Перемога інфільтрантів
03/30/2011 | Святослав Караванський
Закривши очі на кричущі порушення в Україні засад демократії, на нехтування людських прав, на запровадження сталінських норм у галузі освіти, на обернення правоохоронних органів на знаряддя терору проти інодумців, на підпорядкування правосуддя диктаторським прагненням президента Януковича, на відверте згортання самостійницьких ідеалів українського народу, озвучених Помаранчовою Революцією, Европейський Союз на повному серйозі збирається прийняти керовану мафією Україну до европейської сім’ї.
Як могло статися, щоб союз демократичних держав Европи, базований на засадах демократії, на повазі до людських прав, на верховенстві закону, на повазі до історичної правди перейнявся симпатією до режиму, який відверто торує шлях диктатурі сталінського типу?
Почалося з того, що ЕС сприйняв без належного опору наругу президента України (читай генерал-губернатора Малоросії) Януковича над історичною правдою, коли всупереч історичним фактам, всупереч ухвалі Верховної Ради України, у чисто большевицькому стилі він заперечив сталінський злочин проти українського народу – Голодомор.
Чи є той, хто заперечує історичну правду на догоду неосталіністам, на догоду своїм диктаторським прагненням, европейською людиною, відданою европейським цінностям? Чи гідна ця людина поваги і симпатій з боку демократичної Европи? Чи гідна ця людина разом із керованою нею мафією стати членом европейської сім’ї народів?
Почну з першого питання, “Як це могло статися?”.
Ми знаємо з історії, що тиранічні сили, викорисовуючи демократичний світ собі на користь, інфільтрують демократичні установи та демократичні державні утворення.
Намір ЕС мати своїм членом Україну неспростовно свідчить, що керівництво ЕС інільтровано пробольшевицькими елементами, які не лише співчувають, а таємно співпрацюють з носіями цієї антиевропейської і антилюдської ідеології в сучасній Росії.
Інфільтранти большевизму поширюють серед членства і керівницвтва ЕС цілу низку міфів, спрямованих на те, щоб керівна еліта ЕС діяла у бажаному для інфільтрантів напрамі.
Міф № 1. Герої українського визвольного руху – С. Бандера, Ю. Шухевич – співпрацювали з Гітлером. Цей міф спрямовано на дискримінацію українських націонал-демократичних організацій, опозиційних до мафіозного режиму Януковича. Цей міф суперечить історичній правді і є відверто антиевропейський, бо Европа шанує борців за свободу, а для етнічних українців Бандера – це український Ґарибальді, а Шухевич – це українська Жанна д’Арк. Додам, що герої України є заразом героями Европи, бо український опір Сталіну та Гітлеру – був відповіддю Европи на сталінську, а згодом і на гітлерівську агресію. Міф № 1 насправді розвінчує европейських героїв. Цей міф дуже корисний Москві та Януковичу, в їхніх планах створення єдиної держави трьох колишніх совєтських республік.
Міф № 2. Москва не схвалює бажання Януковича вступити до ЕС. Насправді Москва таємно напутила Януковича на цей вступ і жде не діждеться, коли він станеться. Але, щоб Европа не добачила за цим вступом руки Москви, кремлівські лідери вдають, що вони проти вступу Януковича до ЕС. Міф № 2. сприяє вступові Януковича до ЕС як незалежного від Москви лідера, тоді як насправді він є і буде вірним виконавцем директив Кремля.
Міф № 3. Москва заманює Україну до митного союзу Росія-Білорусь-Казахстан. Цей міф спрямовано не те, щоб ЕС махнув рукою на антидемократичні процеси в Україні і прийняв би до ЕС мафіозний режим Януковича, щоб він, боронь Боже, не вступив до митного союзу з Росією. Насправді ж, Янукович, ставши членом ЕС, разом з наявними там інфільтрантами Москви, буде спрямовувати політику ЕС у бажаному для Москви напрямі. Цей міф Москва підживлює замилюй-очі-спробами залучити Україну до митного союзу трьох.
Міф № 4. Вступ Януковича до ЕС зверне його з московської орбіти. Цей міф переконує лідерів ЕС у тому, що прийнявши мафіозний режим до ЕС, вони відвернуть Україну від Москви. Насправді вступ Януковича до ЕС Москва схвалює, щоб збільшити силу своїх інфільтрантів у ЕС.
Міф № 5. Ставши членом ЕС, Янукович під впливом демократичного оточення переродиться і стане щирим демократом. Цей міф має заколисувати европейських лідерів та европейську громадськоість, прищеплюючи їм ілюзії про можливість переродження вовків на ягнят. Цей міф суперечитґь історичному досвіду, який не знає прикладів мирного переродження тиранів на демократів. Ці особи перероджуються під впливом сили або історичних обставин, коли вони не мають влади. Той же Янукович, не мавши великої влади, вдавав із себе демократа. Прийшовши до влади ці особи, разом з підпорядкованими їм мафіями, бажають бути при владі вічно. Прикладів – тисячі. І Янукович – не виняток.
