N`oublie jamais (пам’ятай завжди)
11/21/2010 | Еліна Шишкіна
Через шість років після Майдану мені як учасниці тих подій все частіше доводиться чути, що Майдан – це фальшивка, технологія аби задурити голови лохів, страшенне розчарування. Нічого абсурднішого і дурнішого я не чула. Тому пишу цю статтю – як відповідь на весь той бруд, який ллють на нас – тих, хто тоді не злякався, хто вийшов, хто мав мужність і силу до боротьби. Пишу не як 28-річний політик, а як 22-річна Учасниця Майдану – першого в Україні руху ненасилля і мирного супротиву.
Як швидко спливає час… Вже шість років пройшло з часів Майдану, а наче було вчора. Враження, що я не 28-річна народний депутат України, а 22-річна студентка 5 курсу Інституту міжнародних відносин, яка в листопаді 2004 року разом із сотнями тисяч людей вийшла на Майдан – за свої дитячі мрії, свої переконання, своє майбутнє.
Через шість років після Майдану мені як учасниці тих подій все частіше доводиться чути, що Майдан – це фальшивка, технологія аби задурити голови лохів, страшенне розчарування. Деякі навіть картають себе за свій вибір – тоді. Нічого абсурднішого і дурнішого я не чула. Тому пишу цю статтю – як відповідь на весь той бруд, який ллють на нас – тих, хто тоді не злякався, хто вийшов, хто мав мужність і силу до боротьби. Пишу не як 28-річний політик, а як 22-річна Учасниця Майдану – першого в Україні руху ненасилля і мирного супротиву.
Ніколи, ні за яких обставин не повірю в те, що Майдан – це фальшивка чи політтехнологія, бо всі мої відчуття, емоції, переживання, все – ІСТИННЕ.
Як можна назвати фальшивкою і технологією неймовірної сили ВІРУ і СИЛУ віри, неусвідомлене, на якомусь вищому духовному рівні, відчуття спокою і легкості посеред тих буремних подій, посеред того негативу, залякувань, загроз, які тоді існували? Твоє серце не відчуває страху –
коли ти, бачачи людей вперше в своєму житті, стоїш, взявшись з ними за руки, і разом ви зупиняєте колонну міліцейських машин, щоб вони не заїхали в тил Майдану, коли приводиш до додому незнайомців з наметового містечка, щоб вони могли помитися, поїсти і нормально виспатися,коли йдеш на Майдан, а на зустріч тобі п’яна компанія представників опонентів.
Не може бути технологією гармонія із Всесвітом, з кожним із присутніх, яку ти відчуваєш, коли стоїш поряд із невідомими тобі людьми, але вас єднає одне – ВІРА у себе і МУЖНІСТЬ виступити за своє майбутнє, а звідси – СИЛА ДУХУ – та справжня, нездоланна ніким і нічим, одвічна і присутня в кожному з нас СИЛА,
Глибинні відчуття, сила духу, віра ніколи не були, не є і не будуть фальшивкою чи технологією. Вони – ІСТИННІ, неможливо підробити емоції, переживання конкретних людей. Майдан був, є і буде феноменом духовного єднання, злиття людських душ у духовному екстазі із Всесвітом, подією, якої до того не знала Україна.
Незважаючи на те, скільки нас стояло на Майдані, нас об’єднувало одне – ВІРА в себе, НАДІЯ на себе і ЛЮБОВ одне до одного. Я не пам’ятаю жодного випадку за всі ці тижні, коли хтось чи словом чи дією образив, принизив чи нагримав на ближнього. Неймовірної сили єднання, відчуття одне одного, солідарності і ВІРИ. Ми були єдині. Більш світлого спогаду у своєму житті я не пригадую. Нічого подібного ні до Майдану, ні після нього я не відчувала.
Ми не в змозі оцінити ті події адекватно через наші суб’єктивні відчуття. Однак що Майдан – це символ мужності, наснаги, ВІРИ, СИЛИ ДУХУ, цього факту заперечувати неможливо.
