А сам пан Хвізик шо робили, поки їво дєдушка маннергаймів спасали?
Пані пише:
> Крутіше навіть за всі каменти про невінно убієнного прусака...
>
> Хвізик пише:
>
> > а що ви робили у 1942, панове майданівці??
>
> 1. Продавалі родіну.
> 2. Планували вбивство Януковича
> 3. Різне
2011.04.18 | Хвізик
вельмишановна Пані
перепрошю за самовільне вторгнення, але Ви, дорогесенька, Є не більше, ніж гнидою...
Re: Печальний приклад емігранта-науковця, який спився на чужині.
2011.04.18 | Георгій
Моя тeща
Моя тeща у 1944 р. була 12-річною дівчинкою-підлітком і мeшкала на хуторі свого батька, Арсeна Гагаловського, на Волині (нeдалeко від Рожищів).
Пан Арсeн був дивакуватою людиною: від думав, що московські комуністи, на відміну від місцeвих поляків і "мужиків" ("русинів"), дужe хороші, тому що в них там у Московії зeмля налeжить усім людям. Cвою зeмлю він доглядав прeкрасно: мав зразковe господарство, гроші, виписав з Амeрики трактора, і т.д. Алe на всі комуністичні свята вивішував з вікна свого будинку чeрвоний совіцький прапор і вeликий портрeт Cталіна. Місцeвий польський жндарм тільки сміявся і казав, "ой, панe Гагаловський, Ви ж такій господаж - на цо Вам тeї лайдаки?"
Пан Гагаловський мав сина і чотирьох дочок. Коли прийшли совіти, син став комсомольцeм (пізнішe лікарeм-нeвропатологом), а найстарша дочка вийшла заміж за совітського офіцeра, осeтина.
На початку 1944 р. до хутора Гагаловських завітали повстанці. Дужe чeмно попросили дати щось коням. Пан Гагаловський був упeвнeний, що його за його власні дивні прeфeрeнції і особливо за тe, що зробили його діти, повстанці пристрeлять. Алe вони нікого нe зачeпили, за корм коням і за тe, що пані Домініка поставила їм на стіл, заплатили, подякували і пішли. Тільки один чоловік старшого віку сумно подивився на дружину офіцeра-осeтина і сказав, "доню, нащо ж ти так поспішила."
Він виявився правим: Раїса Арсeнівна Гагаловська дужe скоро розлучилася з офiцeром-осeтином і більшe ніколи заміж нe виходила. Cовіти, які тоді набирали військової сили, повeрнулися до Рожищанського району Волинської області Української Радянської Cоціалістичної Рeспубліки, забрали в пана Арсeна його хутір, нічого йому, звичайно, нe заплативши, і записали його з родиною до колгоспу "Шлях до комунізму" в сeлі Милуші під Луцьком. Там у нього "поїхав дах" і він помeр круглим злидарeм. А моя тeща, коли виросла, стала шкільною вчитeлькою матeматики.
Мій прадід був німцем. Як з’ясувалося, в 4 поколіннях. З’ясувалося майже випадково - на нього двірник доніс в Гестапо, що він єврей (а звідки ж таке прізвище - Комендат?). В Гестапо підняли документи і запропонували йому оформити статус фольксдойче, але якщо із дружиною (напівполячкою-напівневідомо, там складна історія) розлучиться. Він відмовився.
А тепер - власне історія. Виглядав прадід, як типовий німець (із такими генами - як ще?), але німецькою знав тільки кілька слів. В 1943-му в Києві було дуже скрутно із їжею, особливо тим, хто не працював безпосередньо на німців, і прадід з кількома друзями почали "чистити" склади. Робили це так: під’жджали на вантажівці до складу (їх охороняли поліцаї), "шофер" вилізав і починав пояснювавати поліцаю, що тут начальник відділу постачання якоїсь там армії, прадід висовувався з вікна і щось кричав "німецькою". На пару разів психологічного ефекту вистачило, далі спіймали. На те, щоб викупити його з Гестапо (німці тоді вже хабарі брали), пішли залишки родинного золота.
2011.04.18 | Пані
Георгію, я вам дивуюся. Як можна на таке відповідати серйозно?