Міф № 6. Демократичне оточення ЕС зможе впливати на Януковича. Цей міф не відповідає істинній природі таких мафіозних лідерів та підпорядкованих їм мафій. Як члени так і лідери мафій органічно не терплять демократії, не терплять европейських норм культурної поведінки, культурних традицій Европи. Їх тягне до Москви, де можна напитися як свиня, а при нагоді ще й матюкнутись, і такий “етикет” не накличе на них ніякого осуду. Відбуваючи ув’знення у Володимирі, я зустрівся із солдатом совєтської зони окупації Німеччини, який дезертував з армії та перебіг у Західню Німеччину. Проживши там кілька років, цей солдат добровільно вернувся до СССР, де його засуджено за зраду на 10 років. Я спитав цього солдата, чому він вернувся, що йому не сподобалось на Заході. Солдат трохи подумав і каже: “Там нема кого послати на три букви”. Оце духовний образ людей типу Януковича. Їм потрібне оточення, де можна безкарно посилати когось на три букви. У Европі це не проходить. І вони не терплять Европи і мріють переробити її на свій смак.
Авторів та поширювачів цих міфів можна привітати з перемогою. ЕС діє так, як їм хочеться. Тільки завдяки вірі европейських лідерів наведеним вище міфам, можна зрозуміти реакцію ЕС на події в Україні. Лідери ЕС вірять цим міфам, не приглядаються пильно до тих, хто ширить ці міфи, і не аналізують усіх дій Януковича. А дії ці неспростовно доводять, що своїми помислами Янукович не президент України, а генерал-губернатор Малоросії, душею й тілом відданий Москві. Москва - це його духовна батьківщина, проти якої він не насмілиться діяти. На словах він може критикувати Москву. Лише на словах. Жодної дії всупереч волі Москви він собі не дозволить.
Внутрішня політика Януковича однозначно говорить, що він готує Україну для шовкової окупації Москвою. Ставши президентом, Янукович складав присягу не українським духівникам, а патріярху Російської Православної Церкви (РПЦ). Це не дрібниця, панове европейці, це знак Януковича Росії, Україні та світу: “Я буду визнавати тільки одну Церкву, єдину для нас і для росіян”. Ця Церква у своїй повсякденній політиці відверто антиукраїнська, русифікаторська. РПЦ – аж ніяк не европейського типу Церква. Насправді – це відділ КҐБ і промотор імпереської агресивної політики. Так було за царя, за большевиків, так є сьогодні.
Незалежність України, проголосивши свободу віровизнань, дала поштовх до утворення незалежних від Москви релігійних об’єднань, зокрема українських національних Церков. Це одна з рис свободи релігії і одна з ознак незалежности нації – наявність незалежної україномовної, а не окупантомовної Церкви.
Із жодним патріярхом українських Церков Янукович не зустрівся, ігноруючи їхнє існування. Про що це говорить? Що він на ділі проти незалежної України, за милу для Москви Малоросію, де має бути одна релігія, точнісінько, як це було в СССР: усі православні віряни мусіли визнавати одну “канонічну” Церкву – Московську. Своїми діями Янукович показав, що він проти національних Церков, тобто проти самостійности України, за об’єднання з Москвою. Така політика розв’язала руки РПЦ в Україні. Ця Церква почала атакуватґи парафії українських Церков. Обрані нечесно на останніх виборах місцеві керівники від мафії Януковича викликають священиків українських Церков, вимагаючи від них відмовитися від українського Патріярхату і перейти до РПЦ. Після цих “психічних атак” починаються атаки фізичні. “Віряни” РПЦ з поміччю місцевої влади захоплюють українські церкви. Ніякі звернення до влади, до прокуратури, до самого Президента не помагають. Влада і президент відверто підтримують безчинства РПЦ в Україні.
Янукович відверто готує Україну для передачі її під владу Москви.
Чи такого стилю квіслінгам місце у европейській сім’ї вільних народів?
Як могло статися, щоб союз демократичних держав Европи, базований на засадах демократії, на повазі до людських прав, на верховенстві закону, на повазі до історичної правди перейнявся симпатією до режиму, який відверто торує шлях диктатурі сталінського типу?
Почалося з того, що ЕС сприйняв без належного опору наругу президента України (читай генерал-губернатора Малоросії) Януковича над історичною правдою, коли всупереч історичним фактам, всупереч ухвалі Верховної Ради України, у чисто большевицькому стилі він заперечив сталінський злочин проти українського народу – Голодомор.
