03/11/2011 | zmej_gorynych

Власне стаття http://novynar.com.ua/politics/158791 (конкретно саме слово "доручив", як ніби-то сам урка або ніібацця зайнятий, або ніх..я не розуміє в тому) навіяла одну розповідь старого армійського товариша-москаля (Сашка з Бєлгорода. Прізвище забув, бо 27 років тому це було. Чудовий друг був! Незважаючи на те, що москаль).
Так от, Сашко розповідав, що колись жили-були два його знайомих-сусіди. Один - нормальний адекват, мало не круглий відмінник по школі, а другий - просто кінчений дурбелик, тупий шопєсдєтс. І вже на момент шкільного випуску практично алкоголік. Але тим не менше обидва були друзі "нерозпийвода". Перший завжди давав списати другому, а другий в знак вдячності пригощав першого на півгодинних шкільних перервах смачним генетично модифікованим плодовоягідним шмурдяком.
Ну так от... Отой "розумний" вирішив після школи поступати в якийсь будівельний ВУЗ в обласному центрі. А дурбелик не міг ніяк друга залишити. Звик, сцуко, до чужих брейнстормів. І в результаті подався здавати в той самий ВУЗ документи разом з другом. Не зважаючи на те, що середній бал атестату, коню Пржевальського зрозуміло, був рівно "три" (хто пам"ятає, при ЕсЕсЕсЕр нижчих балів в атестаті просто не могло бути).
Ну і на співбесіді, комісія, здивувавшись екстремально високим середнім балом атестату і поцокавши язиком, запитала ломоносова стандартне запитання: "а чому Ви, сцукоблять, вирішили саме до нас поступати?"
"Сцукоблять" відразу прохавала, що відповідати правду (ачонах?! друган же ж до вас поступає! А я з ним хочу!) не варто. Бо малопереконливо виглядатиме така сувора мужська дружба.
То "кінь Пржевальського" випалив непересічний аргумент: "ото в нас в городку в прошлому році будували хрущовку, і я бачив як той прораб ходив постійно з папкою під мишкою. Сам ніхуя не робив, але покрикував на робочих, п..здив їх і пив вино. То я також так хочу".

Мораль: урка із сабжу також колись напевно бачив, як хтось ходив собі по плацу, покрикував, п..здив робочих і пив вино. І ніхуя не робив.
І нарешті зреалізував свою юнацьку мрію

----
P.S. Щиро співчуваю постраждалим із Японії.
Але волів би, щоби доморощені ахтунги не доручали, а самі, користуючись посадою, не крали навіть ручки від вікон, а надавали хоча б якусь допомогу.