Американська цегла для «Русского мира» (/)
04/02/2011 | observеr
Американська цегла для «Русского мира»
Сергій ОЛІЙНИК
11 березня вийшов перший номер української версії всесвітньо відомого журналу Forbes, який є одним з найбільш авторитетних фінансово-економічних видань світу. Зокрема, Forbes відомий своїми рейтингами найбагатших людей планети, на які посилаються чимало світових ЗМІ, а також публікаціями про історії успішних бізнес-проектів. До речі, представляти «Forbes-Украина» до Києва приїхав Мігель Форбс, президент корпорації «Forbes» з питань телебачення та ліцензування. Щоправда українська версія цього авторитетного видання, на думку читача «Дня», заслуговує на критику.
Поява в Україні одного з найавторитетніших ділових видань світу є подією нетривіальною, тому й викликала жвавий інтерес не лише в медіа колах, а й у суспільстві загалом. Бо це саме завдяки Forbes пересічні українці знають, кому «на Русі жити добре», для кого криза вже скінчилась, а для кого й не починалася. Висвітлюючи презентацію першого випуску української версії журналу, вітчизняні телеканали компліментів та епітетів на адресу винуватців події не шкодували. У репортажі одного з каналів впала у вічі картинка другого плану — під час фотографування з Мігелем Форбсом, президентом із телебачення та ліцензування, що вшанував захід своєю особистою присутністю, обличчя відомої депутатки просто-таки сяяло від щастя. Знаючи політичне кредо цієї особи, яку багато хто схильний вважати рафінованою українофобкою, було складно зрозуміти причину її неприхованого душевного піднесення на презентації «піндосівського» журналу. Втім, шукати, де собака зарита, довго не довелося. Благосному виразу обличчя регіоналки пояснення знайшлося дуже швидко. Варто було лише операторові вихопити з інтер’єру логотип новоспеченого видання, як виявилося, що місцевий Forbes зовсім ніякий і не «Forbes-Україна», як очікувалось, а ... правильно, «Forbes-Украина».
Варто віддати належне українським журналістам — від їхнього пильного ока ця обставина не приховалася. Вони не згаяли можливості жбурнути ложку дьогтю в діжку ідилії, пафосу і гламуру.
Запитання, чому в усіх країнах світу місцеві версії журналу виходять рідною мовою, а в Україні — мовою сусідньої держави, на спільному брифінгу американського гостя і власника УМХ — компанії, яка отримала ліцензію на видання «Forbes-Украина», розпалило справжні пристрасті. Пан Ложкін нічого нового вигадувати не став і відповів, що «на русском разговаривает весь бизнес в Украине».
На емоційне заперечення іншого журналіста, що російською мовою розмовляє не весь бізнес, а лише вони, олігархи, медіа-магнат парирував прогнозовано: «Не нравится — издавайте свой журнал на украинском».
Припустимо, коли російською мовою друкується українська версія російського видання, цьому знайти пояснення легко. Але коли журнал з однієї країни видається в іншій мовою третьої країни, це вже навіть не екзотика. Це — аномалія. Бо мало в кого вистачить фантазії уявити, що польський Forbes виходить німецькою мовою або німецький — французькою.
На мовний конфуз, мабуть, ніхто не звернув би й уваги, якби йшлося про видання просто «одне з». Але прихід в Україну одного з найвідоміших ділових видань світу в контексті глобалізаційних процесів є подією такою ж знаковою, як свого часу поява у нас кока-коли чи Макдональдза.
Утім, на відміну від згаданих, випадок із Forbes через поєднання в собі очевидних несумісностей віддає, даруйте, шизофренією. Бо присутність світового бренду нібито свідчить про інтеграцію України саме у світові процеси. Натомість мова країни, всі політичні, економічні й навіть ідеологічні концепції якої мають суто регіональний характер, виказує всього лише культурну експансію тієї самої країни на сусідські землі. То, виходить, яка країна, така й глобалізація?
Зрозуміло, для американського видання його українська версія — це лише бізнес, такими умовностями, як мораль, етика, гуманітарні проблеми аборигенів, він не переймається. УМХ ж має свої пріоритети і переконання («все разговаривают...»). Українських законів ані ліцензіар, ані ліцензіат не порушують. Усе в шоколаді. Як не крути, не підкопаєшся.
От тільки напрошується запитання, а наскільки ті самі закони захищають інтереси титульної нації, яка становить до 80 відсотків населення країни? І чи можуть українці мати інші закони, коли їх пишуть під патронатом фігурантів того самого списку Форбса, який, до речі, вказує на їхнє істинне місце у власній країні ще красномовніше, ніж персональний склад влади? Бо ці самі закони сьогодні вкотре дозволили загнати державну мову під лавку, цинічно і зухвало принизити її статус, накласти на неї тавро неповноцінності, обмеженості, вторинності. А доки ми тут утираємося, безпорадно розводимо руками і шукаємо відповіді на риторичні запитання, Форбсу та його малоросійському дітищу, не шкодуючи долонь, аплодують архітектори і будівничі «Русского мира» разом із доморощеними підсобниками.
