Хто і з чим в новий 2011 рік?
12/29/2010 | Леонід Пінчук
Як завжди, ЗМІ подають напередодні нового року безліч повідомлень, хто і з чим, з яким багажем бажає крокувати в новому році. Серед цього розмаїття, зрозуміло, особливу увагу і зацікавленість викликають побажання і наміри українців за національністю, насамперед, ті, які пов’язані з майбутнім рідної нам України з огляду на нинішній ,як стверджують авторитети, безнадійний стан української справи, справи оздоровлення і консолідації української нації, зупинення подальшого зросійщення і денаціоналізації українців зусиллями самої української громади. Бо сподіватися нам в цій справі, побратими- українці, як показує сумний досвід 19 років незалежності, ні на кого: ні на владу, ні на нинішніх провідників із минулого часу.Публікації ЗМІ на цю тему якраз і є показовими.Зосередимо увагу на тижневику «Слово просвіти», на першій сторінці якого наголошують «Без мови немає нації!» і в якому , треба віддати належне редакції, постійно присутня тема прикрого стану української справи і є пропозиції, яким чином із такого безнадійного стану перейти, бодай, до перспективного.Почнемо з передостаннього в цьому році 51 числа тижневика( www.slovoprosvity.org)
В попередніх числах тижневика дописувачі, небайдужі українці висловилися за увагу до реалізації вимог статті 11 Конституції України про консолідацію і розвиток етнічної самобутності української нації, для чого маємо йти до людей, до українців, долаючи байдужість і безпорадність останніх, допомагаючи в цьому один одному, шукаючи через самоорганізацію української громади на захист своїх контиутійних прав нових , молодих провідників української справи, позбавлених впливу радянщини, не адаптованих Системою того часу .І ось нові наміри, нові думки, що підтверджують попередні і до яких маємо прислухатися в ім’я майбутнього України. Без зайвих коментарів…
Ліна Костенко, представляючи свій роман “Записки українського сумашедшого” , щиро говорить, що ..”з 1993 року не хотіла брати участі в тому сатанинському спектаклі, бо та незалежність не є справжня-“декоративна незалежність ворушить вусами”. Однак , коли усвідомила, чи то пак кожною клітиною своєї душі відчула подих безодні- “докотили Україну до прірви”,- сказала собі: “ Я ПОВЕРТАЮСЬ”. “Незалежність наша,.її не можна втрачати. Я побачила, відверто кажучи,.що ми її втрачяаємо, це моральна катастрофа. І не тільки винуваті вороги. А часто самі українці.І навіть патіріоти.І навіть з вусами”. Божевілля українського штибу, на її думку, ще й у тому, що “ скільки не боремося, молодь приходить весь час на ще гіршу ситуацію”.(сторінка 8)
З Л.Костенко перегукується Сергій Богдан, заслужений лікар України, м.Чернігвів, який пише :”..”Просвіта” бУла першою організацією, яка збурювала національні почуття і дала нам відчути себе українцями. Але разом із тим, політичні події відбувалися таким чином, що лідери, якм ми повірили, повели не туди…багато просвітян зневірилися- і це найбільше турбує.Треба повернути тих людей, ту віру в нашу справу, яка була раніше…треба зробити акцент на нашу молодь. Давно сподіваюся, що нарешті “Просвіта” масово прийде в школи.”(стор.4)
Василь Василашко додає:” Треба додати організаційні потуги правлінню “Просвіти”, її організаціям у Києві і на місцях”(стор.4)
Микола Кучерепа свою розповідь про успіхи Волинської крайової оргнізації ВУТ “Просвіта” закінчує такими словами:” В області “Просвіта”, на жаль, ще не стала масовою організацією.Вона залишається інтелектуальним , інтелігентським осередком, до рішень і пропозицій якого не завжди прислухається влада”(стор.4).А що казати про організації в Криму,на сході і півдні України!
Олексій Шевченко після аналогічної розповіді про роботу Сумської обласної організації “Просвіта”, говорить відверто таке:” Якщо влада не розгромить українські організації - ми скоро переможемо.”(стор.4) Мабуть,перемога зачекає, бо за повідомленнями ЗМІ ннішня влада не залишає сумнівів у ставленні до українських організацій.
