"Від соборності України-до єдності української нації"?! Чи навпаки?
01/27/2011 | Леонід Пінчук
Яку соборність мав на увазі, зокрема, Д.Павличко, коли закликав охочих на Софіївський майдан? І якої України? Про єдність якої нації йде мова? Про консолідацію української нації, про що йде мова в статті 11 Конституції України і яку складають етнічні українці, більшість суспільства, з розвитком етнічної самобутності спільно з іншими народами і національними меншинами при цьому? Чи про єдність надуманої політичної нації, себто, багатонаціонального народу України, громадян України? І коли вона та соборність, злука відбудеться? І чи відбудеться взагалі, якщо і далі дбати про єдність єдиної політичної нації, як казав свого часу В.Ющенко в ноу-хау до Дня 18-тих роковин незалежності, з єдиною національною ідеєю в єдиній національній державі, вже неукраїнській Україні? І що тоді криється за національними інтересами і чи спільні вони для всіх народів і національних меншин України? Чи може застаріли вимоги статті 11 Конституції України про забепечення державою розвитку українською нацією із етнічних українців і всіма народами та національними меншинами ЕТНІЧНОЇ. мовної, релігійної, культурної самобутності? І ,нарешті, чи маємо працювати на самовизначення української нації через побудову національної української держави Україна? Як не прикро, святкування Дня соборності і на 20-тому році незалаежності ,те, що ми бачили і почули, не дає відповіді, які ж висновки із попередніх років зробили для себе ті сили, які вважають себе національно-патріотичними, демократичними, і чи зроблять вони ці висновки будь-коли.
Були зрозумілими дії влади, команди В.Януковича, яка послідовна в своїх намірах об’єднати Україну такою , якою є вона сьогодні, відкинувши духовність, обіцяючи зростаючі соціальні стандарти, всеохоплюючі реформи, дбаючи про непорушну вертикаль влади, говорячи про національні інтереси невідомо якої нації. Ось як сказав про це , зокрема, сам Президент України В.Янукович: “Маємо спільне прагнення жити в мирі і добробуті незалежно від Сходу і Заходу”. Головний ідеолог владної команди Ганна Герман на 5 каналі ТБ доповнює :” Цей день, День злуки, багато сказав нам про настрої суспільства…Ми бачимо єдність в простих людях. Люди не хотіли зла і не пішли до зла …Люди хотіли ПОТІШИТИСЯ з посмішками,шукали добро..Люди давно між собою об,єдналися. У нас є соборна держава..Нас єднає наша земля, Україна,батьківщина добрих людей, лагідна земля.Запорука свободи- економічна могутність держави..Ми прийшли на руїну, а маємо збудувати дім”. Зрозуміло, відкидаючи всіі звинувачення всіх в утисках свободи слова і жодним словом як українка не згадуючи про проблеми української нації, стан етнічних українців і вимоги статті 11 Конституції України, не згадуючи про головну проблему в Україні, консолідацію української націїї в складі етнічних українців, а не якоїсь полiтичної нації, створення української більшості в суспільстві де-юре, себто, такої, яка б обирала завжди українську владу незалежно від політични х прапорів, цементувала би дійсну Соборність України... Не згадав про останнє в своїх запитаннях і журналіст, українець, Павло Куделя, як і більшість журналістів-українців. І не дивно, що двоє українців не захотіли торкатися головної проблеми Соборності України, закриваючи очі собі і суспільству на те: те ж саме демонстрували на торжествах на різних майданах в Києві і в своїх оцінках Дня Соборності 2011року і лідери національно- патріотичних, демократичних сил.
На тому ж 5 каналі ТБ лідер Нашої України В.Наливайченко фактично повторив висловлене Г.Герман бачення проблеми соборності України:” Єдина формула єдності – заможне , успішне життя”.Додає відоме всім : освіта,медицина,свобода слова… І ні слова ані В.Наливайченко, ані журналіст-українка не згадують про головну проблему.Неначе її не існує.Неначе вона вже вирішена.
Не згадали про головну проблему соборності і політичні сили з промовистими назвами “За Україну!”,” Собор”,”Фронт змін” та їхні лідери , склавши на Контрактовій площі найбільшу карту України, чим ще раз наголосили як і В.Янукович на прагненні територіального об’єднання України, говорячи про єдину політичну націю, обіцяючи із декількох партій створити єдину політичну силу. Всі троє лідерів, зазначимо, українці, народні депутати України. За словами Г .Герман, лідери як і народ захотіли потішитися на День соборності України і потішити публіку, всю Україну черговими обіцянками про єдність, відповідними закликами до інших..І знову - ніхто із журналістів не згадав і не нагадав лідерам про головну проблему і статтю 11 Конституції України.