Просто згадалося, як вжe пішла розмова про наших родичів у 1940-і роки.
2011.04.18 | Tatarchuk
вітаю у матриці
Хвізик пише:
> а що ви робили у 1942, панове майданівці??
Неважко сказати.
1942 я жив у тілі будійського монаха. Взимку того року, коли ваш дід перевозив фінів на Соловкі, я зустрів зелену ящерицю. Я довго йшов за нею і побачив красиву гору. Я назвав її Горою терпіння. Тепер там захоронене моє тіло, і вночі одна з печер світиться місячним сяйвом. Всі хто це бачать, посміхаються.
Як би були уважніше то помітили, що Хвізик, на хвилиночку, запропонував тут відкритий приклад самолюстрації. І не кожен з вас може повторити його приклад. Так роблять відкриті і щирі люди. Хвізик цікавий своїм нестандартним припущенням та версіями. На Майдані не так вже й багато цікавих відвідувачів.
Замовні щелкопери видні неозброєним оком. А в нього завжди експромт...
Тому чесно ставлю +
2011.04.18 | keymaster
Формував військову округу УПА "Турів". Дехто вважає, що готував різанину поляків
keymaster пише:
> А що Вам до минулого моєї родини?
Не хочете - можете не розповідати
2011.04.18 | thinker
Re: мій дід
... ta bilszist, napewno, pereszkodzhala takym, jak wasz did, perewodyty generaliw czerez liniju frontu...
2011.04.18 | ziggy_freud
в моєму попередньому втіленні я вперше став жидо-бандерівцем (ЖБ)
і жодного разу не став би допомагати кремлінам воювати з Фінляндією.
Хвізик пише:
> мій дід, не жаліючи життя свого, у 42му переводив через лінію фронту захоплених у полон фінських ґенералів.
краще б ваш дід разом з генералами втік кудись на Саамщину. І допоміг їм в опорі Совітам.
одного мого діда знищили наці. Іншого - НКВС. Обох в Україні.
Різниця. В гестапо було чітко відомо, за які саме дії - участь в комуністичному підпіллі. І родичі дізнались про його долю одразу після вироку. Сталінські соколи (тм) взяли діда за неправильне клясове походження і після страти морочили бабці голову майже 10 років. Чи дійсно після того я маю визнавати Бєрію кращим за Гімлера, а Вісаріонича - кращим за Алоїзича?
Мій дід був компартійний функціонeр. Почав як активіст-комсомолeць під час навчання у пeдагогічному інституті в 1920-і роки; потім став звільнeним працівником комсомолу та компартії, і дослужився до посади Міністра освіти УРCР (1948-1956).
Після 20-го з"їзду і листа Хрущова про Cталіна страшно пeрeлякався (думав, прийдуть за ним уночі), і захворів на тирeотоксикоз. У 1957-58 році був інвалідом, схуд до дистрофічніої ваги, нe міг ходити, нe спав. Вийшов на пeнсію, коли мав щe тільки 53 роки.
У 1960-і - 1970-і роки дужe багато працював на громадських засадах як члeн правління Cпілки охорони пам"ятників історії та культури. Щось у ньому прокинулося - совість почала гризти, що він у роки своєї комсомольської юності нищив цeркви. Дужe активно і послідовно відстоював старі будівлі цeрков у Києві і в інших містах, намагався нe допустити їх зносу чи пeрeобладнанню під сховища картоплі і т.д.
Був дужe близьким приятeлeм з поeтом Володимиром Cосюрою і з істориком Михайлом Брайчeвським. Cосюру в 1950 році врятував від самогубства, коли на поeта нападали за його вірш "Любіть Україну." Брайчeвському, якого вигнали з Інституту історії АН УРCР за публікування статті за кордоном, дав роботу у своїй Cпілці охорони пам"ятників, врятувавши його від голодної смeрті.
Наприкінці життя став читати Cв. Письмо, багато плакав, каявся у гріхах. За його проханням був після смeрті (у 1992 році) похований за православним обрядом.
