05/13/2011 | БС

Вкотре Україною прокотилася нова хвиля політичних пристрастей, пов’язана із суперечливими оцінками цілих етапів Українського визвольного руху періоду Другої світової війни та повоєнних років. І вкотре в центрі уваги опинилася історія дивізії «Галичина». На жаль, у ході дискусій допускаються інспіровані різними політичними силами, головно комуністами та представниками Партії регіонів, абсолютно необґрунтовані закиди на адресу як власне дивізії в цілому, так і ветеранів-дивізійників. В тому числі пропагандистським штампом у цих атаках стали бездоказові звинувачення дивізії «Галичина» у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства, а також сама назва дивізії (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)), яку трактують як доказ її причетности до «SS». При цьому безпідставно посилаються на рішення Нюрнберзького процесу, в яких насправді не міститься жодних прямих звинувачень на адресу дивізії «Галичина». Такі звинувачення з позицій норм цивілізованої правової держави просто не мають права з’являтися в інформаційному просторі.

Стисло пригадаємо історію дивізії. Дивізія «Галичина» — 14 Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1), або 14-та Дивізія зброї СС («Галичина» № 1) — українська військова частина, сформована за зразком німецьких піхотних дивізій у складі німецької армії в 1943 р. головним чином з українців, що проживали на території Дістрікту «Галичина» та Генеральної губернії. Формування дивізії було пов’язано, з одного боку, зі спробами німецького керівництва використати всі можливості для протистояння СРСР на Східному фронті, а з другого — з упевненістю окремих українських кіл, що на тлі поразок німецької армії є нагода закласти основу регулярного українського війська, яке може стати вагомим чинником у визначенні долі України після війни. Ініціатором формування дивізії став Український допомоговий комітет із центром у Кракові. Причетність дивізії до військ СС пов’язана з тим, що, за німецькими законами, у вермахті не могли служити не громадяни Німеччини. Тому всі національні підрозділи, які створювалися у складі німецької армії, формувалися як військові частини СС, на яку ці обмеження не поширювалися. Перед відправкою на фронт дивізія нараховувала близько 16?000 вояків. Протистояла Червоній армії в центрі німецької оборони в битві під Бродами (17–22.07.1944 р.) і була розбита. Після організованого відступу залишки дивізії були реорганізовані і по новому вишколі у квітні 1945 р. знову направлені на Східний фронт в район Граца. Зі створенням Українського Національного Комітету (березень 1945 р.), 14 квітня вояки дивізії склали нову присягу на вірність українському народові, а саму її було перейменовано на 1-шу Українську дивізію Української Національної Армії на чолі з генералом П. Шандруком. Після капітуляції нацистської Німеччини дивізія відступила в зону окупації західних держав і була інтернована в англійських та американських таборах полонених.

У зв’язку із черговими звинуваченнями на адресу дивізії «Галичина» доцільно нагадати українській громадськості та політикам всіх можливих кольорів та відтінків про діяльність та висновки так званої Комісії Дешена в Канаді. Її було створено 1985 року урядом Канади на чолі із лідером консерваторів Брайяном Малруні з метою перевірки звинувачень у воєнних злочинах та злочинах проти людства, які були висунуті проти ветеранів дивізії «Галичина» Центром документації Шимона Візенталя у Відні та низкою інших організацій. Суть звинувачень головно зводилася до тверджень про нібито участь дивізії у масових знищеннях цивільного населення, зокрема євреїв, під час війни. До цієї кампанії на державному рівні долучився також Радянський Союз, який підтримував висунуті звинувачення через газети «Вісті з України» та «News from Ukraine». Дійшло до того, що оттавська щоденна газета «Ottawa Citizen» назвала дивізію «Галичина» найбільш кровожерливою військовою одиницею періоду Другої світової війни.

Справа 217 дивізійників стала складовою частиною детальної перевірки 774 українців, які знайшли притулок у Канаді в повоєнні роки. Окрім дивізії «Галичина», в полі зору комісії перебували українська поліція, українські шуцманшафти (поліцейські батальйони), німецькі айцнзатцгрупи, концентраційні табори та структури СС. Окремо були висунуті обвинуваченння також проти близько сотні німецьких науковців, які по війні емігрували до Канади. Вважаємо, що сьогодні українській громадськості та політикам важливо знати про діяльність комісії та висновки проведеної перевірки.

Комісію доручили очолити відомому канадському судді Жулю Дешену. Працювала комісія у непростих умовах справжнього інформаційного пресингу, організованого в засобах масової інформації як у Канаді, так і поза її межами. Особливі напади преси спрямовувалися саме проти українських ветеранів дивізії «Галичина». Тож запідозрити комісію у будь-яких спробах приховати правду немає жодних підстав — це було просто неможливо.
Перед Комісією Дешена стояло непросте завдання — перевірити звинувачення, висунуті проти кожної особи, внесеної у списки. Для цього було використано канадські та німецькі архіви. Зокрема, комісія отримала вичерпну інформацію від Міністерства праці та еміграції, Державного секретаріату, Міністерства закордонних справ Канади. Запити були надіслані до Берлінського документального центру (там містилися дані про окремі формації СС), Центрального бюро крайової справедливости для перевірки націонал-соціалістичних злочинів у Людвігсбурзі, Бюро німецької військової обслуги в Берліні, Берлінського бюро інформації, Центрального інформаційного бюро Федеральних архівів в Аахен-Корнельмюнстер та інших німецьких архівів. Окрім того, було подано оголошення у 110 різних часописах Канади, щоб їхні читачі повідомили комісію про осіб, запідозрених у скоєнні військових злочинів. Комісія Дешена також заслухала представників організацій — ініціаторів розслідування — та представників українців і українських організацій. Сесії комісії відбувалися в Оттаві, Монреалі, Торонто та Вінніпезі. Її представники за домовленістю з урядом СРСР провели у Львові допити свідків, які, на думку радянських служб, мали підтвердити їхні вимоги до канадського уряду щодо видачі ряду осіб як військових злочинців.