А на Софіівському майдані, забувши про гасло Д.Павличка, закликали, зокрема, Ю.Тимошенко до зміни влади нинішньої, нічого не кажучи про наміри прийдешньої влади стосовно соборності України та якою та влада бачить останню: такою ,якою її бачить команда В.Януковича, без попередньої консолідації української( не політичної!) нації, чи все – таки –Соборність з цементуванням її консолідованою українською нацією з відповідною активною роботою над цим самої української громади .
Склалося враження, що владна команда робила все , аби ніхто не згадав, що ж передбачали творці злуки і Акту злуки між ЗУНР і УНР майже сто років потому, а лідери національно –патріотичних, демократичних сил допомагали владній команді в тому, закриваючи очі на ганебний нинішній стан української “епідемічно хворої” нації, нації, яка “ ще має народитися з українською мовою, культурою душею”(В.Захаренко), нації, оздоровлення і консолідація якої є безумовною передумовою існування соборності української України, а не Малоросії чи іншої держави з вивіскою “Україна”, передумовою духовної єдності .
Слава Богу, що про останнє не забули небайдужі українці, які стояли в живих ланцюгах на мосту Патона, у Львові, в Тернополі і в інших миістах західної України. Вони не вийшли потішитися, а своїм прикладом, дією намагалися привернути увагу влади і лідерів до того прикрого факту, що і сьогодн злуки немає, бо розкол України проходить не по Дніпру на Схід і Захід, а по серцям, розуму і душам етнічних українців, спотворених зросійщенням і денаціоналізацією українців, насамперед,на сході, півдні України і в Криму. Спотворених хворобою, яка нині поширюється по всій Україні, бо за словами В.Вітковського, хворе етнічне тіло української нації породжує стихійну русифікацію і денаціоналізацію, якій за 19 років незалежності протиставити не спромоглися нічого дієвого.
То про яку злуку і соборність мали би говорити в рік 20-тих роковин незалежності, пам,ятаючи слова і думки авторів Акту злуки?! Прикро, що журналісти і вся Україна не звернули уваги на правдивіі слова Л.Кучми:” А злуки ж немає і сьогодні!”
Дехто,зокрема,журналіст П.Антонеко в “Слові просвіти” намагався дати відповідь на запитання напередодні Дня Соборності: Чи об,єднають ідеї соборності наших демократів?”. День Соборності показав, що як і перед цим лідери національно-патріотичних , демократичних сил цураються дійсних ідей соборності, ідей оздоровлення і консолідації української нації.І не дивно, бо ми , скоріш за все, всі роки незалежності , за виключенням перших, мали справу з віртуальними цими силами.Адже ,які можуть бути національно-патріотичні, демократичні сили, коли має ще народитися українська нація з українською мовою, культурою, душею і коли ніхто не працює , щоб прискорити те народження?! Чи можна сподіватися на єдність віртуальних сил , особливо, їхніх лідерів?! Чи бачили ми представників цих сил в повсякденній роботі по вирішенню головної проблеми соборності? Навіть перед виборами працюють заробітчани за гроші, а не за ідеологію,і серед депутатів рад всіх рівнів більшість не члени партій,а спонсори, які проштовхували грошима партійні списки. Кажуть, зокрема, що у всій Одеській області – 60 членів «Просвіти», а в Миколаївській розшукують і не можуть знайти їх.Так,без сумніву в Києві, на західній Україні ці сили працюють, але на інших територіях, скоріш за все,прийдеться їх розшукувати. То про які ідеї і єдність маємо говорити?!
Г.Герман в тому ж інтервю 5 каналу ТБ сказала і таке :”Я мрію про День Соборності, коли влада і опозиція візьмуться за руки!”. З огляду на те , що відбувалося 22 січня 2011 року, нинішня влада і нинішня опозиція в свої поглядах на соборність України без попередньої консолідації української нації, з розмовами про добробут, єдину політичну націю фактично уже взялися за руки в політичній грі біля владного корита попри риторику і взаємні звинувачення.
Нам же небайдужим українцям, тим, хто стояв в живих ланцюгах із словами “нехай політики гризуться, а ми залишаємося”, залишається сподіватися , що якщо ми на 20-тий рік незалежності перейдемо від слів до діла оздоровлення і консолідації української нації, то зробимо перші кроки до створення української більшості суспільства, яка буде здатною обрати дійсно українську владу з українською опозицією, бо іншій не буде тоді місця на політичній рені.Ось тоді вони , українська влада і українська опозиція, міцно візьмуться за руки в день омріяної авторами Акту злуки, в прийдешній день Соборності української України, а не Малоросії чи іншої держави з вивіскою “Україна”.
