Тиждень права
12/08/2010 | Олександр Северин
Сталося так, що влада в Україні традиційно не любить вибори. В їхньому сприйнятті це, напевно, якісь необов'язковий і прикрий клопіт, якесь дражлива марнота, яко же і смертний гріх проти їхньої омріяної та укоханої "стабільности".
На вибори, як пам'ятаємо, в уряду може не знайтися грошей. На уряд, кнопкодавів і "гаранта" – є, а на вибори – нема. Дзуськи.
Вибори можна обізвати "злочином проти народу" і нічого тобі за це не буде – не те що пожиттєвого "бану" з влади і політики, а навіть громадянської обструкції чи то пак гакмареби.
Вибори можна, смачно плюючи з Печерських пагорбах на Конституцію і рішення Конституційного суду, скасувати, як це зробили з місцевими виборами 30.05.10* і на наступний день ініціатори і втілювачі цієї паскудної справи не опиняться у Дніпрі, а залишатимуться ("с понтом" – як можливо сказав би мій майже земляк Янукович), перепрошую на слові, "елітою", а дехто з них ще і надалі розводитиметься про демократію і верховенство права. Ба більше – декого ще і без огиди слухатимуть.
Вибори можна не призначити, як це сталося з виборами до ВРУ – тупо і по-хамськи, знов-таки на порушення прямих і найвищої сили норм чинної Конституції і чинного ж виборчого закону. І що? А ніщо. Ніхто з тих членів ЦВК, що не проголосували за початок не пізніше 22-го листопада 2010 року виборчого процесу не ходить на допити, не зробив собі гаракірі і не тікає від розлючених "простих громадян"(с).
І отут – просто про громадянське. Чи про просто громадянське – як вийде.
Не будучи (іншаАлла) у тому самотнім і вважаючи себе громадянином хоча і вельми ледачим, але таким котрому брутальна і нахабна сваволя влади все ж не по цимбалах (питання не стільки в тому, ким вони нас вважають, а ми їх, а у тому, ким ми вважаємо себе), я подав до суду. 26.11.10 позовну заяву було благополучно отримано у Київському апеляційному адміністративному суді, якому, за Кодексом адміністративного судочинства України, підсудні такі справи за позовами до ЦВК.
Йдемо далі (і будьмо, як закликають у церквах, уважні). Згідно з КАСУ "суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви". Авжеж, "вирішує"… "Не так все просто", - як казав колись мені один нині народний регіональний депутат, офіцер КГБ. Мабуть він знав, про що казав, тому і став нині народним регіональним депутатом.
Отже, проминули два дні, проминуло куди більше, вельмишановний суд зберігає таємничу мовчанку, позивача про дату, місце і час розгляду справи геть не повідомляючи. Ані письмово, ані телефоном, ані електронною адресою – ніяк. Зрештою, на дуже офіційному сайті Єдиного державного реєстра судових рішень вдається самотужки виявити інформацію, що ще 26-го листопада, виявляється, два вельмишановні судді вельмишановного ж, без сумніву, суду хутко "повернули позовні заяви" трьом відповідачам – невідомим, яко безіменні полеглі солдати.
Чарівність художнього слова служителів Феміди, з якою (чарівністю) вони зворушливо одностайно і одностильнопояснюють малописьменним і малоосвіченим позивачам, що читати кодекс так, як його написано – глибоко неправильно, пропоную оцінити кожному**, я ж зараз про інше.
Позивач, котрому позовну заяву "повернуто" (між іншим – брехня, ніхто мені її насправді не повернув, а це два аркуші A4 і, до речі, зовсім не м'якого паперу – спеціально на випадок, якщо у судах сутужно не лише з поштовими марками), має дві основні опції поведінки:
1. Оскаржувати відфутболювальну ухвалу суду. Але апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали або ж протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. А хто її позивачеві надав? Правильно – ніхто. А скільки в Україні де-факто тягнеться апеляційна процедура? Підказую – буває, що і роками. А час, прошу панствo завважити, спливає, виборчий процес не починається. Тьотя Феміда вмиває руки і "мовчки страшно відбиває чечьотку".
