Гардеробна революція
01/21/2011 | Tatarchuk
У старовинному радянському анекдоті громадянина Зайця якось надумали привітати партійні вовки. Вони довго сперечалися, як краще підписатись - чесно (стая волков) чи чемно (група товаришів). Зійшлися на підписі "стая товарищів".
Оця стая товаріщей наразі в нас при владі. Не дивно, що простий українській обиватель, вже звиклий до багатьох років свободи (що її він, бувало, вважав примарною, недостатньою, умовною), раптом опинився без цієї свободи. І наче повітря, яке закінчується з кожним помахом годинникової стрілки, свобода так само швидко улетучевається.
З'являються вже й тексти, в яких йде спроба осягнути глибину падіння та, власне, вивести рецепти, як тепер бути громадянину зайцю з цією стаєю товаришів, чи то пак группой волков.
Серед останніх маю згадати надруковану на форумі Майдану статтю Софії Дніпровської "Чи можлива українська Сатьяграха?", в якій авторка, зокрема, пропонує брати досвід Махатми Ганді у ненасильницькому спротиві задля успіху майбутньої "Української демократичної революції".
Моя стаття є головним чином відгуком на цей текст.
Інші аспекти близьких тем я виклав у статтях 2010 року "Самоповернення держави (Самовозврат, Къайтым)" та "Культурний спротив"
Насамперед власне сатьяграха. Слід розуміти, що ця штука вважала апріорі владу окупантів (і самих окупантів) притомними, розумними і навіть благородними, чесними супротивниками. Саме небажання ворогувати з тим, хто тобі насправді не ворог, хоча обидва можуть перебувати в ілюзії що ви - вороги, й лежить в основі ідей Ганді. Це апеляція до хорошого і світлого в людині, яка можливо й поводиться наразі погано.
Адекватність такого механичного перенесення на українській ґрунт кожен може перевірити особисто.
Але то не фатально, звісно. Просто треба віддавати собі звіт, що готових рецептів "а як у них" не існує, тому що народи, звичаї, ментальність - різні.
Те що в когось пройшло вдало, в іншіх може обернутися провалом, або насмішкою, або кривавою розправою. Тому це треба прикладати до реалій "тут і зараз".
Наприклад, індуси бойкотували англійський одяг. Відповідно, самі пошивали одяг національний, що стало візуальним відображенням непокори та, також, провозвісником фінансового краху текстильної промисловості колонізаторів.
Чи хтось пошьє собі справді власноруч бідний одяг, думаю очевидно - ні. Чи є маса людей, готових одягатися нестандартно, всупереч вже розповсюдженим смакам і поглядам (най і не націонаьним)? Тут я відповіді не знаю. Але я точно знаю з чого можна почати - уявити собі "дрес-код" братків, бандюків, депутанів і рішуче відмовитись від нього.
Всі ці шапки-підорки, бидловаті костюми-двойки, галстукі бдздинь, кросовки не на кросі, окуляри для приховування нечесного погляду, кепки-бейсболки взимку, (кожен може додати ще багато, аж до обувки) слід рішуче викинути зі свого гардеробу. Пояснення і мотивація дуже проста: саме це носять ті хто зараз при владі, при чому це їхній істиний "обліко моралє".
У магазинах та на точкАх не стіснятись пояснювати саме це реалізаторам, малий бізнес завжди чутливий до конюнктури.
Можна носити (і запитувати, і купляти, і дарувати знайомим) більше етнічного - українського, кримтатарського, навіть рускогонародного. Звісно, місцями, там де це доречно. У великих містах можна і треба одягатись інтелігентно - капелюхи, берети, шарфи тощо. Головний крітерій - одягатись зі смаком, хоча б і скромно. Не бути схожіми на братка або шалаву, не мімікрувати під них у надії що тоді ви "не схожі на лоха".
