Лесь Подерв’янський: «Економiчно, культурно й ментально наша країна − у дупi»(\)
01/08/2011 | kotygoroshko
Якщо добирати слова, якими можна було б найбiльш чiтко та влучно окреслити всю народну “любов” до нинiшньої української влади, то це, безперечно, мова драматичних творiв Леся Подерв’янського − жива, пряма i без цензури.
Як не дивно, автор п'єс "Гaмлєт", "Король Лiтр", "Пaвлiк Морозов" та iнших, якi багато рокiв цитують усi та усюди, про полiтику говорити не дуже любить. Попри те, свої думки щодо дiяльностi українських полiтобранцiв та життя суспiльства Лесь Подерв'янський озвучив в iнтерв'ю. Погляди митця на ситуацiю, що склалася в Українi сьогоднi, радикально рiзняться вiд того, що ви можете почути з телеекранiв. Ось саме за це люди й цiнують Леся.
− Чи заслуговує нинiшня українська влада на "фiрмовi матюки" Леся Подерв'янського?
− Якщо вас цiкавить, чи збираюся я писати про них якiсь тексти, − нi, не збираюсь. Як матерiал, цi полiтики менi зовсiм не цiкавi. Загалом, вважаю, в Українi забагато уваги придiляють цим людям − вони займають у нашiй країнi ту нiшу, яку в нормальних державах займають зiрки кiно, музики та шоу-бiзнесу.
− Як ви вважаєте, чи заслужили українцi таку владу, яку маємо нинi?
− Я вже якось говорив, що Янукович − тип совкового начальника. Якби йому хтось ненароком повiдомив, що вiн − лише всенародно обраний менеджер, котрого найняли на роботу на п'ять рокiв, вiн би дуже здивувався. Насправдi Янукович думає, що вiн тепер велике цабе, має їздити на крутiй чорнiй машинi перекритими вулицями, бажано, щоби народ ще й стояв обабiч, аплодував i кланявся. Типова самооцiнка совкового чиновника.
Вiдповiдно, прошарок, який обрав цього начальника бiльшiстю голосiв, − це "совки", котрi й не бачать для нього iншої "мiсiї". Їм притаманна повна безвiдповiдальнiсть за свою долю i перекладання всiх проблем на начальство. Ментально вони й далi живуть у країнi, якої 20 рокiв уже не iснує. Тож маємо наразi те, що маємо.
− А чи не повернеться наша держава незабаром назад до УРСР з таким керiвником?
− Нi, "совєтов" бiльше не буде − це точно. Владi самiй невигiдно повертатися до того життя. Буде малозрозумiла лабуда, яку я б сформулював приблизно таким чином: "Нам − капiталiзм, вам − "совок", нам − Монте-Карло, вам − варена ковбаса по два двадцять, нам − "бентлi", вам − пам'ятник Сталiну й безплатна гречка до перемоги у ВВВ".
− Чи може нинi українське суспiльство протистояти тому, що собі дозволяє чинити влада? Чи, може, українцi, у принципi, не здатнi активно й результативно боротися за свої права, живучи за принципом − моя хата скраю?
− Я є окремою особистiстю, а не суспiльством. Тому, очевидно, не можу розписуватися за всiх. Українське суспiльство зазвичай дiє спонтанно i вкрай непередбачувано. Загалом воно здатне на все, що завгодно. Воно не здатне тiльки на одне − раз i назавжди усвiдомити, що воно не є бидлом, має гiднiсть, права та власну долю. Це те, що треба пам'ятати зранку до вечора й щодня.
− Яка ваша думка про опозицiю?
− Думаю, її слабкiсть у тому, що там немає вождя. Це типова українська опозицiя: "три гетьмани" i таке iнше... Вони нiколи не об'єднаються, допоки їх усiх не передушать.
− Нинi в країнi в центрi уваги − ситуацiя довкола мiсцевих виборiв. Якби виборiв у Києвi не скасували, ви пiшли б голосувати?
− У мене специфiчне ставлення до мiсцевих виборiв i мiсцевого самоврядування. У сучаснiй Українi мiсцеве самоврядування − це самоврядування мiсцевої мафiї. Чиновникiв, котрi поставленi "згори", принаймнi можна зняти. Тодi як iз всенародно обраним мером нiчого зробити не можна. Ми ще не доросли до такого рiвня демократiї, до захiдних стандартiв, судячи з того, кого ми обираємо. Плакати з кандидатами, розвiшанi по Українi, виглядають як iлюстрацiї до пiдручника з теорiї Ломброзо, котрий схильних до злочинiв людей виокремлював за формою голови. Я б не довiрив людям iз такими обличчями навiть наглядати за моєю валiзою на вокзалi, допоки я бiгаю до вiтру.
− Нинiшнiй владi вигiдне суспiльство покiрних людей, якими легко керувати. Чи прагнуть, на вашу думку, українцi бути вiльною та високоiнтелектуальною нацiєю?
