Близько 200 римських українців, незважаючи на зливу, зібрались на площі Республіки в Римі, щоб вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору 32-33 років в Україні. Захід був організований Християнським Товариством українців в Італії у співпраці з іншими громадськими організаціями Риму та громадами УГКЦ.

Розпочавши молитвою акцію «Не дамо згасити свічу пам’яті», отець парох української парохії св. Сергія і Вакха о.Іван Кулик прочитав послання Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара та Апостольського Візитатора для українців Італії та Іспанії Преосвященнішого Діонізія (Ляховича). У посланні, зокрема, говориться: «Минуле століття було свідком кількох геноцидів, крім двох великих і страшних воєнних конфліктів. Цей Голод 1932 – 1933 рр., в якому цілеспрямовано виморено кілька мільйонів людей, був одним із найгірших геноцидів на планеті. Бо його здійснено в такий протиприродний спосіб, що був одним із найжорстокіших, – адже не вбивали безпосередньо людей, але забирали їм хліб, тобто те, що має служити на підтримання життя. Така жорстокість людини супроти людини – нечувана. До сьогодні вона нас шокує, до сьогодні важко уявити, що людська істота могла сягти такої ницості і зненависті до людини, до життя й до України.

Коли ми щороку збираємося, щоби відзначити пам’ять того велетенського злочину, ми не тільки хочемо згадати, що було, не тільки хочемо поручити Богові в молитві душі невинних жертв цього нелюдського насилля, але твердо постановити докласти всіх зусиль, щоб такі страшні події не могли повторитися. Мусимо бути дуже в цьому рішучими й послідовними, бо те, що сталося в минулому, може завжди повернутись. Нашим завданням є, щоб ані ми, ані грядущі покоління не допустили повторення такої трагедії.

Світимо свічку, як символ, щоби світло пошани для людини та її Богом даних прав, відігнало темряву, яка може залягти в злочинних душах. Ми мусимо постановити собі боротися проти будь-якого зла, бо сьогодні пригадуємо жорстокий наочний приклад, до чого може довести потурання злу.

Нехай милостивий Господь кріпить нас у нашій постанові, і своїм світлом веде дорогою правди і справедливості, пошани до кожної людини – його, Божого творіння.

Нехай пам’ять отих безневинних жертв Голодомору буде вічною, і вічно нам нагадує про наш людський моральний обов’язок!»

Ведучий мітингу, Голова Християнського Товариства українців в Італії, Олесь Городецький, зачитав звернення Світового Конгресу Українців з нагоди 77 річниці Голодомору.

Про історичні причини та передумови Голодомору розповіла в своєму виступі Марія Беднарчук, керівник українського фольклорного театру «Берегиня». Діти української недільної школи «Свята Софія» під керівництвом Мирослави Горбенко розповіли поезії про Голодомор та поклали букети з колосків до символічної Свічки Пам’яті.

Особливо зворушливою був виступ полтавчанки, журналістки та письменниці Валентини Виноградової. Вона розповіла про історію своєї родини, більша частина якої загинула під час Голодомору. «Я народилася у Полтаві, та моє генеалогічне дерево (по татовій лінії) проросло саме у тому невеличкому селі, про яке розповідав Микола Васильович Гоголь у “Вечорах на хуторі близ Диканьки”.

Та сьогодні я згадаю цей хутір з трагічного приводу... У 1932-33 роках, через сто років від того часу, як Гоголь уславив ці мальовничі місця, вони стали нагадувати картини з фільму жахів: селяни вимирали цілими родинами, хати перетворювалися на пустки, худоби в господарстві майже не залишилося, люди їли кішок, собак, збирали на болотах черепашки, пекли оладки з чорного крохмалю, який виробляли з гнилої картоплі... Знаю про це з розповідей моєї бабусі Домахи. В неї було троє синів, вона змогла врятувати їх від голодної смерті, годуючи коровячим молоком. На щастя, бабусину корову не забрали сталінські засланці, які шугали щотижня по коморах колгоспників і відбирали не тільки зерно, а й картоплю, борошно, навіть сушку з яблук... Під виглядом “хлібозаготівлі” проводилася зовсім інша політика...

Майже всі наші родичі – брати та сестри моєї бабусі і дідуся та їх діти - померли від голоду... Дідусеві вдалося врятувати тільки одну маленьку племінницю Марфушу, яку він приніс на плечах, з сусіднього села, за 10 кілометрів. Все життя вона дякувала своїм “названим батькам” за те, що врятували її від голодної смерті.

З мого власного прикладу бідування ОДНІЄЇ родини в ОДНОМУ селі можна уявити, що коїлося в той час В КОЖНОМУ КУТОЧКУ УКРАЇНИ.»

Італієць Альберто Васконі зазначив, що італійське суспільство ще недостатньо проінформоване про цей сталінський геноцид проти українців. Особисто він лише недавно відкрив для себе правду про Голодомор, в тому числі, завдяки книзі професора Граціозі «Листи з Харкова».

Професор Римського університету "Ла Сап’єнца" Оксана Пахльовська у своєму виступі зазначила, що потрібно розглядати Голодомор не лише в історичному аспекті, а й з погляду сучасності, сприймаючи це як урок на майбутнє. «Адже демократична Україна – це запорука міцності демократії у всій Східній Європі. Тому Європейське Співтовариство повинно бути дуже уважним до ситуації в Україні. Власне, мовчання Європи і світу в цілому в тридцяті роки дозволило сталінському режиму вчинити жахливі злочини проти людства, один з яких – Голодомор. Тоді на Заході не була почута українська інтелігенція, яка просила допомоги в протистоянні тоталітарному режиму. Маємо усвідомити, що й нині Україна – останній кордон демократії в Східній Європі, тож потребує розуміння й солідарності демократичного світу в захисті своєї пам’яті і громадянських свобод» - зазначила Пахльовська.

Представник української молоді, Мар’яна Тріль зачитала звернення українців Італії до італійського парламенту про визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Від Міської Ради Риму виступив спеціальний представник мера у справах зв’язків з Європейськими інституціями Федеріко Рокка. Він зазначив, що міська рада бере участь у цій акції оскільки вважає Голодомор жахливою трагедією українського народу. «Міська рада Риму робитиме все необхідне для пришвидшення визнання Італією Голодомору геноцидом українців, щоб невинні жертви та їх нащадки отримали історичну справедливість».

На завершення акції представник мера запалив «Свічку моління», яка була освячена в Києві 19 червня 2010 року, після чого всі присутні помолилися за душі невинно убієнних та заспівали «Вічная пам’ять».

21 листопада 2010 року на прохання громади у всіх українських церквах з благословення Преосвященного Діонізія (Ляховича), відбулися панахиди за душі жертв Голодомору.

Християнське товариство українців в Італії

Відповіді

• 2010.12.01 | Evgen

  Re: Українці Риму вшанували пам'ять жертв Голодомору

  Ми ще повністю не можемо уявити таку страшну жорстокість людини до людини. Заперечення - не каяття, а схвалення й бажання повторити.