Сир у мишоловці не не для того, щоб мишу годувати!
11/16/2010 | Йосиф Сірка
В Україні дехто хоче, щоб українську історію їй писали сусіди, а дехто української історії взагалі не хоче, бо вона „дуже” українська! Для всякої цивілізованої країни її історія є не тільки переглядом того, що було, але й школою, яка вчить як уникнути помилок минулого. Чомусь кажуть, що не знаючи минулого – не можна будувати майбутнє! Для українців особливо важливими повинні б стати уроки історії, оскільки втрата Україною своїх провідників, своїх ґеніїв протягом останніх понад 350 років не має аналогів серед націй, які чисельністю близькі до української. Знищення українських гетьманів, голодомори, сибірські заслання та вбивства національних провідників аж до отруєння екс-президента Ющенка повинно змусити українців глибше вивчати історію. Зокрема слід вивчати поведінку, політичні дії керівництва країною, яка понад 300 років мріяла про звільнення від різних окупантів!
Недавно стало відомо, що головним охоронцем українського президента є громадянин Росії. Сам охоронець висловився, що він російський патріот, а тепер буде ще й українським! Чи можна бути патріотом країни, якої ти не є громадянином? Не знати, що мав на увазі охоронець президента.
Під сучасну пору є країни, що визнають подвійне громадянство – США та Канада мають таку угоду, Іспанія визнає подвійне громадянство з кількома Південно-американськими країнами. Індія надає своє громадянство людям, які покинули країну і постійно працюють і проживають поза межами Індії. Сусіди України Словаччина, Угорщина, Румунія надають паспорти закордонного словака, угорця, румуна, а Польща надає польську карту українцям-полякам – все це відповідає більше політичним бажанням шовіністів, які ніяк не можуть змиритись з існуючими кордонами України. Справа в тому, що паспорти закордонного громадянина згаданих країн могли отримати люди, які до даних націй не мали жодного етнічного відношення, але дуже бажали отримати „папір”, який би дозволяв виїхати з України хоч би у близьке закордоння. Загально відомо також надавання російського громадянства в Україні, що зокрема поширене в Криму. Слід зазначити, що російські „керманичі” також не приглядаються до етнічного походження - їм вистачає вже того, щоб хтось розмовляв російською і вони зразу його зараховують до „соотечественников” ( співвітчизників, якими вони юридично не є і не можуть бути). Тобто, нацистська термінологія cтосовно „судетських” та інших „Landsleute” ( краяни, співвітчизники) для російських шовіністів цілковито розрахована на симпатії, так само як і нацисти рахували на симпатії німецькомовних у Чехословаччині, Польщі, Австрії та де інде.
Тому дуже небезпечно зголошуватися до „русскоязичних”, оскільки Путін зразу може розпоряджатися ними як своїми підлеглими. Між іншим, у Саудівській Арабії друге громадянство вважається кримінальною справою. В Европейському Союзі громадянство країн-членів Союзу не грає жодної ролі, бо це ж союз країн.
Наведені приклади з подвійним громадянством та закордонними паспортами є для того, щоб краще зрозуміти, в якій небезпеці знаходиться президент України В.Янукович, який має головного охоронця громадянина РФ. Недавня заява того охоронця, що він російський патріот, а буде ще й українським, тому, що охороняє президента України, нагадує нам Сташинського. КҐБ вислало Сташинського до Бандери з метою його вбивства і за це німецький суд засудив не тільки Сташинського, але й вимагав арешту та переслухання Шелепіна, який був головою цієї жорстокої установи, яка дала Сташинському наказ убити Бандеру. Зрештою, сліди отрути, що мала знищити екс-президента України Ющенка можна також шукати саме у тих джерел, які так безпрецедентно звели зі світу Литвиненка у великобританській столиці.
Звичайно, що можна бути патріотом двох країн, це найкраще іллюструють діяспорні українці, які організують численну допомогу найрізноманітнішого виду, щоб допомогти українському народу подолати „тернисту дорогу” до волі, демократії та добробуту.
Минулого тижня в Канаді пройшов день пам’яті на вшанування полеглих у всіх війнах, включно з Афґаністаном. Серед канадського війська під час 1-ої та 2-ої світових війн було десятки тисяч солдатів та офіцерів українського походження, а з-поміж них деякі були удостоєні найвищих канадських військових нагород. Особливої уваги заслуговує Пилип Коновал (1888 – 1959), який був в рядах канадської армії і за хоробру часть в боях у Франції під час Першої світової війни був нагороджений найвищою військовою нагородою Великобританської Імперії Хрестом Вікторії з рук короля Джоржа V (George V) 1917 року.
