03/08/2011 | Письменник

Сьогодні дивився, як на "Інтері" обговорювали Шкляра. Приглядався-прислухався я до Красовицького. І раптом мене пронизала думка - ні, не думка впевненість: усе, що він казав від початку і до кінця було продиктовано лише прагматикою. Двох порядків. Бо він хто завгодно, але не людина, яка заради пафосу людинолюбства та боротьби з ксенофобією полізе на амбразуру - хоч реальну, хоч медійну, хоч будь-яку іншу. Він - типовий бізнесмен, у якого очі ніколи не залишаються на одному місці. Отже, питання: а заради чого полізе?

По-перше, замочити Шкляра було замовленням Табачника - хоч прямим(телефонним), хоч непрямим (з бажанням вислужитись). Табачник - не тільки автор видавництва "Фоліо", а ще й гігантський замовник для Красовицького. Гігантський! Міністерство освіти і науки! Табачник - це замовлення на підручники для середньої і вищої школи, які видаються не десятитисячними, а мільйонними накладами. Це вигідніше, ніж друкувати гривню. Тому серед видавців відбувається і завжди відбувалася неймовірна рубка за ці замовлення. От якби хтось зацікавився і підняв статистику, на якій фабриці друкуватиметься основний масив підручників... Одне слово, якщо на підручнику написано "Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе" - це означає не що інше, як Красовицький.

Отже, припускаю, для того Шкляра й мочила вся ця братія. Заради конкретного бабла. Які цілі переслідував Табачник - відомо. І в цьому сенсі Табачник - чистий "романтик", на відміну від Красовицького. Я вже сьогодні про це написав. Йому і не тільки йому вигідно тримати за відстійник усього агресивно-бандерівського Західну Україну. (А взагалі-то, бажано лише Галичину.) А тут, виявляється, у ХХ столітті, якраз перед Голодомором, було справжнє й досить тривале українське повстання. Вся струнка система ідеологічних побудов про "ненормальну" й іншу Галичину руйнується. Виявляється, іншою насправді є вся українська Україна. І про це повстання довідується дедалі більше людей. Скандал! Тому і книга Шкляра, і - особливо - екранізація книги - удар по святая святих донецько-кремлівських. Дарма що антиреклама якраз зіграла на руку: подейкують, "Чорного Ворона"у книгарнях тепер не знайти.

По-друге, Красовицький вийшов із критикою книжки, виданої його найближчим і найсерйознішим конкурентом на ринку художньої і не тільки художньої літератури - "Клубом сімейного дозвілля" (КСД). До речі, ця фірма також із харківською пропискою. І такий крок у нормальних країнах давно би пояснили тільки одним словосполученням: "нечесна конкуренція", або "антиреклама", або "чорний піар". У другій мотиваційні частині - теж лише прагматичний розрахунок. Замочити конкурента - справа свята. Особливо для видавництва, яке певний час було монополістом на ринку художньої української літератури в Україні, але почало помітно втрачати позиції. Особливо свята справа, коли можна сміливо при цьому підняти прапор боротьби за загальнолюдські вартості.

Отаке-от. Тому якби раптом хтось хотів записати Красовицького в україножери або українофоби - не робіть цього. Красовицький - банальний торгаш. І якщо раптом у житті йому стане вигідно для бізнесу замочити Табачника, він не завагається і вийде знову до камери. Але вже, нпрклд, для того, щоб сказати, що друкував Табачника з примусу, а насправді це затятий українофоб, який щоранку випиває склянку гарячої крові галицько-волинських немовлят і заслуговує тепер на довічне ув'язнення у спільній камері щойно відродженої львівської тюрми на Лонцького.

Завіса.