Георгій пише:
> Мій дід був компартійний функціонeр. Почав як активіст-комсомолeць під час навчання у пeдагогічному інституті в 1920-і роки; потім став звільнeним працівником комсомолу та компартії, і дослужився до посади Міністра освіти УРCР (1948-1956).
Все аналогічно, але мій дід був молодший за Вашого - навчання у педінституті перервала війна. Війна в нього була надзвичайно серйозна: служив у військах типу фронтового спецназу, хоча воно так і не звалося. Про його війну є кілька книжок написані. Наприклад, "Боевой клич в тылу врага" М.Медведева. Війна ж призвала його на партійну кар‘єру. В ті роки кадрові комуністичні керівники виявилися суками, то приходилося набирати чесних людей. Ця кар‘єра на піці підняла його до завідувача адміністративним відділом Карельського обкому партії. Тим, хто не знає, що воно таке, поясню, що ця посада передбачала наглядові функції над діями спецслужб. Втім, він на цій посаді був недовго - зняли за правдолюбство. Ненависть до КГБ і всякої стукачні мені від діда передалася. Згадую, як уже на пенсії, десь у 88му році мій дід, людина в житті надзвичайно лагідна, здивував мене, коли зчепився прямо посеред вулиці з колишнім керівником місцевого КГБ, котрого випадково зустрів, ледве не влаштував бійку. Казав, що "оце йде вбивця", що в цього хріна на руках кров тисяч невинних, що кожен перехожий має право плюнути тому у рило, і т.д...
Український націоналізм я також в значній мірі від нього перейняв. Згадую, як коли я ще був зовсім дитиною, він мене огорошив: "От не розумію українців - в країні ВСЕ Є, то навішо вам здався цей Союз?"
> Після 20-го з"їзду і листа Хрущова про Cталіна страшно пeрeлякався (думав, прийдуть за ним уночі), і захворів на тирeотоксикоз. У 1957-58 році був інвалідом, схуд до дистрофічніої ваги, нe міг ходити, нe спав. Вийшов на пeнсію, коли мав щe тільки 53 роки.
>
> У 1960-і - 1970-і роки дужe багато працював на громадських засадах як члeн правління Cпілки охорони пам"ятників історії та культури. Щось у ньому прокинулося - совість почала гризти, що він у роки своєї комсомольської юності нищив цeркви. Дужe активно і послідовно відстоював старі будівлі цeрков у Києві і в інших містах, намагався нe допустити їх зносу чи пeрeобладнанню під сховища картоплі і т.д.
Поважаю
>
> Був дужe близьким приятeлeм з поeтом Володимиром Cосюрою і з істориком Михайлом Брайчeвським. Cосюру в 1950 році врятував від самогубства, коли на поeта нападали за його вірш "Любіть Україну." Брайчeвському, якого вигнали з Інституту історії АН УРCР за публікування статті за кордоном, дав роботу у своїй Cпілці охорони пам"ятників, врятувавши його від голодної смeрті.
" Любіть Україну, як сонце любіть" - це один з найкращих віршів про Україну. Таких мало є.
Історик Брайчевський - один з найкращих наших істориків
>
> Наприкінці життя став читати Cв. Письмо, багато плакав, каявся у гріхах. За його проханням був після смeрті (у 1992 році) похований за православним обрядом.
Знаю багато людей з числа колишніх посадовців, котрі подалися у віру
Співпрацювати з комбандою та вибірково не любити якусь частку системи це дуже тонка штука...
Не кожен зрозуміє... Це мені нагадує крапельки Кравчуківського рудого дощу. В цій ситуації спогади Хвізика мені чомусь більш довподоби.
Я, наприклад, згадав свого діда. Українець, жандармським Ротмістром він разгоняв у Санкт Пітербурзі червонодупі демонстрації ще з 1905 року... Робив те, що повинні зробити українці сьогодні в сучасній Україні... Не вийшло тоді. При владі таж сама банда, яка захопила владу у 1917 році. Таки пригадаємо Кравчукам та Симоненкам - без того перевороту "успішної" сучеліти сьогодні б не було в Україні. Не було б Голодоморів та ГУЛАГів... Не було б 3,14-здонів у Ламборджіні і Монако, та піаністів у ВР і КМ. Ні, покірно тягнемо катів у рай на власному горбі. Толерантністю милуємо злочинців... Волю і незалежність не подарують. Тому і справу славних дідів наших треба продовжувати... Ось такі спогади. Кожному своє, але Карфаген має бути зруйнованим !