Чи є той, хто заперечує історичну правду на догоду неосталіністам, на догоду своїм диктаторським прагненням, европейською людиною, відданою европейським цінностям? Чи гідна ця людина поваги і симпатій з боку демократичної Европи? Чи гідна ця людина разом із керованою нею мафією стати членом европейської сім’ї народів?
Почну з першого питання, “Як це могло статися?”.
Ми знаємо з історії, що тиранічні сили, викорисовуючи демократичний світ собі на користь, інфільтрують демократичні установи та демократичні державні утворення.
Намір ЕС мати своїм членом Україну неспростовно свідчить, що керівництво ЕС інільтровано пробольшевицькими елементами, які не лише співчувають, а таємно співпрацюють з носіями цієї антиевропейської і антилюдської ідеології в сучасній Росії.
Інфільтранти большевизму поширюють серед членства і керівницвтва ЕС цілу низку міфів, спрямованих на те, щоб керівна еліта ЕС діяла у бажаному для інфільтрантів напрамі.
Міф № 1. Герої українського визвольного руху – С. Бандера, Ю. Шухевич – співпрацювали з Гітлером. Цей міф спрямовано на дискримінацію українських націонал-демократичних організацій, опозиційних до мафіозного режиму Януковича. Цей міф суперечить історичній правді і є відверто антиевропейський, бо Европа шанує борців за свободу, а для етнічних українців Бандера – це український Ґарибальді, а Шухевич – це українська Жанна д’Арк. Додам, що герої України є заразом героями Европи, бо український опір Сталіну та Гітлеру – був відповіддю Европи на сталінську, а згодом і на гітлерівську агресію. Міф № 1 насправді розвінчує европейських героїв. Цей міф дуже корисний Москві та Януковичу, в їхніх планах створення єдиної держави трьох колишніх совєтських республік.
Міф № 2. Москва не схвалює бажання Януковича вступити до ЕС. Насправді Москва таємно напутила Януковича на цей вступ і жде не діждеться, коли він станеться. Але, щоб Европа не добачила за цим вступом руки Москви, кремлівські лідери вдають, що вони проти вступу Януковича до ЕС. Міф № 2. сприяє вступові Януковича до ЕС як незалежного від Москви лідера, тоді як насправді він є і буде вірним виконавцем директив Кремля.
Міф № 3. Москва заманює Україну до митного союзу Росія-Білорусь-Казахстан. Цей міф спрямовано не те, щоб ЕС махнув рукою на антидемократичні процеси в Україні і прийняв би до ЕС мафіозний режим Януковича, щоб він, боронь Боже, не вступив до митного союзу з Росією. Насправді ж, Янукович, ставши членом ЕС, разом з наявними там інфільтрантами Москви, буде спрямовувати політику ЕС у бажаному для Москви напрямі. Цей міф Москва підживлює замилюй-очі-спробами залучити Україну до митного союзу трьох.
Міф № 4. Вступ Януковича до ЕС зверне його з московської орбіти. Цей міф переконує лідерів ЕС у тому, що прийнявши мафіозний режим до ЕС, вони відвернуть Україну від Москви. Насправді вступ Януковича до ЕС Москва схвалює, щоб збільшити силу своїх інфільтрантів у ЕС.
Міф № 5. Ставши членом ЕС, Янукович під впливом демократичного оточення переродиться і стане щирим демократом. Цей міф має заколисувати европейських лідерів та европейську громадськоість, прищеплюючи їм ілюзії про можливість переродження вовків на ягнят. Цей міф суперечитґь історичному досвіду, який не знає прикладів мирного переродження тиранів на демократів. Ці особи перероджуються під впливом сили або історичних обставин, коли вони не мають влади. Той же Янукович, не мавши великої влади, вдавав із себе демократа. Прийшовши до влади ці особи, разом з підпорядкованими їм мафіями, бажають бути при владі вічно. Прикладів – тисячі. І Янукович – не виняток.
Міф № 6. Демократичне оточення ЕС зможе впливати на Януковича. Цей міф не відповідає істинній природі таких мафіозних лідерів та підпорядкованих їм мафій. Як члени так і лідери мафій органічно не терплять демократії, не терплять европейських норм культурної поведінки, культурних традицій Европи. Їх тягне до Москви, де можна напитися як свиня, а при нагоді ще й матюкнутись, і такий “етикет” не накличе на них ніякого осуду. Відбуваючи ув’знення у Володимирі, я зустрівся із солдатом совєтської зони окупації Німеччини, який дезертував з армії та перебіг у Західню Німеччину. Проживши там кілька років, цей солдат добровільно вернувся до СССР, де його засуджено за зраду на 10 років. Я спитав цього солдата, чому він вернувся, що йому не сподобалось на Заході. Солдат трохи подумав і каже: “Там нема кого послати на три букви”. Оце духовний образ людей типу Януковича. Їм потрібне оточення, де можна безкарно посилати когось на три букви. У Европі це не проходить. І вони не терплять Европи і мріють переробити її на свій смак.
