05/11/2011 | Леонід Пінчук

“УКРАЇНСЬКОЮ? ТАК” Акція. Миколаїв. Дія перша…
“Раз ми є, то де?...”
“Українець… уміє бути неукраїнцем» А українцем?
Вдаримо у дзвони до українців!
Твій чин- спілкуйся українською!” Анат олій Погрібний.
Як відомо, з таким запитанням звертається сьогогдні, насамперед, до українців за національністю громадянська акція “Калинова гілка” (kalynovahilka.org.ua), сподіваючись почути від них позитивні відповіді і отримати допомогу , щоб переконати тих, хто ще не шанує рідну мову, так званих, російськомовних українців повернутися до вжитку і спілкування рідною українською мовою. Бодай між собою, як пропонує акція, “відповідаючи на звертання солов,їною- калиновою”. Бо хто ж, окрім українців за національністю, подбає про збереження від вимирання і подальший розвиток української мови, якій за визначенням багатьох фахівців загрожує нелегка доля всіх мов, позбавлених вжитку у повсякденному житті рідного етнічного середовища, позбавлених живого спілкування?!
То ж не дивно, що і в Миколаєві знайшлися щирі українці за національністю, які шанували і шанують рідну мову, радо зустріли акцію і взялися всіляко допомагати в такій нелегкій справі. При зустрічах з ними відчувалося, що вони нарешті дочекалися живої справи по духовному , українському національному відродженню серед оточуючого з усіх боків російськомовного середовища з його закликами на підтримку якоїсь політичної сили , яка рветься до влади. Та, як не прикро,таких було мало. Були інші. Було і таке, що кожного разу нагадувало про ганебний стан української справи, справи українського національного відродження. Отже, гляньмо на себе в дзеркало, побратими-українці, будь ласка!
***
Крамничка з продажу всілякого дріб’язку. Знайома жіночка, власник крамниці.Завжди відповідає українською мовою. Заводимо розмову про акцію, пропонуємо долучитися.
-Не візьму наклейки, бо боюся реакції російськомовних.Будуть обходити десятою дорогою, а то й придумають шкоду якусь.Було мені: почепила в крамниці якусь агітацію за БЮТ.Заходять і кажуть:”Это те, которых бьют”. І дивляться на мене. То я вже після цього не хочу ніяких акцій.
- Подумайте: ми ж в Україні, а не в лісі.Вовків боятися, то і в ліс не ходити.А тут..
- А тут зроблять славу:”Націоналісти. Бандерівці” А мені треба щось продати. Не хочу і думати…
Павільончик “Кури гріль”.Із вікна виглядає молодий чолов’яга.Виявляється,українець. Вітаємося українською. Відповідає російською.
-А чому так: ми до Вас –українською, а Ви-російською?
- А в мире много людей, которые разговаривают не на своем родном языке.И ничего! Живут!
- Але ж Ви не зустрінете англійця, який би в Анлії відповідав англійцю,наприклад ,французькою.Навіть , в Україні Ви не зустрінете, зокрема, грузинів чи татар, які б розмовляли між собою російською.
-Ну, агличане, грузины, татары для нас не указ. Мы украинцы в Украине сами с усами.
-Це Ви так думаєте?
-Поверьте, не только я. До свидания!
І не помилився, як не прикро.
***
Книгарня. Продавщиця- молода жінка, українка.Відповідає виключно російською.Намагаємося переконати, розказуємо про акцію, показуємо наклейки.
-Нет, не возьму.Я училась в русской школе и мне русский язык- родной!
-Ви помиляєтеся.Рідна мова-це мова роду. дідів, прадідів.А російська- просто звична.
-Нет, я думаю по-русски и не хочу по-украински.
- А хто ж подбає про українську мову, як не українці? Росіяни?
- Пусть об этом беспокоится кто-то другой, другие.
***
Вчителька української мови слухає розповідь про акцію, про шанування українцями рідної мови.
-А для чого ота акція? Самі ми шануємо українську. А інші? То вже їхня справа….
І розказує подрузі про випадок в маршрутці, коли пасажири всі дивилися на чоловіка, який звернувся до водія українською мовою, як на хвору людину з бацілами націоналізму.Захотілося запитати:”То чи мало б місце таке, коли б українці дбали гуртом про рідну мову?!”
***
Добре знайома людина, українець, з яким ми однодумці, бере не вагаючись наклейки.
-Ти знаєш, з цими наклейками почуваю себе, як партизан: того і дивись , вскочиш в якусь халепу…Звідусіль провокації, небезпека, погрози, непрємності... І це – в Україні!
Через день телефонує:”Наклейки зірвали ! З кожного під,їзду, де наклеїв!”
-Треба було наклеїти на свою поштову скриньку, щоб було зрозуміло, що це твоє рішення, твій особистий заклик, а не нав’язування волі всім.
-То ти хочеш, щоб мені побили вікна або обмалювали чи підпалили вхідні в квартиру двері?!.....
***
Невеличка крамниця з продажу парфюмерії, миючих засобів.Власник- молода жінка, українка, російськомовна.Від акції відмовляється.
