02/16/2011 | Майдан-ІНФОРМ

9 лютого 1918 року між урядом Української Народної Республіки і Центральними державами був підписаний Брестський мир, визначені західні кордони і принципи виведення іноземних військ з території незалежної України. В столиці УНР продовжилися переговори з німецьким урядом про обмін продовольчих товарів на промислові (за принципом "поїзд на поїзд"), обмін військовополоненими, тощо. В цей час про прихід німецьких військ на українську землю питання не стояло ні в Берліні, ні в Києві.

З іншого боку радянська Росія в Бресті зобов'язувалася примиритись з Українською державою, а її війська повинні були залишити територію УНР. Кордон між цими державами мала визначити спеціальна угода між урядами соціал-демократів Винниченка і Леніна. Для її вироблення і на продовження Брестських домовленостей ранньої весни 1918 року в Україну було направлено московську делегацію на чолі з Х. Раковським і Д. Мануїльським.

Що було далі добре відомо. Відмова Москви від Брестських домовленостей, більшовицький терор в Україні. Центральна Рада, роззброївши перед цим власні українізовані збройні формування приймає вимушену військову допомогу проти більшовиків від Німеччини. Умову українського уряду про те, щоб німецькі частини не залишалися в центрі України, а лише зайняли лінію кордону з Росією, Берлін не виконує...

Пори все, наприкінці весни 1918 року сформовані в останні місяці існування Центральної Ради регулярні війська УНР проводять успішні бойові операції проти більшовиків на кримському і донецькому напрямках, а в травні – червні цього ж року разом з німецькими частинами займають позиції на кордоні з радянською Росією. На цей час московська делегація Х.Раковського вела переговори вже з урядом гетьмана П. Скоропадського. "Досягненням" цих затяжних і незавершених переговорів було встановлення демаркаційної лінії від Суража на півночі України (нині в складі Російської Федерації) до Куп'янська на півдні.

Читати далі
http://www.news.lugansk.ua/index.php?newsid=1774