01/13/2011 | zmej_gorynych

Сабдж. Та такий, що аж мурашки по спині бігають... Знати б ще хто автор цих неймовірно щемлячих слів. Може, хтось знає?
Почув/побачив цього вірша, коли улюблена вихователька нашого синочка вітала ним мою дружину (роздрукувала і наклеїла на велику вітальну листівку формату А4, а потім зачитала в голос у вигляді тосту ). Отож, читайте. Не постійно ж нам ненавидіти.. Обов'язково потрібно і любити.

ЖІНОЧА ДОЛЯ

Жіноча доля - це любов,
А жінка в світ приходить для любові.
Любити маму - поки ще мала,
Любити ляльку - тільки підросла,
А коли вперше вийшла за поріг -
Любити небо і м'який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові!

Росла вона, росла її любов,
Росли її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде - несеться,
Сторожко прислухаючись до серця,
Що в дзвоні міст, чи шелесті дібров
Підкаже їй: прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона твоя, лишень твоя!
Тобі її на сотню років стане!
Це ж та любов, що перша і остання.

І відшумів весільний водограй.
Та знову - як же світу не радіти!
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані — дарма,
Коли воно лепече вперше: "ма",
І ти свята, і в серці в тебе рай —
Хоч відшумів весільний водограй.
І хоч пливуть літа ... літа... .літа...

І хоч пливуть літа... літа... літа...
Але якби все те почати знов,
Адже той борщ щоденний - то любов,
Сорочка, чисто випрана — любов,
І ночі, що не спала ти — любов,
І квіти , що посіяла — любов.
Вся Україна - то твоя любов!
Все так було б, якби почати знов.
Жіноча доля в світі - це любов.