03/30/2011 | Віктор Мандзяк

В цих роздумах я свідомо не пишу про здобутки, а лише про незалучені на повну потужність ресурси, які необхідні для успіху справи – української національної та соціальної революції для побудови Української Самостійної Соборної Держави.

1. Відсутність соціальних ресурсів:
Відсутність чіткого, фахового, планомірного і систематичного моніторингу та аналізу інтересів впливових і зацікавлених соціальних груп з боку відповідних структур;
Реальна відсутність «середнього класу» (прошарок-прокладка між супер-бідними і супер-багатими не береться до уваги) – творця й суб’єкта всіх революцій, адже виступають з протестами не ті, хто має що втрачати, а ті, що колись щось мали, його несправедливо (на їх думку) забрали і це необхідно повернути; «біднота» жодних революцій не робить, її легко купити, вона несвідома і тому легко піддається впливові демагогів (українська класика – гетьман Іван Брюховецький); щодо «рабів», то раб, якого випустили на волю (вільновідпущеник) сам хоче стати не вільною людиною, а новим рабовласником, коли соціально-політична система не змінюється.
Атомізованість суспільства привела до атомізованості інтересів маси українських громадян, коли правляча більшість є організована, ієрархієзована і свідома своїх інтересів, потреб, очікувань та сподівань. Це добре видно на прикладі страйку вчителів у Києві (22 березня 2011 р.), коли їх не підтримали київські вчителі та інші протестні групи чи опозиційні політичні партії та громадські організації, насамперед студентство; крім того, хотілося б запитати у вчителів з провінції: Чому їх власні діти чи онуки не підтримали своїх батьків чи дідусів/бабусь в київській акції протесту?
Столицю не «взято», а історія має правило: революція (бунт-переможець) перемагає тоді, коли починається зі столичного міста, а повстання (бунт-поразка) розпочинається на провінції;
Революція – справа молодих, а не людей середнього чи старшого віку; натомість більшість молоді на сьогодні інфантильна, егоїстична, неорганізована, що є головною причиною перемог Табачніка над студентами: не він сильний, а вони слабенькі.

2. Відсутність психологічних ресурсів:
Немає почуття довіри об’єктів політики (тобто пересічних громадян) до політичних лідерів, як також і віри перших у других;
Присутність страху серед пересічних громадян: одні бояться втратити роботу за наймом, другі бояться втратити свій бізнес, треті бояться втратити певний рівень свого добробуту, четверті бояться втратити своє життя, п’яті бояться втратити усталену (і для них добру, бо до неї вже адаптувались) систему соціальних відносин;
Сучасні українці переконались у правдивості цитати «Революції здійснюють романтики, а користуються її плодами негідники» на прикладі «помаранчевих» політиків» і стали вельми скептичними та аполітичними.

3. Відсутність структурних ресурсів:
Відсутність авторитарних лідерів та еліти протестного (революційного руху), є особи, але вони не відомі на широкий загал;
Немає одностайності та чіткої координації в діях структур протестного руху (наприклад, 1. хто що робить; 2. хто за що відповідає; 3. коли це робиться; 4. хто приймає і впроваджує в життя відповідні рішення);
Немає революційної дисципліни та масовості в протестних діях.

ПІДСУМКОВИЙ ДІАГНОЗ – національно-соціальна революція в теперішній Україні не відбудеться, а може виродитись у соціальний бунт а-ля Коліївщина чи Жакерія через брак:
1. розбудованої масової організації;
2. популярних і авторитетних протестних лідерів та еліти;
3. соціальної бази, адже більшість українців матеріально бідні та аморальні (брехливі, боягузливі та заздрісні) люди.

ВИХІД – Є, він полягає у:
1. залученні та консолідації активістів та соціальних груп (5 % населення, тобто 200 000 – 250 000 осіб) ;
2. щоденному тиску на центральну владу;
3. постійному моніторингу та аналізу інтересів активних і зацікавлених соціальних груп (наприклад, студенти, вчителі, лікарі, військові, шахтарі);
4. виховання провідників через запровадження нової системи культурних цінностей та норм, коли нашу «патологію» – чесність наприклад оголосити нормою, а «норму» – брехню оголосити патологією (переосмислюючи Маркузе);
5. «взяття» столиці під свій контроль.

ПІДСУМОК, шлях важкий, бо легкого не буває, але правильно технічно і технологічно побудована політична діяльність обов’язково прискорить вибух Української національної революції..