03/15/2011 | Святослав Караванський

Стосунки між державами або міжнародні стосунки своєю суттю мало чим різняться на ділі від стосунків між людьми. Люди сваряться, сваряться й державні лідери. Люди дружать, дружать і державні лідери. Крім сварки й дружби стосунки між людьми мають цілу гаму різних варіянтів: це і напівдружба і напівсварка, це і залякування, погрози, це і ніби дружба або вдавана дружба, коли на ділі ховано камінь за пазухою. Це все маємо і в міждержавних взаєминах, бо державами керують люди. Отже, кінець кінцем, взаємени між державами - це стосунки між людьми.

Візьмім Україну та Европейський Союз. ЕС керовано Европейською народньою партією, партією суто демократичною і далекою від диктаторських методів. Цього не можна сказати про сучасну Україну, де на ділі є всі ознаки самодержавства із самодержавним президентом Януковичем. Отже говорити про якусь дружбу між цими країнами годі. Тут мають місце інші стосунки.

Які вони ці стосунки ?

Янукович разом із своєю клікою хоче стати членом ЕС. Що стоїть за цим бажанням? Навряд чи Януковича приваблюють ідеї свободи та братерства, які рухають керівництґвом ЕС. Навряд чи його захоплюють ідеї громадського суспільства та верховенства закону. У Януковича закон, як дишло, у нього однобоке, спрямоване проти опозиції правосуддя, неповага до демократії, неповага до історичної правди, бажання реабілітувати злочини імперії зла, тобто бажання відверто дезінформувати світову громадськість. Це все аж ніяк не вписується в ідеали ЕС. Тому Януковича спонукують якісь інші причини вступити до ЕС. Які ці причини можна лише догадуватись. Але, знаючи цілий ряд фактів справжніх, а не словесних, можна твердити, що наміри пана Віктора далеко не на користь ЕС, а на шкоду. Натхненники Януковича, яким він в усьому догоджає, - Путін та Медведів – не можуть бути друзями ЕС, бо ідеали ЕС не збігаються з ідеалами російського гегемонізму (читай - фашизму).

Янукович нічого не робить, що могло б викликати незадоволення Росії. Його бажання бути в ЕС - це бажання Росії. Чого ж сподівається Росія від вступу України до ЕС?

Навряд чи Росія має дружні почуттяа до ЕС. ЕС стґоїть на перешкоді гегемонічним прагненням Росії і цим усе сказано. Тут краще підходить варіянт із каменем за пазухою. Але камінь цей Москва кладе в пазуху Януковича.

Чи розуміють це чільні особи ЕС?

Тут треба згадати, що ЕС не має самодержавного керівництва. До керівництва ЕС причетна низка осіб. Дехто з цих осіб розуміє наміри тих, хто носить камень за пазухою, дехто – ні, ще дехто, розуміючи, на ділі підтримує гегемонічні прагнення імперії зла. Отже маємо такий розклад сил: Янукович (чигай Росія) з одного боку і три особи з боку ЕС: одна з них розуміє наміри Януковича, одна – не розуміє, бо дивиться на світ через рожеві окуляри, і ще одна, заражена вірусом большевизму, таємно сприяє планам Росії. У нашому міркуванні ми, абстрагуючись, обмежилися на трьох особах, хоч на ділі їх більше, але це нічого не міняє в остаточному розкладі сил: хай їх і більше, та ця більшість діє у згаданих трьох напрямах. І це для нас головне. Тому ми зводимо більшість до трьох, і остаточно маємо чотири особи: три за Европу і одну за Росію.

Ці чотири особи грають у гру, під назвою ”Майбутнє Европи”.

Янукович, поширюючи в Україні модернізований большевизм, переслідущчи опозицію, нехтуєчи свободу слова, свободу віросповідань, підкоряючи собі органи правосуддя, перекручуючи історичну правду, ліквідуючи автономію університетів, хоче перед світом виглядати демократом і користуватися із здобутків демократії.

Як на це реагують три умовно вибрані нами особи ЕС?