Ті, хто вважають Майдан технологією, не спроможні, в силу обмеженості духу, пережити і відчути все те, що тоді ми відчували. Не здатні, бо звикли жити без крил.
В мене шалене розчарування в лідерах, які стояли на сцені і закликали до боротьби, страшенно лякаючись всіх нас при цьому. Гнів і обурення на «лідерів», які змусили повірити, що мають крила, але зрадили. «Народжений повзати, літати не зможе».
В мене немає жодного розчарування у Майдані як явищі. В мене немає жодного розчарування в собі чи тих людях, які вийшли на Майдан.
Я не маю і тіні жалю за свій вибір, бо йшла за глибинним покликом свого молодого і гарячого серця, бо вірила і мала СИЛУ боротися проти дій бандитської влади, проти способу мислення, який нам нав’язувала система, проти самої системи, СИЛУ боротися за себе і своє майбутнє, мала МУЖНІСТЬ ризикнути своїм життям заради своїх мрій.
Якщо повернутися в минуле, я би вдруге вийшла на Майдан.
Як швидко спливає час… Вже шість років пройшло з часів Майдану, а наче було вчора. Враження, що я не 28-річна народний депутат України, а 22-річна студентка 5 курсу Інституту міжнародних відносин, яка в листопаді 2004 року разом із сотнями тисяч людей вийшла на Майдан – за свої дитячі мрії, свої переконання, своє майбутнє.
Через шість років після Майдану мені як учасниці тих подій все частіше доводиться чути, що Майдан – це фальшивка, технологія аби задурити голови лохів, страшенне розчарування. Деякі навіть картають себе за свій вибір – тоді. Нічого абсурднішого і дурнішого я не чула. Тому пишу цю статтю – як відповідь на весь той бруд, який ллють на нас – тих, хто тоді не злякався, хто вийшов, хто мав мужність і силу до боротьби. Пишу не як 28-річний політик, а як 22-річна Учасниця Майдану – першого в Україні руху ненасилля і мирного супротиву.
Ніколи, ні за яких обставин не повірю в те, що Майдан – це фальшивка чи політтехнологія, бо всі мої відчуття, емоції, переживання, все – ІСТИННЕ.
Як можна назвати фальшивкою і технологією неймовірної сили ВІРУ і СИЛУ віри, неусвідомлене, на якомусь вищому духовному рівні, відчуття спокою і легкості посеред тих буремних подій, посеред того негативу, залякувань, загроз, які тоді існували? Твоє серце не відчуває страху –
коли ти, бачачи людей вперше в своєму житті, стоїш, взявшись з ними за руки, і разом ви зупиняєте колонну міліцейських машин, щоб вони не заїхали в тил Майдану, коли приводиш до додому незнайомців з наметового містечка, щоб вони могли помитися, поїсти і нормально виспатися,коли йдеш на Майдан, а на зустріч тобі п’яна компанія представників опонентів.
Не може бути технологією гармонія із Всесвітом, з кожним із присутніх, яку ти відчуваєш, коли стоїш поряд із невідомими тобі людьми, але вас єднає одне – ВІРА у себе і МУЖНІСТЬ виступити за своє майбутнє, а звідси – СИЛА ДУХУ – та справжня, нездоланна ніким і нічим, одвічна і присутня в кожному з нас СИЛА,
Глибинні відчуття, сила духу, віра ніколи не були, не є і не будуть фальшивкою чи технологією. Вони – ІСТИННІ, неможливо підробити емоції, переживання конкретних людей. Майдан був, є і буде феноменом духовного єднання, злиття людських душ у духовному екстазі із Всесвітом, подією, якої до того не знала Україна.
