12/07/2010 | Святослав Караванський

Едуард Матвійчук – глава Одеської обласної державної адміністрації, або коротше – губернатор Одещини. Цабе, ще й немале. Що нам відомо про пана Едуарда або ближче до життя – “господина Эдуарда Матвейчука”? Народився у Закарпатті. Очевидно, українець. Рідна мова теж, очевидно, українська. Обраний до Верховної Ради України 2006 р. за списком “Нашої України”. У Раді переметнувся до Партії регіонів. 2010 р. президент Янукович призначив його губернатором Одещини. Чим відзначився “господин Эдуард Матвейчук” на своєму високому посту? По-перше своєю нелюбов’ю до державної – його рідної – мови. Ні у праці, ні в офіційних виступах пан Едуард не користується державною мовою. Чи це його особиста примха, чи так його інструктував “старший урка” – не знаємо. Зате нам відомо інше. Заступивши на посаду, пан Едуард скасував державну дотацію єдиній в Одесі український газеті “Чорноморські новини”. Не треба, мовляв, на Одещині української газети. Є грецька газета на Одещині, є болгарська. Цим газетам уділено дотацію. Тільки не українській. Про те, як цей крок відбився на газеті, дізнаємось із листа заступника редактора “Чорноморки” Ольги Іванівни Сірої до письменника Олекси Різниченка. Цитую: Доброго дня, Олексо Сергійовичу! Перепрошую, що з таким запізненням висилаю Вам статтю. Чесне слово – геть замоталася і забула про ваше прохання. Даруйте. У нас дуже складна ситуація – колектив сидить без зарплати, але й то півбіди, а ціла біда в тому, що вже й за друк газети платити нема чим. Для влади то дуже зручна нагода буде втілити свій чорний задум – стерти «Чорноморку» з лиця землі. Українці таки не вміють любити українську справу «до глибини кишені», і наші заклики про фінансову допомогу (у тому числі до політичних сил) поки що залишаються без відповіді. Отож увесь час голова зайнята тим, де би вишукати кошти, аби газета продовжувала виходити. Тепер ще й маємо новий клопіт – постійно телефонують люди, яким відмовляють в оформленні передплати на «Чорноморку», тобто робиться ще один тиск – фінансовий та психологічний – і на колектив, і газету. Влада методично іде до поставленої мети. Вона не хоче, щоб на Одещині виходила українська газета, а ура-патріоти теж не поспішають нам допомагати. Іноді опускаються руки й задумуєшся: а, може, й справді наша газета Одещині не потрібна? Даруйте за такий песимізм, бо то від болю за справу, яку робимо. Звісно, ми будемо боротися до останнього, але, на жаль, наші сили і можливості досить обмежені. Така ось ситуація. А тому ще раз прошу пробачення, що не відразу надіслала статтю. До речі, вона, як і більшість публікацій «Чорноморки» розташована на сайті газети – http://chornomorka.com З найкращими побажаннями, Ольга. P. S. Якщо серед ваших знайомих є заможні небайдужі люди, що можуть хоч якось допомогти, повідомте, будь ласка, наші банківські реквізити. Як кажуть, з миру по нитці… Щоб вистояти у нинішній скруті. (Розрахунковий рахунок № 2600930011195 в Одеській обласній філії АКБ Укрсоцбанк, м. Одеса, МФО 328016, код ОКПО 20990766 (обов’язково слід зробити примітку «На підтримку газети»). Отакі гаразди. “Старший урка” у вітанні з нагоди дня української писемности, перерахувавши історичні заслуги української мови, заявляє про надійний захист з його боку української державної мови. Золоті слова. Але чи відповідають вони правді? На ділі ж він попризначав на ключові посади у державі відвертих українофобів, які ведуть прямий наступ на українську мову, цілий шалман табачників, хорошковських, матвій... Хотів сказати матвійчуків і затнувся. Чи ж можна усіх українців – на прізвище Матвійчук прирівняти до одного, що ганьбить своє прізвище поведінкою Квіслінґа? І я згадав іншого Матвійчука, автора пісень і музики до своїх пісень – Анатолія Матвійчука. Що ми знаємо про нього? Народився у тих же краях, де й Едуард. Свого роду і своєї мови не відцурався, що видно з його пісень. Послухаймо: Що ж ми бачимо? Два Матвійчуки – два світи. Один світ – світ любови, світ віри, світ добра і правди, світ світла й надії, світ поваги до свого роду й мови, світ свободи. Другий світ – світ злоби й ненависти, світ хамства й брутальности, світ безправ’я диктату й примусу, світ цинізму і зрадливости, світ підлабузництва і кар’єризму. Відколи світ світом ці два світи б’ються між собою: чия візьме. Б’ються вони не одну сотню років і в Україні. Б’ються між собоє і два Матвійчуки Один – словом і піснею, бо він Людина, а Людина інших засобів не знає. Другий – заборонами, утисками, арештами й тюрмами, бо він... Хто він – хай скажуть читачі. C.Караванський

---

Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський