви оцінюєте сам факт цього судового процесу?

- Після приходу до влади Януковича в Україні різко активізувалася п’ята колона. З небуття вигулькнула так звана „солодка парочка” Вітренко-Марченко. Хоча їм би більше пасувало іменуватися „смердючою парочкою”, бо де б вони не були, від них завжди відгонить московським імпер-шоовінізмом. Ці особи, очевидно, єврейського походження, ховаються за українськими прізвищами, водночас, люто ненавидять все українське. Ось і на суд приперлися, обвішані георгіївськими стрічками, що символізували ще з царських часів перемогу російської зброї. У будь-якій цивілізованій країні тих, хто виступає проти борців за незалежність, що в кожного народу є святим, в кращому разі, депортували б за межі держави, а взагалі таким місце за гратами через їх антидержавну агітацію.

Позов до суду, який вони подали, - це виклик усім свідомим українцям. Тому їм потрібно дати рішучий опір. Якщо цього не робить держава, а сподіватися від керівництва України, де немає жоного етнічного українця, цього марно, це повинні зробити українські патріоти. І тому я підтримую громадську ініціативу «Просвіти» і вже надіслав окружному адміністративному суду Кєва заяву з наполяганням залучити мене як третю особу на стороні відповідача. Сподіваюсь, що це зроблять і тисячі інших українців.

- Чи цього буде достатньо для захисту інтересів титульної нації на теренах власної держави?

- Взагалі, нам треба припинити тільки захищатися, але й розпочати рішучий наступ на антиукраїнські сили, що до краю розперезалися у нашій державі. Ворога треба бити його ж зброєю. Чому б, скажімо, не подати чисельні позови до суду хоча б, аби не визнавати учасниками бойових дій (за що належать відповідні пільги та пошана в суспільстві) ветеранів НКВС та інших каральних радянських органів, від яких загинули мільйони українців?

Вітренко і Марченко, очевидно, гідні нащадки енкаведистів і не розстрілюють українців лише тому, що зараз інші часи.

- Але була вже спроба відповісти таким же чином на скасування указів про звання героїв Бандері та Шухевичу. Тоді суди не прийняли заяв від патріотів, посилаючисть на те, що змінрився закон та не може кожен громадянин судитися з владою у будь-якому суді. Як ви оцінюєте той факт, що у Вітренко прийняли саме таку заяву. Чи не варто очікувати такої ж відмови на адекватні дії з боку українців, як це було кілька місяців тому?

- Звісно, що на судову гілку влади, яка в Україні повністю підпорядкована владі виконавчій, годі сподіватися. Однак, це не означає, що шукати справедливості через суд зовсім намарно. Принаймні, опосередковано, результату можна таки домогтися. Адже Президент Янукович таки не виконав рішення суду і не скасував указ про присвоєння героя Степанові Бандері. Більше того, інформація про суд над Бандерою, та ще й у 50-річчя його вбивства московським агентом, розбурхала в суспільстві пристрасті і, безумовно, позитивно вплинуа на зростання національної свідомості в сучасній Україні.


Читати далі тут http://duhvoli.com.ua/index.php?article=247