− Я б узагалi вiдмовився вiд думки, що "перетворення" наших людей у баранiв − насильницьке. Порiвняйте, скажiмо, нинiшню реакцiю українцiв та французiв на антисоцiальну полiтику держави. I вiдповiдь буде очевидною.
− Чи можете ви назвати українцiв працьовитою нацiєю?
− Насправдi українцi такi самi люди, як i всi iншi. Постав їх в однi умови − будуть працьовитими, в iншi − цiлковитими ледащо. Скажiмо, в Америцi я бачив абсолютно нормальних наших спiввiтчизникiв, котрi ненормально працювали, бо їм платили по 8 доларiв за годину. Якби їм платили по 100 доларiв, видається, вони не спали б узагалi. А в Українi вони просто всi спилися б. Однi й тi самi люди.
− Як ви, письменник, оцiнюєте те, що колегiя Держкомтелерадiо затвердило в короткому перелiку книжок, видання яких 2010 року профiнансує держава, "шедеври" спiкера Литвина та мiнiстра Кабмiну Толстоухова?
− У совковi часи теж багато видавали номенклатурного фуфла, його все одно нiхто не читав. А тiшити власне графоманське его за грошi платникiв податкiв вони будуть доти, доки їх обиратимуть. Забороняти писати будь-кому безглуздо, нехай пишуть. До речi, деякi полiтики створюють чудовi книжки − Гай Юлiй Цезар, наприклад, "Нотатки про Галльську вiйну".
− Дмитро Табачник недавно заявив, що в Українi немає i не було письменника, авторитет котрого можна було б порiвняти з авторитетом Достоєвського чи Толстого. Що ви скажете з цього приводу?
− Це думка розумово обмеженої людини. Порiвнювати лiтературу, написану панiвною iмперською мовою, якою послуговувалася елiта всiєї iмперiї, незалежно вiд нацiональностi, та лiтературу, написану фактично забороненою мовою, некоректно й тупо. Дивно те, що українська лiтература за таких умов узагалi вiдбулася. А, попри те, в Європi й тепер вважають Шевченка поетом, рiвним Данте.
− Чи хотiли б ви, аби колись Мiносвiти включило вашi твори в обов'язкову частину освiтньої програми з лiтератури?
− Програми, за якою навчається сучасна молодь, я, чесно кажучи, не знаю, тому оцiнювати її не можу. Включать туди колись мої твори чи не включать − менi начхати. Загалом, згадуючи уроки лiтератури зi свого дитинства, не певен, що я цього хотiв би.
− У вас не виникало бажання виїхати з України? Чи чекаєте позитивних змiн у життi суспiльства найближчими роками?
− Менi з цiєї країни треба було втiкати 40 рокiв тому − вiд "совка". Як на мене, нинi в будь-якому разi краще, анiж тодi. То якщо я не виїхав тодi, тепер це точно нема сенсу. Найближчими роками позитивних змiн не чекаю. Треба визнати: економiчно, культурно i ментально країна − у дупi. Але я погана Кассандра, поживемо − побачимо. Зарiкатися i я не можу.
http://tttoop.info/page/ArattaUkraine.htm
Як не дивно, автор п'єс "Гaмлєт", "Король Лiтр", "Пaвлiк Морозов" та iнших, якi багато рокiв цитують усi та усюди, про полiтику говорити не дуже любить. Попри те, свої думки щодо дiяльностi українських полiтобранцiв та життя суспiльства Лесь Подерв'янський озвучив в iнтерв'ю. Погляди митця на ситуацiю, що склалася в Українi сьогоднi, радикально рiзняться вiд того, що ви можете почути з телеекранiв. Ось саме за це люди й цiнують Леся.
− Чи заслуговує нинiшня українська влада на "фiрмовi матюки" Леся Подерв'янського?
− Якщо вас цiкавить, чи збираюся я писати про них якiсь тексти, − нi, не збираюсь. Як матерiал, цi полiтики менi зовсiм не цiкавi. Загалом, вважаю, в Українi забагато уваги придiляють цим людям − вони займають у нашiй країнi ту нiшу, яку в нормальних державах займають зiрки кiно, музики та шоу-бiзнесу.
− Як ви вважаєте, чи заслужили українцi таку владу, яку маємо нинi?
− Я вже якось говорив, що Янукович − тип совкового начальника. Якби йому хтось ненароком повiдомив, що вiн − лише всенародно обраний менеджер, котрого найняли на роботу на п'ять рокiв, вiн би дуже здивувався. Насправдi Янукович думає, що вiн тепер велике цабе, має їздити на крутiй чорнiй машинi перекритими вулицями, бажано, щоби народ ще й стояв обабiч, аплодував i кланявся. Типова самооцiнка совкового чиновника.
Вiдповiдно, прошарок, який обрав цього начальника бiльшiстю голосiв, − це "совки", котрi й не бачать для нього iншої "мiсiї". Їм притаманна повна безвiдповiдальнiсть за свою долю i перекладання всiх проблем на начальство. Ментально вони й далi живуть у країнi, якої 20 рокiв уже не iснує. Тож маємо наразi те, що маємо.
