День перемоги в Лондоні
Як святкують перемогу над одним з двох людиноненависницьких режимів у столиці Об’єднаного Королівства? Так, як майже в усіх країнах антигітлерівської коаліції – 8 травня. День капітуляції Німеччини, тобто юридичне припинення війни і вважається її закінченням. «Що тут не ясно?» - як сказав би класик...
Чого немає в них у цей день? Рознарядок, обов’язковості, заклинань, пропаганди і, звичайно, кумача... Тобто, взагалі ніяких прапорів у руках. Державні – скрізь. Але... не більше, ніж у звичайні дні. Свято відбувається, проте саме як свято, воно нікого не вибиває з ритму вихідного дня.
Друга риса – мабуть англійці схильні героїзм і заслуги швидше узагальнювати, аніж персоніфікувати. Зранку не помічалось якоїсь особливої уваги ні до пам’ятників Черчілю, ні Монтгомері, або як його тут називають – Monty. Кудись відсторонено вбік дивився майстер стратегії Аланбрук. Глянувши уважніше, я згадав, яке ще сьогодні свято, крім перемоги. Бо дивився він у бік жінок.
Ні, не справжніх – кам’яних. І не жінок, насправді, а їх одягу. Бо душі тих реальних жінок ІІ Світової назавжди відлетіли у небо. Їм ніколи вже не святкувати День Матері... Біля підніжжя цього зворушливого пам’ятника в усі дні лежить вінок маку. Як і біля поряд розташованого монумента з лаконічним написом: «The Glorious dead» - «Загиблим героям».
Обабіч нього увесь рік стоять прапори родів королівських військ.
А ще: британці не виділяють ІІ Світову війну в окремий культ. Для них історично вартісно все, що слугувало згуртуванню нації, зміцненню держави і утвердженню, як би ми сказали, «англійства». Особливо помітна увага до І Світової війни. (про пам’ятники тієї епохи – в наступних репортажах). А вшанування перемоги над гітлеризмом відбувалося біля монумента королівським артилеристам І і ІІ Світової. І першим прийшов...Солдат. Він поставив на місце відкинутий вітром вінок маку і деякий час стояв, схиливши голову. Побачивши на ньому нагороди я попросив дозволу сфотографувати.
Як же вони йшли!... З гордістю, гідністю, піднесенням і якимось, непритаманним нам спокоєм...
Чота королівських гвардійців у традиційних ведмежих шапках виконувала роль оркестру. А за ними, я так зрозумів, ветерани різних воєн. Напрасовані. Чисті і урочисті.
Хвилина мовчання. Гімн. І жодних промов, обіцянок і клятв. Все майже як у нас. Майже...
Геннадій Іванущенко, член Вченої ради
Центру досліджень визвольного руху
Лондон. 8 травня 2011 р.
Відповіді
2011.05.10 | Bayan
Нагадайте, а на них тамошня ВО Свобода з камінням нападала, стрічки орденські зривала?
Геннадій Іванущенко пише:> Хвилина мовчання. Гімн. І жодних промов, обіцянок і клятв.
2011.05.10 | Volodimir_V
Re: Нагадайте, а на них тамошня ВО Свобода з камінням нападала, стрічки орденські зривала?
Тю, а що, хіба вони прапор зі свастикою не розвертали.2011.05.10 | 2
Re: День перемоги в Лондоні
Геннадій Іванущенко пише:> ...Монтгомері, або як його тут називають – Monty. Кудись відсторонено вбік дивився майстер стратегії Аланбрук. .
А Аланбруком там называют человека, в бытность начальником имперского генерального штаба именовавшегося Аланом Бруком.
2011.05.10 | 123
Re: День перемоги в Лондоні
2 пише:> Геннадій Іванущенко пише:
>
> > ...Монтгомері, або як його тут називають – Monty. Кудись відсторонено вбік дивився майстер стратегії Аланбрук. .
>
> А Аланбруком там называют человека, в бытность начальником имперского генерального штаба именовавшегося Аланом Бруком.
з 1945 він іменувався Alanbrooke, а "аланОМ" він ніколи ніде не іменувався, окрім російських книжок.
2011.05.10 | zаброда
Горрячьійє естоонскіє паарні (л)
http://en.wikipedia.org/wiki/Viscount_Alanbrooke2011.05.10 | 2
Шо не так.
> > А Аланбруком там называют человека, в бытность начальником имперского генерального штаба именовавшегося Аланом Бруком.Веллингтона переименовали во время войны, а этого - после.
2011.05.10 | Роман Сербин
Англійці не святкують ″день перемоги″, це совєтський звичай!
2011.05.10 | zаброда
Правелно роблят! Усіх переміг тавариш сталін. Сам.