02/17/2011 | Майдан-ІНФОРМ

Пам'ятки архітектури штучно доводять до аварійного стану. Старовинні будинки на Малій Житомирській охороняє родина математика Олександра Глухова.

Феодалізм чи вандалізм…

Нещодавно по вулиці Малій Житомирській, 12 (центр Києва, неподалік Майдану Незалежності), відбувся мітинг протесту проти руйнування пам'яток архітектури. Вже не вперше громадськість намагається привернути увагу до проблеми, яка розпочалася не сьогодні й не вчора.

26 липня 2007 року рішенням Київради № 57/1891 землі в межах Малої Житомирської, 12а, 12б, 14а, 14б,14в, Михайлівської, 13, 13б, 15/1б і пров. Михайлівський між будинками №1 і № 3) були передані ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» «для реконструкції й будівництва експлуатації й обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з убудованими й прибудованими приміщеннями суспільного й торговельного призначення і паркингами».

Будинки перебувають в охоронній зоні ансамблю споруджень Софійського собору м. Києва, серед них – пам'ятник історії та архітектури «Садиба Мурашко» (будинки 12а, 12б, 14а, збудовані 1909 року), пов’язані з ім’ям всесвітньо відомого українського художника Олександра Мурашка. За висловом мистецтвознавців, він першим ввів українське мистецтво в контекст світового художнього процесу.

Для тих, хто бував у цих місцях, ясно як білий день: історичний центр буде вбитий забудовою.

Проте, у листопаді 2007 року Шевченківська РДА передає вищевказані будинки на баланс КП « Житлоінвестбуд-УКБ», а те у свою чергу – на баланс ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест». Прокуратура на запит активістів відповідає, що фактичне місцезнаходження цієї фірми не встановлено. А тим часом фірма-фантом перепродала будинок № 12 (старовинний будинок в стилі раннього модерну) по Малій Житомирській Товариству з обмеженою відповідальністю «Вестига», прописаного за тією ж адресою, що й ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест», та ще й разом з мешканцями.

І хоча Прокуратура міста Києва вважає цю угоду незаконною, це не заважає «Вестизі» почувати себе тут як удома: поставити цілодобову охорону, намагатися поміняти двері історичного будинку на типову броньовану. Але при цьому в будинку не працює опалення, протікає дах, в окремих квартирах розбиті вікна. Таким чином, створюється реальна небезпека доведення пам'ятника архітектури до аварійного стану і його повного руйнування.
Єдиними хранителями стародавнього будинку залишаються Олександр Глухов, його дружина Тетяна й дочка Віра. На небажаних мешканців з боку нового власника (ТОВ «Вестига») чинять тиск.

«Якщо Глухов піде – будинок буде зруйнований...»

Головне управління житлового забезпечення КМДА намагалося виселити Олександра Глухова з його законної жилплощі починаючи з 1996 року. Чотири роки судових позовів завершилися в 2007 р. рішенням Верховного Суду на користь Олександра Глухова.
Уже не перший раз Олександр Дмитрович кличе на допомогу захисників міста й журналістів – адже по суті, це не тільки його особиста війна, історична спадщина належить усім.

12 лютого на вузькій смузі тротуару перед будинком № 12 зібралася київська інтелігенція, щоб підтримати Олександра Глухова і його родину. На будинку були розклеєні своєрідні «агітки»: картини Олександра Мурашко, його портрет і енциклопедична довідка про художника, зображення інтер'єрів його садиби.

На мітингу було багато публічних людей, відомих своєю яскравою громадянською позицією. Вони погодилися прокоментувати конфліктну ситуацію й поділитися із читачами своєю точкою зору, відповідаючи на питання автора: «Чи є шанс зберегти архітектурні пам'ятники і як це зробити?».

Олесь Доній, народний депутат України: «Цей будинок, як і інші пам'ятники архітектури й історії, не повинні піддаватися навіть мінімальним змінам, а про його знесення не може бути й мови – це незаконно. Ми маємо прекрасний приклад: історичний досвід Західної Європи. Збереження ядра міста в історичному вигляді – це святе. Щоб зберегти «Садибу Мурашко» та інші будинки, потрібно тримати їх у постійній зоні уваги громадськості».
Михайло Кальницкий, член Головної ради Українського суспільства охорони пам'ятників історії й культури: «Ці будинки не позбавлені статусу пам'ятника культурної спадщини, вони перебувають в охоронній зоні ансамблю Софійського собору і підлягають винятково реставрації. Відповідно до законодавства, існує цілий ряд зобов'язань щодо їхнього збереження. Шанс для їх порятунку – це невпинна увага та активність громадськості».

Михайло Дегтярьов, мистецтвознавець. «Низький культурний рівень всіх галузей влади плюс неймовірна жадібність – от причини руйнування історичної спадщини. За роки незалежності, особливо в ющенківсько-черновецкий період, знищено більше архітектурних споруд, що мають історичну цінність, аніж за все ХХ-те століття. Ющенко обіцяв знести будинок на Грушевського, мовляв, неподобство, «князі в землі перевернуться», але слова не стримав. Відношення до історичних пам'яток з боку влади є свого роду іспитом на її порядність».