− А чи не повернеться наша держава незабаром назад до УРСР з таким керiвником?
− Нi, "совєтов" бiльше не буде − це точно. Владi самiй невигiдно повертатися до того життя. Буде малозрозумiла лабуда, яку я б сформулював приблизно таким чином: "Нам − капiталiзм, вам − "совок", нам − Монте-Карло, вам − варена ковбаса по два двадцять, нам − "бентлi", вам − пам'ятник Сталiну й безплатна гречка до перемоги у ВВВ".
− Чи може нинi українське суспiльство протистояти тому, що собі дозволяє чинити влада? Чи, може, українцi, у принципi, не здатнi активно й результативно боротися за свої права, живучи за принципом − моя хата скраю?
− Я є окремою особистiстю, а не суспiльством. Тому, очевидно, не можу розписуватися за всiх. Українське суспiльство зазвичай дiє спонтанно i вкрай непередбачувано. Загалом воно здатне на все, що завгодно. Воно не здатне тiльки на одне − раз i назавжди усвiдомити, що воно не є бидлом, має гiднiсть, права та власну долю. Це те, що треба пам'ятати зранку до вечора й щодня.
− Яка ваша думка про опозицiю?
− Думаю, її слабкiсть у тому, що там немає вождя. Це типова українська опозицiя: "три гетьмани" i таке iнше... Вони нiколи не об'єднаються, допоки їх усiх не передушать.
− Нинi в країнi в центрi уваги − ситуацiя довкола мiсцевих виборiв. Якби виборiв у Києвi не скасували, ви пiшли б голосувати?
− У мене специфiчне ставлення до мiсцевих виборiв i мiсцевого самоврядування. У сучаснiй Українi мiсцеве самоврядування − це самоврядування мiсцевої мафiї. Чиновникiв, котрi поставленi "згори", принаймнi можна зняти. Тодi як iз всенародно обраним мером нiчого зробити не можна. Ми ще не доросли до такого рiвня демократiї, до захiдних стандартiв, судячи з того, кого ми обираємо. Плакати з кандидатами, розвiшанi по Українi, виглядають як iлюстрацiї до пiдручника з теорiї Ломброзо, котрий схильних до злочинiв людей виокремлював за формою голови. Я б не довiрив людям iз такими обличчями навiть наглядати за моєю валiзою на вокзалi, допоки я бiгаю до вiтру.
− Нинiшнiй владi вигiдне суспiльство покiрних людей, якими легко керувати. Чи прагнуть, на вашу думку, українцi бути вiльною та високоiнтелектуальною нацiєю?
− Я б узагалi вiдмовився вiд думки, що "перетворення" наших людей у баранiв − насильницьке. Порiвняйте, скажiмо, нинiшню реакцiю українцiв та французiв на антисоцiальну полiтику держави. I вiдповiдь буде очевидною.
− Чи можете ви назвати українцiв працьовитою нацiєю?
− Насправдi українцi такi самi люди, як i всi iншi. Постав їх в однi умови − будуть працьовитими, в iншi − цiлковитими ледащо. Скажiмо, в Америцi я бачив абсолютно нормальних наших спiввiтчизникiв, котрi ненормально працювали, бо їм платили по 8 доларiв за годину. Якби їм платили по 100 доларiв, видається, вони не спали б узагалi. А в Українi вони просто всi спилися б. Однi й тi самi люди.
− Як ви, письменник, оцiнюєте те, що колегiя Держкомтелерадiо затвердило в короткому перелiку книжок, видання яких 2010 року профiнансує держава, "шедеври" спiкера Литвина та мiнiстра Кабмiну Толстоухова?
− У совковi часи теж багато видавали номенклатурного фуфла, його все одно нiхто не читав. А тiшити власне графоманське его за грошi платникiв податкiв вони будуть доти, доки їх обиратимуть. Забороняти писати будь-кому безглуздо, нехай пишуть. До речi, деякi полiтики створюють чудовi книжки − Гай Юлiй Цезар, наприклад, "Нотатки про Галльську вiйну".
− Дмитро Табачник недавно заявив, що в Українi немає i не було письменника, авторитет котрого можна було б порiвняти з авторитетом Достоєвського чи Толстого. Що ви скажете з цього приводу?
− Це думка розумово обмеженої людини. Порiвнювати лiтературу, написану панiвною iмперською мовою, якою послуговувалася елiта всiєї iмперiї, незалежно вiд нацiональностi, та лiтературу, написану фактично забороненою мовою, некоректно й тупо. Дивно те, що українська лiтература за таких умов узагалi вiдбулася. А, попри те, в Європi й тепер вважають Шевченка поетом, рiвним Данте.
− Чи хотiли б ви, аби колись Мiносвiти включило вашi твори в обов'язкову частину освiтньої програми з лiтератури?