Криком душі є слова Л.Корольової :” У газеті “Слово просвіти” багато вагомих матеріалів на захист української мови, але практичних дій замало..У нас багато осередків, зацікавлених у захисті, збереженні української мови, а дій жодних..Відбуваються неприпустимі речі”(стор.12)
А українець російського походження Геннадій Бурнашов запитує :” Невже в наших депутаів немає національної гідності? Коли вже їх залишать почуття меншовартості?” І додає:” В Україні дві третини населення - українці..невже українці згодні на самознищення,невже погодяться на другу державну мову? Дорогі українці! Будьте пильними! Позбувайтеся ярма байдужості..!»(стор.12)
Залишається лише ,щоб ці і інші поради почули ми з Вами, побратими-українці, почули нинішні провіднки української справи, глянули правді в очі і схаменулися, до чого докотилася Україна в результаті того, що вони повели не туди,і відійдуть від справи.На жаль не хочуть, а йдуть і в новий 2011рік з багажем миулих років. Як Д.Павличко, як І.Драч, як П.Мовчан, як М.Жулинський і інші координатори,керівники організацій і партій національно –патріотичного спрямування.
Зокрема, відомий Є Сверстюк і в 21 столітті залякує Сталіним і сталінізмом(“Апокаліптичний символ Сталіна нависає над планетою в хмарах 21 століття”- пише він в газеті “День”), хоч маємо вийти нарешті із обіймів Системи минулого, яка народила Сталіна і сталінізм, яка зберегла себе, поклавши всі провини на Сталіна, і яка сьогодні адаптувала до своїх потреб національно-патріотичні сили, їхніх нинішніx лідерів та диктує їм свої правила гри (О.Романчук,журнал “Універсум”). А в газеті “Наша віра”, де Є.Свертюк є головним редактором, в рубриці “громадянська позиція», наводячи слова із Єв. від Йоана 8.32 “пізнайте правду, а правда вас вільними зробить”, стверджує те, що ,скоріш за все, далеке від правди. Він пише :”Першою особою за два десятиріччя, хто СПРОБУВАВ стати на демократичну і національну платформу, був Віктор Ющенко. Він діяв у силу переконання”. І це попри вже загальновідому і сприйняту думку про те . чим обернулося для України президенство В. Ющенка. Згадаймо ,бодай, думку Ю.Іллєнка і слова Л.Кравчука, який має досвід президенства, щоб якось сказати, що В.Ющенко своєю незграбністю політика дискредитував все, що тільки можна було дискредитувати, або все , що він встиг дискредитувати за 5 років президенства. “ Спроба” не вдалася, з чим погодиться і Є.Сверстюк, а переконання В . Ющенка на думку багатьох, зокрема,Ю.Іллєнка були “національним одягом”, в який вирядився він в боротьбі за владу, прикрими спекуляціями на святих для українців речах з огляду на дії В.Ющенка.
За влучним висловом журналіста П.Антоненка після В.Ющенка “ми маємо суспільство небувалої свободи словоговоріння».Сам В.Ющенко продемонстрував неабияні здібності в словоговорінні , в чому почувають себе як риба у воді регіонали на чолі з В.Януковичем, зокрема, і чим яж ніяк не напсував В.Ющенко В.Януковичу, як намагається стверджувати Є.Сверстюк.
Останній не зрозумів чи не хоче зрозуміти, що ті, хто в лютому голосували за “теля” ( так Є.Сверстюк охрестив Ю.Тимошенко), ота “уся дрібна звірина, що налякалася вовка!”, оті 45 % виборців з гаком в більшості областей України, голосували не за те ,щоб “теля” з,їло “вовка”, а за те,щоб “вовка”, команду В.Януковича з відвертою антиукраїнською програмою, не допустити до влади в Україні, не пустити “вовка” в українську кошару. При цьому ніхто із “ дрібної звірини” не закривав очі на щирість українських національних почуттів Ю.Тимошенко , у якої , до речі, В.Ющенко ніколи не був “ворогом” та ще й найбільшим,як стверджує Є.Сверстюк( все було, як відомо, і про що говорив публічно сам В,Ющенко, навпаки). Але “дрібна звірина” усвідомлювала, що на даний час не пустити “вовка” до влади можна лише за підтримки “теля”, а не В.Ющенка, хоч дехто і кричав “Буде Ющенко-буде Україна!”.
