01/18/2011 | Леонід Пінчук

До українців, як до того гукав свого часу незабутній Анатолій Погрібний?! Тоді не почули, не дослухалися! За сьогоднішніми свідченнями тих, хто свого часу був поряд з А.Погрібним, “ була б інакшою Україна, якби ж то дослухалися”. То ,можливо, сьогодні, коли в цьому числі тижневика Омелян Солецький в статті “ Як про хліб насущний..” соромить нас, як свого часу А.Погрібний, за нашу зневагу до української мови та закликає “..весь український загал повернутися обличчям до рідної мови”, ми дослухаємося і зробимо все для того, щоб зробити бодай перші кроки по оздоровленню “епідемічно хворої” української нації, допоможемо українцям позбутися ярма байдужості, а відтак зробимо нашу Україну в рік 20 –тих роковин незалежності трішки інакшою, українською?! ( “Слово просвіти” , число 2,2011р,стор5,www.slovoprosvity.org) Підхопимо заклик О.Солецького в проукраїнських ЗМІ і ітернет – виданнях, опублікавши статтю і надавши для її обговорення широким загалом постійних рубрик чи сторінок, поширюючи і узагальнюючи думки , досвід роботи дописувачів, як це робив свого часу А.Погрібний. Сам тижневик, сподіваємося,покаже приклад і поряд із словами «Без мови немає нації!» буде заклик до українців шанувати рідну мову ,спілкуватися українською.В кожному числі буде нагадування про вимоги статті 11 Конституції України.Приклад тижневика, без сумніву,підхоплять інші ЗМІ і інтернет-видання , узагальнюючи досвід роботи активістів, місіонерів українізації українців. Сьогодні ми вже маємо конкретні пропозиції В.Вітковського, як організувати оту українізацію українців, з чого починати, чим безумовно маємо скористатися(“Декалог небайдужого українця..”,www. slovoidilo.com чи http://sd.org.ua/news.php?id=19340) Відомі і напрацюванняв цьому ж напрямку самого А.Погрібного і його дописувачів памятної з того часу програми на радіо “Якби ми вчились так, як треба”
А згадавши останнє, не будемо гаяти часу і будемо належно вчитися, не повторюючи помилок попередніх 19 років незалежності, щоб нарешті у українціві у нації “ мудрость би була своя” Не завадить сьогодні згадати і такі слова Т.Шевченка :” Обнімітеся брати мої,молю вас,благаю”
Якщо без сумніву заклики О.Солецького перегукуються з тим, до чого гукав свого часу А.Погрібний, то саме ім’я А. Погрібного без зайвих слів становить зрозумілим, в якому нарямку має вестися робота української громади по українізації українців. Тому буде доцільним, якщо робота ця будеє вестися громадською організацією , яка носитиме його ім’я, товариством Антолія Погрібного.Товариством, яке буде нести слово і правду А.Погрібного до українців, як і щирі слова всіх небайдужих українців на кшталт закликів О.Солецького.Товариством,яке об’єднає зусилля окремих груп,організацій , зокрема такої як ВГОРУ по поширенню української мови в єдиний загальнонаціональний рух, створючи осередки товариства там, де подібних груп чи організацій немає.В цьому нададуть допомогу шанувальники і дописувачі А.Погрібного, які є повсюдно по всій Україні і які не забули поради А.Погрібного. Без сумніву, не залишаться осторонь такої справи церква і українська діаспора за кордоном.
Членами цього руху за українізацію українців , колективними і індивідуальними, як свого часу в русі за перебудову , мають стати партії і організації, члени всіх партій і громадських організацій національно-патріотичного спрямування, бо від успіху цієї роботи, консолідації української нації заледить як їхнє політичне майбунє , так і майбутнє України.
То ж за роботу ,побратими-українці, за створення товариства Анатолія Погрібного, загальнонаціонального руху за українізацію українців зусиллями української громади ,щоб нам не соромно було на 20-ті роковини незалежності глянути в очі неньки- України!Бо вже грім гримить у нас над головами!
Ми не повинні боятися відокремитися від інших народів і національних меншин в Україні, боятися звинувачень в націоналізмі. Навпаки, український націоналізм, як ідеологія єдності української нації, більшості суспільства, його поширення серед українців несе дійсну демократію, т оржество права, мир і злагоду,стабільність в супільстві і державі.
Сьогодні кожен із нас, небайдужих українців, які володіють українською мовою і готові стати її місіонерами,пропагандистами українізації українців, маємо готувати подарунок до роковин незалежності, навертаючи російськом овних українців до рідної мови, переконуючи їх позбутися ярма байдужості.Кожен- ,бодай, одного російськомовного українця і,чим більше, тим краще! І хай нам в цьому допомагає Бог!
П.С. Шанувальники і дописувачі А.Погрібного, прихильники товариства А.Погрібного! Будь ласка,відгукніться , скажіть своє слово на адреси редакцій slovo_prosvity@ukr.net, Chedit@ day.kiev.ua, master@day.kiev.ua, slovoidilo@ukr.net, ukrrusj@gmail.com, ukrpravda@gmail.com, office@chorna-rada.org.ua , office@radioera.com.ua або leopin@ukr.net