− Програми, за якою навчається сучасна молодь, я, чесно кажучи, не знаю, тому оцiнювати її не можу. Включать туди колись мої твори чи не включать − менi начхати. Загалом, згадуючи уроки лiтератури зi свого дитинства, не певен, що я цього хотiв би.
− У вас не виникало бажання виїхати з України? Чи чекаєте позитивних змiн у життi суспiльства найближчими роками?
− Менi з цiєї країни треба було втiкати 40 рокiв тому − вiд "совка". Як на мене, нинi в будь-якому разi краще, анiж тодi. То якщо я не виїхав тодi, тепер це точно нема сенсу. Найближчими роками позитивних змiн не чекаю. Треба визнати: економiчно, культурно i ментально країна − у дупi. Але я погана Кассандра, поживемо − побачимо. Зарiкатися i я не можу.
http://tttoop.info/page/ArattaUkraine.htm
Відповіді
2011.01.08 | DADDY
Класик тому і є Класиком, що не додати і не відняти. Всі вірно. Респект.
2011.01.08 | thinker
Re: Класик тому і є Класиком, що не додати і не відняти. Всі вірно. Респект.
Так, чітко і ясно сформульовано -− Чи може нинi українське суспiльство протистояти тому, що собі дозволяє чинити влада? Чи, може, українцi, у принципi, не здатнi активно й результативно боротися за свої права, живучи за принципом − моя хата скраю?
− Я є окремою особистiстю, а не суспiльством. Тому, очевидно, не можу розписуватися за всiх. Українське суспiльство зазвичай дiє спонтанно i вкрай непередбачувано. Загалом воно здатне на все, що завгодно. Воно не здатне тiльки на одне − раз i назавжди усвiдомити, що воно не є бидлом, має гiднiсть, права та власну долю. Це те, що треба пам'ятати зранку до вечора й щодня.
− Яка ваша думка про опозицiю?
− Думаю, її слабкiсть у тому, що там немає вождя. Це типова українська опозицiя: "три гетьмани" i таке iнше... Вони нiколи не об'єднаються, допоки їх усiх не передушать.
-
Нічого додати!
2011.01.08 | oze
100%Re: Класик тому і є Класиком, що не додати і не відняти. Всі вірно. Респект.
2011.01.09 | Sean
Воїстину
2011.01.08 | GreyWraith
Не знаю щодо Достоєвського...
... але щодо авторитету Толстого в Росії є один промовистий факт: цей справді геніальний письменник та мислитель виклав свої погляди на хритиянство. Російська церква за це його тупо покарала відлученням ... і вже більш ніж сто років ніхто це кричуще знущання над думкою і над свободою совісті скасовувати і не думає. А великий російський народ на таку дрібницю і уваги не звертає. От такий мегаавторитет. (та й я сумніваюся, що сам Табачнік хоча раз прочитав твори цих згаданих ним авторів після школиА в Україні коли один зоїльчик вздумав щось писнути не те про Шевченка - то потім негайно і заслужено отримав у рило від діда-дисидента. І ще один приклад: якісь блюзніри вздумали поставити ідолище - і року не постояло, попри охорону. Так що із почуттям власної гідності у нас все гаразд.
А за гамбурським рахунком - цікаво, чи вродила російська література шось на рівні франкового "Мойсея" чи поезії Кіплінга? Наскільки я знаю, там навіть пристойний текст для національногол гімну ніасілілі...
2011.01.08 | thinker
Re: Не знаю щодо Достоєвського...
Цікаві думки про Толстого і про "терпимість" російського народу до його відлучення від церкви!Щодо Шевченка,то питання слушне, тільки питання - ЯК ЦЕ ТРЕБА РОБИТИ! Не по хамськи ж так, як це робив відомий "журналіст" ...
2011.01.08 | selu
Щодо величі: гляньте на російських форумах, чи часто посилаються на Толстого чи Достоєвського.
2011.01.08 | Kohoutek
Гм...
GreyWraith пише:> А за гамбурським рахунком - цікаво, чи вродила російська література шось на рівні франкового "Мойсея" чи поезії Кіплінга? Наскільки я знаю, там навіть пристойний текст для національногол гімну ніасілілі...
Навскидку, посоветую почитать Пушкина, Лермонтова, Есенина, Маяковского, Пастернака, Мандельштама, Бродского, Тарковского - могу ещё имён подкинуть, если надо.
...На свете все преобразилось, даже
Простые вещи - таз, кувшин,- когда
Стояла между нами, как на страже,
Слоистая и твердая вода.
Нас повело неведомо куда.
Пред нами расступались, как миражи,
Построенные чудом города,
Сама ложилась мята нам под ноги,
И птицам с нами было по дороге,
И рыбы подымались по реке,
И небо развернулось пред глазами...
Когда судьба по следу шла за нами,
Как сумасшедший с бритвою в руке.
2011.01.08 | Сергій Вакуленко
Re: Гм...
Kohoutek пише:> ...На свете все преобразилось, даже
> Простые вещи - таз, кувшин,- когда
> Стояла между нами, как на страже,
> Слоистая и твердая вода.