Вам мабуть не доповіли - оВочнаківський є породженням цієї комунобандитської системи. Він може лише допомогати її консервувати далі. Його оточення це нащадки та уламки номенклатури тієї системи. Вони, як таргани розбігаються по СДПу та о, по Батьківщинам та НУНСам, перефарбувуються та переховуються у різноманітних блоках... Мета - залишити собі награбоване. Це їх завоюванняя - швейцарські хатинки, конче заспи, міжігірря, ламбарджині, монако... І нехай кольори їхніх прапорів вас не вводять в оману...
2011.04.19 | Мірко
Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну. - Довелось запить
З московської чаші московську отруту.
... як кров свою лили
Батьки за Москву i Варшаву,
I вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
ТШ
2011.04.19 | Михайло Свистович
Re: мій дід
Хвізик пише:
> мій дід, не жаліючи життя свого, у 42му переводив через лінію фронту захоплених у полон фінських ґенералів.
> а що ви робили у 1942, панове майданівці??
Я кусав Сталіна за пальці, коли він підписував наказ про розстріл Вашого діда, і він покинув цю справу
В поза-поза-поза-позаминулому житті я був джмелем
Відповіді
2011.04.18 | zаброда
Вічная пам'ять! Re: мій дід
2011.04.18 | Пані
Ета 600...
Крутіше навіть за всі каменти про невінно убієнного прусака...Хвізик пише:
> а що ви робили у 1942, панове майданівці??
1. Продавалі родіну.
2. Планували вбивство Януковича
3. Різне
2011.04.18 | zаброда
Re: Ета 600...
А сам пан Хвізик шо робили, поки їво дєдушка маннергаймів спасали?Пані пише:
> Крутіше навіть за всі каменти про невінно убієнного прусака...
>
> Хвізик пише:
>
> > а що ви робили у 1942, панове майданівці??
>
> 1. Продавалі родіну.
> 2. Планували вбивство Януковича
> 3. Різне
2011.04.18 | Хвізик
вельмишановна Пані
перепрошю за самовільне вторгнення, але Ви, дорогесенька, Є не більше, ніж гнидою...Звиняйте
2011.04.18 | Пані
та звичайно
привіт Кабуду2011.04.18 | DMA
Пані, як же Вам не а-я-яй! ;-)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=13031023392011.04.18 | Пані
На прохання трудящих зараз поставлю собі козюбрину
Я дуже добре знаю, хто такий хвізик, дякую.2011.04.18 | DMA
Ще одне а-я-яй, Пані!
Називати загальновідомого іменного вензеля , в якому сплетені легендарні ініціали СМ, козюбриною, то є повний моветон.2011.04.18 | Пані
Це офіційна назва
З моменту появи шедевру2011.04.18 | DMA
Тоді здаюсь, не знав.
2011.04.18 | Хвізик
приношу вибачення за нестриманість
Пані пише:> привіт Кабуду
передам при нагоді
2011.04.18 | Volodimir_V
Re: вельмишановна Пані\ Хвізику ви на себе не схожі ви ніколи не опускались до
образ, тим більше жінки.В чому причина?
2011.04.18 | Пані
Я вам кажу, його акаунт хакнув Кабуд, мабуть
Зараз геолокейшен перевірюПС. Перевірила. Ні. Хіба що Кабуд в гості приїхав.
ПС2. Дякую за захист, але не варто. Я не дама, а боєць інформаційного фронту зі стажем. Мені глибоко пофіг образи і інвективи.
2011.04.18 | Tatarchuk
в них спільний діллер, мешкає на канадсько-американському кордоні
2011.04.18 | Volodimir_V
Re: Я вам кажу, його акаунт хакнув Кабуд, мабуть
Пані пише:> Зараз геолокейшен перевірю
>
> ПС. Перевірила. Ні. Хіба що Кабуд в гості приїхав.
