05/09/2011 | Роман Сербин

У вівторок (10. 05) відбудеться пресова конференція, а у середу (11. 05) - відкрита лекція та презентація книжки американського професора Нормана Наймарка, ″Геноциди Сталіна″. Видавничий Дім ″Києво-Могилянська Академія″ здійснив український переклад і видав цей нарис чи есе про сталінські злочини. Публікація важлива не лише своїми досягненнями (визнання геноциду, засудження сталінських злочинів), але також виділяється суттєвими недоліками. Тому пропоную учасникам зустрічі з американським автором і представниками академічного видавництва звернути увагу на такі питання:

1) Чому американський історик не використав синтетичне осмислення геноциду проти української нації, яке ще 1953 року запропонував Рафаєл Лемкін, автор концепції геноциду та батько Конвенції ООН, яка надала тій концепції міжнародне легальне застосування? Виступаючи в Нью Йорку, перед 3,000 аудуторією, яка зібралася, щоб відзначити 20-ті роковини Великого Голоду, Лемкін прочитав лекцію під заголовком ″Радянський геноцид в Україні″. Автор зосередив увагу на чотирьох формах нищення української нації: а) нищення української інтеліґенції, б) нищення українських церков, в) нищення незалежних селян, зберігачів української культури, мови тощо, г) перемішання населення, щоб розріднити українську етнічну групу. Саме ці особливості сталінської політики супроти української нації надавали українському геноцидові своєрідну характеристику. Тези Лемкіна були уже опубліковані до виходу книжки Наймарка, але автор їх зіґнорував. Чому?

2) Чому Видавництво ″Києво-Могилянської Академії″, не звернулося до автора і не запропонувало йому переосмислити та доповнити свою працю, яка, особливо для українського читача, не є задовільною в сучасному стані, або не доручила відповідальному редакторові доповнити працю саме тими частини осмислення українського геноциду, які зробив Лемкін (якого Наймарк цитує, але лише в контексті творення поняття про геноцид)? Історична наука розвивається, і автори міняють свої аналізи під впливом нових документів, нового переосмилення та розуміння подій. Такі зміни до свого нарису повинен би зробити і професор Наймарк, або доповнити їх відповідальний редактор. У славетній ″Чорній Книзі Комунізму″, потрібний updating зробив професор Ніколя Верт, який в оригінальній французькій версії книжки не визнавав український геноцид, але зробив це вже в українському перекладі. Зберігаючи недоліки оргигінального англійського видання, українське видавництво помножило його негативний вплив на українську академічну і загальну читацьку публіку, даючи книжці свою власну фірму та ім'я видатного українського історика, як відповідального редактора.