>
> Нас повело неведомо куда.
> Пред нами расступались, как миражи,
> Построенные чудом города,
> Сама ложилась мята нам под ноги,
> И птицам с нами было по дороге,
> И рыбы подымались по реке,
> И небо развернулось пред глазами...
> Когда судьба по следу шла за нами,
> Как сумасшедший с бритвою в руке.
Що цікаво: забери з тієї поезії "пред" (неросійське слово, але в коротенькому тексті аж двічі вжите) — й вивітрюється вся поетичність...
2011.01.08 | Kohoutek
Re: Гм...
Сергій Вакуленко пише:> Що цікаво: забери з тієї поезії "пред" (неросійське слово, але в коротенькому тексті аж двічі вжите) — й вивітрюється вся поетичність...
А не треба забирати. Поет писав саме так, як вважав за потрібне.
Смішно читати про відсутність в російській літературі великої поезії. Та й прози також.
2011.01.08 | selu
Що бачу сп'яну, те й пою.
Kohoutek пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Що цікаво: забери з тієї поезії "пред" (неросійське слово, але в коротенькому тексті аж двічі вжите) — й вивітрюється вся поетичність...
> А не треба забирати. Поет писав саме так, як вважав за потрібне.
>
Це не поезія. Це римовані рядки.
> Смішно читати про відсутність в російській літературі великої поезії. Та й прози також.
Брешете мабуть. Якось невесело дописуєте.
2011.01.08 | BROTHER
Смішно читати про відсутність в російській літературі великої поезії?
Kohoutek пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Що цікаво: забери з тієї поезії "пред" (неросійське слово, але в коротенькому тексті аж двічі вжите) — й вивітрюється вся поетичність...
> А не треба забирати. Поет писав саме так, як вважав за потрібне.
>
> Смішно читати про відсутність в російській літературі великої поезії. Та й прози також.
***********************************************************************
Так, є велика і проза, і поезія, але багато тієї прози з поезією не суто російські. Той поет не росіянин строго кажучи, інший з Херсону, цей єврей, а ота полутатарка чи наполовину українська єврейка і так далі...
Правильно Вам тут вказують на те, що, царі, заперечивши всі інші мови, крім російської, а потім комуністи, запровадивши російсько-більшовиський "інтернаціонал" з московською диктатурою, за допомогою таких імперсько-фашиських методів вихолостили непідходяще і привласнили все, що залишилось і вважалось за велике. Після цього казати про замалість літератур і шедеврів серед мов нацменшин - не чесно.
Іншими словами, дослідить, будь ласка, навіть Ваш список видатних літераторів Росії, де багато хто росіянином може називатися тільки зі значним припущенням. Не придушуй Росія національні риси, культуру і мову НЕросіян, по місцях було б значно більше шевченків, і меньше гоголів.
P.S. І пельмені руські, і лампочка Ілліча, і радио Попова, і водка руська - наше всьо.
2011.01.09 | Kohoutek
Ага.
BROTHER пише:> Так, є велика і проза, і поезія, але багато тієї прози з поезією не суто російські. Той поет не росіянин строго кажучи, інший з Херсону, цей єврей, а ота полутатарка чи наполовину українська єврейка і так далі...
То Ви національну душу вимірюєте чим - процентом крові, чи що? До Вашого відома: "така-то кров" - лише красивий вислов, насправді по крові людини неможливо жодним чином встановити її етнічну належність. "Національність" - це самоідентификація і культура. Все. Крапка. Full stop. Негр (монгол, росіянин, індіанець, німець, єврей тощо), який виріс в Україні на українській культурі і українській мові - стовідсотковий українець. Дитина українця і українки, яка вирісла в, наприклад, США на американській культурі і англійській мові - американка/нець. Алєксандр Фєт, "чистокровний німець" (син німця і німкені з Німеччини) - насправді, стовідсотковий росіянин. Анна Ахматова - стовідсоткова росіянка. Ось Микола Гоголь - ні, бо у ньому співіснували російська і українська культури, велико- і малоросійська ідентичності. Мойсей Фішбейн - видатний сучасний українській поет і перекладач. Його "єврейська кров" не має жодного значення в культурному сенсі - він працює в рамках української культури та для української культури. Він сам може бути і євреєм, але поезія його - українська. Марко Вовчок - росіянка, але українська письменниця (чи навіть письменник).
> Правильно Вам тут вказують на те, що, царі, заперечивши всі інші мови, крім російської, а потім комуністи, запровадивши російсько-більшовиський "інтернаціонал" з московською диктатурою, за допомогою таких імперсько-фашиських методів вихолостили непідходяще і привласнили все, що залишилось і вважалось за велике. Після цього казати про замалість літератур і шедеврів серед мов нацменшин - не чесно.
А хто каже? Я кажу? Ви помиляєтеся. Я не принижую українську чи якусь іншу культуру. Навпаки - мене обурює приниження культур, у даному випадку - російської.