12 вересня 1987 року Комісія Дешена офіційно завершила роботу і подала до уряду звіт на 966 сторінках. За висновками комісії, більшість звинувачень проти українців були необґрунтованими, а часом — абсурдними. З усіх, проти кого висунули звинувачення, лише близько двадцяти осіб потребували додаткового вивчення їхніх справ із правом судового захисту. Скільки серед них було саме українців, а скільки німців — залишилося невідомим для широкого загалу — персональні інформації мали закритий характер. Зате достеменно відомо, що проти жодного з ветеранів дивізії «Галичина» звинувачення не підтвердилися. Справі дивізії як військової одиниці у звіті присвячено 11 сторінок загального характеру та 6 рекомендацій, ще на 200 сторінках подано висновки щодо окремих дивізійників. У своїх висновках щодо членів дивізії Комісія Дешена офіційно ствердила, що жодних конкретних доказів відносно звинувачень на їхню адресу надано не було, в тому числі й Центром Шимона Візенталя. У низці спеціальних пунктів рекомендацій комісії зазначалося:

«56. Дивізію «Галичина» (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)) не слід засуджувати як групу.
57. Члени дивізії «Галичина» були в індивідуальному порядку перевірені перед допуском до Канади.
58. Обвинувачення у воєнних злочинах членів дивізії «Галичина» ніколи не були доведені — ні в 1950 р., коли першу групу їх при імміграції в Канаду було затримано (на вимогу ряду організацій), ні в 1984 р., коли ці звинувачення були поновлені перед Комісією.
59. За браком доказів стосовно участи у злочинах або знання щодо воєнних злочинців саме членство в дивізії «Галичина» не може бути підставою для передачі справ до суду.

Немає жодних підстав, щоб позбавити членів дивізії «Галичина» громадянства Канади або депортувати їх».

Отже, було остаточно стверджено, що дивізія «Галичина» як військова одиниця не вчинила жодного воєнного злочину і за саму причетність до неї не можна нікого карати. Тим самим було виправдано від несправедливих звинувачень і цілу українську спільноту в Канаді. Висновки Комісії Дешена мали важливе значення для українців також у США, Англії та Австралії. Очевидно, не випадково, що всі наступні спроби висунути звинувачення проти ветеранів дивізії «Галичина», зокрема тих, що перебувають у Великобританії, зазнали повного краху.

Висновки Комісії Дешена мали не лише моральне, а й юридичне значення, спричинивши цілу низку позовів українських організацій Канади та окремих українців до засобів масової інформації, які поширювали звинувачення проти дивізії СС «Галичина».

У цьому зв’язку дозволимо собі зацитувати спростування та вибачення газети «Торонто стар» за публікацію власного кореспондента Соля Літтмана, який звинуватив дивізію та дивізійників у військових злочинах:
«Хоч ця Українська Дивізія була включена в німецькі збройні сили в 1943 р., немає жодних доказів, щоб вона скоїла якісь жорстокості чи інші кримінальні злочини, її члени були кожний індивідуально перевірений Об’єднаними Націями, британською та канадською владою по війні, поки вони були допущені до Канади.

“Стар” перепрошує за неприємності, що їх (з приводу згаданої статті) могли мати ветерани Дивізії, які проживають в Канаді».

А головний редактор газети Борден Спірс у листі до адвокатів дивізійників прямо визнав, що власні дослідження «Торонто Стар» історії дивізії «Галичина» «переконують нас у тому, що пов’язування членів Дивізії з комісією для військових злочинів було помилковим».

Неправильними та образливими ствердженнями щодо 1?ї Дивізії Української Національної Армії, колись СС «Галичина», визнав свої публікації і торонтський польський тижневик «Звйонзковець». «Ми перепрошуємо за опублікування тої статті, — писав від імени редакції на його сторінках редактор Ян Бідас. — Ми просимо вибачення за неприємності, які могла та стаття спричинити».

Очевидно, що законодавство України є далеким від справжнього правосуддя. Інакше б матеріали Комісії Дешена та ці цитати з офіційними вибаченнями мали б стати застереженням для політичних діячів та журналістів в Україні, які час від часу повторюють необґрунтовані та безпідставні звинувачення на адресу дивізії «Галичина» та її учасників у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства.

З іншого боку, для того, аби поставити раз і назавжди крапку в таких звинуваченнях, для України вкрай важливо офіційно отримати від уряду Канади матеріали Комісії Дешена, які мають стати частиною архівно-документальної та правової бази в питанні наукових та юридичних оцінок факту існування дивізії «Галичина» та її діяльности, а також у справі формування офіційної позиції держави щодо цього та інших таких українських військових формувань періоду Другої світової війни.

Сергій КОТ, кандидат історичних наук

Українське слово, № 19 (3528) 11 травня - 18 травня 2011 року
http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2011/19/01.html