Не лише роман Шкляра, а й унітаз на фетиш можуть перетворити
03/06/2011 | Юрій Луканов
березня 6, 2011
Тільки з`являється щось таке-отаке, як роман Шкляра, то вигулькують якісь гопники від журналістки, професійні борці з антисемітизмом і ксенофобією, професійні українці, професійні любителі “рускага міра” і багато іншого мотлоху. Й починають шуміти. Одні люто звинувачують, інші – грудьми захищають “наше українське всьо”.
Вони будь-що ладні перетворити у фетиш. Фетиш це, коли ніхто ні в чому не хоче розбиратися по суті, а перетворюють те чи інше явище на предмет боротьби. Всі “наші” за, а всі “їхні” проти. Чи навпаки. Всі “наші” кажуть, що треба ходити на унітаз, а всі “їхні” вважають, що треба винятково підгузниками користуватися.
Тим часом, матеріал роману справді може дати підстави для обговорення. Наприклад, про те, як треба подавати історичні стосунки між народами сьогодні.
В романі Шкляра події описані очима українського селянина, який після жовтневого перевороту бореться з більшовиками. Але бачить їх переважно в особі “москалів” і “жидів”. Хоча і звироднілих “хохлів” теж зустрічає, наприклад, більшовицького діяча на прізвище Птіцин.
Певна річ, представникам згаданих націй може бути неприємно читати таке. Але чи є вихід з цієї ситуації? А якщо є, то який?
Читати далі http://maidan.org.ua/blogs/lukanov/?p=648
Тільки з`являється щось таке-отаке, як роман Шкляра, то вигулькують якісь гопники від журналістки, професійні борці з антисемітизмом і ксенофобією, професійні українці, професійні любителі “рускага міра” і багато іншого мотлоху. Й починають шуміти. Одні люто звинувачують, інші – грудьми захищають “наше українське всьо”.Вони будь-що ладні перетворити у фетиш. Фетиш це, коли ніхто ні в чому не хоче розбиратися по суті, а перетворюють те чи інше явище на предмет боротьби. Всі “наші” за, а всі “їхні” проти. Чи навпаки. Всі “наші” кажуть, що треба ходити на унітаз, а всі “їхні” вважають, що треба винятково підгузниками користуватися.
Тим часом, матеріал роману справді може дати підстави для обговорення. Наприклад, про те, як треба подавати історичні стосунки між народами сьогодні.
В романі Шкляра події описані очима українського селянина, який після жовтневого перевороту бореться з більшовиками. Але бачить їх переважно в особі “москалів” і “жидів”. Хоча і звироднілих “хохлів” теж зустрічає, наприклад, більшовицького діяча на прізвище Птіцин.
Певна річ, представникам згаданих націй може бути неприємно читати таке. Але чи є вихід з цієї ситуації? А якщо є, то який?
Читати далі http://maidan.org.ua/blogs/lukanov/?p=648
Відповіді
2011.03.06 | Олекса
Re: Не лише роман Шкляра, а й унітаз на фетиш можуть перетворити
Ліки і дії тут мають бути одні - правда має бути сказаною вся і до кінця. Виявляється, з толерантним висвітленням подій вбивати і гвалтувати можна, а називати злодія злодієм, ким би він не був, виявляється, не можна. Паплюжити українців і кожного окремого українця по усіх світових інформаційних засобах можна, українці то є постійні зрадники і ґвалтівники, а їх, особливо москалів і євреїв, тобто москидів, зась!, не можна, бо так нє талєрантно, ми обідчівиє, у нас душа нєжная... І так далі... по колу.Окупант має бути названий окупантом, і його посібник має бути названий посібником окупанта. І поки українці це не візьмуть до тяму, так і будуть на них їздити, та ще й насміхатися.