2. Вчинити відповідно до судової ухвали, звернувшись до суду за місцем проживання (для мене, до Києва "понаєхавшего", це не близький світ). Але ж заковика у тому, що через ту саму таємничу мовчанку суду позивач дізнається (а радше здогадується) про наявність ухвали за десять днів після її нібито прийняття, а "позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльности виборчої комісії <…> може бути подано у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльности". Тьотя Феміда з достоїнством розкланюється перед публікою. Завіса.
У сухому залишку маємо: порушення права обирати і бути обраним (ст.38 Конституції України, ст.3 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), порушення права на судове оскарження (ст.55 Конституції, cт.13 Конвенції), порушення права на інформацію (ст.34 Конституції, ст.10 Конвенції), ну і, в гарнірі, чергове перекреслення конституційних декларацій про якусь там правову державу. Зрештою, як і завжди, нічого дивного, було б дивним протилежне. Можливо, колись подивується Європейський суд з прав людини, але то вже буде інша історія.
А поки що – історія, як можливо сказав би Подерв'янський, "пацавата": в Україні, як радісно повідомляють ЗМІ, триває, уявіть собі, "Всеукраїнський тиждень права". Симулякри атакують. Хуцпа квітне. Геббельс би плакав.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітки:
*Розгляд апеляційних скарг низки громадян у справі за позовами до ВРУ та президента щодо протиправности скасування місцевих виборів 30.05.10 відбудеться у Київському апеляційному адміністративному суді 17.12.10.
**
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12519684
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12556056
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12603363
На вибори, як пам'ятаємо, в уряду може не знайтися грошей. На уряд, кнопкодавів і "гаранта" – є, а на вибори – нема. Дзуськи.
Вибори можна обізвати "злочином проти народу" і нічого тобі за це не буде – не те що пожиттєвого "бану" з влади і політики, а навіть громадянської обструкції чи то пак гакмареби.
Вибори можна, смачно плюючи з Печерських пагорбах на Конституцію і рішення Конституційного суду, скасувати, як це зробили з місцевими виборами 30.05.10* і на наступний день ініціатори і втілювачі цієї паскудної справи не опиняться у Дніпрі, а залишатимуться ("с понтом" – як можливо сказав би мій майже земляк Янукович), перепрошую на слові, "елітою", а дехто з них ще і надалі розводитиметься про демократію і верховенство права. Ба більше – декого ще і без огиди слухатимуть.
Вибори можна не призначити, як це сталося з виборами до ВРУ – тупо і по-хамськи, знов-таки на порушення прямих і найвищої сили норм чинної Конституції і чинного ж виборчого закону. І що? А ніщо. Ніхто з тих членів ЦВК, що не проголосували за початок не пізніше 22-го листопада 2010 року виборчого процесу не ходить на допити, не зробив собі гаракірі і не тікає від розлючених "простих громадян"(с).
І отут – просто про громадянське. Чи про просто громадянське – як вийде.
Не будучи (іншаАлла) у тому самотнім і вважаючи себе громадянином хоча і вельми ледачим, але таким котрому брутальна і нахабна сваволя влади все ж не по цимбалах (питання не стільки в тому, ким вони нас вважають, а ми їх, а у тому, ким ми вважаємо себе), я подав до суду. 26.11.10 позовну заяву було благополучно отримано у Київському апеляційному адміністративному суді, якому, за Кодексом адміністративного судочинства України, підсудні такі справи за позовами до ЦВК.
Йдемо далі (і будьмо, як закликають у церквах, уважні). Згідно з КАСУ "суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви". Авжеж, "вирішує"… "Не так все просто", - як казав колись мені один нині народний регіональний депутат, офіцер КГБ. Мабуть він знав, про що казав, тому і став нині народним регіональним депутатом.
