Всенародне, так би мовити, громадське обговорення зміни місця працевлаштування однієї журналістки, котра відтепер ходитиме на роботу у будинок за адресою Банкова, 11, з приводу чого один пан взагалі дописався у своєму блозі на УП до "це вже війна", вкотре актуалізувало одну з моїх улюблених дзенських історій. Колись у давні часи дорогами далекої (нам) Японії мандрували два дзенські монахи. Одного дня на їхньому шляху опинилася величезна калюжа, обійти яку було неможливо. І сталося ж так, що у цей самий час разом з ними зупинилася перед калюжею, не знаючи, як її перейти, не забруднившись, чарівна дівчина (далі - ЧД). І тут один з монахів бере ЧД на руки і акуратно переносить її через багнюку. ЧД йому дякує і йде своїм шляхом, монахи, відповідно – своїм. І тут перший монах помічає, що другий чомусь бурмоситься, чомусь надувся як японська миша на японську ж крупу. Перший: Чого бурмосишся? Другий (з праведним обуренням): Йой! Та як ти, такий-сякий, міг! Ми ж монахи, нам не можна навіть торкатися дівчат, а ти її ніс! А вона тебе обіймала! А ти її ніс! Йой! Перший: Я залишив її біля калюжі, а ти несеш її дотепер. Залиште ЧД біля калюжі Олександр Северин

Відповіді

• 2011.03.19 | Evgen.I

  Re: Залиште дівчину біля калюжі

  Гарна історія. А Черпак опинилась у брудній калюжі.

• 2011.03.19 | 2

  Неясно, кому совет адресован. Левочкину? Януковичу? Вільна людина.

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2011.03.19 | Tatarchuk

    не можна мститись (с)