М.Аркас в “Історії України-Русі” назвав період після Богдана Хмельницького, період розбрату українців, руїною, наслідки якої для України трагічні..Чи не переживаємо ми сьогодні духовну руїну української справи з тих же причин і з тими ж наслідками, коли , за словами Л.Костенко, ми втрачаємо незалежність, коли, як стверджує у своїй заяві Патріарх Філарет, є план знищення і української Церкви, УПЦ Київського патріархату..Чи не до нас з Вами слова Т.Шевченка:”Схаменіться недолюди, діти юродиві! Подивіться на рай тихий на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся , БРАТАЙТЕСЯ…Нема на світі України, немає другого Дніпра”. Поки не пізно…Бо як сказав В.Наливайченко маємо медаль , на одній стороні якої - шлях в Малоросію, а на іншій - гризня лідерів української справи.То маємо розраховувати на себе, побратими – українці, щоб з такою медалью не зустрічати день народження неньки-України, 20-ті роковини незалежності. І хай нам допомагає Бог!
Були зрозумілими дії влади, команди В.Януковича, яка послідовна в своїх намірах об’єднати Україну такою , якою є вона сьогодні, відкинувши духовність, обіцяючи зростаючі соціальні стандарти, всеохоплюючі реформи, дбаючи про непорушну вертикаль влади, говорячи про національні інтереси невідомо якої нації. Ось як сказав про це , зокрема, сам Президент України В.Янукович: “Маємо спільне прагнення жити в мирі і добробуті незалежно від Сходу і Заходу”. Головний ідеолог владної команди Ганна Герман на 5 каналі ТБ доповнює :” Цей день, День злуки, багато сказав нам про настрої суспільства…Ми бачимо єдність в простих людях. Люди не хотіли зла і не пішли до зла …Люди хотіли ПОТІШИТИСЯ з посмішками,шукали добро..Люди давно між собою об,єдналися. У нас є соборна держава..Нас єднає наша земля, Україна,батьківщина добрих людей, лагідна земля.Запорука свободи- економічна могутність держави..Ми прийшли на руїну, а маємо збудувати дім”. Зрозуміло, відкидаючи всіі звинувачення всіх в утисках свободи слова і жодним словом як українка не згадуючи про проблеми української нації, стан етнічних українців і вимоги статті 11 Конституції України, не згадуючи про головну проблему в Україні, консолідацію української націїї в складі етнічних українців, а не якоїсь полiтичної нації, створення української більшості в суспільстві де-юре, себто, такої, яка б обирала завжди українську владу незалежно від політични х прапорів, цементувала би дійсну Соборність України... Не згадав про останнє в своїх запитаннях і журналіст, українець, Павло Куделя, як і більшість журналістів-українців. І не дивно, що двоє українців не захотіли торкатися головної проблеми Соборності України, закриваючи очі собі і суспільству на те: те ж саме демонстрували на торжествах на різних майданах в Києві і в своїх оцінках Дня Соборності 2011року і лідери національно- патріотичних, демократичних сил.
На тому ж 5 каналі ТБ лідер Нашої України В.Наливайченко фактично повторив висловлене Г.Герман бачення проблеми соборності України:” Єдина формула єдності – заможне , успішне життя”.Додає відоме всім : освіта,медицина,свобода слова… І ні слова ані В.Наливайченко, ані журналіст-українка не згадують про головну проблему.Неначе її не існує.Неначе вона вже вирішена.
Не згадали про головну проблему соборності і політичні сили з промовистими назвами “За Україну!”,” Собор”,”Фронт змін” та їхні лідери , склавши на Контрактовій площі найбільшу карту України, чим ще раз наголосили як і В.Янукович на прагненні територіального об’єднання України, говорячи про єдину політичну націю, обіцяючи із декількох партій створити єдину політичну силу. Всі троє лідерів, зазначимо, українці, народні депутати України. За словами Г .Герман, лідери як і народ захотіли потішитися на День соборності України і потішити публіку, всю Україну черговими обіцянками про єдність, відповідними закликами до інших..І знову - ніхто із журналістів не згадав і не нагадав лідерам про головну проблему і статтю 11 Конституції України.
А на Софіівському майдані, забувши про гасло Д.Павличка, закликали, зокрема, Ю.Тимошенко до зміни влади нинішньої, нічого не кажучи про наміри прийдешньої влади стосовно соборності України та якою та влада бачить останню: такою ,якою її бачить команда В.Януковича, без попередньої консолідації української( не політичної!) нації, чи все – таки –Соборність з цементуванням її консолідованою українською нацією з відповідною активною роботою над цим самої української громади .
Склалося враження, що владна команда робила все , аби ніхто не згадав, що ж передбачали творці злуки і Акту злуки між ЗУНР і УНР майже сто років потому, а лідери національно –патріотичних, демократичних сил допомагали владній команді в тому, закриваючи очі на ганебний нинішній стан української “епідемічно хворої” нації, нації, яка “ ще має народитися з українською мовою, культурою душею”(В.Захаренко), нації, оздоровлення і консолідація якої є безумовною передумовою існування соборності української України, а не Малоросії чи іншої держави з вивіскою “Україна”, передумовою духовної єдності .
