04/01/2011 | Майдан-ІНФОРМ

Науковці-лісомеліоратори та екологи пропонують боротись з опустелюванням шляхом відновлення існуючих захисних лісових насаджень, зокрема лісосмуг і створення недостаючої ланки, щоби мати закінчену систему лісомеліоративних насаджень

Національний екологічний центр України та Кафедра лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України виступають з ініціативою порятунку українських чорноземів та підвищення продуктивності сільського господарства шляхом відновлення мережі лісомеліоративних насаджень, зокрема полезахисних лісових смуг.

Однією з головних причин зменшення врожаїв, є ерозія, яка веде до втрати родючості ґрунтів (вітрова – дефляція та водна площинна (змив), а водна лінійна (розмив) сприяє утворенню ярів). Проте втрата родючості ґрунтами це лише відчутна частка наслідків заподіяної природному середовищу шкоди надмірним розоренням. Лише від ерозії ґрунтів Україна щорічно втрачає більше 10-12 млн т зерна. Варто нагадати, що в Україні площа еродованих земель налічує понад 18,5 млн га (31% території держави), у т.ч. сильно еродованих – 6,23 млн га (які необхідно вивести з ріллі і половину з них залісити, а на другій половині провести залуження чи сприяння природному відродженню степової рослинності з усім тільки можливим біорізноманіттям), яри які призводять до опустелювання ландшафтів налічують 362 тис. га. Інші наслідки позначаються на втратах природної збалансованості ландшафтів, що позначається на втраті біорізноманіття та поглиблюють екологічну кризу. Недоречно індустріально-аграрній країні мати нині такі нічим не виправдані втрати, інакше як безглуздим господарюванням назвати не можливо. Період, коли в Україні ніхто не опікується лісосмугами вже розміняв другий десяток років. З кожним роком масштаби руйнації лісосмуг зростають, а за їх відновлення ніхто навіть не збирається братись.

З цією метою, фахівці (лісоводи, біологи та екологи) звернулись із відповідною ініціативою до Міністра екології та природних ресурсів України, Міністра аграрної політики та продовольства України, Державного агентства лісових ресурсів України та Державного агентства земельних ресурсів України.

У результаті останньої земельної реформи, сільськогосподарські угіддя передані у приватну власність (розпайовані), а полезахисні лісосмуги, які не підлягали паюванню, лишились в складі земель запасу або загального користування на балансі селищних рад. Полезахисні лісонасадження потенційно є землями сільськогосподарського призначення, але не сільськогосподарськими угіддями. Станом на 01.01.2008 на землях, не наданих у власність та у постійне користування знаходились 318.1 тис. га. полезахисних лісосмуг (у сфері управління Держкомлісгоспу – 0,1 тис.га та у сфері управління Мінагрополітики – 115 тис. га). В непереданих лісосмугах охорона, догляд та поновлення не здійснюються, наслідком чого стає їхня руйнація та втрата ними захисних функцій.

Часто лісосмуги стають місцем самовільного скидання сміття, самовільних рубок або потерпають від випалювання стерні на прилеглих полях. Ми нажаль продовжуємо нищити природне середовище, по великому рахунку не усвідомлюючи, що поза ним людина існувати не може. Вітрова ерозія сьогодні стає дуже поширеною в багатьох регіонах України. Від неї стали потріпати не лише степові регіони, а й Лісостеп і Полісся. Не дивиною тепер є пилові бурі в цих регіонах, де надмірне застосування осушувальних меліорацій призвело до розвіювання торфових ґрунтів. Раз-пораз науковці наголошують на тенденції опустелювання найбільш розораних регіонів країни.

Але нинішні правові умови не дозволяють здійснювати ні поновлення мережі полезахисних лісонасаджень, ні їх Державний облік та моніторинг, а тим більше створення нових захисних лісових насаджень (за прогнозними даними Програми екомережі їх слід створити на площі 1,7 млн. га до 2015 року). Нормативно-правова база, яка могла б регулювати питання полезахисних лісосмуг, відсутня. В таких умовах державний орган, що забезпечив би створення лісосмуг, відсутній. Зовсім відсутнє і державне фінансування таких робіт.

Натомість держава чомусь планує масованими темпами створювати масивні лісові насадження в степовій зоні (степова зона особливий регіон, де має бути виваженим захисне лісорозведення і відродження степів), розміщуючи їх на останніх залишках українського степу. Між іншим саме ці степові ділянки є єдиними природними пасовищами степової зони України, збереження яких також дуже важливе для сільського господарства. Зупинити вітрову ерозію на полях можливо завдяки виваженим комплексним заходам. Державна програма «Ліси України 2010-2015» планує виділити на посадку лісів (переважно у степовій зоні України) 2318,97 млн грн. (у т.ч. 2219,71 млн грн. з Держбюджету). Натомість для дійсно важливої справи відновлення лісосмуг не планується виділяти ні копійки.

Україна поправу є колискою захисного лісорозведення. Нажаль навіть термін “захисне лісорозведення” не увійшов до редакції Законів України ”Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки“ (Урядовий кур’єр 2000 №37, Орієнтир, 8 листопада 2000 №207. – С. 3-16) і ”Про меліорацію земель“ (Урядовий кур’єр 2000 №29. – С. 3-10).

Актуальним виходом з ситуації може стати фінансування пілотних проектів посадки лісосмуг із інших джерел. В результаті таких проектів та наочних результатів ефективності посадки лісосмуг може бути ініційовано процес на державному рівні та внесення відповідних змін до бюджету України на наступні роки, маючи за мету виконання вказаних законів.

Фахівці-лісомеліоратори та екологи пропонують Вищому керівництву держави звернути увагу на цю проблему, до вирішення якої в Україні неможливо відродити сільське господарство. Вони пропонують проведення на державному рівні наступних заходів:

1. Провести облік полезахисних лісосмуг;

2. Передати полезахисні лісосмуги у постійне користування лісогосподарським підприємствам Мінагрополітики. Малоконтурні лісосмуги площею до 0,1 га передати у власність сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, на території яких вони знаходяться з обов’язковою відповідальністю за їх утримання і збереження;

3. Розробити нормативну базу щодо використання полезахисних лісосмуг та проведення в них лісогосподарських заходів. Надати полезахисним насадженням юридичного статусу;

4. Внести зміни до програми “Ліси України” щодо здійснення комплексу заходів зі створення полезахисних лісових смуг і інших захисних лісонасаджень.

5. Створити в структурі управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій відділи з питань захисту земель та агромеліорації (відродивши агролісомеліоративну службу, з підготовкою відповідних фахівців, яких у свій час – середина 90 років ХХ ст. – готував лісогосподарський факультет теперішнього НУБіП України).

6. Аналогічну систему заходів та законодавчих напрацювань розробити і для такого типу консервації деградованих земель як залуження та сприяння природному відродженню осередків степів, які вже відбуваються на яружно-балкових територіях, профільним органом виконавчої влади в галузі якого є також Мінагрополітики.


За додатковою інформацією звертатись:

Олексій Василюк, Національний екологічний центр України

Василь Юхновський, Кафедра лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України