Тепер,коли “вовк” при владі і демонструє правовий “бєспрєдєл” не тільки по відношенню до “теля”, Є.Сверстюк як і інші провідники висловлює надію на переродження В.Януковича під впливом неіснуючого спротиву українців, під впливом Заходу і навіть Росії. Таку правду пізнав, як не прикро, Є.Сверстюк, таку має громадянську позицію. На те він має право сам,безперечно, не нав’язуючи все це суспільству з використанням положення головного редактора і відомого дисидента, борця за незалежнгіст ь,за що йому наша шана і низький уклін.(“Наша віра,№12,стор.10.www.nashavira.ukrlife.org)
То з ким і з чим будемо в новому 2011 році , побратими –українці? З Ліною Костенко і з тими, хто не закриває очі на гірку правду, хто з болем попереджує про прірву, куди докотили Україну,і не тільки вороги, а і пат ріоти, хто кличе до дії, до повернення віри перших днів незалежності, хто кличе робити акцент на молодь, хто кличе позбутися ярма байдужості?
Чи і далі будемо крокувати за нинішніми провідниками української справи, які ,за словами професора В.Войтенко, були справжніми борцями за незалежність( за що їм шана і низький уклін наш!), але виявилися безпорадними будівничими незалежної УКраїни, які повели не туди, не звільнившися із обіймів Системи, закриваючи очі на стан « епідемічно хворої» української нації і нагальність її оздоровлення?.Чи будемо і далі разом з нинішніми провідниками, будучи адаптованими Системою, вести продиктовану останньою гру в демократію, політичні ігри в боротьбі за владу, боротьбу, де перемога завжди буде за слугами Системи, силами вчорашнього дня, які мають величезний досвід роботи в Системі, досвід маніпулювання громадською думкою, використання правила “поділяй і владарюй”?!
То ж , вітаючи одне одного з Новим роком і Різдвом Христовим, побажаємо , побратими-українці,зробити вірні висновки, від слів перейти до діла, щоб відійти від прірви, змінити ситуацію із безнадійної на перспективну вже в 2011 році, зробивши нашій Україні подарунок до 20-тих роковин незалежності! Якщо ще не пізно, якщо є можлвість, якщо ми ще здатні повернути собі і нації ту віру.
В попередніх числах тижневика дописувачі, небайдужі українці висловилися за увагу до реалізації вимог статті 11 Конституції України про консолідацію і розвиток етнічної самобутності української нації, для чого маємо йти до людей, до українців, долаючи байдужість і безпорадність останніх, допомагаючи в цьому один одному, шукаючи через самоорганізацію української громади на захист своїх контиутійних прав нових , молодих провідників української справи, позбавлених впливу радянщини, не адаптованих Системою того часу .І ось нові наміри, нові думки, що підтверджують попередні і до яких маємо прислухатися в ім’я майбутнього України. Без зайвих коментарів…
Ліна Костенко, представляючи свій роман “Записки українського сумашедшого” , щиро говорить, що ..”з 1993 року не хотіла брати участі в тому сатанинському спектаклі, бо та незалежність не є справжня-“декоративна незалежність ворушить вусами”. Однак , коли усвідомила, чи то пак кожною клітиною своєї душі відчула подих безодні- “докотили Україну до прірви”,- сказала собі: “ Я ПОВЕРТАЮСЬ”. “Незалежність наша,.її не можна втрачати. Я побачила, відверто кажучи,.що ми її втрачяаємо, це моральна катастрофа. І не тільки винуваті вороги. А часто самі українці.І навіть патіріоти.І навіть з вусами”. Божевілля українського штибу, на її думку, ще й у тому, що “ скільки не боремося, молодь приходить весь час на ще гіршу ситуацію”.(сторінка 8)
З Л.Костенко перегукується Сергій Богдан, заслужений лікар України, м.Чернігвів, який пише :”..”Просвіта” бУла першою організацією, яка збурювала національні почуття і дала нам відчути себе українцями. Але разом із тим, політичні події відбувалися таким чином, що лідери, якм ми повірили, повели не туди…багато просвітян зневірилися- і це найбільше турбує.Треба повернути тих людей, ту віру в нашу справу, яка була раніше…треба зробити акцент на нашу молодь. Давно сподіваюся, що нарешті “Просвіта” масово прийде в школи.”(стор.4)
Василь Василашко додає:” Треба додати організаційні потуги правлінню “Просвіти”, її організаціям у Києві і на місцях”(стор.4)
Микола Кучерепа свою розповідь про успіхи Волинської крайової оргнізації ВУТ “Просвіта” закінчує такими словами:” В області “Просвіта”, на жаль, ще не стала масовою організацією.Вона залишається інтелектуальним , інтелігентським осередком, до рішень і пропозицій якого не завжди прислухається влада”(стор.4).А що казати про організації в Криму,на сході і півдні України!