Розуміти: ваш іншій, більш приємний та притомний вигляд, дратує цю кодлу зверху до низу. Вони не такими собі уявляють світ навколо - най весь час дратуються, нервуються, сриваються. Більш того, такі елементи одягу абсолютно непотрібні гопоті: їх неможна в вас вкрасти чи забрати, щоб потім одягти самому або толкнуть. Їх можна тільки розірвати щелепами в пориві ненависті
Чи ви любите шансон (точніше гопнічеські балади)? Якщо ні, то не просто не слухайте фм з таким, але й просить його вирубити, коли його вмикає воділа. Багато хто в автобусі чи маршутці думає так само як ви, але боїться або "лініться" розкрити рота. Досі вам замість розтулити рота скручувати у трубочку вуха.
Можна пригадати безліч дрібничок, які розділяють "нас" від правлячого й торжествующого бидла. Насамперед, не переходьте на мову блатняка, точніше на суржик від нього. Не підтримуйте співбесідників так робити - це мова окупантів, внутрішніх тутешніх окупантів. Подумавши, ви побачите що сама псевдофєня кодіфікує низку відносин, брати участь у яких ви не маєте жодного бажання: а в когось і воно створює цілий паралельний всесвіт. Ваша мова - це може бути і українська і російська - має бути грамотною, цікавою, конструювати іншій, більш правільний світ.
Знову повертаємось до сатьяграхи. Для любителів більш активних дій ніж простой культурний спротив - ви можете, як і пропонує автор статті, антирекламувати а точніше навіть просто фреймити товар та послуги привладних фірм. Не тому що він поганий, а тому що поганими вчинками прославився його продавець, власник. Наліпки, графіті можуть навіть не мати заклику некупувати - просто констатувати факт, що це зона регіоналів. Можна однотипним лого. Комусь це абсолютно пофіг, але комусь якраз цієї маркери і не вистачало.
Багато дуже цікавих прецедентів, знову ж з оговоркою що це інший народ і інша епоха, може дати "помаранчова альтернатива" Польщі часу комунизму. Теоретикам варто прочитати літературу або статті про ці акції, які стисло можна пересказати так: хіба можна боятись мента, який запитує вас чому ви одяглись в краснолюдка (тобто гнома у червоній шапці).
Копіювання механистичне також має сенс, але тільки як елемент і тільки для одної речі: щоб про це, із необхідним бекграундом на що це схоже ("першими подібні акції почалися там-то і тоді-то, а закінчилось все у такому-то році тим-то"), скловували й тиражували ЗМІ, особливо іноземні і які напишуть про акцію просто тому що то "як в них колись".
Головна ж теза зі всіх акцій ненасильсттва - чого часто не розуміють сучасні організатори - це одночасне поєднання двох умов: 1) ви не повинні бути смішними, смішнішим має бути ваш супротивник, 2) ви не повинні по підсумку ставати слабкими, слабішати має ваш супротивник.
Оця стая товаріщей наразі в нас при владі. Не дивно, що простий українській обиватель, вже звиклий до багатьох років свободи (що її він, бувало, вважав примарною, недостатньою, умовною), раптом опинився без цієї свободи. І наче повітря, яке закінчується з кожним помахом годинникової стрілки, свобода так само швидко улетучевається.
З'являються вже й тексти, в яких йде спроба осягнути глибину падіння та, власне, вивести рецепти, як тепер бути громадянину зайцю з цією стаєю товаришів, чи то пак группой волков.
Серед останніх маю згадати надруковану на форумі Майдану статтю Софії Дніпровської "Чи можлива українська Сатьяграха?", в якій авторка, зокрема, пропонує брати досвід Махатми Ганді у ненасильницькому спротиві задля успіху майбутньої "Української демократичної революції".
Моя стаття є головним чином відгуком на цей текст.
Інші аспекти близьких тем я виклав у статтях 2010 року "Самоповернення держави (Самовозврат, Къайтым)" та "Культурний спротив"
Насамперед власне сатьяграха. Слід розуміти, що ця штука вважала апріорі владу окупантів (і самих окупантів) притомними, розумними і навіть благородними, чесними супротивниками. Саме небажання ворогувати з тим, хто тобі насправді не ворог, хоча обидва можуть перебувати в ілюзії що ви - вороги, й лежить в основі ідей Ганді. Це апеляція до хорошого і світлого в людині, яка можливо й поводиться наразі погано.
Адекватність такого механичного перенесення на українській ґрунт кожен може перевірити особисто.