Бо все йде за їхнім сценарієм: мова, яка для двох третин громадян України є рідною, але декому стоїть кісткою в горлі, опиняється щодалі ближче до фундаменту химери, під яким її й прагнуть поховати. А далі — як і водиться на будівництві. Цегли для стін вистачає. Ось і з-за океану партію завезли. Spasibo, dyadya Sam?
http://www.day.kiev.ua/207725
Сергій ОЛІЙНИК
11 березня вийшов перший номер української версії всесвітньо відомого журналу Forbes, який є одним з найбільш авторитетних фінансово-економічних видань світу. Зокрема, Forbes відомий своїми рейтингами найбагатших людей планети, на які посилаються чимало світових ЗМІ, а також публікаціями про історії успішних бізнес-проектів. До речі, представляти «Forbes-Украина» до Києва приїхав Мігель Форбс, президент корпорації «Forbes» з питань телебачення та ліцензування. Щоправда українська версія цього авторитетного видання, на думку читача «Дня», заслуговує на критику.
Поява в Україні одного з найавторитетніших ділових видань світу є подією нетривіальною, тому й викликала жвавий інтерес не лише в медіа колах, а й у суспільстві загалом. Бо це саме завдяки Forbes пересічні українці знають, кому «на Русі жити добре», для кого криза вже скінчилась, а для кого й не починалася. Висвітлюючи презентацію першого випуску української версії журналу, вітчизняні телеканали компліментів та епітетів на адресу винуватців події не шкодували. У репортажі одного з каналів впала у вічі картинка другого плану — під час фотографування з Мігелем Форбсом, президентом із телебачення та ліцензування, що вшанував захід своєю особистою присутністю, обличчя відомої депутатки просто-таки сяяло від щастя. Знаючи політичне кредо цієї особи, яку багато хто схильний вважати рафінованою українофобкою, було складно зрозуміти причину її неприхованого душевного піднесення на презентації «піндосівського» журналу. Втім, шукати, де собака зарита, довго не довелося. Благосному виразу обличчя регіоналки пояснення знайшлося дуже швидко. Варто було лише операторові вихопити з інтер’єру логотип новоспеченого видання, як виявилося, що місцевий Forbes зовсім ніякий і не «Forbes-Україна», як очікувалось, а ... правильно, «Forbes-Украина».
Варто віддати належне українським журналістам — від їхнього пильного ока ця обставина не приховалася. Вони не згаяли можливості жбурнути ложку дьогтю в діжку ідилії, пафосу і гламуру.
Запитання, чому в усіх країнах світу місцеві версії журналу виходять рідною мовою, а в Україні — мовою сусідньої держави, на спільному брифінгу американського гостя і власника УМХ — компанії, яка отримала ліцензію на видання «Forbes-Украина», розпалило справжні пристрасті. Пан Ложкін нічого нового вигадувати не став і відповів, що «на русском разговаривает весь бизнес в Украине».
На емоційне заперечення іншого журналіста, що російською мовою розмовляє не весь бізнес, а лише вони, олігархи, медіа-магнат парирував прогнозовано: «Не нравится — издавайте свой журнал на украинском».
Припустимо, коли російською мовою друкується українська версія російського видання, цьому знайти пояснення легко. Але коли журнал з однієї країни видається в іншій мовою третьої країни, це вже навіть не екзотика. Це — аномалія. Бо мало в кого вистачить фантазії уявити, що польський Forbes виходить німецькою мовою або німецький — французькою.
На мовний конфуз, мабуть, ніхто не звернув би й уваги, якби йшлося про видання просто «одне з». Але прихід в Україну одного з найвідоміших ділових видань світу в контексті глобалізаційних процесів є подією такою ж знаковою, як свого часу поява у нас кока-коли чи Макдональдза.
Утім, на відміну від згаданих, випадок із Forbes через поєднання в собі очевидних несумісностей віддає, даруйте, шизофренією. Бо присутність світового бренду нібито свідчить про інтеграцію України саме у світові процеси. Натомість мова країни, всі політичні, економічні й навіть ідеологічні концепції якої мають суто регіональний характер, виказує всього лише культурну експансію тієї самої країни на сусідські землі. То, виходить, яка країна, така й глобалізація?