Наша стурбованість повинна бути поважною щодо долі українського президента, оскільки його охоронець не має жодного відношення до України, але є найнятим захисником. Такого у світі звуть німецьким словом „Ґастарбайтер” (Gastarbeiter - робітник-гість). Дуже дивно, що президент України довіряє уряд своїм краянам з Донецька, а от свою охорону довірив чужинцеві.
Може московський охоронець українського президента залишився б без уваги, коли б у московському телебаченні не показали образливий фільм-пародію на Януковича, в якому сказано, що про нього все записано у відповідній книзі і він повинен поводитися відповідно.
Нема сумніву, що кремлівські спеціалісти мали на увазі „книгу компроматів”. Однак, один з російських політологів зазначив, що сьогодні в Україні компромати вже б не викликали жодного враження, навіть коли б заявили, що політик був в минулому людоїдом. Зрештою, справа з компроматами не завжди виплатиться – яскравий приклад з Лукашенком, якого Москва також фільмом-компроматом хотіла „приборкати”.
Справа значно поважніша! Що станеться, коли Путін дасть своєму дійсному „соотечественнику” наказ знищити Януковича, бо компромати не допомагають!? Який патріотизм тоді у „охоронця” президента України спрацює!? А може потрібно буде більше солдатів послати до Чечні, чи Даґестану!
Ми знаємо, що не ідеологи нацистської доктрини про „соотечественников” потерпіли (крім тих, що в Нюрнберзі перед воєнним трибуналом опинились), але мільйони невинних, серед яких, перш за все, діти, жінки та старші чоловіки втратили свою батьківщину.
Тому історія повинна нас повчити, що сир у мишеловці є лише принадою, щоб забрати життя миші, а не для того, щоб її нагодувати! А паперові „принади” для людей можуть набрати трагічного кінця не тільки для одної особи, але й цілої родини, нації.
Зокрема насторожує той факт, що ніхто з українських діячів, замордованих руками КҐБ – Коновалець, Бандера, Ребет та інші, не мали таких уповноважень які має сучасний презитдент України, а поплатилися життям!
Чи не був фільм-карикатура на Януковича попередженням – коли не будеш слухняним, то ми маємо на тебе книжку?! Щоправда, Коновальця, Бандеру, Ребета та навіть Ющенка, чи Литвиненка ніхто не попереджав, але, можлливо, „зреформований” КҐБ змінив свій стиль!?
Недавно стало відомо, що головним охоронцем українського президента є громадянин Росії. Сам охоронець висловився, що він російський патріот, а тепер буде ще й українським! Чи можна бути патріотом країни, якої ти не є громадянином? Не знати, що мав на увазі охоронець президента.
Під сучасну пору є країни, що визнають подвійне громадянство – США та Канада мають таку угоду, Іспанія визнає подвійне громадянство з кількома Південно-американськими країнами. Індія надає своє громадянство людям, які покинули країну і постійно працюють і проживають поза межами Індії. Сусіди України Словаччина, Угорщина, Румунія надають паспорти закордонного словака, угорця, румуна, а Польща надає польську карту українцям-полякам – все це відповідає більше політичним бажанням шовіністів, які ніяк не можуть змиритись з існуючими кордонами України. Справа в тому, що паспорти закордонного громадянина згаданих країн могли отримати люди, які до даних націй не мали жодного етнічного відношення, але дуже бажали отримати „папір”, який би дозволяв виїхати з України хоч би у близьке закордоння. Загально відомо також надавання російського громадянства в Україні, що зокрема поширене в Криму. Слід зазначити, що російські „керманичі” також не приглядаються до етнічного походження - їм вистачає вже того, щоб хтось розмовляв російською і вони зразу його зараховують до „соотечественников” ( співвітчизників, якими вони юридично не є і не можуть бути). Тобто, нацистська термінологія cтосовно „судетських” та інших „Landsleute” ( краяни, співвітчизники) для російських шовіністів цілковито розрахована на симпатії, так само як і нацисти рахували на симпатії німецькомовних у Чехословаччині, Польщі, Австрії та де інде.