-Да. Я –украинка, но я –не националистка. Я уважаю всех.
-А себе поважаєте? Ви вважаєте, що націоналіст-це той, хто шанує українську мову?.І як українка може поважати себе, не шануючи рідну мову?
-Повторяю: я – не националистка и не бандеровка. Я уважаю всех.Надоело слушать “про мову”.Как власть не знает, что и как делать, так начинает морочить головы разговорами “про мову”, церковь и другое, не имеющее в жизни никакого значения!
- Вибачте, але ініціатор акції – не влада. До речі, і влада , яку обрали Ви, російськомовні, не українська: хто такі Азаров, Клюєв ,Колєсніков, Льовочкін, Могильов , Єфремов , Янукович і багато інших , добре відомо.
-Извините.Меня ждут покупатели. Разговорами “про мову” сыт не будешь…
***
Розказуємо про акцію людині, яку знаємо як щирого українця ще з часів референдуму 91 року.
-Наклейки краще прилаштувати на свою поштову скриньку….
- Я мешкаю в приватному будинку, в приватному секторі, де поштові скриньки були на вулиціі, де вони понівечені і ними давно ніхто не користується.
-Наклейте на воротях..
-Еге ж! Щоб мені їх розмалювали чи мене зустріли і побили?!
-На базарі наклейки тримаються..Якось же треба гукати українців до єдності..
-На базарі люди ходять.А у нас на вулиці рідко побачиш людину.Заступитися буде нікому.На мій погляд,українців вже ніщо і ніхто не обєднає: час втратили,втратили віру українців….
Наклейки бере, щоб спробувати знайти порозуміння з українцями, уникнувши ускладнень .Порозуміння українців між собою в Україні!
***
Павільон “Чернігівське пиво”.Заходимо. За прилавком -молода жінка.
-Скажіть ,будь ласка, ми можемо побалакати із власниками?
-Так. Ми- власники.
-О, та Ви ще й українською відповідаєте і ,мабуть долучитеся до акціїї “Калинова гілка”?!
Розказуємо про акцію, показуємо і пропонуємо наклейки.
- Нет, наклейки мы не возьмем, наклеивать не надо!
- А чого це Ви зразу - російською мовою?
-Потому , что мы выросли в другой стране,с другим языком..
-Та Ви- ще молода людина.Була країна,а зараз її нема.Є незалежна Україна, в якій Ви прожили більшу частину життя..
-Ради бога! Какая там Украина?! Одно название…
-Якою вона буде,залежить від нас,українців,погодьтеся. Нас в Миколаєві-близько 70%, в області-80%. а в Україні-78%...
-Где Вы видели этих украинцев?!
-Маємо ними стати, позбувшися стану “російськомовних”, шануючи рідну мову.Чи Ви не хочете?
-Нет, не хочу.Незачем и ни к чему…Извините, у нас клиенты…
***
Похорони.Несподівано вмерла сусідка.Все як завжди. Біля стіни притулені вінки, хрест, на якому напис про померлу російською мовoю.Померла- українка, розмовляла виключно українською.Пам’ять про неї важко поєднати з російською мовою.Дивуємoся, підходимо до одного із синів, висловлюємо співчуття і своє сприйняття напису російською мовою. Погоджується з нами, обіцяє виправити помилку , коли на могилі буде встановлений пам’ятник з написом українською мовою. Дякуємо. Та важко повірити, що так воно і буде, бо сини,онуки, правнуки користуються виключно російською мовою. Бо пригадалося рідне село, де років пятдесят по тому російською користувалися лише окремі мешканці, а нині- рідко чути українську.А на цвинтарі на пам’ятниках написи виключно російською. Нащадки козацьких родин(Богуни,Богдани,Жадани,Підгайні,Здибаї,Пономаренки,Глущенки,Заглядьки.Сікози,Боженки,Кравченки і всі інші) зробили своїx батьків, дідів, прадіів російськомовними. Мабуть, для того, щоб самім з такими прізвищами не так було соромно користуватися виключно російською.На обурення і здивування земляки відповідають:” А нам немає значення,якою мовою!” Немає значення,а пишуть,користуються виключно російською! То що ж ми за люди ?!
Свого часу В.Яворівський писав з цього приводу про українців:” Кажуть, що серед нас багато перевертнів,більше , ніж дозволено на душу населення в інших народів. Куди дінешся- правда і це”(В.Яворівський “І засурмив янгол”,том 1,”Що ж ми за народ такий?!”,Київ ,”Глобус”1993рік). Через 20 років по тому чисельність перевертнів серед українців зросла і зростає, як не прикро. Сьогодні їх право на вибір російської , право бути перевертнем, дбайливо захищають сили вчорашнього дня, боячись втратити свій російськомовний електорат.Перевертні – серед міських Голів, голів держадміністрацій ( зокрема,Кравченко, Лук’янченко, Близнюк, Матвійчук і багато інших), серед депутат ів рад всіx рівнів, не кажучи вже про відомих всій Україні борців за російську мову В.Колесніченка, М.Левченка, нинішніх духовних “вишневецьких”. І українці сприймають перевертнів як належне явище:ніхто їх не соромить, не переконує,обирають у владні коридори. То може хоч мертвих не будемо робити перевертнями, дамо їм спокій, залишивши їх в пам’яті нашій такими,якими вони були в житті?!