> Іншими словами, дослідить, будь ласка, навіть Ваш список видатних літераторів Росії, де багато хто росіянином може називатися тільки зі значним припущенням. Не придушуй Росія національні риси, культуру і мову НЕросіян, по місцях було б значно більше шевченків, і меньше гоголів.
Так, цілком можливо. Але з точки зору культурної спадщини це не має жодного значення. Культура оцінюється винятково за її досягненнями, як товар в магазині - за його споживчими властивостями. Кіплінг - видатний письменник, тому що написав прекрасні твори. І до якості його творів не мають ЖОДНОГО відношення ні політичні уподобання Кіплінга, ні його ідеологічні погляди, ні історія злочинів Британської Імперії. Джонатан Свіфт - великий англійській письменник. Дарма, що він був ірландцем. Ірландці, якщо хочуть, можуть зарахувати його до своїх видатних класиків, але це ніяким чином не може похитати його місце в англійській культурі.
> P.S. І пельмені руські, і лампочка Ілліча, і радио Попова, і водка руська - наше всьо.
Авжеж. Так і є. Вам це здається несправедливим? Але в природі немає справедливості - це людська концепція. Несправедливо, що одна дитина живе довго і щасливо, а інша помирає при народженні. Несправедливо, що Росія висмоктувала інтелекти зі своїх колоній, а Америка зараз висмоктує їх з усього світу. Але збагачення російської і американської культур - реальне. Ахметов - справді мільярдер, подобається це нам, чи ні.
2011.01.08 | harnack
Re: Гм... АднАзнАчнА АтлЇчнА і кАснАЇзьічнА!
Kohoutek пише:> GreyWraith пише:
> > А за гамбурським рахунком - цікаво, чи вродила російська література шось на рівні франкового "Мойсея" чи поезії Кіплінга? Наскільки я знаю, там навіть пристойний текст для національногол гімну ніасілілі...
>
> Навскидку, посоветую почитать Пушкина, Лермонтова, Есенина, Маяковского, Пастернака, Мандельштама, Бродского, Тарковского - могу ещё имён подкинуть, если надо.
>
...На свЄтЄ всьйо прЇАбразілАсь, даже
ПрАстые вЄщи - таз, кувшЬІн,- кАгдА
СтАяла между нами, как на страже,
СлАЇстая і тфьйордая вАдА.
Нас пАвЄло нЇвЄдАмА куда.
Прєд намі расступалісь, как міражьі,
ПАстроенные чудАм ґАрАдА,
ґлазавідна - ЇбА Ачєвідна!
АбАжАю - ЇбА АдАбряю! Мноґаааа ААААА:
кАснА-яд кАснА-язьіка -
ЄтА "отрута" навєрняка...
"Вєпей йАду!" - ґАвАрю, ґАспАдА -
Сїрєчь: мноґА, мноґА АААААААА....
2011.01.09 | GreyWraith
Re: Гм...
Я таке-сяке уявлення про російську поезію маю і не стверджую, що вона неякісна. Просто я стверджую, що у ній нема творівЮ рівних "Мойсею" Франка і ліриці Кіплінга. Може, так-сяк підбиралися Пушкін із "Борисом Годуновим" чи Блок із Гумільовим, але НМД масштаб і глибина не ті...Kohoutek пише:
> GreyWraith пише:
Навскидку, посоветую почитать Пушкина, Лермонтова, Есенина, Маяковского,
"Единица - вздор, единица - ноль, Голос единицы - тоньше писка..."? (а тепер порівняйте силою етики "Коли" Кіплінга)
Пастернака, Мандельштама, Бродского,
О-о-о! Останній - п'ять балів: "... Плюнуть в Днепро - может, назад покатит?" І ЦЕ - краще, що може сказати світу велика література?
Тарковского - могу ещё имён подкинуть, если надо.
Ви б краще творів, а то одних імен мало...
Цікаво було б ще подискутувати про російську класичну прозу. Наприклад, я не так давно читав "Дворянське гніздо" Тургєнєва, задумався над сюжетом, і не можу зрозуміти, чому настільки глибокого та органічного православного письменника критика вважає "західником"? Або "Рудін" - у якому автор вже в ті часи помітив, чим українці відрізняються від росіян, - згадайте рудінського уніврситетського товариша, що врешті-решт знайшов собі місце для продуктивної праці - освітнім чиновником...
2011.01.09 | Kohoutek
Re: Гм...
GreyWraith пише:> Я таке-сяке уявлення про російську поезію маю і не стверджую, що вона неякісна. Просто я стверджую, що у ній нема творівЮ рівних "Мойсею" Франка і ліриці Кіплінга. Може, так-сяк підбиралися Пушкін із "Борисом Годуновим" чи Блок із Гумільовим, але НМД масштаб і глибина не ті...
Мені зовсім не подобається Лєв Толстой. Але для культури як суспільного явища це не має ніякого значення - він великий письменник, бо його вважають великим письменником.
