Юристи ще заходять на цей форум?
03/24/2011 | AK
Якщо посадова особа віддала наказ вчинити вбивство, то хіба вона не є співучасником саме вбивства, а не лише "перевищення службових повноважень"?
|
|
Архіви Форумів Майдану
Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".
Відповіді
2011.03.24 | Koala
Перепрошую, я не юрист
але мені здається, що стаття про перевищення службових повноважень первинно розглядалася як довісок - якщо який злочин вчинений приватною особою, то це просто злочин, а якщо посадовцем - це вже два злочини: основний і ось це перевищення, що, відповідно, збільшує покарання. А наша тітка Хвеміда придумала таку штуку - розглядати перевищення, як окремий злочин, що вже включає в себе будь-який інший злочин, і, відповідно, зменшує покарання з того злочину до перевищення. Мені так здається, принаймні.2011.03.24 | Shooter
У Вас є якісь докази того, що Кучма віддав наказ вбити Ґонґадзе?
2011.03.24 | Koala
А де ви бачили в першому повідомлені слово "Кучма"?
2011.03.24 | Shooter
можете замінити Кучма на ім*ярек
Але, думаю, АК таки мав на увазі Кучму.2011.03.24 | Koala
Я теж так вважаю. Але тема не про Кучму і Ґонґадзе, а про статтю. І мене вона теж цікавить.
2011.03.24 | BROTHER
Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.
4. За правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
1. Сукупність злочинів є одним із видів множинності злочинів. Про поняття сукупності злочинів див. ст. 33 та коментар до неї.
Призначення покарання за сукупністю злочинів проходить дві стадії: 1) суд призначає покарання окремо за кожен злочин; 2) суд призначає остаточне покарання за їх сукупністю. Цей підхід має практичне значення у таких аспектах: а) він сприяє досягненню мети кримінального покарання. Призначаючи покарання за кожний із вчинених злочинів, суд не лише індивідуалізує покарання, а й стверджує принцип невідворотності покарання; б) він забезпечує апеляційній з касаційній інстанціям можливість перевірки винесеного вироку, полегшує розгляд справ у разі, коли йдеться про зміну чи скасування вироку в частині засудження за один із злочинів;
в) це дає змогу правильно застосовувати положення кримінального закону про його зворотну дію в часі; г) у разі прийняття закону про амністію він надає можливість чітко визначити злочин, що підпадає під амністію.
Призначаючи покарання за кожний із злочинів, суд повинен керуватися загальними засадами призначення покарання (ст. 65).
2Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається судом на основі одного із трьох принципів: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) повного складання призначених покарань; 3) часткового складання призначених покарань.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 70, остаточне покарання визначається в межах, встановлених нормою Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Виняток з цього правила становить ситуація, коли хоча б один із злочинів є умисним тяжким чи особливо тяжким. У такому випадку суд вправі призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. Повною мірою це стосується також дій, одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а інші - як готування, замах або співучасть у злочині. Однак за окремими пунктами статті КК, які не мають самостійних санкцій, покарання за сукупністю злочинів не призначається. При виборі принципу призначення покарання (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання призначених покарань) суд повинен враховувати, крім даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять в сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тяжкість наслідків кожного злочину окремо та іх сукупності тощо.
3. До остаточного визначеного покарання можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винного.
За правилами, визначеними в ч. ч. 1-3 ст, 70, призначення покарання застосовується і в тих випадках, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, який вчинено до постановлення попереднього вироку. За таких обставин до строку остаточно призначеного покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72, У цьому випадку процес призначення покарання проходить три стадії: 1) призначення покарання за розкритий злочин; 2) визначення остаточного покарання за сукупність злочинів; 3) зарахування в строк остаточного покарання повністю чи частково відбутого покарання за попереднім вироком. Усі названі стадії відображаються в резолютивній частині вироку. При цьому остаточне покарання не може бути нижчим від покарання, призначеного за попереднім вироком, оскільки в таких випадках при поглиненні або складанні покарань суд має виходити з розміру всього покарання, призначеного за попереднім вироком, а не з його невідбутої частини.
Іноді після постановлення вироку в справі встановлюється, що винний як до постановлення вироку в справі, так і після його постановлення вчинив ще й інші злочини. За таких обставин спочатку призначається покарання за сукупністю злочинів (ст. 70), а потім - за сукупністю вироків (ст. 71).
Постанова ПВС № 22 від 22 грудня 1995р. "Про практику призначення судами
кримінального покарання" (п. 15).
2011.03.25 | Манул
Re: Ст. 42. Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів
1. Хлопці і дівчата, на час скоєння злочину, про який ми ведемо мову (2000 р.), чинним був Кримінальний кодекс України 1960 р. (із змінами і доповненнями). Сучасний КК України введено в дію з 1 вересня 2001 р., отже при кваліфікації злочину треба посилатися на КК України 1960 р.Як можна зрозуміти із повідомлень преси, Кучмі інкримінується злочин, який підпадає під ст. 166 КК України - "Перевищення влади або службових повноважень": " Перевищення влади або службових повноважень, тобто вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, якщо воно завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян". Санкції: по ч. 1 - до 3-х років позбавлення волі або виправні роботи до 1-го року; по ч. 2 - до 8-и років позбавлення волі.
Як бачимо, строк давності сплив.
2. Кучма вказівку вбивати Гонгадзе не давав, але кримінальну відповідальність за вбивство Гонгадзе він мусить нести.
Як свідчать записи Миколи Мельниченка, які набули юридичної сили, 3 липня 2000 р. Кучма дав міністру внутрішніх справ України Юрію Кравченку таку вказівку стосовно Гонгадзе: "А головне треба його, я кажу, на зразок, так Володя каже (можливо, В.Литвин), треба, щоб чеченці його вкрали і вивезли його в Чечню на xуй і викуп попросили".
10 липня 2000 р. Кучма повторює вказівку Ю.Кравченкові: "Я ж кажу, вивезіть його викиньте. Оддайте чеченцям (...), а тоді - викуп". Ю.Кравченко відповідає: "Ми продумаємо, ми сдєлаєм так, чтоби...".
30 серпня 2000 р. Кучма критикує Ю.Кравченка за невиконання вказівки щодо Гонгадзе, Ю.Кравченко відповідає: "Послєзавтра..."
11 вересня 2000 р. Кучма скаржиться невідомій особі (можливо, В.Литвину) стосовно невиконнання Ю.Краченком його вказівки по Гонгадзе: "Та що ж, що ж он "займався"?.. Ні xуя з ним нє получаєтся... Я йому щас, скорше... Там і на нього є стаття".
Вказані дії Кучми необхідно кваліфікувати згідно зі ст. 19 (співучасть), ст. 123 ("Незаконне позбавлення волі", санкція - до 3-х років позбавлення волі), а також ст. 166 - "Перевищення влади або службових повноважень" КК України (1960 р.).
Але враховуючи, що при виконанні вказівки Кучми Гонгадзе не тільки було викрадено, піддано тортурам, але і вбито, Кучма мусить нести відповідальність і згідно зі ст. 19 (співучасть) та ст. 93 ("Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах", санкція - позбавлення волі від 8-и до 15-и років або довічне ув'язнення), оскільки відповідно до кримінального законодавства суб'єктивна сторона даного злочину (вбивство) передбачає не тільки прямий умисел, але й непрямий: Кучма, даючи вказівку Ю.Кравченкові, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння і, хоч і не бажав настання смерті Гонгадзе, але мусив передбачити подібні наслідки виконання своєї вказівки.
2011.03.24 | Бродяга
Re: Юристи ще заходять на цей форум?
Организатор