Незважаючи на те, скільки нас стояло на Майдані, нас об’єднувало одне – ВІРА в себе, НАДІЯ на себе і ЛЮБОВ одне до одного. Я не пам’ятаю жодного випадку за всі ці тижні, коли хтось чи словом чи дією образив, принизив чи нагримав на ближнього. Неймовірної сили єднання, відчуття одне одного, солідарності і ВІРИ. Ми були єдині. Більш світлого спогаду у своєму житті я не пригадую. Нічого подібного ні до Майдану, ні після нього я не відчувала.
Ми не в змозі оцінити ті події адекватно через наші суб’єктивні відчуття. Однак що Майдан – це символ мужності, наснаги, ВІРИ, СИЛИ ДУХУ, цього факту заперечувати неможливо.
Ті, хто вважають Майдан технологією, не спроможні, в силу обмеженості духу, пережити і відчути все те, що тоді ми відчували. Не здатні, бо звикли жити без крил.
В мене шалене розчарування в лідерах, які стояли на сцені і закликали до боротьби, страшенно лякаючись всіх нас при цьому. Гнів і обурення на «лідерів», які змусили повірити, що мають крила, але зрадили. «Народжений повзати, літати не зможе».
В мене немає жодного розчарування у Майдані як явищі. В мене немає жодного розчарування в собі чи тих людях, які вийшли на Майдан.
Я не маю і тіні жалю за свій вибір, бо йшла за глибинним покликом свого молодого і гарячого серця, бо вірила і мала СИЛУ боротися проти дій бандитської влади, проти способу мислення, який нам нав’язувала система, проти самої системи, СИЛУ боротися за себе і своє майбутнє, мала МУЖНІСТЬ ризикнути своїм життям заради своїх мрій.
Якщо повернутися в минуле, я би вдруге вийшла на Майдан.
Відповіді
2010.11.21 | igorg
Так, дякую. Хто був той знає. А оті соплі це
здебільшого від тих хто переживав і розчаровувався на дивані перед ТБ.То була сила духу й волі українців. Й це не загинуло, воно є і буде. Й це добре знають наші вороги.
2010.11.21 | Max
100%! (Re: Так, дякую. Хто був той знає. А оті соплі це)
igorg пише:> здебільшого від тих хто переживав і розчаровувався на дивані перед ТБ.
Маю одного такого знайомого, що говорив тоді, в 2004-му: "А шо то дасть? ВОНИ й так зроблять, як захочуть" і подібне. Нині він вже від добрих кількох років ходить "страшно розчарований" (то його власний вислів)
2010.11.22 | Леон
Re: Майдан - це наше минуле й наше майбутнє.
Взял свой опус образца января 2005 (по свежим следам). К сожалению, сейчас на чужом компе без украинской раскладки.Обращаюсь к участников событий: Конечно же вероятность, что мы лично встречались тогда, шесть лет назад, невелика, но, даже в самые тяжёлые моменты прошу - не забывайте, что через Майдан прошли миллионы Граждан Украины ВСЕХ НАЦИОНАЛЬНОСТЕЙ (в т.ч. и русских, как, скажем, я). Всех не запугать и не посадить! Тримаймось при будь-яких обставинах!
оригинал статьи здесь: http://volleon.hmarka.net/pr/15.html
15.Я був на Майдані...
...Дні і ночі, переплутані між собою. Десятки тисяч облич, сотні спілкувань на добу. Люди із всіх регіонів України, країн СНД, дальнього зарубіжжя. Настрій - обурення на шляху до Майдану швидко переходить у святковий підйом, рішучість, впевненість у правоті і в перемозі. Відносини між людьми - справжнє, не штучне братерство, комунізм. Все загальне - думки, проблеми, перемоги, хвилювання. І вже до купи - загальна їжа, цигарки, чай та кава, що зігрівали нас у тривали нічні варти. На що це схоже? Хто зрозуміє - це братерство міцніше, ніж братерство на фестивалях авторської та рок пісні, це десь схоже на стосунки у першоапостольскій церкві. Для деяких шлях сюди - раптове обурення махінаціями з їх голосами, інші очікували цього Майдану декілька місяців або років.