Тому дуже небезпечно зголошуватися до „русскоязичних”, оскільки Путін зразу може розпоряджатися ними як своїми підлеглими. Між іншим, у Саудівській Арабії друге громадянство вважається кримінальною справою. В Европейському Союзі громадянство країн-членів Союзу не грає жодної ролі, бо це ж союз країн.
Наведені приклади з подвійним громадянством та закордонними паспортами є для того, щоб краще зрозуміти, в якій небезпеці знаходиться президент України В.Янукович, який має головного охоронця громадянина РФ. Недавня заява того охоронця, що він російський патріот, а буде ще й українським, тому, що охороняє президента України, нагадує нам Сташинського. КҐБ вислало Сташинського до Бандери з метою його вбивства і за це німецький суд засудив не тільки Сташинського, але й вимагав арешту та переслухання Шелепіна, який був головою цієї жорстокої установи, яка дала Сташинському наказ убити Бандеру. Зрештою, сліди отрути, що мала знищити екс-президента України Ющенка можна також шукати саме у тих джерел, які так безпрецедентно звели зі світу Литвиненка у великобританській столиці.
Звичайно, що можна бути патріотом двох країн, це найкраще іллюструють діяспорні українці, які організують численну допомогу найрізноманітнішого виду, щоб допомогти українському народу подолати „тернисту дорогу” до волі, демократії та добробуту.
Минулого тижня в Канаді пройшов день пам’яті на вшанування полеглих у всіх війнах, включно з Афґаністаном. Серед канадського війська під час 1-ої та 2-ої світових війн було десятки тисяч солдатів та офіцерів українського походження, а з-поміж них деякі були удостоєні найвищих канадських військових нагород. Особливої уваги заслуговує Пилип Коновал (1888 – 1959), який був в рядах канадської армії і за хоробру часть в боях у Франції під час Першої світової війни був нагороджений найвищою військовою нагородою Великобританської Імперії Хрестом Вікторії з рук короля Джоржа V (George V) 1917 року.
Наша стурбованість повинна бути поважною щодо долі українського президента, оскільки його охоронець не має жодного відношення до України, але є найнятим захисником. Такого у світі звуть німецьким словом „Ґастарбайтер” (Gastarbeiter - робітник-гість). Дуже дивно, що президент України довіряє уряд своїм краянам з Донецька, а от свою охорону довірив чужинцеві.
Може московський охоронець українського президента залишився б без уваги, коли б у московському телебаченні не показали образливий фільм-пародію на Януковича, в якому сказано, що про нього все записано у відповідній книзі і він повинен поводитися відповідно.
Нема сумніву, що кремлівські спеціалісти мали на увазі „книгу компроматів”. Однак, один з російських політологів зазначив, що сьогодні в Україні компромати вже б не викликали жодного враження, навіть коли б заявили, що політик був в минулому людоїдом. Зрештою, справа з компроматами не завжди виплатиться – яскравий приклад з Лукашенком, якого Москва також фільмом-компроматом хотіла „приборкати”.
Справа значно поважніша! Що станеться, коли Путін дасть своєму дійсному „соотечественнику” наказ знищити Януковича, бо компромати не допомагають!? Який патріотизм тоді у „охоронця” президента України спрацює!? А може потрібно буде більше солдатів послати до Чечні, чи Даґестану!
Ми знаємо, що не ідеологи нацистської доктрини про „соотечественников” потерпіли (крім тих, що в Нюрнберзі перед воєнним трибуналом опинились), але мільйони невинних, серед яких, перш за все, діти, жінки та старші чоловіки втратили свою батьківщину.
Тому історія повинна нас повчити, що сир у мишеловці є лише принадою, щоб забрати життя миші, а не для того, щоб її нагодувати! А паперові „принади” для людей можуть набрати трагічного кінця не тільки для одної особи, але й цілої родини, нації.
Зокрема насторожує той факт, що ніхто з українських діячів, замордованих руками КҐБ – Коновалець, Бандера, Ребет та інші, не мали таких уповноважень які має сучасний презитдент України, а поплатилися життям!
Чи не був фільм-карикатура на Януковича попередженням – коли не будеш слухняним, то ми маємо на тебе книжку?! Щоправда, Коновальця, Бандеру, Ребета та навіть Ющенка, чи Литвиненка ніхто не попереджав, але, можлливо, „зреформований” КҐБ змінив свій стиль!?