Слава Богу, що про останнє не забули небайдужі українці, які стояли в живих ланцюгах на мосту Патона, у Львові, в Тернополі і в інших миістах західної України. Вони не вийшли потішитися, а своїм прикладом, дією намагалися привернути увагу влади і лідерів до того прикрого факту, що і сьогодн злуки немає, бо розкол України проходить не по Дніпру на Схід і Захід, а по серцям, розуму і душам етнічних українців, спотворених зросійщенням і денаціоналізацією українців, насамперед,на сході, півдні України і в Криму. Спотворених хворобою, яка нині поширюється по всій Україні, бо за словами В.Вітковського, хворе етнічне тіло української нації породжує стихійну русифікацію і денаціоналізацію, якій за 19 років незалежності протиставити не спромоглися нічого дієвого.
То про яку злуку і соборність мали би говорити в рік 20-тих роковин незалежності, пам,ятаючи слова і думки авторів Акту злуки?! Прикро, що журналісти і вся Україна не звернули уваги на правдивіі слова Л.Кучми:” А злуки ж немає і сьогодні!”
Дехто,зокрема,журналіст П.Антонеко в “Слові просвіти” намагався дати відповідь на запитання напередодні Дня Соборності: Чи об,єднають ідеї соборності наших демократів?”. День Соборності показав, що як і перед цим лідери національно-патріотичних , демократичних сил цураються дійсних ідей соборності, ідей оздоровлення і консолідації української нації.І не дивно, бо ми , скоріш за все, всі роки незалежності , за виключенням перших, мали справу з віртуальними цими силами.Адже ,які можуть бути національно-патріотичні, демократичні сили, коли має ще народитися українська нація з українською мовою, культурою, душею і коли ніхто не працює , щоб прискорити те народження?! Чи можна сподіватися на єдність віртуальних сил , особливо, їхніх лідерів?! Чи бачили ми представників цих сил в повсякденній роботі по вирішенню головної проблеми соборності? Навіть перед виборами працюють заробітчани за гроші, а не за ідеологію,і серед депутатів рад всіх рівнів більшість не члени партій,а спонсори, які проштовхували грошима партійні списки. Кажуть, зокрема, що у всій Одеській області – 60 членів «Просвіти», а в Миколаївській розшукують і не можуть знайти їх.Так,без сумніву в Києві, на західній Україні ці сили працюють, але на інших територіях, скоріш за все,прийдеться їх розшукувати. То про які ідеї і єдність маємо говорити?!
Г.Герман в тому ж інтервю 5 каналу ТБ сказала і таке :”Я мрію про День Соборності, коли влада і опозиція візьмуться за руки!”. З огляду на те , що відбувалося 22 січня 2011 року, нинішня влада і нинішня опозиція в свої поглядах на соборність України без попередньої консолідації української нації, з розмовами про добробут, єдину політичну націю фактично уже взялися за руки в політичній грі біля владного корита попри риторику і взаємні звинувачення.
Нам же небайдужим українцям, тим, хто стояв в живих ланцюгах із словами “нехай політики гризуться, а ми залишаємося”, залишається сподіватися , що якщо ми на 20-тий рік незалежності перейдемо від слів до діла оздоровлення і консолідації української нації, то зробимо перші кроки до створення української більшості суспільства, яка буде здатною обрати дійсно українську владу з українською опозицією, бо іншій не буде тоді місця на політичній рені.Ось тоді вони , українська влада і українська опозиція, міцно візьмуться за руки в день омріяної авторами Акту злуки, в прийдешній день Соборності української України, а не Малоросії чи іншої держави з вивіскою “Україна”.
М.Аркас в “Історії України-Русі” назвав період після Богдана Хмельницького, період розбрату українців, руїною, наслідки якої для України трагічні..Чи не переживаємо ми сьогодні духовну руїну української справи з тих же причин і з тими ж наслідками, коли , за словами Л.Костенко, ми втрачаємо незалежність, коли, як стверджує у своїй заяві Патріарх Філарет, є план знищення і української Церкви, УПЦ Київського патріархату..Чи не до нас з Вами слова Т.Шевченка:”Схаменіться недолюди, діти юродиві! Подивіться на рай тихий на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся , БРАТАЙТЕСЯ…Нема на світі України, немає другого Дніпра”. Поки не пізно…Бо як сказав В.Наливайченко маємо медаль , на одній стороні якої - шлях в Малоросію, а на іншій - гризня лідерів української справи.То маємо розраховувати на себе, побратими – українці, щоб з такою медалью не зустрічати день народження неньки-України, 20-ті роковини незалежності. І хай нам допомагає Бог!