Авторів та поширювачів цих міфів можна привітати з перемогою. ЕС діє так, як їм хочеться. Тільки завдяки вірі европейських лідерів наведеним вище міфам, можна зрозуміти реакцію ЕС на події в Україні. Лідери ЕС вірять цим міфам, не приглядаються пильно до тих, хто ширить ці міфи, і не аналізують усіх дій Януковича. А дії ці неспростовно доводять, що своїми помислами Янукович не президент України, а генерал-губернатор Малоросії, душею й тілом відданий Москві. Москва - це його духовна батьківщина, проти якої він не насмілиться діяти. На словах він може критикувати Москву. Лише на словах. Жодної дії всупереч волі Москви він собі не дозволить.
Внутрішня політика Януковича однозначно говорить, що він готує Україну для шовкової окупації Москвою. Ставши президентом, Янукович складав присягу не українським духівникам, а патріярху Російської Православної Церкви (РПЦ). Це не дрібниця, панове европейці, це знак Януковича Росії, Україні та світу: “Я буду визнавати тільки одну Церкву, єдину для нас і для росіян”. Ця Церква у своїй повсякденній політиці відверто антиукраїнська, русифікаторська. РПЦ – аж ніяк не европейського типу Церква. Насправді – це відділ КҐБ і промотор імпереської агресивної політики. Так було за царя, за большевиків, так є сьогодні.
Незалежність України, проголосивши свободу віровизнань, дала поштовх до утворення незалежних від Москви релігійних об’єднань, зокрема українських національних Церков. Це одна з рис свободи релігії і одна з ознак незалежности нації – наявність незалежної україномовної, а не окупантомовної Церкви.
Із жодним патріярхом українських Церков Янукович не зустрівся, ігноруючи їхнє існування. Про що це говорить? Що він на ділі проти незалежної України, за милу для Москви Малоросію, де має бути одна релігія, точнісінько, як це було в СССР: усі православні віряни мусіли визнавати одну “канонічну” Церкву – Московську. Своїми діями Янукович показав, що він проти національних Церков, тобто проти самостійности України, за об’єднання з Москвою. Така політика розв’язала руки РПЦ в Україні. Ця Церква почала атакуватґи парафії українських Церков. Обрані нечесно на останніх виборах місцеві керівники від мафії Януковича викликають священиків українських Церков, вимагаючи від них відмовитися від українського Патріярхату і перейти до РПЦ. Після цих “психічних атак” починаються атаки фізичні. “Віряни” РПЦ з поміччю місцевої влади захоплюють українські церкви. Ніякі звернення до влади, до прокуратури, до самого Президента не помагають. Влада і президент відверто підтримують безчинства РПЦ в Україні.
Янукович відверто готує Україну для передачі її під владу Москви.
Чи такого стилю квіслінгам місце у европейській сім’ї вільних народів?
Відповіді
2011.03.30 | Pavlo
Щось я не зрозумів. Як в тому анекдоті: ти кому друг, мені чи ведмедю ?
Чого ми маємо переживати, що в ЕС інфільтрується гебня, та ще й вимагати ізолювати Україну , заражену гебнею ? Не розумію позицію автору.По-перше, гебня вже й так "інтегрувалась" в ЕС, наскільки могла.
По-друге, Україна й так огороджена санітарним шенгенським муром від цивілізованого світу.
По-третє, ніхто Україну ялинковича до ЕС не кличе і не прийме.
І головне, Ялинкович рано чи пізно піде, а Україна залишиться.
2011.03.30 | Shooter
Розкажіть анекдота.
2011.03.30 | nandi
Розумна стаття. Хіба що зроблю декілька стратегічних уточнень.
Щодо перемог, то переміг бізнес у трикутнику Росія-Україна-ЄС.Пан Фірташ та його нинішній та майбутній бізнес і справді на декілька порядків важливіший для керівних структур Європи, аніж вічні борці незрозуміло за що, які кажуть "міф" на те, що для створюваної імперської нації європейців є "факт".
Волачів трохи шкода, бо вони зараз розуміють -- намарне прожили своє життя.
