Джаз-банд Януковича в Европу?
12/25/2010 | Святослав Караванський
Про те, що Партія регіонів не є партією в цивілізованому значенні цього слова, европейські спостерігачі подій в Україні могли переконатися 16 грудня 2010, подивившися на екранах телебачення, побоїще, що мало місце у Верховній Раді України. Депутати ВР від цієї нібито партії, озброївшись стільцями та іншими предметами, вчнили побоїще своїх опонентів. Такі дії цих кримінал-демократів є відбиттям їхнього політичного “вірую”.
Називати згруповання людей, які сповідують такі кримінально-бандитські погляди, партією можуть хіба-що европейські ліберали кремлівського народно-демократичного штибу. Такі згруповання наша пам’ять пов’зує з іншими назвами, якi краще відбивають суть подібних груп.
Керівники та члени цієї ”партії” вважають, що хуліганське застосування фізичної сили є найкращий спосіб просувати і практикувати демократію. І то не тільки в Україні, а й у Европі.
“У Европі - ніколи” – можуть заперечити европейці.
А ми скажемо: “Ніколи не кажіть ‘ніколи’. Думаймо”.
Підбадьорені ухваленою Европарламентом (стараннями спікера Єжи Бузека) резолюцією про ситуацію в Україні, де тотальну фальсифікацію народнього волевиявлення зображено, як недосконалість виборчого законодавства, мафіозне угруповання відчуває себе на коні, на якому воно в’їде в Европу. У тій же резолюції говориться про намір президента Януковича та Верховної Ради стати членом ЕС. І резолюція дуже прихильна до цього наміру.
Дослідім цей намір якнайпиьніше.
Як видно із щоденних повідомлень української та світової преси, немає такого дня в житті Укрїни, коли влада не робить чергового наступу на демократичні інституції України. Візьмім, інститут національної пам’яті. Протягом століть Україна перебувала під окупацією низки держав. Цей факт свідчить про потребу існування такої інституції, яка б з позиції незалежної держави вивчала і пояснювала б минуле, викривлюване окупаційною владою протягом століть. Цей інститут передано під керівництво колишніх колоборантів з окупантами. Штати інституту скорочено до мінімуму, і нарешті його обернуто на науково-дслідну інституцію з дуже обмеженим бюджетом і правами.
У системі освіти відбуваються процеси обмеження цивілізованих норм, прийнятих у навчальних закладах Европи і повернення до диктату держави над освітніми закладами.
Ректор одної з найавторитетніших в Україні вищих шкіл - Києво-Могилянської Академії – С. Квіт так описує свої відносини з міністерством освіти:
“Міністер [Д. Табачник] хоче викреслити з нашого статуту і з наших прав саме те, що є у Західній Европі основою Болонського Процесу і европейських стандартів освіти.”
С. Квіт називає заходи Табачника спрямованими на “авторитарну центрелізацію управління науки та освіти в Україні та на її деградацію.”
Ні Янукович ні Верховна Рада не роблять жодних заходів, щоб зупинити антидемократичну діяльність Табачника, попри масові вияви протестів з боку і студентів і викладачів.
Триває переслідування вільної преси. Одеську українську газету “Чорноморські новини”, яка почала дев’яте десятиліття свого існування, позбавлено державних дотацій, пошта відмовляється приймати передплату від громадян. Газеті загрожує банкрутство.
У політичному, науковому та громадському житті України починає грати помітну роль секретна служба, яка тисне погрозами звільнення зі служби та відкриттям дутих кримінальних справ на окремих політиків, зокрема на членів Верховного суду України. Дуті кримінальні справи відкрито majzhe проти всіх опозиційних провідників.
У галузі економіки держава веде наступ на вільне підприємництво, видавши драконівський податковий кодекс, мета якого ліквідувати малий і середній бізнес задля зміцнення позицій великих олігархів. Чого варта заборона малому бізнесу мати ділові контакти зі світовим бізнесом? Це пряме обмеження свободи підприємництва.
Ці всі факти свідчать, що політика, здійснювана президентом в Україні, далеко не демократична. Переважає диктат, втручання правоохоронних органів у політичне життя,
скорчення демократичних інституцій в усіх сферах життя народу.
У цих обставинах постає питання, чи буде присутність України в ЕС на користь чи на шкоду українському народу?
Як ми бачимо з тих подій, що сталися продовж одного року президентства Януковича, спілка демократичних держав – ЕС -, аж ніяк не вплинула на обставини в Україні. Словесні заяви та резолюції ЕС нічого не змінюють в Україні. Чи змінять вони щось, коли до Европарламенту увіллються 100 депутатів від Джазу Януковича?
Зате присутність яничар Януковича в Европарламенті, зміцнить їхні позиції в Україні на довгі роки. Бо усяку критику Джазу Януковича буде розглядано, як критику ЕС. Европа має Джаз і диригента Джазу за демократів чистої води, значить, поборювати Джаз – це бути в опозиції до Европи. Опонентам Джазу буде вибито ґрунт з-під ніг.
Але українцям, як европейським громадянам, слід подумати і про те, чи зміцниться Европа, як цитадель демократії у світі, від присутності в її лоні відвертих антидемократів, чию діяльність у Европарламенті буде спрямовано на те, щоб запроваджену ними в Україні модель кримінал-демократії, поширити на всю Европу. Тобто світова демократія програє від появи яничар в европейській спілці. Очевидно, що серед депутатів Европарламенту є певна частина, яка не від того, щоб запозичити досвід урядування у яничар. Тому, яничари можуь мати в Европарламенті спільників, з якими у певних обставинах, можуть стати більшістю і стати на чолі ЕС. Тоді події, що мають місце в Україні, перенесуться і на Европу.
