Республіка «як в Росії», проект приречених. Фантастичне опо- (л)
12/10/2010 | Федір Крюгер з Млієва
відання
Спроби мавпування чужої сутності – це убогість. Існуюча республіка безсоромно мавпує проект РФ. Чому? Тому, що убогість – умова її існування з боку кураторів. Хто куратори? Їх навіть називати заборонено, бо це фашизм, расизм, нацизм та інша ксенофобія. Тобто, усі ми знаємо, хто це, і що з ними робити (див. Т.Г.Шевченко, «Гайдамаки»). Все просто, і рецептура, між іншим, вражає палаючою пристрастю почуттів від серця. Утилізація непотребу зігріває небеса.
Чи потрібна республіка «як в Росії»? Не потрібна. Бо навіщо в такому разі посередники? Це ж паразити-плагіатори, і це очевидно. Були колись такі представники «канадської оптової компанії», парили наївним китайський непотріб на вулицях, пам’ятаєте? Нині ця шваль називає себе «елітою». Колись, в старі добрі часи, подібного роду «елітку» виводили на чисту воду без усіляких референдумів та інших «круглих столів». Виводили, іноді надаючи останнє слово. Іноді.
Добре, з еліткою в принципі вже всім все зрозуміло. Ідентифікація, списки – все це, завдяки окупаційному інформаційному простору, в наявності. Наразі викликають зацікавлення поплічники та посібники. Тобто ті, які називають «провокацією» прості і зрозумілі дії, спрямовані на нейтралізацію елітки. Не треба мати ілюзій – толерантні ліберали, ці убогі єхидни, продовжують зомбувати мозок довірливих співвітчизників своїм щоденним ліберальним толерантним ниттям.
Таким чином республіка «як в Росії» це: 1. Елітка. 2. Толерантні ліберали. Перші мавпують кураторів, за це їх і призначили еліткою. Другі – мерзотна п’ята колона елітки, яка зомбує трудовий народ України пацифізмом, отримуючи за це доступ до грантів і фондів. Вони однакові. Самоліквідація елітки – це самоліквідація толерантних лібералів. І навпаки. Самоліквідація республіки «як в Росії» - це самоліквідація кагалу елітки толерантних лібералів.
Допитливий читач запитає: «а що робити?». І буде правий. Тут ключовий момент – власна готовність. Холоднокровна піднесеність з доброю посмішкою. Зрештою, історія, як світова, так і вітчизняна, має у своєму розпорядженні чудові приклади тотальних дезінфекцій. Власне, приналежність до елітки та її посібників толерантних лібералів, зобов’язує за визначенням. І жоден помаранч не є аргументом на користь. Навіть навпаки. Кожному своє.
Таким чином республіка «як в Росії» припиняє своє існування. А далі конфіскація, покарання і оперативне публічне торжество соціальної національної справедливості на центральних площах при скупченні народних трудящих мас, пограбованих еліткою толерантних лібералів. Народ повинен подивитися в очі недоторканим, і навіть мати можливість відчути на дотик якість гламуру від Луї Віттон/Бріоні на еліткіних тільцях. Чому ні? Свобода і порядок. Свято наближається. Це добре.
Увага! Трудовий народ України має повний карт-бланш методів самозахисту від повторення геноциду 1932/33 років. Це очевидно, і не обговорюється..
Ф.Крюгер
http://biletskyi.blogspot.com/2010/10/blog-post_6520.html
Український пацифізм
Спроби мавпування чужої сутності – це убогість. Існуюча республіка безсоромно мавпує проект РФ. Чому? Тому, що убогість – умова її існування з боку кураторів. Хто куратори? Їх навіть називати заборонено, бо це фашизм, расизм, нацизм та інша ксенофобія. Тобто, усі ми знаємо, хто це, і що з ними робити (див. Т.Г.Шевченко, «Гайдамаки»). Все просто, і рецептура, між іншим, вражає палаючою пристрастю почуттів від серця. Утилізація непотребу зігріває небеса.
Чи потрібна республіка «як в Росії»? Не потрібна. Бо навіщо в такому разі посередники? Це ж паразити-плагіатори, і це очевидно. Були колись такі представники «канадської оптової компанії», парили наївним китайський непотріб на вулицях, пам’ятаєте? Нині ця шваль називає себе «елітою». Колись, в старі добрі часи, подібного роду «елітку» виводили на чисту воду без усіляких референдумів та інших «круглих столів». Виводили, іноді надаючи останнє слово. Іноді.
Добре, з еліткою в принципі вже всім все зрозуміло. Ідентифікація, списки – все це, завдяки окупаційному інформаційному простору, в наявності. Наразі викликають зацікавлення поплічники та посібники. Тобто ті, які називають «провокацією» прості і зрозумілі дії, спрямовані на нейтралізацію елітки. Не треба мати ілюзій – толерантні ліберали, ці убогі єхидни, продовжують зомбувати мозок довірливих співвітчизників своїм щоденним ліберальним толерантним ниттям.
Таким чином республіка «як в Росії» це: 1. Елітка. 2. Толерантні ліберали. Перші мавпують кураторів, за це їх і призначили еліткою. Другі – мерзотна п’ята колона елітки, яка зомбує трудовий народ України пацифізмом, отримуючи за це доступ до грантів і фондів. Вони однакові. Самоліквідація елітки – це самоліквідація толерантних лібералів. І навпаки. Самоліквідація республіки «як в Росії» - це самоліквідація кагалу елітки толерантних лібералів.
Допитливий читач запитає: «а що робити?». І буде правий. Тут ключовий момент – власна готовність. Холоднокровна піднесеність з доброю посмішкою. Зрештою, історія, як світова, так і вітчизняна, має у своєму розпорядженні чудові приклади тотальних дезінфекцій. Власне, приналежність до елітки та її посібників толерантних лібералів, зобов’язує за визначенням. І жоден помаранч не є аргументом на користь. Навіть навпаки. Кожному своє.
Таким чином республіка «як в Росії» припиняє своє існування. А далі конфіскація, покарання і оперативне публічне торжество соціальної національної справедливості на центральних площах при скупченні народних трудящих мас, пограбованих еліткою толерантних лібералів. Народ повинен подивитися в очі недоторканим, і навіть мати можливість відчути на дотик якість гламуру від Луї Віттон/Бріоні на еліткіних тільцях. Чому ні? Свобода і порядок. Свято наближається. Це добре.
Увага! Трудовий народ України має повний карт-бланш методів самозахисту від повторення геноциду 1932/33 років. Це очевидно, і не обговорюється..
Ф.Крюгер
http://biletskyi.blogspot.com/2010/10/blog-post_6520.html
Український пацифізм