Зрозуміло, для американського видання його українська версія — це лише бізнес, такими умовностями, як мораль, етика, гуманітарні проблеми аборигенів, він не переймається. УМХ ж має свої пріоритети і переконання («все разговаривают...»). Українських законів ані ліцензіар, ані ліцензіат не порушують. Усе в шоколаді. Як не крути, не підкопаєшся.
От тільки напрошується запитання, а наскільки ті самі закони захищають інтереси титульної нації, яка становить до 80 відсотків населення країни? І чи можуть українці мати інші закони, коли їх пишуть під патронатом фігурантів того самого списку Форбса, який, до речі, вказує на їхнє істинне місце у власній країні ще красномовніше, ніж персональний склад влади? Бо ці самі закони сьогодні вкотре дозволили загнати державну мову під лавку, цинічно і зухвало принизити її статус, накласти на неї тавро неповноцінності, обмеженості, вторинності. А доки ми тут утираємося, безпорадно розводимо руками і шукаємо відповіді на риторичні запитання, Форбсу та його малоросійському дітищу, не шкодуючи долонь, аплодують архітектори і будівничі «Русского мира» разом із доморощеними підсобниками.
Бо все йде за їхнім сценарієм: мова, яка для двох третин громадян України є рідною, але декому стоїть кісткою в горлі, опиняється щодалі ближче до фундаменту химери, під яким її й прагнуть поховати. А далі — як і водиться на будівництві. Цегли для стін вистачає. Ось і з-за океану партію завезли. Spasibo, dyadya Sam?
http://www.day.kiev.ua/207725
Відповіді
2011.04.02 | rais
Це черговий доказ того що українським суспільством маніпулюють ще ті "еліти"...
Головне шоу України - локшина у космічних маштабах.2011.04.02 | Адвокат ...
Не локшИна, а ложкИна.
Борух,-- красава! Закваска,-- хрюківська, пеньдьжак паризький, мєсьтєчьковошьчь єґупєцька. Інтєр-Боря! "Достоний пан" ордена св`ятаґо лоха.2011.04.02 | Pavlo Z.
(Витер)
2011.04.02 | ОЛЕСЯ
Re: Не досить Forbes Russia, то треба ще Форбс Украина? Може
варто нагадати їм, що Україна є Україною, бо ці грошові мішки не мають доброї пам'яті.Forbes Magazine
60 5th Avenue
New York, NY 10011
Phone (800) 295-0893
2011.04.02 | Hadjibei
Розпочинайте галасливу кампанію бойкоту!
Насамперед у Києві.2011.04.03 | Пан Коцький
Бойкот звісно увагу приверне, але кардинально ніц не розв'яже...
Тепер (себто, за нинішньої влади) це напевно все, що можна зробити, але для кардинального розв'язання подібних проблем потрібно на рівні закону або (а) встановити для україномовних версій певні податкові пільги або (б) забезпечити мінімальний відсоток друку кожного числа видання українською мовою.Чи є ще якісь варіянти?
2011.04.03 | Schwarzkopf
Є варіант Re: Бойкот звісно увагу приверне, але кардинально ніц не розв'яже...
Статтю тридцять третю З А К О НУ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-11) доповнити наступним абзацом: "Мова іноземних друкованих виданнь на території України- українська, або країни походження видання."Може хто-небудь з нардепів прислухвється до пропозиції?
2011.04.03 | Pest Control
Що таке "країна походження видання"?
Ну буде ліцензія на Форбс-Украина видана не Форбсом, а Форбсом-Есенге, і шо?2011.04.03 | Schwarzkopf
Є другий варіянт Re: Бойкот звісно увагу приверне, але кардинально ніц не розв'яже...
Враховуючи слушне зауваження Pest Control пропоную інший варіант. Перший абзац статті четвертої ЗУ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2782-12) доповнити словами: "Мова іноземних друкованих виданнь на території України- українська, або державна країни, в якій вперше зареєстровано товарний знак видання."2011.04.04 | zаброда
Re: Є другий варіянт Re: Бойкот звісно увагу приверне, але кардинально ніц не розв'яже...
Schwarzkopf пише:> країни, в якій вперше зареєстровано товарний знак видання."
На цьому тижні проголосувать Ваш варіянт не встигнуть, а там - Великдень оно йде, пєрвомай, Трійця святая, Різдво, Євро-2012... Хворбєс же ж той іздохне рочки за два й сам, як инші попередники, Пінчук мєсто в історії вже посів, ну ще хтось із донів купе пару центерхволдів, а далі по що писатимуть і для кого? Плейбой, Хворбєс... Трендсєтєра, панімаєш!
2011.04.03 | Хвізик
і після цього мене ще хтось буде в конспірології звинувачувати
2011.04.03 | BROTHER
Це те, що американці називають ємким словом - the bait
Поки що нeвідомо, чи то є позитив, чи негатив. Поки що це тіки наживка.Федорін, Ложкін або навіть Шерлер - хто з них, як казав Лесь, ковгоспник? Та ніхто...