...Я в зовнішньому ланцюзі периметра блокування Адміністрації Президента. Ліворуч від мене - громадянин Росії, праворуч - Польщі. Із відчинених дверей авто лунає "Show must go on" Фредді Меркьюрі. Трохи пізніше підходить громадянин Канади і починає викрикувати у гучномовець "Ваша хата не з краю!" Звісно так! Інакше ми б не стояли тут, на маленькому шматочку української землі, відстоюючи права свої, тих, хто не мав можливості приїхати, і, особливо тих, хто навіть і не знав, що їх знову принизили, котрий вже раз дорівнюючи до бидла...
...Ми гріємось біля бочки з вогнищем поруч із наметом Острозької Академії. ( Надпис - "ми за Ющенка, і ректор з нами" ) Ми - це люди із різних регіонів: Рівненщина, Львівщина, Тернопільщина, Черкащина, Київщина... Спілкуємось українською. Підходять хлопці з помаранчевою символікою. Теж намагаються розмовляти українською, але їм дуже важко: роблять великі паузи, не можуть підібрати зручного слова. Я їх розумію - сам декілька років тому був у такому-ж становищі. Львів’яни звертаються: "Хлопці! Переходьте на російську! Ми вас зрозуміємо!" Відповідь: "Ні... пойміть, ми... хочемо розмовляти українською!" Виявляється - хлопці з Донбасу, хвилюються, як їх зустрінуть після цього. Деяким із них вже погрожували по телефону. Хлопцям із заходу це дивно, неймовірно! Я не був у Донецьку більше року, але за останні пів роки бачив Крим, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Харків... Я - розумію! Я пам'ятаю, як марганецьким шахтарям забороняли виходити на мітинги, погрожуючи звільненням з роботи. Я пам'ятаю, як брудно проходили минулі парламентські вибори у 35 окрузі. Я знаю, як штучно зіштовхували росіян з українцями та татарами в Криму, щоб їм було байдуже - хто краде їх загальні гроші. Я згадую, як підприємцям із Харкова втлумачили, що бізнес і мафія - це нерозподілені частки одного світу, пропонуючи їм голосувати за злочинця. Я щодня бачу молодь, яка не маючи надії, кидається по-чорному у пияцтво та наркоманію. Я бачу, як людей відірвали від коренів, вкрали свідомість, та витискують з них по потребі радість, або частіше озлобленість та байдужість. Я розумію, чому ці хлопці були сумні, я розумію, чому не знімати їх на фото- та відеокамери...
...Кімната біля їдальні в СПУ (Спілці Письменників України). Тут гріється, їсть або спить велика купа людей цілодобово. Заходить бандурист і починає співати-розповідати стародавні думи часів Київської Русі...
...СПУ. Надпис біля туалету: " Панове революціонери! Прохання не кидати паперу в унітаз! "...
...СПУ. Актовий зал. Практично цілодобово тут сплять люди: на сцені, попід сценою, у проходах, на стільцях і попід ними. Сплю на сцені. Хтось питає - чи моя гітара? "Так." - кажу ( взагалі , найрозповсюджене слово в ці дні у Києві ). "Зіграй." Сідаю, заспівав ( як завжди із зачиненими очима ); відчинив очі - люди слухають. Заспівав ще пару пісень - оплески. Ось так - довелося виступити на сцені у Спілці Письменників України...
...СПУ. Заходжу у медпункт, питаю щось від кашлю. Мені дають таблетки-льодяники. Дивлюсь: хлопцю обробляють стопи - він у легких чоботах поморозив ноги. Півгодини тому я бачив, як його умовляли піти відпочивати: він простояв у ланцюзі біля 15 годин. ледве умовили...
...Киянка похилого віку двічі, тричі приносила 2-5 літрів кави та чаю щоденно...
...Жінка із Ірпеня за два місяця принесла на Майдан біля 560 літрів борщу, не рахуючи інших страв...