Олексій Шевченко після аналогічної розповіді про роботу Сумської обласної організації “Просвіта”, говорить відверто таке:” Якщо влада не розгромить українські організації - ми скоро переможемо.”(стор.4) Мабуть,перемога зачекає, бо за повідомленнями ЗМІ ннішня влада не залишає сумнівів у ставленні до українських організацій.
Криком душі є слова Л.Корольової :” У газеті “Слово просвіти” багато вагомих матеріалів на захист української мови, але практичних дій замало..У нас багато осередків, зацікавлених у захисті, збереженні української мови, а дій жодних..Відбуваються неприпустимі речі”(стор.12)
А українець російського походження Геннадій Бурнашов запитує :” Невже в наших депутаів немає національної гідності? Коли вже їх залишать почуття меншовартості?” І додає:” В Україні дві третини населення - українці..невже українці згодні на самознищення,невже погодяться на другу державну мову? Дорогі українці! Будьте пильними! Позбувайтеся ярма байдужості..!»(стор.12)
Залишається лише ,щоб ці і інші поради почули ми з Вами, побратими-українці, почули нинішні провіднки української справи, глянули правді в очі і схаменулися, до чого докотилася Україна в результаті того, що вони повели не туди,і відійдуть від справи.На жаль не хочуть, а йдуть і в новий 2011рік з багажем миулих років. Як Д.Павличко, як І.Драч, як П.Мовчан, як М.Жулинський і інші координатори,керівники організацій і партій національно –патріотичного спрямування.
Зокрема, відомий Є Сверстюк і в 21 столітті залякує Сталіним і сталінізмом(“Апокаліптичний символ Сталіна нависає над планетою в хмарах 21 століття”- пише він в газеті “День”), хоч маємо вийти нарешті із обіймів Системи минулого, яка народила Сталіна і сталінізм, яка зберегла себе, поклавши всі провини на Сталіна, і яка сьогодні адаптувала до своїх потреб національно-патріотичні сили, їхніх нинішніx лідерів та диктує їм свої правила гри (О.Романчук,журнал “Універсум”). А в газеті “Наша віра”, де Є.Свертюк є головним редактором, в рубриці “громадянська позиція», наводячи слова із Єв. від Йоана 8.32 “пізнайте правду, а правда вас вільними зробить”, стверджує те, що ,скоріш за все, далеке від правди. Він пише :”Першою особою за два десятиріччя, хто СПРОБУВАВ стати на демократичну і національну платформу, був Віктор Ющенко. Він діяв у силу переконання”. І це попри вже загальновідому і сприйняту думку про те . чим обернулося для України президенство В. Ющенка. Згадаймо ,бодай, думку Ю.Іллєнка і слова Л.Кравчука, який має досвід президенства, щоб якось сказати, що В.Ющенко своєю незграбністю політика дискредитував все, що тільки можна було дискредитувати, або все , що він встиг дискредитувати за 5 років президенства. “ Спроба” не вдалася, з чим погодиться і Є.Сверстюк, а переконання В . Ющенка на думку багатьох, зокрема,Ю.Іллєнка були “національним одягом”, в який вирядився він в боротьбі за владу, прикрими спекуляціями на святих для українців речах з огляду на дії В.Ющенка.
