03/08/2011 | Аскольд Лозинський

Цьогорічний переможець вищої літературної нагороди в Україні, Василь Шкляр, визначний патріотичний діяч, вирішив проявити своє презирство до політики України в гуманітарній сфері, особливо в галузі освіти. Він написав президентові Януковичу:

"Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника.
Моя позиція, пане президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.

Цей благородний жест був не по адресу. Пан Шкляр не в змозі визнати того факту, що його презирство було спрямовано неправильно. Звичайно, міністр України Дмитро Табачник не заслуговує нічого, крім презирства. Але він служить в задоволення президента Януковича. Не було би Януковича-- не було би Табачника.

Останнім часом Захід почав прокидатися від кошмару Януковича. Природно, що висновки, про що свідчать останні коментарі Віце президента США Байдена забілювали певні обгрунтування -- такі як односторонні передачі Україною збройного урану для його "менш небезпечного" сусіда. Як би не було, але Захід підтримав Януковича перед виборами в другий тур і визнав правомірність його обрання. Янукович, прийнявши всі переваги визнання Заходом, швидко перейшов консолідувати авторитарну владу, мало піклуючись про демократію та права людини. І раптом виявилося, що другий Лукашенко ховається на буфері Європи і Росії, і на цей раз буфер має набагато більше значення.

Міністр закордонних справ України не забарився спростувати будь-які звинувачення, висунуті проти адміністрації Януковича Заходом. Брехня рідко була проблемою для радянської дипломатії і Грищенко був спосібний учень. В останньому спростуванні до редакції "Вол Стріт Джорнал", в статті під назвою "Розчавлений помаранч ", міністр закордонних справ цілком відверто пише:" Від моменту приходу до влади близько року тому адміністрація Януковича невпинно працювала над демократичними амбіціями України, поліпшенням виборчого процесу , розширенням верховенства закону і початком великомасштабної програми соціально-економічних реформ ".

Серйозно, це те, що він пише! Арешти опозиції, обмеження свободи преси, перетворення виборчої системи України в основному в однопартійну на місцевих виборах в жовтні 2010, утворення судової системи, яка на думку кожного обізнаного є глибоко порочною, що робить судову владу просто реалізатором його політики-- всі ці явища це принади одного року правління Януковича. На підтримку "соціально-економічних реформ" міністр закордонних справ представляє свою власну статистику, більшість даних якої не піддаються перевірці:

"Вперше в історії України впливові громадські діячі - з опозиції , а також, уряду, - дісно піддаються розслідуванням за вчинення корупції. Є більше 360 поточних кримінальних справ по звинуваченню в корупції проти представників нинішньої влади, 166 на високому рівні. Бюрократія скорочується на 30% -50%. До 90% державних ліцензій на різні види підприємницької діяльності були зняті. Мости і дороги будуються. Нові станції метро в даний час відкрито. ВВП виріс на 4,5%, з однаково хорошими перспективами на 2011 рік ".

Ці цифри не мають сенсу без будь-якої специфіки. До цих пір повідомлення про розслідування і кримінальне переслідування на високому рівні корупції стосуються лише представників опозиції. Скорочення бюрократії, якщо насправді точне, пройшло тільки за рахунок гуманітарної сфери, тобто Інституту Національної Пам'яті та інших установ, які сприяли створенню власне української України. Відкликання ліцензій нічого не означає, якщо вони не відносяться до тих незаконно заготовлених, а будівництво мостів і доріг не є позачерговою функцією уряду.

Показник ВВП може і точний. У будь-якому випадку, в основному з-за глобальної економічної кризи, ВВП України впав на 12% в 2009 році, а експорт сталі впав на 16%.Тому єдиний можливий напрямок був тільки вгору. Світова економіка покращилася, що дозволило Україні збільшити експорт сталі в 2010 році на 12% і, таким чином, зростання ВВП на скромних 4.5%. Тим не менш, нинішнє ВВП в Україні далеко не те, що було в 2008 році. Зріст ВВП в 2010 у жодному випадку не можна завдячувати ні Януковичу ні Грищенку.

Пан Грищенко не наводить будь-яких доказів демократії або просування прав людини. Тому, що він не може! Узагальнення типу: "кінцевий успіх України- збереження демократії", яким він закінчує свій лист, дуже легко писати для людини його дипломатичної підготовки. Конкретні приклади складніше, особливо, коли весь світ став свідком величезної регресії України в цій сфері тільки за один рік.

Використовуючи логіку пана Шкляра, я можу уявити, що проблеми з поточною ситуацією в Україні є внаслідок перфідності її міністра закордонних справ Грищенко. Звичайно, Грищенко є одіозна фігура, як і Табачник. Але він служить в задоволення Віктора Януковича. Там, де не буде Януковича-- не буде Грищенко. Або, принаймні це буде зовсім інша особистість. Був же він нормальний деякий час назад! Навіть у Табачника були моменти нормального стану в минулому. Важливо те, щоб визнати корінь проблеми. Врешті-решт, були б у Януковича дійсно наміри по боротьбі з корупцією і злочинністю, він би почав з себе. Спроба вкрасти три мільйони голосів на президентських виборах 2004 року була б лише першим кілком у обвинувачувальному вироку, який обіцяє бути дуже тривалим.

7 березня 2011 Аскольд С. Лозинський