Але то не фатально, звісно. Просто треба віддавати собі звіт, що готових рецептів "а як у них" не існує, тому що народи, звичаї, ментальність - різні.
Те що в когось пройшло вдало, в іншіх може обернутися провалом, або насмішкою, або кривавою розправою. Тому це треба прикладати до реалій "тут і зараз".
Наприклад, індуси бойкотували англійський одяг. Відповідно, самі пошивали одяг національний, що стало візуальним відображенням непокори та, також, провозвісником фінансового краху текстильної промисловості колонізаторів.
Чи хтось пошьє собі справді власноруч бідний одяг, думаю очевидно - ні. Чи є маса людей, готових одягатися нестандартно, всупереч вже розповсюдженим смакам і поглядам (най і не націонаьним)? Тут я відповіді не знаю. Але я точно знаю з чого можна почати - уявити собі "дрес-код" братків, бандюків, депутанів і рішуче відмовитись від нього.
Всі ці шапки-підорки, бидловаті костюми-двойки, галстукі бдздинь, кросовки не на кросі, окуляри для приховування нечесного погляду, кепки-бейсболки взимку, (кожен може додати ще багато, аж до обувки) слід рішуче викинути зі свого гардеробу. Пояснення і мотивація дуже проста: саме це носять ті хто зараз при владі, при чому це їхній істиний "обліко моралє".
У магазинах та на точкАх не стіснятись пояснювати саме це реалізаторам, малий бізнес завжди чутливий до конюнктури.
Можна носити (і запитувати, і купляти, і дарувати знайомим) більше етнічного - українського, кримтатарського, навіть рускогонародного. Звісно, місцями, там де це доречно. У великих містах можна і треба одягатись інтелігентно - капелюхи, берети, шарфи тощо. Головний крітерій - одягатись зі смаком, хоча б і скромно. Не бути схожіми на братка або шалаву, не мімікрувати під них у надії що тоді ви "не схожі на лоха".
Розуміти: ваш іншій, більш приємний та притомний вигляд, дратує цю кодлу зверху до низу. Вони не такими собі уявляють світ навколо - най весь час дратуються, нервуються, сриваються. Більш того, такі елементи одягу абсолютно непотрібні гопоті: їх неможна в вас вкрасти чи забрати, щоб потім одягти самому або толкнуть. Їх можна тільки розірвати щелепами в пориві ненависті
Чи ви любите шансон (точніше гопнічеські балади)? Якщо ні, то не просто не слухайте фм з таким, але й просить його вирубити, коли його вмикає воділа. Багато хто в автобусі чи маршутці думає так само як ви, але боїться або "лініться" розкрити рота. Досі вам замість розтулити рота скручувати у трубочку вуха.
Можна пригадати безліч дрібничок, які розділяють "нас" від правлячого й торжествующого бидла. Насамперед, не переходьте на мову блатняка, точніше на суржик від нього. Не підтримуйте співбесідників так робити - це мова окупантів, внутрішніх тутешніх окупантів. Подумавши, ви побачите що сама псевдофєня кодіфікує низку відносин, брати участь у яких ви не маєте жодного бажання: а в когось і воно створює цілий паралельний всесвіт. Ваша мова - це може бути і українська і російська - має бути грамотною, цікавою, конструювати іншій, більш правільний світ.
Знову повертаємось до сатьяграхи. Для любителів більш активних дій ніж простой культурний спротив - ви можете, як і пропонує автор статті, антирекламувати а точніше навіть просто фреймити товар та послуги привладних фірм. Не тому що він поганий, а тому що поганими вчинками прославився його продавець, власник. Наліпки, графіті можуть навіть не мати заклику некупувати - просто констатувати факт, що це зона регіоналів. Можна однотипним лого. Комусь це абсолютно пофіг, але комусь якраз цієї маркери і не вистачало.
Багато дуже цікавих прецедентів, знову ж з оговоркою що це інший народ і інша епоха, може дати "помаранчова альтернатива" Польщі часу комунизму. Теоретикам варто прочитати літературу або статті про ці акції, які стисло можна пересказати так: хіба можна боятись мента, який запитує вас чому ви одяглись в краснолюдка (тобто гнома у червоній шапці).
