01/26/2011 | Святослав Караванський

Повернення собі втрачених через розвал СССР земель – це заповітна мрія сучасного керівництва Російської Федерації. Це керівництво, хоч і зациклено на цій мрії, проте, однак, розуміє, що старі силові методи, практиковані імперією віками аж до кінця ХХ століття, у сучасному світі неефективні. Колишні керівники спецслужб визнали за краще поєднувати терористичне знищення окремих “шкідливих” діячів (згадаймо аварію літака з польською елітою) із творенням у незалежних нібито державах “кишенькових” режимів, на взір нинішньої влади в Киргизії та Україні.

Міжнародні оглядачі дуже поверхово пояснюють поблажливе ставлення Москви до бажання України стати членом Европейського Союзу. Наголошують на економічних вигодах, якими це покищо проблематичне членство може обернутися для Росії у стосунках з Німеччиною та Польщею. Таке пояснення хибує на аналітичну яловість, бо воно не враховує одного дуже важливого чинника, а саме, що керівництво Росії походить із середовища спец-служб і тісно пов’язане із спец-службами. Цей зв’язок дає російським лідерам повну картину інфільтрації керівних структур ЕС лояльними до московських спец-служб елементами. Ця інфільтрація на сьогодні аж така впливова, що інфільтрантам треба лише невеликої допомоги для перехоплення влади у ЕС.

Тому Москва кровно зацікавлена у тому, щоб сучасний кишеньковий для Кремля режим України став членом ЕС. Це членство додасть до наявних там інфільтрантів спец-служб бойовий загін із приблизно півтори сотні депутатів Европарламенту та можливість для України головувати в ЕС.

Москва не поблажливо дивиться на забаганку Януковича, а нетерпляче жде, коли цей її хід конем здійсниться. Маючи свою сильну руку в ЕС, Москва сподівається на ряд вигід для себе.

Які можуть бути ці вигоди?

Очевидно, що розгадати достеменно точно плани претендентів на світове панування завдання не з легких, але приблизно можна собі уявити, на що чекають у Москві від часткового контролю над Европою. По-перше, Москва дбатиме, щоб цей контроль жодною мірою не меншав, а навпаки зростав. Тут можливо поєднання легальних конституційних методів, на зразок практикованих в Україні, з терористичними актами проти окремих осіб, що стоятимуть на заваді планам узурпаторів. Москва має багатий досвід упокорення й підкорення під свою руку еміграційних російських, українських, польських та інших антиімперських організацій у Вільному Світі часів холодної війни. Цей досвід буде тепер застосовано для ще глибшої інфільтрації Европейського Союзу та підключення цього дітища демократіїі до сфери впливу Північної Імперії.

Якщо участь регіоналізованої України в ЕС виправдає надії, покладані спец-службами на цю участь, то Москва дасть дозвіл Україні стати членом і НАТО. Тоді ці найсильніші опори світової демократії стануть контрольовані найзапеклішими ворогами демократії.

Маячня божевільного? Сон рябої кобили?

О, ні, панове, це реальність. Це плани, які виношують претенденти на світове панування. Маючи на меті цілий світ, можна знехтувати і такою здобиччю, як Україна, обернувши її на знаряддя для досягнення гегемонії на Землі. Щоб здобути велике, треба жертвувати малим. Це українська еліта не схотіла заради повної незалежности пожертвувати Кримом. Російська еліта, якщо буде треба, піде на таку жертву. Звичайно, ітиметься не про Крим, а про дещо більше.

Проте, маючи на меті велике, спец-служби не гребуватимуть і малими трофеями, які траплятимуться на шляху до цього великого. Здобуття малих трофеїв буде свого роду пробою, тренажем сил на шляху до омріяної мети.

Ось один такий можливий сценарій малого трофею, на шляху до великої мети, коли ЕС перебуватиме під контролем інфільтрантів спец-служб, підкріплених “парнями” Януковича.

Европарламент за якусь дрібницю, згідно з продуманою наперед провокацією, виключає з ЕС одну з прибалтійських республік. Тільки одну. І виключивши, скоротить економічні стосунки з нею. Бідолашна лишиться сам-на-сам з хижаком-сусідом і стане жертвою нападу?

О, ні, спецслужби розробили інший сценарій. Самотня республіка, як колись Фіндляндія часів холодної війни, цілим рядом економічних чинників (енергоносіями, наприклад) буде залежати від хижака-сусіда. І тут винахідливості спец-службістів відкриється зелена вулиця. Наслідком цієї винахідливості в усамотненій республіці до керма держави дістанеться місцевий Янукович. Що буде далі, навряд чи треба розповідати – постане ще одна “самостійна Україна”.

“Ще одне фальшиве пророцтво”, скаже скептичний читач.

Ні, панове, це не віщування шамана, а вірогідний сценарій, який може здійснитися не конче у Прибалтиці.Задіяні спец-служби знають краще від мене, яка з европейських країн найбільше надається для такого сценарію, і там реалізують цей або подібний до цього сценарій. Це може бути балканська, східньо-европейська або й західньо-европейська країна.

Але знову-таки – це маленький епізод великої кампанії, мета якої фінляндизація цілої Европи. Для цієї мети потрібна одна невеличка подія – вступ промосковського режиму Януковича до Европейського Союзу.

Оце тут і потрібен хист віщуна-шамана:
Стане чи не стане Україна Януковича членом ЕС?