За влучним висловом журналіста П.Антоненка після В.Ющенка “ми маємо суспільство небувалої свободи словоговоріння».Сам В.Ющенко продемонстрував неабияні здібності в словоговорінні , в чому почувають себе як риба у воді регіонали на чолі з В.Януковичем, зокрема, і чим яж ніяк не напсував В.Ющенко В.Януковичу, як намагається стверджувати Є.Сверстюк.
Останній не зрозумів чи не хоче зрозуміти, що ті, хто в лютому голосували за “теля” ( так Є.Сверстюк охрестив Ю.Тимошенко), ота “уся дрібна звірина, що налякалася вовка!”, оті 45 % виборців з гаком в більшості областей України, голосували не за те ,щоб “теля” з,їло “вовка”, а за те,щоб “вовка”, команду В.Януковича з відвертою антиукраїнською програмою, не допустити до влади в Україні, не пустити “вовка” в українську кошару. При цьому ніхто із “ дрібної звірини” не закривав очі на щирість українських національних почуттів Ю.Тимошенко , у якої , до речі, В.Ющенко ніколи не був “ворогом” та ще й найбільшим,як стверджує Є.Сверстюк( все було, як відомо, і про що говорив публічно сам В,Ющенко, навпаки). Але “дрібна звірина” усвідомлювала, що на даний час не пустити “вовка” до влади можна лише за підтримки “теля”, а не В.Ющенка, хоч дехто і кричав “Буде Ющенко-буде Україна!”.
Тепер,коли “вовк” при владі і демонструє правовий “бєспрєдєл” не тільки по відношенню до “теля”, Є.Сверстюк як і інші провідники висловлює надію на переродження В.Януковича під впливом неіснуючого спротиву українців, під впливом Заходу і навіть Росії. Таку правду пізнав, як не прикро, Є.Сверстюк, таку має громадянську позицію. На те він має право сам,безперечно, не нав’язуючи все це суспільству з використанням положення головного редактора і відомого дисидента, борця за незалежнгіст ь,за що йому наша шана і низький уклін.(“Наша віра,№12,стор.10.www.nashavira.ukrlife.org)
То з ким і з чим будемо в новому 2011 році , побратими –українці? З Ліною Костенко і з тими, хто не закриває очі на гірку правду, хто з болем попереджує про прірву, куди докотили Україну,і не тільки вороги, а і пат ріоти, хто кличе до дії, до повернення віри перших днів незалежності, хто кличе робити акцент на молодь, хто кличе позбутися ярма байдужості?
Чи і далі будемо крокувати за нинішніми провідниками української справи, які ,за словами професора В.Войтенко, були справжніми борцями за незалежність( за що їм шана і низький уклін наш!), але виявилися безпорадними будівничими незалежної УКраїни, які повели не туди, не звільнившися із обіймів Системи, закриваючи очі на стан « епідемічно хворої» української нації і нагальність її оздоровлення?.Чи будемо і далі разом з нинішніми провідниками, будучи адаптованими Системою, вести продиктовану останньою гру в демократію, політичні ігри в боротьбі за владу, боротьбу, де перемога завжди буде за слугами Системи, силами вчорашнього дня, які мають величезний досвід роботи в Системі, досвід маніпулювання громадською думкою, використання правила “поділяй і владарюй”?!
То ж , вітаючи одне одного з Новим роком і Різдвом Христовим, побажаємо , побратими-українці,зробити вірні висновки, від слів перейти до діла, щоб відійти від прірви, змінити ситуацію із безнадійної на перспективну вже в 2011 році, зробивши нашій Україні подарунок до 20-тих роковин незалежності! Якщо ще не пізно, якщо є можлвість, якщо ми ще здатні повернути собі і нації ту віру.