Отже, проминули два дні, проминуло куди більше, вельмишановний суд зберігає таємничу мовчанку, позивача про дату, місце і час розгляду справи геть не повідомляючи. Ані письмово, ані телефоном, ані електронною адресою – ніяк. Зрештою, на дуже офіційному сайті Єдиного державного реєстра судових рішень вдається самотужки виявити інформацію, що ще 26-го листопада, виявляється, два вельмишановні судді вельмишановного ж, без сумніву, суду хутко "повернули позовні заяви" трьом відповідачам – невідомим, яко безіменні полеглі солдати.
Чарівність художнього слова служителів Феміди, з якою (чарівністю) вони зворушливо одностайно і одностильнопояснюють малописьменним і малоосвіченим позивачам, що читати кодекс так, як його написано – глибоко неправильно, пропоную оцінити кожному**, я ж зараз про інше.
Позивач, котрому позовну заяву "повернуто" (між іншим – брехня, ніхто мені її насправді не повернув, а це два аркуші A4 і, до речі, зовсім не м'якого паперу – спеціально на випадок, якщо у судах сутужно не лише з поштовими марками), має дві основні опції поведінки:
1. Оскаржувати відфутболювальну ухвалу суду. Але апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали або ж протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. А хто її позивачеві надав? Правильно – ніхто. А скільки в Україні де-факто тягнеться апеляційна процедура? Підказую – буває, що і роками. А час, прошу панствo завважити, спливає, виборчий процес не починається. Тьотя Феміда вмиває руки і "мовчки страшно відбиває чечьотку".
2. Вчинити відповідно до судової ухвали, звернувшись до суду за місцем проживання (для мене, до Києва "понаєхавшего", це не близький світ). Але ж заковика у тому, що через ту саму таємничу мовчанку суду позивач дізнається (а радше здогадується) про наявність ухвали за десять днів після її нібито прийняття, а "позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльности виборчої комісії <…> може бути подано у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльности". Тьотя Феміда з достоїнством розкланюється перед публікою. Завіса.
У сухому залишку маємо: порушення права обирати і бути обраним (ст.38 Конституції України, ст.3 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), порушення права на судове оскарження (ст.55 Конституції, cт.13 Конвенції), порушення права на інформацію (ст.34 Конституції, ст.10 Конвенції), ну і, в гарнірі, чергове перекреслення конституційних декларацій про якусь там правову державу. Зрештою, як і завжди, нічого дивного, було б дивним протилежне. Можливо, колись подивується Європейський суд з прав людини, але то вже буде інша історія.
А поки що – історія, як можливо сказав би Подерв'янський, "пацавата": в Україні, як радісно повідомляють ЗМІ, триває, уявіть собі, "Всеукраїнський тиждень права". Симулякри атакують. Хуцпа квітне. Геббельс би плакав.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітки:
*Розгляд апеляційних скарг низки громадян у справі за позовами до ВРУ та президента щодо протиправности скасування місцевих виборів 30.05.10 відбудеться у Київському апеляційному адміністративному суді 17.12.10.
**
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12519684
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12556056
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12603363
Відповіді
2010.12.09 | rais
Для України тижня мало...
2010.12.10 | Crazy Lawyer
А Катеринчук успішно оскаржив (л)
http://yurpractika.com/news.php?id=0024102Киевский апелляционный админсуд удовлетворил апелляционную жалобу Н.Катеринчука по делу об обжаловании бездеятельности ЦИК
07 декабря 2010 года Источник:Юридическая Практика
Сегодня Киевский апелляционный административный суд удовлетворил апелляционную жалобу народного депутата Украины, лидера Европейской партии Украины Николая Катеринчука и отменил определение Окружного административного суда г. Киева от 24 ноября с.г., которым ему возвращено исковое заявление о признании противоправной бездеятельности Центральной избирательной комиссии относительно уклонения от объявления о начале избирательного процесса очередных выборов народных депутатов 27 марта 2011 года.
