Від цього якраз та громадянська (пашпортна) національність.
2011.05.19 | Tatarchuk
ці малюки краще материкових українською шпарять
Я працював учителем у двох сільських школах, де діти кримтатарські, українські та російські (останні дві категорії можна хіба що за різвищем розрізнити) складали приблизно однакову питому вагу. Хоча це було й давненько, тенденція про яку кажу тільки посилилась.
А саме - кримтатарські дітки, які вільно володіють своєю рідною, так само вільно говорять й українською. Ті ж діти, які походять з русифікованих мовно родин, не знають ані своєї, ані української. Відсоток останніх, щоправда, не падає, а можливо й навіть повільно зрастає, але за мого вчительства був значно меншим від "багатомовних".
Разюча відмінність від руско-українських дітей того часу - але знову ж, з року в рік "безмовних одноязьічних" відсоток явно падає, колись приблизно співпадав з кількістю троєшників, тепер - з кількістю двоєшників (а це, як ви розумієте, зовсім різні категорії)
Зараз ті, кого я тоді вчив, вже вирасли і навіть голосували на виборах. А про нові тенденції можу сказати таке: щоб записати дитя в українську гимназію (єдину на місто Сімферополь), батьки займають черги навіть не зранку, а звечора. Станом прямо на цей рік.
Відповіді
2011.05.19 | Мірко
В татар не згадують про якусь громадянську чи пак пашпортну національність!
Татари знають хто вони. То лише "наші" мусять на пашпорт дивитися щоби не заплутатись.2011.05.19 | Almodovar
а куди у пашпорт дивитися?
на яку сторінку, щоби визначити національність? А то раптом я-москаль?2011.05.20 | Мірко
На окладинку
Від цього якраз та громадянська (пашпортна) національність.2011.05.19 | Tatarchuk
ці малюки краще материкових українською шпарять
Я працював учителем у двох сільських школах, де діти кримтатарські, українські та російські (останні дві категорії можна хіба що за різвищем розрізнити) складали приблизно однакову питому вагу. Хоча це було й давненько, тенденція про яку кажу тільки посилилась.А саме - кримтатарські дітки, які вільно володіють своєю рідною, так само вільно говорять й українською. Ті ж діти, які походять з русифікованих мовно родин, не знають ані своєї, ані української. Відсоток останніх, щоправда, не падає, а можливо й навіть повільно зрастає, але за мого вчительства був значно меншим від "багатомовних".
Разюча відмінність від руско-українських дітей того часу - але знову ж, з року в рік "безмовних одноязьічних" відсоток явно падає, колись приблизно співпадав з кількістю троєшників, тепер - з кількістю двоєшників (а це, як ви розумієте, зовсім різні категорії)
Зараз ті, кого я тоді вчив, вже вирасли і навіть голосували на виборах. А про нові тенденції можу сказати таке: щоб записати дитя в українську гимназію (єдину на місто Сімферополь), батьки займають черги навіть не зранку, а звечора. Станом прямо на цей рік.