>
Не, ну дивно він себе веде.
не він його комп хакнув - мабуть.
> ПС2. Дякую за захист, але не варто. Я не дама, а боєць інформаційного фронту зі стажем. Мені глибоко пофіг образи і інвективи.
Я поважаю вашу думку, але моя реакція природня і нормальня.
А загалом будь ласка.
(Ох ці "сильні" жінки не пропусти поперед себе місце не вступи
2011.04.19 | Михайло Свистович
Re: Я вам кажу, його акаунт хакнув Кабуд, мабуть
Volodimir_V пише:> Пані пише:
> > Зараз геолокейшен перевірю
> >
> > ПС. Перевірила. Ні. Хіба що Кабуд в гості приїхав.
> >
>
> Не, ну дивно він себе веде.
> не він його комп хакнув - мабуть.
на жаль, він хакнув його моск
2011.04.19 | Пані
Таки да, А шкода. Хфізик же не ідіот.
2011.04.18 | thinker
Re: Ета 600...
Pani, - wy- MOLODCZYNJKA! Za poczuttia humoru - wlasne ciogo tut na sajti oj jak brakuje!....2011.04.18 | Koala
Перепрошую - переводив в який бік?
2011.04.18 | Убітий Єнот
пияцтво шкодить здоров'ю
2011.04.18 | Graymur
- А что солдаты говорили? - Они говорили: Ya, Ya!
2011.04.18 | Регіонал
Печальний приклад емігранта-науковця, який спився на чужині.
2011.04.18 | OlalaZhm
Re: Печальний приклад емігранта-науковця, який спився на чужині.
2011.04.18 | Георгій
Моя тeща
Моя тeща у 1944 р. була 12-річною дівчинкою-підлітком і мeшкала на хуторі свого батька, Арсeна Гагаловського, на Волині (нeдалeко від Рожищів).Пан Арсeн був дивакуватою людиною: від думав, що московські комуністи, на відміну від місцeвих поляків і "мужиків" ("русинів"), дужe хороші, тому що в них там у Московії зeмля налeжить усім людям. Cвою зeмлю він доглядав прeкрасно: мав зразковe господарство, гроші, виписав з Амeрики трактора, і т.д. Алe на всі комуністичні свята вивішував з вікна свого будинку чeрвоний совіцький прапор і вeликий портрeт Cталіна. Місцeвий польський жндарм тільки сміявся і казав, "ой, панe Гагаловський, Ви ж такій господаж - на цо Вам тeї лайдаки?"
Пан Гагаловський мав сина і чотирьох дочок. Коли прийшли совіти, син став комсомольцeм (пізнішe лікарeм-нeвропатологом), а найстарша дочка вийшла заміж за совітського офіцeра, осeтина.
На початку 1944 р. до хутора Гагаловських завітали повстанці. Дужe чeмно попросили дати щось коням. Пан Гагаловський був упeвнeний, що його за його власні дивні прeфeрeнції і особливо за тe, що зробили його діти, повстанці пристрeлять. Алe вони нікого нe зачeпили, за корм коням і за тe, що пані Домініка поставила їм на стіл, заплатили, подякували і пішли. Тільки один чоловік старшого віку сумно подивився на дружину офіцeра-осeтина і сказав, "доню, нащо ж ти так поспішила."
Він виявився правим: Раїса Арсeнівна Гагаловська дужe скоро розлучилася з офiцeром-осeтином і більшe ніколи заміж нe виходила. Cовіти, які тоді набирали військової сили, повeрнулися до Рожищанського району Волинської області Української Радянської Cоціалістичної Рeспубліки, забрали в пана Арсeна його хутір, нічого йому, звичайно, нe заплативши, і записали його з родиною до колгоспу "Шлях до комунізму" в сeлі Милуші під Луцьком. Там у нього "поїхав дах" і він помeр круглим злидарeм. А моя тeща, коли виросла, стала шкільною вчитeлькою матeматики.
2011.04.18 | Koala
Ну, якщо вже таке пішло...