Копіювання механистичне також має сенс, але тільки як елемент і тільки для одної речі: щоб про це, із необхідним бекграундом на що це схоже ("першими подібні акції почалися там-то і тоді-то, а закінчилось все у такому-то році тим-то"), скловували й тиражували ЗМІ, особливо іноземні і які напишуть про акцію просто тому що то "як в них колись".
Головна ж теза зі всіх акцій ненасильсттва - чого часто не розуміють сучасні організатори - це одночасне поєднання двох умов: 1) ви не повинні бути смішними, смішнішим має бути ваш супротивник, 2) ви не повинні по підсумку ставати слабкими, слабішати має ваш супротивник.
Відповіді
2011.01.21 | 123
Десь подібне вже було.. а - ось: "Сегодня носит Адидас - а завтра Родину продаст"
> Всі ці шапки-підорки, бидловаті костюми-двойки, галстукі бдздинь, кросовки не на кросі, окуляри для приховування нечесного погляду, кепки-бейсболки взимку, (кожен може додати ще багато, аж до обувки) слід рішуче викинути зі свого гардеробу. Пояснення і мотивація дуже проста: саме це носять ті хто зараз при владі, при чому це їхній істиний "обліко моралє".Багато років не ношу іншого взуття окрім "кросовок" (спортивні туфлі, мабуть, це зветься) - звісно, не бігові, але попри це вони спортивні. І не думав що це прямо "бидлувато" - просто мені так зручно, і у стиль "кежуал" в принципі вписується
А взимку ті чуваки носять шуби та дубльонки, мабуть - тож тут спортивні куртки, навпаки, будуть доречними для справжнього патріота /з надією/?
2011.01.21 | Tatarchuk
я знаю й іншу ріфму на слово адідас, але її
ви зможете встановити, просто підлаштувавши телепатичні сенсори.123 пише:
> Багато років не ношу іншого взуття окрім "кросовок" (спортивні туфлі, мабуть, це зветься)
Ящо воно кросовки, то зветься кросовки. А якщо кеди, то кеди. А ще воно може зватися пакши.
> звісно, не бігові, але попри це вони спортивні. І не думав що це прямо "бидлувато" - просто мені так зручно
Що воно зручно, ніхто не сперечається. А що воно бидлувато, то теж нема правди діти. Продовжуючи вашу логіку, влітку в Криму бидлуваті туристи (звісно вони як і ви навіть не підозрюють що це какось бидлувато) заходять в магазини у плавках і мокросісях (с), а найділовіші з них - садяться мокрими жопами на сидіння маршуток. Я просто впевнений, що вони пояснюють це двома вашими аргументами: 1) йому це зручно, 2) він так давно робить.
123 пише:
> у стиль "кежуал" в принципі вписується
Та звісно вписується. Хоча я точніше написав, у що це насправді вписується цілком, а не в принципі.
> А взимку ті чуваки носять шуби та дубльонки, мабуть - тож тут спортивні куртки, навпаки, будуть доречними для справжнього патріота /з надією/?
З надією на те, що ви не мій єдиний читач. Мій заклик відначала було спрямовано не для тих, кому треба пояснювати як виглядає бидлокостюм, а потім - що це і є бидлокостюм.
2011.01.21 | 123
ну і нехай
Tatarchuk пише:> ви зможете встановити, просто підлаштувавши телепатичні сенсори.
>
>
> 123 пише:
> > Багато років не ношу іншого взуття окрім "кросовок" (спортивні туфлі, мабуть, це зветься)
> Ящо воно кросовки, то зветься кросовки. А якщо кеди, то кеди. А ще воно може зватися пакши.
>
> > звісно, не бігові, але попри це вони спортивні. І не думав що це прямо "бидлувато" - просто мені так зручно
> Що воно зручно, ніхто не сперечається. А що воно бидлувато, то теж нема правди діти. Продовжуючи вашу логіку, влітку в Криму бидлуваті туристи (звісно вони як і ви навіть не підозрюють що це какось бидлувато) заходять в магазини у плавках і мокросісях (с), а найділовіші з них - садяться мокрими жопами на сидіння маршуток. Я просто впевнений, що вони пояснюють це двома вашими аргументами: 1) йому це зручно, 2) він так давно робить.