Але вони можуть втішатися тим, що зруйнували соціалізм, нехай який недосконалий. Насправді, вони не дуже хотіли валити соціалізм, щоправда, бо мали на увазі таке -- соціалізм для "людей із високою духовністю" лишити, лише при цьому із правом вважати себе пупом землі. Так би мовити, соціалізм+танці/пісні/роздирання вишиванок у нестримному пориві любові до України+всюди змінити російську на українську+зірочки на тризуби/ побутове життя "як на Заході".
З боку це виглядає, зрозуміло, бруднувато. Тобто, купка людей із досить посереднім інтелектом, переважно (не всі, але, але) частина ідеологічної обслуги СРСР (письменники і т. ін.) збісилася з жиру і не розуміючи що таке відповідальність за долю десятків мільйонів, зкинула країну, яку з усією специфікою організації господарства, загалом можна було віднести до розвинутих (за критеріями 80-х) у прірву.
Деякі представники цієї зневажаної, зокрема, Хвильовим "просвіти" (саме з маленької) нажерлися і попустилися, інші не встигли до корита "розбудови незалежності". Є й такі, що усвідомили, що наробили, і тихо спокутують. До таких у мене є тепла симпатія, бо вірю, що не бажали зла і що всі мають право на помилку.
Досить давно вже можно було зрозуміти, що ця "партія" програє. Як колись несамовита і безкарна шляхта програла Польщу. Втім, в Україн значно кращі перспективи, аніж тоді у Польщі.
Обмежений феодалізм місцевого купецтва, включеного до регіональної (Європа) ради акціонерів, під дахом євробюрократії гарантує "маленькому українцеві" низку свобод та можливість далеко не розкішного, але переважно пристойного життя. Якщо для цього потрібно танцювати в обіймах із акціонером із блокуючим пакетом -- Росією -- нехай буде так.
Приємно, що заражена тоталітарним вірусом містечкова спілчано-письменницька мафія програла раз і назавжди.
2011.03.30 | Мартинюк
Перевернули з ніг на голову
Письменників ( а з ними академіків, кінорежисерів, управлінських менджерів республіканського рівня УРСР) відсторонили від влади червоні директори і табачники які прийшли до влади під "декретні повноваження" Премєр-міністра Кучми у жовтні 1992.Далі все нагадувало такий собі рімейк жовтневого перевороту - погром українських видавництв, кіностудій, кінопрокату, освітніх і наукових закладів, повний хаос і вседозволеність для червони х директорів, в першу чергу призначених ще Москвою, страхітлива інфляція з січня 1993 року, штрафи за виплату зарплат (!!!) ну і повний колапс економіки.
До речі добре жити в Україні було не до 1991 року, а до 1992, допоки на чолі України не поставили "реформатора Кучму" з диктаторськими повноваженнями.
2011.03.30 | nandi
По-перше, відсторонили далеко не одразу. А по2-е, а хіба це не на краще було?
Мені здається, що на краще.У 1995 році найглибше падіння, потім повільне відновлення з 1996, що надало можливість ввести гривню. При цьому курс був уже певний час стабільний.
Добре, що Кравчук програв. І для демократії особливо, ну а ще не перетворився, не встиг, на маразматика Єльцина. А так було би -- тепер лише знаємо, що насправді одним із найкрутіших олігархів-землевласників є син Кравчука.
2011.03.30 | Shooter
не на краще
nandi пише:> Мені здається, що на краще.
>
> У 1995 році найглибше падіння, потім повільне відновлення з 1996, що надало можливість ввести гривню.
Не брешіть - "відновлення" було аж з 2000.
> Добре, що Кравчук програв.
швидше зле що Кучма виграв.
2011.03.30 | nandi
Чого би це мені брехати? Не вмієте інтерпретувати статистичні дані?
"Не брешіть - "відновлення" було аж з 2000."Читайте розумні підручники.
http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,103/id,1806/
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
1996 рік -- падіння ВВП різко уповільнюється (тобто починається відновлення), 97 -- стабілізація, 1998-9 роки "депресивне зростання-падіння +2\-2", 2000 -- зростання.
І відбулося це зростання завдяки реформам Кучми.
2011.03.30 | Shooter
Тому що це родимий стиль кучморилих - брехати, брехати і ще раз брехати
nandi пише:> 1996 рік -- падіння ВВП різко уповільнюється (тобто починається відновлення)
"падіння різко уповільнюється" - важка юність, проведена в газетці якогось райкому КПСС про себе нагадує?
Заодне: в якому там році рєхворматор ЛДКучма прем*єрив? 1992-1993 в час набільшого падіння економіки - чи не так? пам*ять відшибає?
і як для Вас:
http://aede.osu.edu/class/aede597.01/gonzalez/set1.pdf
1992 1993 1994 1995 1996
-13.7 -14.2 -23.0 -12.2 -10.0
Ну страшно "різко" уповільнилося падіння - з -12,2 до -10,0. Жахливо різко.
