12/07/2010 | Bogun

Мої батьки вирішили врешті продати свою хатку, бо ж потрібно купити якийсь куток молодшому брату і якусь комірчину собі. Наскільки важко продавати батьківську хату, може зрозуміти лише той, хто цим займався. Та врешті мова піде не про це. Звичайно, продаючи якусь нерухомість, вони заплатили податки державі, як законослухняні громадяни. Я також, як приватний підприємець щоквартально сплачую податки і в мене, звичайно, навіть питання не стоїть про те, щоб їх не сплачувати. По-перше, моя позиція така – держава повинна стягувати податки, для свого нормального функціонування і розвитку. По-друге, мені не потрібно ніяких проблем з державними органами, я хочу спокійно працювати, щоб забезпечувати свою родину і мати, що вділити на допомогу іншим людям, які цієї допомоги потребують. Ось моя позиція, щодо податків, і як на мене, це позиція кожної нормальної людини.

Закінчується 2010 рік. До цих пір не вщухли емоції навколо ПК, який без сумніву необхідний нашій державі. Переглядаючи свою сторінку у Facebook, я зустрів інтерв’ю такого собі пана Бродського, який з піною біля рота доказував як багато платить в державну скарбницю великий бізнес, і як мало малий та середній. Мені згадалися події 2004 року. В проміжках між стоянням на Майдані вирішив заскочити в банк зробити платіж за комунальні послуги. Стоячи в черзі, я почув бесіду двох бабусь. Одна з них чи то прибирала, чи то жила в одному будинку з паном Жванією. Вона розповідала, що цей «революціонер» взагалі ніколи не платить за комунальні, кожен місяць під його поштовою скринькою нагромаджуються платіжки, які потім врешті вимітаються і викидаються на сміття. Не знаю, може то був наклеп, на вельмишановного пана християнського-демократа, але я тоді подумав, а чому б ні, невже це не може бути. Якщо б він затято не платить, я більш чим впевнений його ніхто не вижене з того житла і тим більше ніхто йому не відключить телефон чи електрику. Зате звичайним людям за несплату можуть серед зими вирубити тепло або світло, і всі погоджуються, що це справедливо. Не сплатив, не отримав.

І ось тут виникає конфлікт двох справедливостей: людської (загальноприйнятої) і іншої справедливості для якої я ще не підібрав назви. Назвемо її просто – їхньої.

Мій брат, що працює в суді, розповідав про хлопця, що проходив по справі крадіжки в особливо великих розмірах. Він працював зав. складом в одному супермаркеті і потягнув продукції на 7000 гривень, ще на 50000 гривень потягнули менеджері і продавці, врешті все повісили на нього і дали йому 6 років в’язниці. Потім я стикнувся з діями міської влади одного райцентра, яка вклала в проект, що повинен був працювати для користі громади кілька мільйонів гривень. Він не запрацював, не вірно прорахували, не там збудували і ще маса факторів, які повинні були урахуватися про створенні проекту. Зараз він стоїть, в ньому ночують бомжі (хоч якась користь) і хтось рахує зароблені на цьому гроші. До відповідальності не було притягнуто жодного.

Є в мене впевненість, що щось не так діється в державі в якій Конституція і закони діють тільки стосовно однієї категорії громадян, зате абсолютно не діють відносно інших.

В Індії є каста людей, що називаються недоторкані. Це найнижча каста, люди з інших каст не можуть спілкуватися з ними (це принизливо) і навіть вбивши недоторканого, людині з іншої касти нічого не буде, такі в них закони. Нічого Вам це не нагадує? Чи не ми з Вами ці недоторкані. Наших школярів можуть стріляти п’яні міліціонери, наших дочок можуть збивати автомобілі «їхніх» дітей, вони ґвалтують наших дітей, вони можуть на нас полювати в полях Кіровоградщини, вони можуть зібратися і вирішити стягнути з нас останні гроші через нові податкові правила, вони вимагають з нас хабарів, їх захищає судова система, могильовщина і хорошковщина… А що ж ми? А ми спромоглися лише на анти податковий Майдан і все… Озирніться, ми всі недоторкані, ми усі нижча каста… Ну вбили якогось селянина на Кіровоградщині, ну збили з десяток людей на наших вулицях. Ну, що ж, це чуже горе, воно до нас не дотикне. А тут врешті, вони знахабніли і полізли до наших кишень, ну це вже ні в які рамки не входить і ми трошки дали їм по рукам, хоч це нас не захистить, коли вони іншим разом полізуть до наших кишень.
Може врешті, досить ховатися за розчаруваннями і страхами і на порі спитати і з них. Давайте хоча б почнемо з найгарячішого. Чи платять «вони» податки і куди йдуть наші податки?

Хотілося б спитати творців кодекса: громадянин Тігіпко, ви заплатили податки з проданих вами «Swedbank» активів «ТАС», громадянин Азаров ваш синок заплатив податки з усіх тих об’єктів, як ви технічно з державної власності переписали на нього, громадянин Бродський, як платять податки усі ваші бізнес структури, громадянин Черновецький ви заплатили податок з проданого вами «Правексу»…

Тепер спитаємо Київську міськраду, з якого це дива вони взялися фінансувати будівництво храму релігійної структури іншої держави, яка провадить на території України антиукраїнську і антидержавницьку діяльність? З чиєї доброї ласки вирішується питання будування на зібрані з нас кошти вертолітних майданчиків, для надзвичайно дорогого гелікоптера нашого Гаранта? Чому ми повинні сплачувати утримування богемної «їхньої» лікарні Феофаніі, в той час як в Охматдиті немає обладнання, яке б могло врятувати життя тисяч дітей, що народжуються з вадами серця? Чому на всі наші творчі національні спілки з бюджету виділяється менше коштів, аніж на мисливське господарство Кабміну?

У нас є що в них запитати, і вже прийшов час це робити. Тож не будемо мовчати. Є пропозиція розпочати акцію «Спитай в них…». Можливо з якоюсь іншої назвою, але давайте не будемо мовчати.