Там був ще третій аргумент - цей стиль одягу загальноприйнятий в усьому світі як "кежуал", що передбачає комфорт, зокрема і можливість спортивного одягу/взуття (в розумних межах; тобто треніки - ні). для Вас комфортний одяг асоціюється з бидлом в мокрих трусах, а для багатьох - з кежуал.
> 123 пише:
> > у стиль "кежуал" в принципі вписується
> Та звісно вписується. Хоча я точніше написав, у що це насправді вписується цілком, а не в принципі.
Можете називати тих, хто носить кежуал - бидлом, а сенс?
> > А взимку ті чуваки носять шуби та дубльонки, мабуть - тож тут спортивні куртки, навпаки, будуть доречними для справжнього патріота /з надією/?
> З надією на те, що ви не мій єдиний читач. Мій заклик відначала було спрямовано не для тих, кому треба пояснювати як виглядає бидлокостюм, а потім - що це і є бидлокостюм.
то дайте чіткі рекомендації, може таких дурних як я не так і мало
2011.01.21 | Tatarchuk
Re: ну і нехай
123 пише:> Там був ще третій аргумент - цей стиль одягу загальноприйнятий в усьому світі як "кежуал", що передбачає комфорт, зокрема і можливість спортивного одягу/взуття (в розумних межах; тобто треніки - ні). для Вас комфортний одяг асоціюється з бидлом в мокрих трусах, а для багатьох - з кежуал.
Елементарно. Поява казуального одягу теж супроводжувалася соціальними протестними або фрондистськими ідеями. В "них там" це було протиставлення світу фраків та смокінгів, субкультурам всіляких там воротничків. В нас - ажніяк ні, тому що ані фраків ані смокінгів і близько не було. Більш того, їхнє бидло цей стиль також не носить.
123 пише:
> то дайте чіткі рекомендації, може таких дурних як я не так і мало
Чітка рекомендація - читати всю статтю, а не фрагменти. Я там недвозначно радив не переносити механично прецеденти з далеких країн і культур на нашу.
2011.01.21 | Георгій
Підтримую всією душeю
Думаю, цe прeкрасна ідeя: виглядати і звучати повністю нe так, як бидлючо-"шпанські" можновладці. Помагай Божe.2011.01.21 | WERT
Re: Гардеробна революція
Ги-ги )))) Так і бачу Бандеру чи Шухевича, котрі у відповідь на польську "паціфікацію" чи сталінське "розкуркулення" відповідають не кулею, а тим, що відмовляються носити "окупаційний одяг". Це ж до чого деградували українці, щоб після славної боротьби за волю Гонти, Кармелюка, Бандери та Шухевича таке підтримувати...2011.01.22 | Tatarchuk
ліцо попрощє
WERT пише:> Ги-ги )))) Так і бачу Бандеру чи Шухевича, котрі у відповідь на польську "паціфікацію" чи сталінське "розкуркулення" відповідають не кулею, а тим, що відмовляються носити "окупаційний одяг". Це ж до чого деградували українці, щоб після славної боротьби за волю Гонти, Кармелюка, Бандери та Шухевича таке підтримувати...
Бачте яка справа, цей текст виключно в рамках питання про ненасильницькі методи боротьби. Кого цікавить інше, най починає теми про інше. А якщо хтось впізнав себе у мімікрії, то це теж не страшно. Отаке от ... шиво-на-мило.
2011.01.22 | Лермонтов
"після славної боротьби за волю Гонти, Кармелюка, Бандери та Шухевича"
чого ж досягли?2011.01.22 | Ghost
украинцы очень провинциальны
во-первых, большинство украинцев очень провинциальны. по причине многолетней искусственной изоляции от цивилизованного мира, а также искусственно затянутой во времени урбанизации. ситуация постепенно меняется к лучшему, но, я думаю, что слишком уж постепенно. за границей украинцев сразу видно.но большинство людей никогда не бывают за границей, и одеваются согласно какой-то местечковой "моде" (или "по понятиям").
