01/17/2011 | Володимир Твердохліб

Заява міністра внутрішніх справ України про можливе кровопролиття під час протестних виступів опозиції в Києві 22 січня змушує до попереджувального аналізу.
Кому це вигідно? Чи зможуть лідери опозиції контролювати учасників акції?
Кому це вигідно?
Не вигідно ні Януковичу, ні Тимошенко.
Для Януковича це може закінчитися ізоляцією з боку розвинених країн. А це відсутність надходження новітніх технологій для модернізації економіки, яких немає ні в Росії, ні у Китаю, повне згортання інтеграційних процесів і втрата євроатлантичного ринку, перетворення Президента України у васала «Москви».
Після смерті Гонгадзе Л. Кучма потрапив у аналогічну ситуацію і запив. Знаючи директорський характер Леоніда Даниловича, можна було припустити, що він сказав щось різке з приводу журналіста, але якщо би вбивали всіх, про кого він сказав щось не з літературного лексикону! Напевно, управлінцями в країні були би вже студенти, так як інші стояли б у черзі до раю.
Кучму підставили для ізоляції України від «Заходу» і Мельниченка разом з Морозом запитували недостатньо для з'ясування правди.
Як тоді, так і зараз, ізоляція Україні вигідна Москві та промосковській частині оточення Президента. У цих умовах, вона стає ручною і мова про якісь торги за газ або власність на стратегічні підприємства вже йти не буде. Ціна на газ не буде договірною, а продиктованою з Москви, а підприємства будуть приватизовані не українськими, а московськими олігархами. У результаті «майдан» буде не через десять років, а набагато раніше. Якщо «помаранчеву революцію» називали повстанням мільйонерів проти мільярдерів, то ця буде, революцією «своїх мільярдерів проти чужих мільярдерів» профінансованою як ними самими, так і «Заходом», який не допустить відродження імперії. А без України це неможливо.
Якими можуть бути провокації з боку влади (її промосковської частини).
Перш за все, старий як світ метод засилання провокаторів у ряди мітингуючих, направлення ними натовпу на протизаконні дії. Створення політичними супротивниками мітингуючих цілих команд із числа своїх активістів з гаслами опозиції, які будуть влаштовувати заворушення та сутички з міліцією. І багато іншого. Наприклад, у 2003 році під час приїзду Ющенка в один з обласних центрів, коли «на нього» ходили багато тисяч людей, сталася на перший погляд пікантна ситуація. До його приїзду до обласного центру з області вже прибули автобуси з людьми. Вони і розмістилися ближче до сцени. Місце для мітингу було обрано вкрай невдало. На довгій, але вузькій площі. За ними прибула міліція на двох автобусах, де найнижчим чином був капітан. Пройти крізь натовп у декілька тисяч до сцени ці 60 міліціонерів не змогли, і поставили периметр ззаду натовпу. У цей же час почали прибувати місцеві жителі і юрмитися ззаду заслону. Виникла трагікомічна ситуація. Кілька тисяч з одного боку і кілька тисяч з іншого боку - а серед них один ряд міліції без усякої амуніції. Уникнути кровопролиття вдалося тільки завдяки тому, що прийшла не випадкова юрба, а приїхали організовані групи разом зі своїми керівниками, було розуміння міліціонерів, що їх підставили, і відмова Ющенка від виступу зі сцени. У результаті інциденту,що не відбувся, він відвів неорганізовану групу за собою, давши можливість міліціонерам піти з цього капкана, а в цей час польові командири втримали своїх людей від «переслідування» лідера.
А тепер уявімо, що він проходить одним із провулків до сцени. Натовп через оточення, бажаючи подивитися на нього, спрямовується до трибуни і перекидає оточення. У країні траур. Міліція «накачується» проти опозиції, так як постраждалі - це їхні командири та друзі. У країні арешти і в майбутньому - шлях Румунії. Якщо не гірше, враховуючи українську «різноманітність».
Чи зможе Тимошенко організувати масові виступи без провокацій, як це вдавалося Ющенкові?
Не зможе! Ющенко скоріше був надією мільйонів на справедливе суспільство, а не лідером. Але він мав сильну інтелектуальну команду, яка підбирала виконавців на місцях під свій рівень. Актив, який складався в основному з представників середнього класу, що й робило керованим велику кількість людей.
Тимошенко навпаки - лідер! При ній не може бути окремої думки. Їй потрібна повна відданість, а повністю відданими бувають тільки не дуже розумні люди. Вони формують керівництво обласних команд під чітким керівництвом Юлії Володимирівни. Таким чином, створюється система «я начальник - ти дурень». Маючи владу, навіть не повну, при ліберальному керівництві країною - це непогано. Бути уявної опозицією за причетності до влади. Виступати на ток-шоу різного калібру. Але так неможливо зібрати навколо себе критично мислячих людей, які оцінюють дії, а не слова. У результаті відбувається люмпенізація активу. На «Майдан» прийде не організована, а агресивна маса людей. Як тих, хто за неї, так і тих, кого влада за рік вже дістала. Їх поки буде небагато. Але якщо згадати бездарно організовану акцію Мороза-Тимошенко «України без Кучми» в 2001 році, коли натовп у дві тисячі осіб був ними не керований. Міліції доведеться трохи попотіти для збереження правопорядку. Якщо не отримає іншого наказу.
Є ще один персонаж, якому вигідні заворушення. Це О. Тягнибок. Це теж людина за характером і вихованням дуже схожа на Тимошенко, але не має комерційної «жилки». Керована ним «Свобода» не має кваліфікованих спеціалістів у галузі управління, юриспруденції та економіки. Тому отриману в «Галичині» влада реалізувати не може. Їй потрібний образ «борця за Україну», проти «окупаційної влади». Проти кого завгодно, тому що не вміє «ЗА». Крім того, вони з Тимошенко воюють за один електорат - робітничо-селянсько-пенсійно-патріотичне середовище і падіння Тимошенко йому вигідне. Вигідне воно й Президенту, який чудово розуміє, що Тимошенко потенційно для нього - небезпечна. Тягнибок - ні! Його ультра націоналістична полеміка і крайність світогляду багатьох відштовхує навіть у Західній України. Він не може виграти президентські вибори в принципі! Політтехнологи В. Януковича напевно опрацьовують схему виборів на другий президентський термін Л. Кучми. Тоді Західна Україна майже цілком у другому турі проголосувала за нього, аби тільки не за Симоненка. Правда, тут планується навпаки. «Схід» -за, «Захід» - проти. Крім того, тоді про цей стратегічний хід політтехнологів Леоніда Даниловича стало відомо вже в процесі самої виборчої кампанії. Сьогодні про це здогадуються багато хто. Продумують стратегію протистояння і часу у них для цього досить. Але про це знає і сам Тягнибок, як і те, що основний удар буде завдано по Тимошенко.
«Україна не Росія» стверджував Леонід Данилович, а він людина не дурна. Ці протести для влади ще не несуть ніякої небезпеки. Вона прийде пізніше, коли населення на власній шкурі побачить всю «привабливість» проведених реформ.
Крім цього на відміну від Росії в Україну немає багатих родовищ нафти і газу, на гроші від яких можна стримувати населення від голодних бунтів. Нема ядерної зброї, з якою у ситуації з Росією змушений рахуватися «Захід». Її копіювання - це шлях в нікуди!

Володимир Твердохліб