Тому продумавши усі ”за” і “проти” присутности Джазу яничар у ЕС, треба прийти до висновку, що така присутність буде шкідлива і для України і для ЕС і для демократії у світі..
Не допустити Джаз Януковича до серця Европи – урятувати і Европу і Україну.
Називати згруповання людей, які сповідують такі кримінально-бандитські погляди, партією можуть хіба-що европейські ліберали кремлівського народно-демократичного штибу. Такі згруповання наша пам’ять пов’зує з іншими назвами, якi краще відбивають суть подібних груп.
Керівники та члени цієї ”партії” вважають, що хуліганське застосування фізичної сили є найкращий спосіб просувати і практикувати демократію. І то не тільки в Україні, а й у Европі.
“У Европі - ніколи” – можуть заперечити европейці.
А ми скажемо: “Ніколи не кажіть ‘ніколи’. Думаймо”.
Підбадьорені ухваленою Европарламентом (стараннями спікера Єжи Бузека) резолюцією про ситуацію в Україні, де тотальну фальсифікацію народнього волевиявлення зображено, як недосконалість виборчого законодавства, мафіозне угруповання відчуває себе на коні, на якому воно в’їде в Европу. У тій же резолюції говориться про намір президента Януковича та Верховної Ради стати членом ЕС. І резолюція дуже прихильна до цього наміру.
Дослідім цей намір якнайпиьніше.
Як видно із щоденних повідомлень української та світової преси, немає такого дня в житті Укрїни, коли влада не робить чергового наступу на демократичні інституції України. Візьмім, інститут національної пам’яті. Протягом століть Україна перебувала під окупацією низки держав. Цей факт свідчить про потребу існування такої інституції, яка б з позиції незалежної держави вивчала і пояснювала б минуле, викривлюване окупаційною владою протягом століть. Цей інститут передано під керівництво колишніх колоборантів з окупантами. Штати інституту скорочено до мінімуму, і нарешті його обернуто на науково-дслідну інституцію з дуже обмеженим бюджетом і правами.
У системі освіти відбуваються процеси обмеження цивілізованих норм, прийнятих у навчальних закладах Европи і повернення до диктату держави над освітніми закладами.
Ректор одної з найавторитетніших в Україні вищих шкіл - Києво-Могилянської Академії – С. Квіт так описує свої відносини з міністерством освіти:
“Міністер [Д. Табачник] хоче викреслити з нашого статуту і з наших прав саме те, що є у Західній Европі основою Болонського Процесу і европейських стандартів освіти.”
С. Квіт називає заходи Табачника спрямованими на “авторитарну центрелізацію управління науки та освіти в Україні та на її деградацію.”
Ні Янукович ні Верховна Рада не роблять жодних заходів, щоб зупинити антидемократичну діяльність Табачника, попри масові вияви протестів з боку і студентів і викладачів.
Триває переслідування вільної преси. Одеську українську газету “Чорноморські новини”, яка почала дев’яте десятиліття свого існування, позбавлено державних дотацій, пошта відмовляється приймати передплату від громадян. Газеті загрожує банкрутство.
У політичному, науковому та громадському житті України починає грати помітну роль секретна служба, яка тисне погрозами звільнення зі служби та відкриттям дутих кримінальних справ на окремих політиків, зокрема на членів Верховного суду України. Дуті кримінальні справи відкрито majzhe проти всіх опозиційних провідників.
У галузі економіки держава веде наступ на вільне підприємництво, видавши драконівський податковий кодекс, мета якого ліквідувати малий і середній бізнес задля зміцнення позицій великих олігархів. Чого варта заборона малому бізнесу мати ділові контакти зі світовим бізнесом? Це пряме обмеження свободи підприємництва.
Ці всі факти свідчать, що політика, здійснювана президентом в Україні, далеко не демократична. Переважає диктат, втручання правоохоронних органів у політичне життя,
скорчення демократичних інституцій в усіх сферах життя народу.
У цих обставинах постає питання, чи буде присутність України в ЕС на користь чи на шкоду українському народу?
Як ми бачимо з тих подій, що сталися продовж одного року президентства Януковича, спілка демократичних держав – ЕС -, аж ніяк не вплинула на обставини в Україні. Словесні заяви та резолюції ЕС нічого не змінюють в Україні. Чи змінять вони щось, коли до Европарламенту увіллються 100 депутатів від Джазу Януковича?
Зате присутність яничар Януковича в Европарламенті, зміцнить їхні позиції в Україні на довгі роки. Бо усяку критику Джазу Януковича буде розглядано, як критику ЕС. Европа має Джаз і диригента Джазу за демократів чистої води, значить, поборювати Джаз – це бути в опозиції до Европи. Опонентам Джазу буде вибито ґрунт з-під ніг.
Але українцям, як европейським громадянам, слід подумати і про те, чи зміцниться Европа, як цитадель демократії у світі, від присутності в її лоні відвертих антидемократів, чию діяльність у Европарламенті буде спрямовано на те, щоб запроваджену ними в Україні модель кримінал-демократії, поширити на всю Европу. Тобто світова демократія програє від появи яничар в европейській спілці. Очевидно, що серед депутатів Европарламенту є певна частина, яка не від того, щоб запозичити досвід урядування у яничар. Тому, яничари можуь мати в Европарламенті спільників, з якими у певних обставинах, можуть стати більшістю і стати на чолі ЕС. Тоді події, що мають місце в Україні, перенесуться і на Европу.
Тому продумавши усі ”за” і “проти” присутности Джазу яничар у ЕС, треба прийти до висновку, що така присутність буде шкідлива і для України і для ЕС і для демократії у світі..
Не допустити Джаз Януковича до серця Европи – урятувати і Европу і Україну.