Той, хто таємно підтримує плани Росії, старається замаскувати недемократичні дії Януковича і під різними зовні невинними приводами обстоює вступ України Януковича до ЕС. Рожевоока особа, на ділі не має певної власної позиції і може схилитися на той чи той бік під впливом якихось ситуативних чинників.

Лишається одна особа, якій належить боронити майбутнє Европи. Цій особі під впливом різних причин нерозумно розкривати карти і вона зовні вдає із себе простачка, який нічого не бачить. Цей простачок думає, що такий індивід, як Янукович, потрапивши до европейської компанії, сам мало-помалу европеїзується, зрозуміє переваги демократії і відійде від своїх недемократичних переконань. Тому ця третя особа не виступає різко проти Януковича. У своєму европейському колі ця особа не криє своєї тактики. І про цю тактику перша з трьох европейськигх осіб докладає Януковичу, і той прекрасно знає усі думки та наміри европейських лідерів. Тому він і старається на словах розігрувати із себе демократа, демократичнішого від Вашинґтона.

Ця гра діється на наших очах і зокрема проглядає з ряду сучасних подій. Одна така подія відбулася зовсім недавно. Президент Европейської народньої партії (ЕНП) В. Мартенс, будучи занепокоєний судовим переслідуванням опозиційного лідера України Ю. Тимошенко і забороною їй під цим приводом виїздити з України, зробив кроки, щоб вплинути на Януковича, згідно із згаданою надією, що европейськими методами можна переробити Януковича. Для цього В. Мартенс відвідав Америку, маючи, очевидно, надію на підтримку з боку адміністрації США щодо впливу на Януковича. Це мій здогад під дією логічного мислення, бо про зустрічі або про заходи до зустрічей з лідерами США, жодної інформації у ЗМІ не було. ЗМІ оприлюднило лише заяву сенатора США Мак-Кейна та В. Мартенса під назвою “Заява щодо України”. Насправді це було прохання Мартенса і Maк-Кейна до Генерального прокурора України з проханням дозволити Ю. Тимошенко виїхати до Брюсселю на з’їзд ЕНП у кінці березня.

Ця заява практично буде пробною кулею для надій ЕНП про можливість впливати на большевицьку поведінку Януковича европейськими методами. Головне тут - яка буде реакція Януковича. Річ у тім, що генпрокурор України – це кишеньковий прокурор і його відповідь на ділі буде відповіддю Януковича, хоч Янукович буде розігрувати комедію, що це не він відповідає, а генпрокурор.

Щоб знати наперед відповідь Януковича треба врахувати той факт, що Янукович через свої московські зв’язки має повну інформацію, як реагуватиме ЕНП та ЕС на те чи те рішення нібито генпрокурора. Виходячи з цієї інформації, Віктор Батькович і діятиме. Якщо він знатиме, що його відмова може викликати якийсь небажаний для нього крок, то він дозволить Ю. Тимошенко виїхати, з тим, щоб укріпити ЕНП в її надіях на можливістґь переродження Януковича, або і для того, щоб пізніше не пустити Тимошенко в Україну під якимось приводом. Якщо ж він знатиме, що його відмова на просьбу Президента ЕНП йому нічим не загрожує, він без вагань відмовитґь В. Мартенсу.

Московські симпатики в ЕНП та ЕС дадуть Януковичу повну інформацію про наміри брюссельських лідерів.

Отак граються майбутнім Европи, а насправді в кота-мишки гравці на европейській сцені. А що, якби замість принизливих прохань та ще принизливіших вояжів до “флагманів” демократії, В. Мартенс, самостійно написав би Януковичу такий лист, як писали колись запорожці турецькому султану, але в европейській дипломатичній формі: “Якщо Ви Високоповажний Президент України не дозволите членові нашої партії виїхатти до Брюсселю на з”їзд партії, більше можете не сподіватися на нашу дружбу та прихильність і на наше доброзичливе ставлення до Ваших европейських сподівань”.

Отак би щиро без ніяких яких і написали б.

Чи була б тоді Юлія Володимирівна у Брюсселі на з’їзді ЕНП?