Висновок: Форбс має справу з тими, хто пропонує свої послуги; росіяни звичайно пропонують свої послуги на всій території колишнього СРСРа; ігноруймо проджекти начебто наших представників, яких ми вважаємо чужинцями.
Форбс рано чи пізно змінить свою точку зору, але треба набратись терпіння. Ігнор і власна пропозиція + терпіння = ось переможна стратегія.
2011.04.03 | GreyWraith
Просто ті ж американці не хочуть робити два переклади замість одного
Економіка і ніякої конспірології.Просто достатньо організувати тихий, але масштабний бойкот цьому виданню, - і через якийсь час ті видавці побачать, що без українського перекладу не обійдуться.
2011.04.03 | Pest Control
Половина успіху будь-якого бойкоту в тому, що він не тихий
Інакше бойкот неможливо відрізнити від простої відсутності попиту2011.04.04 | BROTHER
Re: Половина успіху будь-якого бойкоту в тому, що він не тихий
Pest Control пише:> Інакше бойкот неможливо відрізнити від простої відсутності попиту
********************************************
Так в тому й річ, що для бізнесу відсутність попиту - це значно гірший показник, ніж будь-який навмисний бойкот.
2011.04.04 | Пан Коцький
НМД, це теж не варто недооцінювати. Будь-яка "negative publicity" - річ серйозна...
2011.04.04 | zаброда
А роблять вони? Re: Просто ті ж американці не хочуть робити
А якби й робили, вартість того перекладу становила б кільканадцять тисяч - не гроші. Просто воно їм не треба. І жодні вишиванки, бандури, "Думи мої", міли йововичі їх не переконають.2011.04.03 | hrushka
Re: Американська цегла для «Русского мира» (/)
Справу Форбс-а можна розглядати із різних сторін зору. З мої точки погляду це більше вплив жидів, котрі мають багато до діла з економічними-фінансовами справами та котрі з більшості ненавидять українців. Не зрозуміло мені, чому жиди, котрі себе так почувають, радо замешкують в Україні та користають з неворожих обставин.Коли жиди в Україні почувають себе вільними та живуть у згоді з населенням, чому вони допускають таку зневагу державі в котрі вони живуть? Та`ж жиди за Петлюри мали свій баталіон котрий боровся проти поляків щоби Україна не втратила Галичену. Чому тепер ніхто із них не стане в оборону держави де вони живуть? Чи хтось запитав їх провідників як вони задивляються на цю справу? Тут не відповідно оправдуватись, як молодший Буш свого часу казав: "Або ви з нами, або ви проти нас!"
2011.04.03 | ДП
Нічого особистого - лише бізнес...
А бізнес у нас, хочемо ми того чи ні - російськомовний... Америкоси уміють рахувати гроші. І спонсорувати розвиток укр. мови за свої гроші не збираються. То наша проблема. І лише наша... Тому американців тут винуватити важко...2011.04.03 | Хвізик
Re: Нічого особистого - лише бізнес...
ДП пише:> А бізнес у нас, хочемо ми того чи ні - російськомовний... Америкоси уміють рахувати гроші. І спонсорувати розвиток укр. мови за свої гроші не збираються. То наша проблема. І лише наша... Тому американців тут винуватити важко...
я не згоден
панування укр мови на україні є необхідною умовою її державної незалежності у довготерміновій перспективі. Державна незалежність України відповідає національним інтересам США. Значить, українська мова також відповідає національним інтересам США. А нашою задачею є пояснити це їм
2011.04.03 | ДП
Запад нам нє паможет...
Форбс - це бізнес-проект, і тут ідеологія та інше - до одного місця. Потенційні читачі цього видання - в більшості російськомовні.Не треба чекати допомоги Заходу... Про це потрібно забути... Потрібно САМИМ вирішувати свої проблеми. САМИМ!
2011.04.03 | Хвізик
Re: Запад нам нє паможет...
ДП пише:> Форбс - це бізнес-проект, і тут ідеологія та інше - до одного місця. Потенційні читачі цього видання - в більшості російськомовні.
>
> Не треба чекати допомоги Заходу... Про це потрібно забути... Потрібно САМИМ вирішувати свої проблеми. САМИМ!
Я САМ гебешну пресу не читаю і Вам не раджу
2011.04.04 | hrushka
Я`ж про бізнес говорю!
Я`ж про бізнес говорю!Коли жидівському суспільстві в Україні добре живеться, то нехай пригадують своїм рідним друзям в Америці та де відповідно інде, щоби не дражнити український народ котрого вони спільна часть.
Коли Україна буде переживати роздори, то й їх суспільство разом потерпить