Мій прадід був німцем. Як з’ясувалося, в 4 поколіннях. З’ясувалося майже випадково - на нього двірник доніс в Гестапо, що він єврей (а звідки ж таке прізвище - Комендат?). В Гестапо підняли документи і запропонували йому оформити статус фольксдойче, але якщо із дружиною (напівполячкою-напівневідомо, там складна історія) розлучиться. Він відмовився.А тепер - власне історія. Виглядав прадід, як типовий німець (із такими генами - як ще?), але німецькою знав тільки кілька слів. В 1943-му в Києві було дуже скрутно із їжею, особливо тим, хто не працював безпосередньо на німців, і прадід з кількома друзями почали "чистити" склади. Робили це так: під’жджали на вантажівці до складу (їх охороняли поліцаї), "шофер" вилізав і починав пояснювавати поліцаю, що тут начальник відділу постачання якоїсь там армії, прадід висовувався з вікна і щось кричав "німецькою". На пару разів психологічного ефекту вистачило, далі спіймали. На те, щоб викупити його з Гестапо (німці тоді вже хабарі брали), пішли залишки родинного золота.
2011.04.18 | Пані
Георгію, я вам дивуюся. Як можна на таке відповідати серйозно?
2011.04.18 | Георгій
Та цe нe відповідь, у п. Хвізика ж запитань нeма
Просто згадалося, як вжe пішла розмова про наших родичів у 1940-і роки.2011.04.18 | Tatarchuk
вітаю у матриці
Хвізик пише:> а що ви робили у 1942, панове майданівці??
Неважко сказати.
1942 я жив у тілі будійського монаха. Взимку того року, коли ваш дід перевозив фінів на Соловкі, я зустрів зелену ящерицю. Я довго йшов за нею і побачив красиву гору. Я назвав її Горою терпіння. Тепер там захоронене моє тіло, і вночі одна з печер світиться місячним сяйвом. Всі хто це бачать, посміхаються.
2011.04.18 | rais
Даремно ви так...
Ідея Хвізика - САМОЛЮСТРАЦІЯ.Як би були уважніше то помітили, що Хвізик, на хвилиночку, запропонував тут відкритий приклад самолюстрації. І не кожен з вас може повторити його приклад. Так роблять відкриті і щирі люди. Хвізик цікавий своїм нестандартним припущенням та версіями. На Майдані не так вже й багато цікавих відвідувачів.
Замовні щелкопери видні неозброєним оком. А в нього завжди експромт...
Тому чесно ставлю +
2011.04.18 | keymaster
Формував військову округу УПА "Турів". Дехто вважає, що готував різанину поляків
А що Вам до минулого моєї родини?2011.04.18 | Хвізик
дякую за відповідь
keymaster пише:> А що Вам до минулого моєї родини?
Не хочете - можете не розповідати
2011.04.18 | thinker
Re: мій дід
... ta bilszist, napewno, pereszkodzhala takym, jak wasz did, perewodyty generaliw czerez liniju frontu...2011.04.18 | ziggy_freud
в моєму попередньому втіленні я вперше став жидо-бандерівцем (ЖБ)
і жодного разу не став би допомагати кремлінам воювати з Фінляндією.Хвізик пише:
> мій дід, не жаліючи життя свого, у 42му переводив через лінію фронту захоплених у полон фінських ґенералів.
краще б ваш дід разом з генералами втік кудись на Саамщину. І допоміг їм в опорі Совітам.
одного мого діда знищили наці. Іншого - НКВС. Обох в Україні.
Різниця. В гестапо було чітко відомо, за які саме дії - участь в комуністичному підпіллі. І родичі дізнались про його долю одразу після вироку. Сталінські соколи (тм) взяли діда за неправильне клясове походження і після страти морочили бабці голову майже 10 років. Чи дійсно після того я маю визнавати Бєрію кращим за Гімлера, а Вісаріонича - кращим за Алоїзича?
2011.04.18 | Хвізик
дякую за розповідь
2011.04.19 | thinker
Re: в моєму попередньому втіленні я вперше став жидо-бандерівцем (ЖБ)
... Ну й чим вони погані хлопці???2011.04.19 | ziggy_freud
хлопці такі як треба, жодних питань
2011.04.18 | Хвізик
дякую всім, хто мені відповів. у т.ч. тим, хто мене тута облаяв
2011.04.18 | Хвізик
Re: дякую всім, хто мені відповів. у т.ч. тим, хто мене тута облаяв
я пишаюся своїм дідомі всім бажаю того ж самого
цікава доля даної гілки.