>, 97 -- стабілізація, 1998-9 роки "депресивне зростання-падіння +2\-2",
"депресивне зростання"...в мінуси...ех, красіво то як!
>2000 -- зростання.
Так, Кучма з 1992 по 1992 шляхом "прогресивного падіння" добився, власне, того що GDP України впав відсодків на 40%. Друге місце в світі, доречі - після Зімбабве. А коли вже, завдячуючи "мудрості" колишньої комсюцької та комуняцької номенклатури, яка і при владі була, і паралельно тупо найпримітивнішу частину економіки дєрібанили, вгробивши все що мало хоч якусь перспективу на майбутнє, падати далі вже було нікуди - тоді і почався ріст.
> І відбулося це зростання завдяки реформам Кучми.
яким-яким "рехвормам"?
дикому дєрібану між братанами?
Реформи, голубий голубе, - це Бальцерович в Польщі. Де падіння було аж один рік - а потім стабільне зростання.
Або Дзюрінда в Словаччині - який припинив дєрібан а-ля Кучма і привів в країну купу великих інвесторів, забезпечивши Словаччині стабільний ріст вже протягом десятиліття.
А Кучма і Ко - це щирий дєрібан, який зробив з України другу найбіднішу країну Європи. Між Молдовою та Албанією.
2011.03.30 | nandi
Ну, ваші спроби мене образити -- це вияв слабкості. А склероз ваш я залюбки буду лікувати.
Кучма, власне пішов у відставку з посади голови уряду, адже Кравчук заважав працювати.Тому здобутки 92-93 цілком на сумлінні Кравчука.
Лібералізацію цін хто провів? Фокін.
Гальмування падіння -- максимум того, що можна було зробити. І всі спеціалісти це знають.
Неочевидно це лише для тупих, які волали "Москва вивозить наш хліб і цукор!" і забули про структуру економіки України.
Стабілізацію 1996-1999 р. взагалі вважали чудом свого часу.
Зростання мало відновитися вже у 1998, але завадило що -- азійська криза.
Склероз, так?
Щодо реформ, то безкоштовна приватизація квартир -- найрадикальніше, що можна було вигадати. Клаус, до речі, був дуже здивований.
Щодо Польщі, то її діаспора не те що наша -- добре лобіювала! Польщі давали грошей тони під цілком формальні умови.
Це абсолютно не український випадок.
Тому, вуйко, припиняйте розмазувати старі міфи, це смішно.
2011.03.31 | Shooter
Брехуна негоден образити, таффаріщ. Особливо кучморилого.
Він і так вже природою ображений.nandi пише:
> Кучма, власне пішов у відставку з посади голови уряду, адже Кравчук заважав працювати.
Бла-бла-бла.
> Тому здобутки 92-93 цілком на сумлінні Кравчука.
Чергова брехня. Кравчук НЕ керував урядом і НЕ відповідав за економічну політику. Це було на совісті совіцького дірєктора КучмИ. Результати в 92 та 93 економічної політики "рєхворматора" Кучми - падіння GDP щороку більше ніж 10%.
> Лібералізацію цін хто провів? Фокін.
Дєрібан хто, провів, брехунчику?
При якому за ВСІ "приватизовані" підприємства в державну казну попало МЕНШЕ ніж за одну Криворіжсталь, приватизовану на чесному конкурсі.
Ферштейн, галубой парніша?
ВСЮ ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ КУЧМОРИЛІ ТУПО ПОДЄРІБАНИЛИ МІЖ СОБОЮ. Фактично, на дурняка.
Не створивши НІЧОГО нового.
А от коли би були нормальні рефроми та приватизація (див. приклади все тих же Польщі та, особливо, Словаччини) - то, відповідно, якраз за реальні приватизаційні кошти реальних інвесторів реформи і проводилися.
Кучморила ж братва, не допустивши на ринок реальних інвесторів і, відповідно, реальних, а не "кіпрських" інвестицій, тупо поділила між собою примітивні хімію, ч/м та "переробку". Натомість, добивши весь "хай-тек".
> Гальмування падіння -- максимум того, що можна було зробити. І всі спеціалісти це знають.
так, так, Кучма і братва - це суцільне гальмування, і нічого більше.
І "спеціалісти" у них - точно такі самісінькі.
А справжні спеціалісти - це Бальцерович, Дзюрінда чи навіть влади Балтійських країн. Коли при такому самому, або навіть гіршому старті в 1990 результат сьогодні відрізняється В РАЗИ.
Не на користь України, звісно.