...Принесли великі піци: одна на 16 осіб. Підходжу до носія, питаю, чи якась партія або фонд замовили? Він відповів - "Ні, шеф приватного підприємства щодня наказав виносити 200 піц на Майдан"...
...Один чоловік приніс 50 блоків цигарок: L&M, Marlboro. Я сказав, що дешевих цигарок було б більше. Він відповів, що якщо буде замало, він іще принесе. "Ви варті більшого!"...
...Виступ по телебаченню Тараса Чорновола. Тарас каже, що він нащадок справи батька. Я озирнувся: знаю що багатьом із них він щойно наплював у душу. Ще він каже, що люди на Майдані, бо їм тут краще, ніж вдома, що вони тут гроші заробляють. Ми сміємося. Ми знаємо: ці промови для провінцій , і більше для сходу. Там - дивні люди: вірять усьому, окрім правди. Потім каже, що Янукович - послідовний опозиціонер. Ні, цьому навіть і на сході не вірять, тільки в псіхушці. Раніш був іще один брехун на екрані, казав, що нічого особливого не відбувається, що він контролює становище у Києві. Це він теж для провінції казав, бо на той час сидів у Конче-Заспі, навіть носу не висовував, а у Києві вже було біля мільйону протестуючих. Нам теж було смішно...
...До речі, якщо вам скажуть, що хтось там їздив на Майдан і заробив купу грошей, попросить показати його особисто. Я вже багато разів прохав, до цього часу а ні одного не бачив. Або то брехун, або крадіжник, або він не під нашими прапорами стояв...
... Писати можна до нескінченності. Майже кожна з тих 43 діб, проведених у Києві були наповнені такою кількістю подій, такою кількістю тепла, що крапля цього здатна збуджувати людей, робити їх краще, робити їх живими...
...Велика подяка Юрі, Валері із Тернополю, Андрію, Олексію, Вері Афанасієвній, дяді Борі із Києва, Марго із Сміли, Маші із Сімферополю, Сергію із Дубна, Оксані з Франківська, Джеммі та Золтану зі Львова, Острозькій Академії і багатьом-багатьом іншім. Коли я виходжу у ці сірі будні сірого ( не блакитно-білого - сірого! ) регіону, спогади про вас підіймають в мені надію, що настане час, і я перестану відчувати себе на своїй рідній українській землі, немов на чужині.
PS: Прочитав свої опуси, і зрозумів, що мої знання щодо мови ще далекі від досконалості. Вибачте, будь ласка, якщо когось це дратує або ображає.
2010.11.22 | jz99
щиро написане не може дратувати й ображати
2010.11.21 | harnack
Так ось віра в українську органічність - яка є завжди чинною
й активною, довіра в українську одвічну природу яка дає свої плоди. Отому-то нинішня януко-політика тільки тимчасова отрута і лиш паскудне марево, яке треба хірургією українського розуму видалити раз і назавжди. Щодо фізичних іноприродних величин: на жаль - отеє не обійдеться без насилля.2010.11.22 | ДЖУРА
Відгук на злобу дня
Читаю статтю Шишкіної і дивуюся обмеженості думок за в цілому, мабуть, щирими словами баришні.Батько домовився про мандат нардепа в 25 років. Купив у БЮТі на лояльність Але ж, схоже, за цей дівчина не виросла. Шикарна зарплата, статус. А думки порожні. Слів не може знайти, аби висловити почуття. Про яку законотворчість може йти мова. Жах. Краще б уже мовчала. Адже займає місце розумної людини, сама не будучи навіть подібною до такої. З малоліства навчена, що за тебе напишуть помічники. А ось відважилася на пулічний прояв почуттів і засвітила свою порожність.Прости Господи і сохрани від такого блуду людського.