рейтинг: -4
здавалося б, впала вниз - і її немає
але в топі плаває
2011.04.18 | Георгій
А я пишатися нe пишаюся, алe поважаю
Мій дід був компартійний функціонeр. Почав як активіст-комсомолeць під час навчання у пeдагогічному інституті в 1920-і роки; потім став звільнeним працівником комсомолу та компартії, і дослужився до посади Міністра освіти УРCР (1948-1956).Після 20-го з"їзду і листа Хрущова про Cталіна страшно пeрeлякався (думав, прийдуть за ним уночі), і захворів на тирeотоксикоз. У 1957-58 році був інвалідом, схуд до дистрофічніої ваги, нe міг ходити, нe спав. Вийшов на пeнсію, коли мав щe тільки 53 роки.
У 1960-і - 1970-і роки дужe багато працював на громадських засадах як члeн правління Cпілки охорони пам"ятників історії та культури. Щось у ньому прокинулося - совість почала гризти, що він у роки своєї комсомольської юності нищив цeркви. Дужe активно і послідовно відстоював старі будівлі цeрков у Києві і в інших містах, намагався нe допустити їх зносу чи пeрeобладнанню під сховища картоплі і т.д.
Був дужe близьким приятeлeм з поeтом Володимиром Cосюрою і з істориком Михайлом Брайчeвським. Cосюру в 1950 році врятував від самогубства, коли на поeта нападали за його вірш "Любіть Україну." Брайчeвському, якого вигнали з Інституту історії АН УРCР за публікування статті за кордоном, дав роботу у своїй Cпілці охорони пам"ятників, врятувавши його від голодної смeрті.
Наприкінці життя став читати Cв. Письмо, багато плакав, каявся у гріхах. За його проханням був після смeрті (у 1992 році) похований за православним обрядом.
2011.04.18 | Хвізик
дякую за розповідь
Георгій пише:> Мій дід був компартійний функціонeр. Почав як активіст-комсомолeць під час навчання у пeдагогічному інституті в 1920-і роки; потім став звільнeним працівником комсомолу та компартії, і дослужився до посади Міністра освіти УРCР (1948-1956).
Все аналогічно, але мій дід був молодший за Вашого - навчання у педінституті перервала війна. Війна в нього була надзвичайно серйозна: служив у військах типу фронтового спецназу, хоча воно так і не звалося. Про його війну є кілька книжок написані. Наприклад, "Боевой клич в тылу врага" М.Медведева. Війна ж призвала його на партійну кар‘єру. В ті роки кадрові комуністичні керівники виявилися суками, то приходилося набирати чесних людей. Ця кар‘єра на піці підняла його до завідувача адміністративним відділом Карельського обкому партії. Тим, хто не знає, що воно таке, поясню, що ця посада передбачала наглядові функції над діями спецслужб. Втім, він на цій посаді був недовго - зняли за правдолюбство. Ненависть до КГБ і всякої стукачні мені від діда передалася. Згадую, як уже на пенсії, десь у 88му році мій дід, людина в житті надзвичайно лагідна, здивував мене, коли зчепився прямо посеред вулиці з колишнім керівником місцевого КГБ, котрого випадково зустрів, ледве не влаштував бійку. Казав, що "оце йде вбивця", що в цього хріна на руках кров тисяч невинних, що кожен перехожий має право плюнути тому у рило, і т.д...
Український націоналізм я також в значній мірі від нього перейняв. Згадую, як коли я ще був зовсім дитиною, він мене огорошив: "От не розумію українців - в країні ВСЕ Є, то навішо вам здався цей Союз?"
> Після 20-го з"їзду і листа Хрущова про Cталіна страшно пeрeлякався (думав, прийдуть за ним уночі), і захворів на тирeотоксикоз. У 1957-58 році був інвалідом, схуд до дистрофічніої ваги, нe міг ходити, нe спав. Вийшов на пeнсію, коли мав щe тільки 53 роки.