> Неочевидно це лише для тупих, які волали "Москва вивозить наш хліб і цукор!" і забули про структуру економіки України.
так-так. Для тупих таки неочевидно, що дикий кучморилий дєрібан в середньому і так відстаого сіціалістічєского проізводства нічого спільного з реформами немає.
І що кучморилі дєрібанщики, suma sumarum, ні на що більше не здатні - вони це "успішно" демонструють і по нині, власне.
> Стабілізацію 1996-1999 р. взагалі вважали чудом свого часу.
Ви забули - "депресивна стабілізація"
А "чудом" і насправді вважають процес, коли кучморилі за 10 років зуміли зменшити GDP країни вдвічі. Це дійсно найпромовистіше досягнення кучмізму. Переплюнути їх, поки-що, у історії людства останніх 100 років, принаймі, вдалося лише братану Мугабе.
В принципі, не дивує - рівень інтелекту в "керівних класів" що кучморилої України, що Зімбабве - одинаковий.
> Зростання мало відновитися вже у 1998, але завадило що -- азійська криза.
В голові у Вас криза - кучморила тільки.
Як для Вас:
1998 рік, ріст GDP, у відсотках
Poland 4,8
Slovakia 4,1
Hungary 4,9
Estonia 4,7
Latvia 3,9
Lituania 5,1
Ще питання?
> Склероз, так?
Ні, у Вас це гірше - суцільна хуцпа. Ще й смішно самозакохана - "наїбу всіх!"...бідацьо Ви наше....
> Щодо реформ, то безкоштовна приватизація квартир -- найрадикальніше, що можна було вигадати.
та? а тупий дєрібан всього н/г під чуткім руководством папи КучмИ - хіба не ррррадикальніше, нє?
> Щодо Польщі, то її діаспора не те що наша -- добре лобіювала! Польщі давали грошей тони під цілком формальні умови.
Бла-бла-бла.
Інвесторам пофіг діаспора - інвесторів цікавлять чи відбулися реформи, які перетворили сіціалістичну економіку в ринкову. І поки вони не відбулися - до тих пір інвестори в цю еконміку не прийдуть. Вони, власне, так і не прийшли ще в Україну - бо в порівнянні з "ліхіми 90-ми" єдина принципова різниця - Ахмєтов вже не стріляє, а "дружно помагає" - як от Бойкові з комб. Ілліча чи ще одному братану з Київським ЦУМом. Все решта, власне, так і залишилося в кучморилих координатах.
> Це абсолютно не український випадок.
Ну так, такого дикого дєрібану як в Україні чи в Росії ніде не було. Тому в Польщі та деінде таки були "неукраїнські" випадки - тут я з Вами погоджуюся.
> Тому, вуйко, припиняйте
Публіці це, доречі, дуже подобається. Тому можете продовжувати брехати все в такому ж дусі.
А результат кучморилого дєрібану та, власне, реформ в 90-х дуже добре описує все той же лінк:
http://aede.osu.edu/class/aede597.01/gonzalez/set1.pdf
Роки, в які різні країни євросоцтабору виходили з "стабільного падіння".
1992 - Польща
1993 - Чехія, Румунія
1994 - Словаччина, Угорщина, Болгарія, Латвія, Вірменія
1995 - Литва, Грузія, Естонія
1996 - Білорусь, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан
1997 - Таджикистан
1998 - Туркменістан
1999 - Росія
2000 - Україна, Молдова
Просто хвантастичний результат "економічєсково гєнія КучмИ" та його братви..."краще" і не придумаєш...
2011.03.31 | thinker
Re: Брехуна негоден образити, таффаріщ. Особливо кучморилого.
Shooter, ty molodec! Klasno riozmazaw tykh kuczmarykiw po tarilci z jikhnim zhe dermom...Molodec!
2011.03.31 | nandi
Я зрозумів, що у вас не вистачає базових знань з питання. Будемо лікувати окремо кожне.
nandi пише:> Кучма, власне пішов у відставку з посади голови уряду, адже Кравчук заважав працювати.
Бла-бла-бла.
----------------------------------
Мабуть, ви брешете, бо не знаєте?
голови уряду крім Кучми
Витольд Павлович Фокин (1991—1992)
Валентин Константинович Симоненко (и. о., 1992)
Ефим Леонидович Звягильский (и. о., 1993—1994)
Виталий Андреевич Масол (1994)
Більш того, Кравчук не раз сам брав на себе керування, зокрема після відставки Кучми.
----------------------------------
> Тому здобутки 92-93 цілком на сумлінні Кравчука.
Це доведено. Пізніше підемо далі.