многие чувствуют, что тут что-то не так, но высоких образцов современной моды не знают, поэтому призывают вернуться к каким-то совсем уж архаичным, отжившим формам, типа шляп и беретов
во-вторых, а во что же нам одеваться? в Киеве очень много торговых центров, но товары везде одни и те же, заглянул в один, и можно считать, что был во всех. везде по нереальным ценам предлагают либо откровенный тёртый, жёваный, мятый секонд-хенд, либо сток, то есть товар, который европейцы отказались покупать. большинство магазинов продают одежду и обувь молодёжно-подросткового стиля, то есть людям среднего и старшего возраста купить нечего. немногие имеют возможность делать покупки за границей, большинство либо донашивают старые вещи,либо привыкают носить "новомодный" хлам.
вот так.
2011.01.23 | Tatarchuk
у провінціях ясна річ
Ghost пише:> во-первых, большинство украинцев очень провинциальны.
Сюрпрайз, абсолютна більшість українців мешкає в провінціях. Відповідно й одягається (інакше не є зовсім нормальне)
> за границей украинцев сразу видно.
По шмотках?
> но большинство людей никогда не бывают за границей, и одеваются согласно какой-то местечковой "моде" (или "по понятиям").
Навіть у маленькому містечку мода та понятія трохи різняться.
> многие чувствуют, что тут что-то не так, но высоких образцов современной моды не знают, поэтому призывают вернуться к каким-то совсем уж архаичным, отжившим формам, типа шляп и беретов
Ну мав же хтось нарешті і мій смак покритикувати. Втім, навряд чи капелюхи і берети відійшли у темне минуле. Ознакою є вже те, що вони присутні на ринку.
> во-вторых, а во что же нам одеваться? в Киеве очень много торговых центров, но товары везде одни и те же, заглянул в один, и можно считать, что был во всех. везде по нереальным ценам предлагают либо откровенный тёртый, жёваный, мятый секонд-хенд, либо сток, то есть товар, который европейцы отказались покупать.
Здається, вам варто було глянути не тільки в один магазин. Втім, у Києві я буваю рідко і вже точно не шукаю там одяг, суджу по провінційним містам у яких буваю часто. Купити хорошу річ (до речі не так вже й дорого) в Сімферополі Алушті чи Ялті вповні реально (останні дві - не в курортний психоз)
> большинство магазинов продают одежду и обувь молодёжно-подросткового стиля, то есть людям среднего и старшего возраста купить нечего.
Таке явище є, дійсно. Вкупі з сказаним вами вище: а для того і існує покупець, щоб не ходити по крамничкам як на виставку ВДНХ, а запитувати і замовляти товар. Принаймні я таким чином дістаю практично все що мені треба, з відстрочкою на тиждні. Продавець - він дивний, враховує бажання покупця. Особливо просунуті навіть обмінюються телефонами.
> вот так.
Ну що, ітогі падведьом. Звісно, не все прямготове для того аби завтра ж опинитись на морозі без улюбленої шапки тіпа пітушок чи кепки тіпа яхіпхоп. Але не так вже й важко, було б бажання і мотивація.
Особисто мені приємно, що мене перестали приймати за водія та запитувати чи є вільні місця, коли я стою біля автобусу в очікуванні старту))
2011.01.23 | Ghost
Re: у провінціях ясна річ
Tatarchuk пише:> Сюрпрайз, абсолютна більшість українців мешкає в провінціях. Відповідно й одягається (інакше не є зовсім нормальне)
>
а кто у нас НЕ провинциален? киевляне?
> > за границей украинцев сразу видно.
> По шмотках?
>
да. когда увидите людей, которые в самолёт оделись как на пляж, на пляж - как на дискотеку, на экскурсию отправились на шпильках и при золоте - будьте уверены, это наши
> Ну мав же хтось нарешті і мій смак покритикувати. Втім, навряд чи капелюхи і берети відійшли у темне минуле. Ознакою є вже те, що вони присутні на ринку.
>
чудаки украшают нашу жизнь!
> > большинство магазинов продают одежду и обувь молодёжно-подросткового стиля, то есть людям среднего и старшего возраста купить нечего.