> "Единица - вздор, единица - ноль, Голос единицы - тоньше писка..."? (а тепер порівняйте силою етики "Коли" Кіплінга)
Навіщо? Хіба критерієм величі є мої чи Ваші особисті уподобання? Підозрюю, Вам дуже не сподобалося би, якби я особисто на свій смак почав обирати що є великим, а що другорядним
> Пастернака, Мандельштама, Бродского,
> О-о-о! Останній - п'ять балів: "... Плюнуть в Днепро - может, назад покатит?" І ЦЕ - краще, що може сказати світу велика література?
Так, Бродський - це п'ять балів за п'ятибальною шкалою. Ну, може чотири з половиною. Мистецтво - це виняково ФОРМА. Зміст може бути будь-яким. Докладний опис Бородинської битви, з перерахуванням усіх підрозділів, всіх маневрів, подій, оцінок - це не мистецтво. А "Бородіно" Лєрмонтова - мистецтво. Ще й неабияке. Бродський був українофобом. На жаль, це так. І що з того? Він все одно був великим російським поетом.
Помнишь, Постум, у наместника сестрица?
Худощавая, но с полными ногами.
Ты с ней спал еще... Недавно стала жрица.
Жрица, Постум, и общается с богами.
Приезжай, попьем вина, закусим хлебом.
Или сливами. Расскажешь мне известья.
Постелю тебе в саду под чистым небом
и скажу, как называются созвездья.
> Тарковского - могу ещё имён подкинуть, если надо.
> Ви б краще творів, а то одних імен мало...
"На вкус и цвет товарища нет". Я не знаю Ваших смаків, тому не можу навіть спробувати здогадатися, що Вам може стати до вподоби. До того ж я не так багато читаю, особливо нового. Можу лише окреслити власні уподобання: з сучасної російської поезії мене найбільш "проймає", мабуть, Дмітрій Биков, наприклад це: http://beldmit.livejournal.com/259181.html
На мій погляд, очевидний вплив того ж Бродського, до речі.
Нещодавно натрапив на вірш абсолютно невідомої мені поетеси, відчуття було просто шокуюче, як мороз по шкірі: http://www.vavilon.ru/texts/galina1.html#42
З сучасної російської прози мене вражають Віктор Пєлєвін (все до EMPIRE “V” включно), Владімір Сорокін (дуже непросте, інколи неприємне, але неймовірно цікаве читання; найкраще, імхо - "Голубое сало" і "Лёд", ранні твори занадто шокуючі та експериментальні, варто бути обережним, багатьох нудить) і Боріс Акунін (інтелектуальна постмодернова поп-література, не велика, але актуальна). Ще, мабуть, "Кысь" Татьяни Толстої. Як бачите, нічого оригінального - те, що є загальновизнаним, справді є цікавим і видатним.
2011.01.09 | GreyWraith
Re: Гм...
Kohoutek пише:...він великий письменник, бо його вважають великим письменником.
НМД ось цей стереотип є одним із найшкідливішим: "Янукович є хорошим керівником, бо всі кажуть, що він хороший керівник", "Вєра Брєжнєва є хорошою співачкою, бо її по телевізору постійно показують" і т.д. Треба поступово вчитися формувати власний погляд - або не говорити на цю тему взагалі...
Хіба критерієм величі є мої чи Ваші особисті уподобання?
А, давайте, слово "велич" взагалі забудемо.
Підозрюю, Вам дуже не сподобалося би, якби я особисто на свій смак почав обирати що є великим, а що другорядним
Чому? Якраз навпаки - мені цікаві люди, які можуть сказати мені щось нове, навіть якщо я із ними не погоджуюся. А світ-дзеркало - це дуже нудна річ.
Бродський був українофобом. На жаль, це так. І що з того? Він все одно був великим російським поетом.
Ну, із того, що я читав, якраз стиль мені не подобається.
http://beldmit.livejournal.com/259181.html
http://www.vavilon.ru/texts/galina1.html#42
Дякую за лінки. Цікаво, але я щось не в'їхав...
З сучасної російської прози мене вражають Віктор Пєлєвін (все до EMPIRE “V” включно), Владімір Сорокін (дуже непросте, інколи неприємне, але неймовірно цікаве читання; найкраще, імхо - "Голубое сало" і "Лёд", ранні твори занадто шокуючі та експериментальні, варто бути обережним, багатьох нудить) і Боріс Акунін (інтелектуальна постмодернова поп-література, не велика, але актуальна). Ще, мабуть, "Кысь" Татьяни Толстої. Як бачите, нічого оригінального - те, що є загальновизнаним, справді є цікавим і видатним.
Я теперішнім найвидатнішим російським письменником вважаю Юрія Нестеренка...
2011.01.09 | Alamire
Re: Мистецтво - це виняково ФОРМА.
Підступна декоративна маячня.2011.01.09 | selu
Важко людям без форми. А як є потреба, то письменники пропонують.