2011.03.30 | thinker
Re: не на краще
Shootere, - маєш тут цілковиту рацію... виграш Кучми став кульмінацією падіння всіх людських норм співжиття в Україні... Почався повний "бєспрєдєл"... А в результаті - недолугий Ющ, син Кучми (він сам сказав Кучмі - Батьку мій!), і зек Яник....2011.03.30 | Мартинюк
Для вас звісно краще :
Ліквідація пільг на український друк та аудіо-відеопродукцію, закриття кіностудій і перетворення кінотеатрів на базарчики, заміна україномовних газет і естради на російськомовні, знищення хай-теку і залишення на плаву лише колоніальної сировинно-переробної індустрії Сходу та Півдня. Збідніння громадян і крах внутрішнього ринку . Подальший крах малого і серднього бізнесу, який виробляв товари споживання. Заборона українським підприємцям заробляти на реекспорті російської нафти і газу - звідси втрата позиції України на родовищах Сибіру і Башкирії, які почали переходити під контроль українських перекупників. Початок масової еміграції професіоналів на Захід а потім в Росію. Ослаблення України у військовому і зовнішньо-політичному плані . Реанімація Комуністичної партії і проросійського лоббі...Список можна продовжувати
2011.03.30 | nandi
З жодним у списку не можна погодитися
Ліквідація пільг на український друк та аудіо-відеопродукцію,- а що, ввели пільги на російськомовне? Вільний ринок, велкам.
закриття кіностудій і перетворення кінотеатрів на базарчики,
- ринок, ринок, пане, це не спілка письменників України із спецпайком
заміна україномовних газет і естради на російськомовні,
- "заміни" такої не пам'ятаю, вирішував і вирішує споживач
знищення хай-теку і залишення на плаву лише колоніальної сировинно-перробної індустрії Сходу та Півдня.
- ну то не треба було облизувати знищувачів з числа "розвивачів демократії", а щодо колоніальної індустрії, добре, що хоч вона згодилася на світовому ринку після сеансу згвалтування, ой, тобто відкриття кордонів заради миру в усьом мирі
Збідніння громадян і крах внутрішнього ринку .
- хто там закликав, ідіть, і міняйте рублі на карбованці-купони, я гарантую, не Кравчук, ггг...
Подальший крах малого і серднього бізнесу, який виробляв товари споживання.
- не було ніякого такого бізнесу, хіба що поодинокі кооперативи
Заборона українським підприємцям заробляти на реекспорті російської нафти і газу -
- та ну! Реекспорт ми втратили тільки за помаранчевих у 2005 році.
Початок масової еміграції професіоналів на Захід а потім в Росію.
- нормальний процес
Ослаблення України у військовому і зовнішньо-політичному плані .
- пасіба цьоця НАТО та Нану-Лугару, ггг
Реаніманімація Комуністичної партії і проросійського лоббі...
- законність це законність! дура лекс, сед лекс.
А проросійське лобі невід'ємне. У десятках країн, не лише в Україні. І чого би йому відновлюватись, якщо воно й не зчезало.
Список можна продовжувати
- та будь-ласка.
От тільки Кучма тут точно ні до чого.
Склерозу ні в кого немає, і хто розвалив економіку України, поза зовнішніми факторами всі добре пам'ятають.
2011.03.30 | Pavlo
Троляча хуцпа.
2011.03.30 | nandi
Я зрозумів, що ви не знайшли контраргументів. Це логічно.
2011.03.30 | Shooter
"Логік", сюди дивись
Брехуняра галубой.http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1301514116&trs=-1
Власне, був би я модератор, я би хуцпу трактував як відвертий UMVOD.
2011.03.30 | OlalaZhm
Re: Розумна стаття. Хіба що зроблю декілька стратегічних уточнень.
nandi пише:> Щодо перемог, то переміг бізнес у трикутнику Росія-Україна-ЄС.
>
>
БІЗНЕС????????? Уточняйте, будь-ласка, бо читаеться, як абсурд. Бо це не бізнес, а ігри біндюків, що вже накралися
2011.03.30 | nandi
З функціональної т.з. це все одно.
2011.03.30 | Боббі
відмовитись від ЗВТ з ЄС лише через те, що комусь не сподобався Янукович?
абсурднішого аргументу чути не доводилось...2011.03.30 | Боббі
додам: якщо тут хто й інфільтрант, то це караванський
Росія не просто пропонує, росія всіма силами навмисно втягує Україну в союз: http://www.epravda.com.ua/news/2011/03/30/280285/Відмовлятись від ЗВТ з ЄС, при цьому, через несприйняття Януковича — абсолютне божевілля.
-----
ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!--М. Хвильовий
2011.03.30 | thinker
Re: відмовитись від ЗВТ з ЄС лише через те, що комусь не сподобався Янукович?
а конкретніше - якого???