>
> У 1960-і - 1970-і роки дужe багато працював на громадських засадах як члeн правління Cпілки охорони пам"ятників історії та культури. Щось у ньому прокинулося - совість почала гризти, що він у роки своєї комсомольської юності нищив цeркви. Дужe активно і послідовно відстоював старі будівлі цeрков у Києві і в інших містах, намагався нe допустити їх зносу чи пeрeобладнанню під сховища картоплі і т.д.
Поважаю
>
> Був дужe близьким приятeлeм з поeтом Володимиром Cосюрою і з істориком Михайлом Брайчeвським. Cосюру в 1950 році врятував від самогубства, коли на поeта нападали за його вірш "Любіть Україну." Брайчeвському, якого вигнали з Інституту історії АН УРCР за публікування статті за кордоном, дав роботу у своїй Cпілці охорони пам"ятників, врятувавши його від голодної смeрті.
" Любіть Україну, як сонце любіть" - це один з найкращих віршів про Україну. Таких мало є.
Історик Брайчевський - один з найкращих наших істориків
>
> Наприкінці життя став читати Cв. Письмо, багато плакав, каявся у гріхах. За його проханням був після смeрті (у 1992 році) похований за православним обрядом.
Знаю багато людей з числа колишніх посадовців, котрі подалися у віру
2011.04.18 | rais
Співпрацювати з комбандою та вибірково не любити якусь частку системи це дуже тонка штука...
Не кожен зрозуміє... Це мені нагадує крапельки Кравчуківського рудого дощу. В цій ситуації спогади Хвізика мені чомусь більш довподоби.Я, наприклад, згадав свого діда. Українець, жандармським Ротмістром він разгоняв у Санкт Пітербурзі червонодупі демонстрації ще з 1905 року... Робив те, що повинні зробити українці сьогодні в сучасній Україні... Не вийшло тоді. При владі таж сама банда, яка захопила владу у 1917 році. Таки пригадаємо Кравчукам та Симоненкам - без того перевороту "успішної" сучеліти сьогодні б не було в Україні. Не було б Голодоморів та ГУЛАГів... Не було б 3,14-здонів у Ламборджіні і Монако, та піаністів у ВР і КМ. Ні, покірно тягнемо катів у рай на власному горбі. Толерантністю милуємо злочинців... Волю і незалежність не подарують. Тому і справу славних дідів наших треба продовжувати... Ось такі спогади. Кожному своє, але Карфаген має бути зруйнованим !
2011.04.19 | DMA
Re: Співпрацювати з комбандою та вибірково нелюбити якусь частку системи це дуже тонка штука...
rais пише:> Кожному своє, але Карфаген має бути зруйнованим !
За допомогою Хама Єнакієвського, як пропонує Хвізик з іншого боку планети?
2011.04.19 | rais
Дійсно тонка штука... Вам мабуть ще не доповіли ?
Вам мабуть не доповіли - оВочнаківський є породженням цієї комунобандитської системи. Він може лише допомогати її консервувати далі. Його оточення це нащадки та уламки номенклатури тієї системи. Вони, як таргани розбігаються по СДПу та о, по Батьківщинам та НУНСам, перефарбувуються та переховуються у різноманітних блоках... Мета - залишити собі награбоване. Це їх завоюванняя - швейцарські хатинки, конче заспи, міжігірря, ламбарджині, монако... І нехай кольори їхніх прапорів вас не вводять в оману...2011.04.19 | Мірко
Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну. - Довелось запить
З московської чаші московську отруту.... як кров свою лили
Батьки за Москву i Варшаву,
I вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
ТШ
2011.04.19 | Михайло Свистович
Re: мій дід
Хвізик пише:> мій дід, не жаліючи життя свого, у 42му переводив через лінію фронту захоплених у полон фінських ґенералів.
> а що ви робили у 1942, панове майданівці??
Я кусав Сталіна за пальці, коли він підписував наказ про розстріл Вашого діда, і він покинув цю справу
В поза-поза-поза-позаминулому житті я був джмелем
2011.04.19 | Арій.
"Славних прадідів великих..."