2010.11.22 | Shooter
троль абикнавєнний. к ногтю би
2010.11.27 | BGWolf
Re: Відгук на злобу дня
ДЖУРА написав: «…дивуюся обмеженості думок за в цілому, мабуть, щирими словами баришні…» і далі продовжив в такому ж негативному контексті вислови щодо особи авторки статті та її походження.Щодо обмеженності думок, то хай буде відомо багатослівному пану, що для того, щоб передати високі переживання душі, немає у нашому словнику слів, які могли б це адекватно зробити, про що дуже добре сказав російський поет Ф. Тютчев:
Как сердцу высказать себя?
Другому как понять тебя?
Поймёт ли он, чем ты живёшь?
Мысль изречённая есть ложь.
Є така порода двоногих, яка становить перед собою ціль – нагадити в душу, використовуючи для цього найменший привід, в даному випадку використавши походження дописувача, а також принизливе «баришні». Але головне не соціальне походження людини а стан душі – чи спить вона, чи живе, про що інший поет , нмд, добре сказав:
…Тот, у кого нет музыки в душе,
Кого не тронут сладкие созвучья,
Способен на грабёж, убийство, подлость,..
Угрюмы, как Эреб, души его движенья –
Не верь такому…
Розділяю думки, викладені у пості пані Еліни. Мої діти також були на Майдані з першого і до останнього дня. Сам особисто підтримував майданівців матеріально, але не міг до них приєднатися на постійній основі, бо на той час перебував на державній службі. Та за рекомендацією дітей на вихідні приїздив до Києва на Майдан. Що можу сказати? Згоден із своїми дітьми, що там була така духовна атмосфера, яка далеко не в кожному храмі відчувається. Але для мене Майдан важливий іншим. І в часи СРСР, і в часи незалежності України, коли чув гімн, нічого не відгукувалося в душі. А от на Майдані, коли у перший вечір мого перебування більше мільйона заспівали «Ще не вмерла Україна…», в душі відчув такий трепіт, що почав співати разом з усіма, а на очі навернулися сльози. Тоді відчув себе українцем в повному значенні цього слова. Можете посміхатися, але після того, коли чую гімн України, встаю…
Шановна пані Еліна! Дозволю дати Вам пораду: не звертайте, будь ласка уваги на таких лжеджур (на жаль, їх немало), слухайте свою душу.
Мир Вам!
2010.11.23 | Є
Re: N`oublie jamais (пам’ятай завжди)
Абсолютно згоден з авторкою - на Майдані був свій ДУХ!І в це НЕ може повірити нова влада, бо духу того вона НЕМАЄ,
Й це правда ДЛЯ НИХ - бо ждя них, щоб стояли й мітингували - треба платити, треба організовувати політтехнології.
Бо практично ніхто за них просто так стояти НЕ буде!
От й вся різниця!
Та й тоді стояли НЕ за Ющенка - а за ПРАВДУ і ВІРУ у НОВЕ життя.
А Ющенко був персоніфікацієб тої віри.
Й то біда НЕ людей майдану, а політиків, що вони НЕ доросли до рівня людей.
Поможи, Боже!
2010.11.23 | Арій.
Це донька бувшого генпрокурора Шишкіна?
2010.11.25 | Evgen
На Майдані не було бруду
А лити бруд на Майдан можуть лише ті, хто бачив по телевізору, на канапі, з кавою... та ще відробляють замовлення. Сталося, як завжди - одні творять, а зовсім інші використовують.2010.11.25 | Леон
Re: На Майдані не було бруду
Сказав би так - на Майдані як і всюди було різне - і щирі люди, і падлюки. Але, якщо брати за базове - який дух панував, то нема сумніву в тому що Майдан неповторний за піднесенням духу, свідомості та Патріотизму. Просто акценти настрою були виставлені таким чином, що звичайна для буднів байдужість, падлючість, нахабність та інше виставляли людину чужою в цих бурхливих подіях... А подібні люди слабкі - підстроюються під загальний настрій...Звісно - це лише моє ІМХО.