***
Ведемо розмову про акцію на базарі.Підходть знайома жіночка,українка.
- А почему это Вы так настроены против русских и русского языка, настраивате других?!
-Та я нічого не маю проти росіян і проти того, щоб вони користувалися рідною їм російською. Я за те, щоб українці всі, більшість бодай, шанували і користувалися рідною їм українською так,як це роблять росіяни ,поляки,євреї,грузини, татари,всі, окрім українців, яких тримають російськомовними і кажуть, що це їхня реалізація права людини на вибір мови. А дехто із росіян навіть вважає це зрадою рідної мови і України з боку українців, чого б, зокрема ,росіянам в Росії ніколи і ніхто не вибачив. Вивчати ж і знати російську треба...
- А я вот сама не хочу украинского.Ну не льется украинский у меня из горла!
-Ну,це Ви просто не пробували….
-И не хочу!!! Почему я должна себя насиловать?!
.Та хто ж подбає про українську, якщо не українці?! Росіяни? Азаров, Клюєв,Колєсніков,Янукович,Льовочкін ,Єфремов? Вимре ж українська мова без вжитку, без спілкування українців, бодай,між собою,як це роблять всі без виключення народи!
-Ну и пусть умирает вместе с Тимошенко!...
-При чому тут Тимошенко: вона тільки ,здається, експлуатує українську мову в політичних цілях. Може, хай вимре разом з Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українкою і іншими апостолами української мови?!.Будемо читати їх в перекладі російською?!
Мовчить. Може, стало соромно?! Може згадала слова Т.Шевченка:” Схаменіться , недолюди, діти юродиві!..Полюбіте щирим серцем велику руїну..Славних прадідів великих правнуки погані..”?!.Слова, які всім нам українцям не завадило би повторювати як молитву разом і із такими “ Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю”..
***
Газета “Вечерний Николаев” на сторінці 4 під заголовком “Русский язык пытались защитить флеш-мобом” розказує про акцію “Остановим дискриминацию русского языка”, проведену на центральній вулиці міста.(www.vn.mk.ua, №49,5.05.2011) Мета- захистити права російськомовних, яких більшість. Не права, як за Конституцією і всіма законами, Європейською хартією про мови, національних меншин, права рос іян, поляків,євреїв на їхню рідну мову,на розвиток мовної самобутності, а права , бачте, мовної більшості. Театралізована форма акції виглядала так: націоналісти були в ку-клукс-кланівських масках, вели з символічними батогами в руках на “страту” закутих в ланцюги російськомовних.Закінчилася акція написами на асфальті: “Два языка-одна страна”, “Русский язык-родной язык” и “Я говорю по-русски”.Кому така акція була потрібна і чому про неї написали в газеті, стає зрозумілим після знайомства із учасниками акції. “Засвітилася” якась Євгенія Бондаренко, українка –перевертень.За звичай,росіяни в таких акціях участі не приймають і не “світяться”: їм би було соромно говорити про дискримінацію російської мови в Миколаєві, Одесі, Донецьку, Луганську чи в Криму, чи,навіть,загалом в усій Україні..А ось українцям-перевертням треба “світитися”, гукаючи до гурту інших російськомовних українців, щоб перевернів була більшість і не було соромно дивитися в очі землякам, серед яких біля 70%- українці. А то дивись,за їхніми наполяганнями і при їхній підтримці російська мова отримає статус державної, і їхнє право бути первертнями , зрадниками української мови буде закріплене в Конституції. І не соромно їм отак “світитися”, хоч за їхні дії має бути соромно всій українській нації? І звіділя воно береться вже у ровеснків незалежності, молодих українців таке ставлення до націоналістів,захисників інтересів нації, до самої ідеології українського націоналізму,ідеології консолідації титульної нації, яка не загрожує праву національних меншин на проголошений в статті 11 Конституції України розвиток мовної, культурної, релігійної, етнічної самобутності?! В якому поколінні ми,уkраїнці, позбудемося такої хвороби?! Мабуть , не скоро, якщо до українців- перевертнів в подібних акціях байдужі чи навіть співчувають ЗМІ, зокрема, газета міської ради,журналісти-українці, самі українці.
***
А акція “Калинова гілка” продовжується, щоб зростала чисельність українців, які б не почували себе партизанами в Україні, а впевнено, не боячись казали всім “Українською?Так!”, щоб менше було серед українців перевертнів, щоб, можливо, через акцію, через участь в ній якомога більше українців (зокрема, вчителів і учнів старших класів ЗОШ, студентів вузів, працівників бібліотек, закладів культури, установ і підприємств, журналістів, депутатів рад всіх рівнів, членів партій і громадських організацій національно- патріотичного спрямування) зробити перші впевнені кроки до самоорганізації української нації, в якій багато хто сьогодні бачить єдиний можливий шлях до її самовизначення,оздоровлення і духовного відродження, порятунок нації і України від… Малоросії. Дай,Боже! Далі буде…