Ігор Луценко, активіст руху «Збережи старий Київ»: «У забудовника є стратегія – зруйнувати, а у громадськості – захистити. Новий власник повинен піти на компроміс: реставрувати цей будинок. Адже зовсім поруч, на Михайлівській, збережені стародавні будинки, у них функціонують кав’ярні. Чому б тут не створити готель до «Євро-12»? Адже іноземці цінують у Києві старовину, а не стандартні новобудови».

Єгор Соболєв, координатор Бюро Журналістських Розслідувань «Свідомо»: «Людям, яким небайдужі київські старожитності, які намагаються врятувати для майбутніх поколінь дух Києва, мають об'єднуватися й вимагати притягти до відповідальності чиновників, які порушили Закон України про охорону культурної спадщини».
Віталій Черняховский, головний координатор Громадянської кампанії «Форум порятунку Києва»: «Незважаючи на протести громадськості, Київрада продовжує відводити земельні ділянки під забудову. Вирішити проблему можна тільки шляхом кардинальних змін у містобудівній політиці, у зміні влади».

Світлана Олександрівна, мешканка Михайлівського провулку, 9-б: «На наш будинок теж зазіхають: хочуть надбудувати поверхи, намагаються зайняти підвал... Будинок наш уже поранений забудовниками: у ньому знесені бічні стіни. В усьому світі стародавні будинки зберігають, а в Україні знищують. Київ знеособлюється, ми втрачаємо його».

Олександр Бригинець, голова постійної комісії Київради з питань культури й туризму: «Київська старовина належить усім киянам, і тому не один Глухов повинен відстоювати цей будинок. Громадськість повинна тиснути на столичну адміністрацію, щоб та починала судовий процес відповідно до діючого законодавства. На яких підставах? Будинок перебуває в поганому стані, власник не приводить його в порядок. Тільки почнеться судовий процес, і власник будинку зрозуміє, чого від нього потрібно й почне реставраційні роботи».

Невідомий перехожий: «Руйнування історичного центру Києва розпочалося не сьогодні. Голиця – дуже талановитий стратег у сфері руйнування київської старовини. Він заклав під них бомбу років 10 тому назад, як не більше. Спочатку почалися виселення корінних киян із центра столиці. А коли в будинках немає людей – їх нікому захищати, тоді їх продають, доводять до руйнації, часто-густо й підпалюють, а на їхньому місці вибудовують багатоповерхові монстри. Це схема».

З Олександром Глуховим я спілкувалася вже в його квартирі. На першому поверсі замість консьєржки сидів похмурий охоронець. Спілкуватися з представником мас-медіа він не побажав.
У квартирі Глухова було тепло завдяки декільком обігрівачам. Сюди прийшли зігрітися багато хто із мітингуючих.

Кореспондент. Як вам живеться?

А. Глухов. Як на війні. Для прикладу: недавно мені зателефонували на роботу (Олександр Дмитрович – кандидат математичних наук, викладає в Національному авіаційному університеті, – А.К.), повідомили, що заварюють вхідні двері в квартиру, а усередині залишалася моя дочка. А в мене якраз відкрита лекція. І це тільки один епізод. Були ще спроби відімкнути газ і воду – за листом ЖКХ Шевченківського району дім вже повністю виселений.
Кор. А можна подивитися Ваш паспорт?

(Олександр Дмитрович показує паспорт, на сторінці № 11 – прописка за адресою м. Київ, вул. Мала Житомирська, 12, кв. 1).
Кор. Вас не стомлює бути в зоні постійної уваги? Чи не доводилося вам чути, що ви в такий спосіб робите собі PR ?

А. Глухов (сміється). Я можу поділитися таким PR-ром: нехай займають квартири, що пустують, захищають стародавні будинки й «піаряться» собі на здоров'я!

А що кажуть по той бік барикад?

Я ще раз зробила спробу поговорити з начальником охорони й попросити зв'язати мене із представником ТОВ «Вестига», якому ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» перепродав історичний пам'ятник.
Охоронець відсторонено продовжував дивитися телевізор, вдаючи, що він мене не чує. Я з деяким побоюванням постукалася до нього в скляну перегородку, знаючи, що один з них недавно штовхнув дочку Олександра Глухова, Віру, та впала й пошкодила руку.

Начальник охорони, якого на моє прохання покликав охоронець, теж був не балакучий. Зв’язати мене з представників «Вестиги» він відмовився.

Нагадую, що фактичне місце знаходження ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» прокуратурою не встановлено,. «Вестига» прописана за тією ж адресою

Надалі чекаємо реакції цих втаємничених ООО, щоб таки вислухати їхню точку зору. Редакція «ФПК» готує також інтерв’ю з начальником Головного управління житлового забезпечення КМДА Михайлом Голицею.

Спілкувалася й фотографувала Анжеліка Комарова.

фото: http://forumspaskiev.org.ua/databox/2011/02/18660.php