«Киевский апелляционный административный суд также направил дело по моему иску к ЦИК в Окружной административный суд г.Киева для продолжения рассмотрения дела. Постановление апелляционного суда вступило в законную силу и обжалованию не подлежит», — подчеркнул Николай Катеринчук.
2010.12.10 | Sean
Так я теж оскаржую, подивимося наскільки успішно
тільки до ВАСУ, і прошу направити саме в Київський апеляційний адмінсуд - саме та'як сказано в КАСУ.Але якщо мені відмовлять, а він виграє справу - я не дуже ображуся )
2010.12.15 | Олекса
Re: Тиждень права
Дивно... Як правило, коментарів буває досить багато. А ця тема, вже не один тиждень слідкую, чомусь не цікавить коментаторів. Мабуть, більшість "коментуючих" писак є на службі у ... А біс його знає. Одне зрозуміло, що не українського народу, а відробляє свої срібняку за допомогою "клави"...2010.12.15 | Лермонтов
Якби проблема була настільки сер'йозною, як Ви пишете, невже б
опозиція, що виграла б від цього найбільше (бо мала б шанс прийти до влади), не влаштувала б шарварку у ВР і не блокувала б геть усе: від щитової з сортирами до прибиральницької зі швабрами?Очевидно, що наразі нинішній владі немає альтернативи (спасибі, Юшенко!). Тож і немає у людей велкого бажання протестувати.
2010.12.15 | Sean
Гм...Не "якби", а є серйозною
непроведення виборів, котрі за Конституцією мають бути - мало що може бути серйознішимЛермонтов пише:
> Очевидно, що наразі нинішній владі немає альтернативи (спасибі, Юшенко!).
Не одному йому спасибі
> Тож і немає у людей велкого бажання протестувати.
Кого влаштовує, що у них вже не вперше вкрали вибори, тому нічого і ніхто не допоможе. Втім, можливо їм і не варто допомагати.
2010.12.15 | Лермонтов
А може, люди не хочуть конституційної більшості в ригів? Бо,
повторюся, зараз альтернативи їм немає і ані БЮТ, ані НУНС _і близько_ не підійдуть до наявного представництва у ВР.То що, нехай загине Україна, але закон має виконуватися? (~с)
2010.12.16 | Sean
може деякі люди взагалі нічого не хочуть
ні до суду подати, ні на Майдан вийти, ні листівку поширитиЛермонтов пише:
> повторюся, зараз альтернативи їм немає і ані БЮТ, ані НУНС _і близько_ не підійдуть до наявного представництва у ВР.
мені до того в контексті питання нема справи
> То що, нехай загине Україна, але закон має виконуватися? (~с)
Україна гине якраз зокрема від того, що не виконуються закони, а чи не кожен тягне в бік власної "доцільности", як вони те розуміють.
Перепрошую, пане, за всієї поваги пояснювати очевидні речі що коли проти Конституції скасовано вибори це погано незалежно від політичної кон'юнктури, мені нема часу і натхнення
p.s. Раджу зареєструватися, цим Ви полегшите модераторам Майдану життя вже сьогодні
2010.12.16 | Олекса
Re: А може, люди не хочуть конституційної більшості в ригів? Бо,
Лєрмонтову:Є Закони, так би мовити Божі, які виходять зі Справедливості, а є "закони", які "пишуть" загарбники влади для населення підконтрольної їм території щось на кшталт правил поведінки - "шаг вправо, шаг влєво - пріравніваєтся к побєгу. Расстрєл на мєстє!" Цим якраз і займається так званий уряд на чолі зі своїм смотрящім Януковичем. Це нам плата за 20 річну і ранішу бездіяльність і довірливість "балакучим тіточкам". А що робити, чесно кажучи, не знаю...
2010.12.15 | Sean
От, до речі, Катеринчук судиться (л)
http://maidanua.org/static/news/2010/1292405436.htmlМою апел.скаргу отримано в ВАСУ 13-го грудня - побачимо чи вони ворушитимуться (звісно не здивуюся, якщо ні)