> Таке явище є, дійсно. Вкупі з сказаним вами вище: а для того і існує покупець, щоб не ходити по крамничкам як на виставку ВДНХ, а запитувати і замовляти товар. Принаймні я таким чином дістаю практично все що мені треба, з відстрочкою на тиждні. Продавець - він дивний, враховує бажання покупця. Особливо просунуті навіть обмінюються телефонами.
>
у нас в "бутиках" торгуют не хозяева, а наёмные продавцы, им обычно всё равно. текучесть кадров у них такая высокая, что консультанты не успевают толком изучить товар, и, как правило, сами не знают, что у них есть и чего нет. а завышенные в разы цены позволяют хозяевам особо не напрягаться.
2011.01.23 | ziggy_freud
дивіться уважніше. І прислуховуйтесь
Ghost пише:> а кто у нас НЕ провинциален? киевляне?
а що таке "провінційність"? Колись мій знайомий шмоточний ділер організовував велику компанію, доводячи, що бренд Х (його конкуренти) - рагульський одяг. Я теж в ній брав деяку участь $-). Але комусь доводити, що еластан з блищиками - ідеальний матеріал, зручний і корисний для здоров*я, йому і на думку не спадало.
> да. когда увидите людей, которые в самолёт оделись как на пляж, на пляж - как на дискотеку, на экскурсию отправились на шпильках и при золоте - будьте уверены, это наши
за манерами, одягом і акцентом людина, як правило, вираховується з точністю до одної області. Сахалін - це ваші, і Салєхард з Сєлігєром теж? Ви ще французів з німцями сплутайте... Содітєсь. Нізачот.
Московські блищики тут не пішли. Хоча їх кілька разів намагались завезти і продати. Хіба що свіжа людина з Єна-Кієва випадково купить. Практично всі рос. бренди в галузі одягу і взуття в Україні останні 10 років "конают под фирму", як казали в роки мого дитинства.
> у нас в "бутиках" торгуют не хозяева, а наёмные продавцы, им обычно всё равно. текучесть кадров у них такая высокая, что консультанты не успевают толком изучить товар, и, как правило, сами не знают, что у них есть и чего нет. а завышенные в разы цены позволяют хозяевам особо не напрягаться.
гарний магазин одягу "бутіком" в контексті Києва не назвуть. Деякі _офіційні_ власники лавок, і не тільки шмоточних - майже клінічні ідіоти. Через них миють гроші або захоплюють будинки. Тому знати свій товар їм не обов*язково. Але я знаю винятки.
2011.01.23 | ziggy_freud
навпаки - українці надто столичні
принаймні частина з них надто чутлива до пропаганди гламура та "вєяній моди". Років 5 тому мене шокувало, як одягаються жителі одного з райцентрів (близько 100 км від Києва). Кольорова гамма "вирви око". Китайська ностальгія за 80-ми. Навіть фізично привабливі люди в цьому схожі на опудала.Зараз вони на вигляд схожі на киян і киянок, хоча нюанси лишаються. Зокрема, на жінках можна побачити речі без блищиків і черевики без підборів. А на чоловіках - одяг за розміром, який не рухається окремо від свого власника. Причина: у місті з*явилось 2 нових лавки одягу. Інші побачили, що там беруть. І поміняли асортимент.
Коли ригі-анали повернулись до влади, хоча вони далеко від неї і не відходили, я бачив декілька фейєрично свіжих персонажів, що вдягнулись по-столичному. В Парижі або Мілані таке теж носять. Деякі пост-радянські туристи. І спеціально для них там теж є дорогі лоховські лавки. Як ті, що належать Арго Трейдінг в центрі ригі-анальної Ма-Кієвкі.
2011.01.23 | Хома Брут
білоруські підходи (л)
в газеті "Новы Час"http://novychas.org/blogs/maryjka/%D0%B4%D0%B7%D0%B5-%D1%9E%D0%B7%D1%8F%D1%86%D1%8C-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BA-%D1%8F-%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D0%B6%D1%83-%D1%82%D0%B0%D0%B1%D0%B5-%D0%BF%D0%B0-%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D1%83
2011.01.23 | Andrij
Re: Гардеробна революція