2011.01.08 | harnack
Та батько Достоєвського - українець-уніят з Кам'янця-Подільського (л)
І він влучно описав москвобісів для нас - яко Табаку:Без образа та подоби
Пруть ув Україну:
Мертводушні бісосноби, (каже Ґоґаль та Дастаєфскій)
Й ревізор-руїни! (каже Ґоґаль)
http://www2.maidan.org.ua/news3/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1219420543&trs=-1
А про Табаку є віншування яко заклинання:
Заколядуймо Табаці світлом Святвечора та Різдва:
Щезни Іроде -
Ти не в моді:
Тебе приплодив
Сатана злодій!
http://forum.pravda.com.ua/read.php?7,205781555,209833339,page=8#msg-209833339
2011.01.09 | selu
Служіння імперії перетворила Достоєвського на непотріб.
Кому він насправді потрібен, окрім влади. Українці брали в схорони Кобзаря, німці їхали на війну з книжкою Гьоте. Хто брав на фронт чи в партизанський загін так званих великих російських письменників? Навіть не думали про таке.2011.01.08 | selu
Хоча насправді в дупі лише Лесь Подерв’янський та його шанувальники.
2011.01.08 | DADDY
Угу-угу (с). А всі решта - д"Артаньяни :) Re:в дупі лише Лесь Подерв’янський та його шанувальник
2011.01.08 | Микола
Re:А чи все в житті по заслузі? Ось питання.
То дурна постановка питання і облудна : Чи заслужив народ таку Владу. Кращих винищили і гноБЛЯТЬ ! Навезли колишніх в*язнів та НКВДшників на Донбас. Ось і маєм. Узагальнювати треба обережно.2011.01.08 | DADDY
Кожному воздає Господь по справах його. Re:А чи все в житті по заслузі? Ось питання.
Микола пише:> То дурна постановка питання і облудна : Чи заслужив народ таку Владу. Кращих винищили і гноБЛЯТЬ ! Навезли колишніх в*язнів та НКВДшників на Донбас. Ось і маєм. Узагальнювати треба обережно.
Я так думаю (с), що Класик не узагальнює, а констатує факти.
2011.01.08 | selu
Лише деякі факти він констатує. Вибір зробив він сам.
Можна багато написати про огидність вашого особистого гімна. І це також буде констатація фактів. Але не всім цей твір сподобається.2011.01.08 | selu
Ви цього ледаря з козаками не плутайте. Козаки собі порох самі робили.
2011.01.09 | GreyWraith
Є одна байка про французську шляхту та козаків-найманців
Десь за Тридцятилітньої війни французський король найняв частини козаків. І от після успішного штурму, здається, якогось голандського міста, козаки прийшли вимагати повної плати за свою службу. Довго, певно, витрушували із королівських скарбників, але зароблені гроші забрали. І от коли забирали, то якись франузський шляхтич спробував зачепити козаків:- От ми, шляхта, воюємо лише за честь, а не те що ви, - за гроші.
На що один з козацьких командирів негайно відповів:
- Кому чого бракує - той за те і воює.
Я не знаю, чи викликав француз козака на поєдинок, бо ж першого (із предками, певно, що воювали ще в хрестових походах) попустили влучно, але козак собі та своїй честі ціну знав...
2011.01.09 | Sviatoslav D
Цікава виходить байка про український козацький патріотизм.
2011.01.09 | selu
Якщо вже латинською, то патрі лицарів - Бог. Із совковим патріотизмом не плутайте.
2011.01.09 | Sviatoslav D
Натякаєте, що хрестоносці вовали не за віру, бо їм такої не бракувало?
2011.01.08 | harnack
Славімо дупу Подерев'янського - ото Чистилище, бігме!
2011.01.08 | harnack
(л) Янукам - Монте Карло, янучатам - совок в дупі, а та в Сталіні і в Матрьйошке!
Подерев'янський: Янукам - Монте Карло, янучатам - совок в дупі, а дупа в Сталіні і а Сталін в Матрьйошке!ґАвАрят єсть кацапа-пАпьі (попы) -
Анї ізґАняют фсьйє "дупьі":
пАслєднїй шанс їйо Маскфьі
пАлюбіть бєсаф в Адной купє!
АбАжАю каснаїзьічньій лєґіон!
С Маскфьі в Украйну ґрїдьйот он -
паґалавє їм звонїт звон:
марш геть Атсюда - ф маскфу-прїтон!
Ненарегочешся! Славімо антїмаскофскАВА Подерев'янського!
http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,209845694,209845985#msg-209845985
2011.01.10 | harnack
Парадокс: Януко в Монте Карло чи в піддупі Путіна?
2011.01.09 | Sviatoslav D
Особливо, коли порівнювати з Андруховичем, Дерешем, Карпою, чи Забужко!
2011.01.14 | harnack
Агов, Лесю - ану натовчи їм москфоїзьік, бо коять неподобства (л)
Тут треба полеміки проти Ґамлєтаффф!Мовохульствують та Шевченкохульствують!
http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2011/01/14/5783369/view_comments/
Национализм и подмена понятий
Александр Роджерс _ Пятница, 14 января 2011, 12:14