04/02/2011 | Максим Ісаєнко

Нє, ну на тлі всього, що в Україні робиться, це, може, і не Апокаліпсис.

Хоча, хто зна, що з того може вийти… Прямо зараз розривають під житло якогось скоробагатька-нелюда літописну київську гору Щекавицю. Ну, я розумію, що зайдам і бидлу в Києві нема ніякої справи до київської історії та святинь, до елементарної людської порядності не розкопувати поховання.

Також підозрюю, що не лякає їх той факт, що там тисячі чумних трупів: мабуть, сподіваються, що сучасні технології якось їх від того убезпечать. Навіть можу зрозуміти, що у багатьох порядних киян, котрі дізнаються про цей бєспрєдєл, купа свого гемороя, нема сил, часу якось протестувати, а головне – надії, що це щось дасть. Б’ють в набат лише нечисленні активісти.

Але мені цікаво, чи збираються щось робити з цього приводу Церкви, особливо так звані традиційні? Чи втручались колись вони в таких випадках? Чи самі заклопотані – рейдерством, взаємними суперечками та утопічними планами, а часу на таке не вистачає? Коли паплюжать християнські поховання, летять цвинтарні хрести та кістки покійників, коли зривають Гору, звідки пошла єсть земля і т.д? А слабо разом чи окремо видати жорстку заяву із загрозою анафеми, а, якщо не подіє, так її й проголосити на голови всіх, хто до такого блюзнірства причетний, та не пускати їх та їхніх покровителів на свої служби? А віруючі, воцерковлені, ви щось на це скажете?

А таварісчі атеїсти-агностики-прагматики? Що, нема доказів, чи той некрополь ще існує? Нема доказів, що чума ще може звідти рознестися? Та й узагалі, мало не вся Земля вкрита кістками чиїхось пращурів, тож чого цим особливо перейматися, знайдуть щось будівельники, хай самі складають кістяки куди треба, не наш то клопіт? Та й он у Європі якось же вирішують питання з чумними кладовищами. І завжди ж щось десь забудовується-перебудовується, се ля ві. І взагалі в нас тут купа загальніших проблем, он людей з житла виживають. Шановні, то так нас всіх виселять з нашого середовища і з нашого життя, і чи дійсно нашим буде оточуюче середовище, звідки по черзі крадеться і де руйнується все більше того, що нам дороге і що визначає оту саму нашість?

Якщо промовчать Церкви, впору ставати атеїстом, якщо не назбирається достатня кількість киян для ефективного спротиву – Місто можна вважати вповні завойованим. Чужим і своїм бидлом, виродками чи просто нещасними у своїй убогості обивателями.

А що ж в такому випадку робити тим, кому не байдуже? Є дві новини, відносно хороша та погана. Хороша – в тому сенсі, що стосується таких речей, як справедливість, поновлення природного стану речей. Так от, хоч для віруючих та невіруючих тому є різне обґрунтування, але Гора такого не стерпить. Для старих киян цей факт не менш очевидний, ніж поточна наявність окупаційної влади. Божий млин не поспішає, але меле надійно… Не заздрю сучасним варварам та їх нащадкам.

А тепер – новина погана. Навряд чи можна позаздрити й тим, хто робив, та не доробив, боровся, та не
доборовся, і їхнім нащадкам також. Київ-то – вічне Місто, воно-то якось вистоїть, але питання в тому, чи виживуть в ньому теперішні кияни разом зі своїми чадами. Природа може очиститися в різні способи, показавши своїм «господарям», які вони дрібні та нікчемні.

Відтак, що ж робити за невідомо_скільки_часу_до_помсти_Гори ? А нема тут ніякого ноу-хау, все загальнолюдське – вічне. Тож, мабуть, як у фільмі про космонавтів, що боролися з інопланетними нападниками в кораблі, де закінчувався кисень: боротися далі, в надії, що неопускання рук, продовження нерівного бою поверне щось у Всесвіті так, що перемога нарешті буде здобута.

Довідка Руйнація гори Щекавиця в Києві може призвести до спалаху сибірської виразки!