15 травня у Львові врочисто було відкрито меморіальну таблицю, присвячену видатному діячеві Січового Стрілецтва, активісту Листопадового Чину, військовику Української Галицької Армії та Української Військової Організації, співорганізатору дивізії "Галичина", редактору і видавцю патріотичних часописів Дмитрові Паліїву.

Все своє свідоме життя Дмитро Паліїв (1896-1944) присвятив боротьбі за волю України. І свій талант як публіциста, літератора й редактора теж поклав на вівтар цієї ідеї.

Варто нагадати, що відкриттю цієї таблиці передував вихід у світ ґрунтовної монографії "Дмитро Паліїв", яку видало у Львові Наукове товариство ім.Шевченка, а презентацію цього видання провела Львівська Ліга Українських Жінок.

Відповідальним редактором цього видання виступив доктор історичних наук Олег Купчинський, а основною, інформативною, базою книги є праця д-р Наталії Іщук-Пазуняк.

Зі сторінок цієї великої монографії постає перед нами надзвичайно колоритна постать сотника Дмитра Палієва, людини різнопланових зацікавлень, котрий все своє життя підпорядкував ідеї служіння Україні.

Дмитро Паліїв народився 17 травня 1896 р. Свою кар'єру в рядах Січових Стрільців розпочав, маючи 18 літ. Маючи 22 роки, був одним із ініціаторів Українського Центрального Військового комітету у Львові, що згодом під проводом сотника Дмитра Вітовського здійснив збройний виступ 1 листопада 1918 року. Історик Михайло Гуцуляк у своїй історичній праці про Перший Листопад писав: "Віддаючи справедливість і правду історії, мушу тут ствердити як наочний свідок до вечора 31 жовтня 1918 року, що фактичним конструктором-архитетом Листопадового Чину був ніхто інший, а таки Дмитро Паліїв".

У 24 роки Паліїв – ад'ютант генерала Мирона Тарнавського, вождя Української Галицької Армії, учасник важливих державних нарад восени 1919року. Після невдалих визвольних змагань Д.Паліїв не зрезиґнував з боротьби, а став співзасновником УВО, яка мала метою продовження боротьби за українську державність.

За його проукраїнську діяльність Палієва всіляко переслідувала, арештовувала польська влада, і в 1932 році його було засуджено на три роки "за державну зраду". А хіба міг бути український патріот вірним державі-окупанту?

У міжвоєнний період, між Першою і Другою світовими війнами, Паліїв був діяльним в Українській військовій організації (УВО), в Українському національному демократичному об'єднанні (УНДО), був послом у польському парламенті, заснував нову партію "Фронт національної єдності". Одночасно з політичною діяльністю багато працював як журналіст, редагував різні часописи, зокрема, "Заграва", "Новий час", "Батьківщина", "Перемога", "Українські вісті".

З приходом німецької влади він швидко зорієнтувався, що з нацистами не можна вести української політики, але вважав за необхідне використати можливість створення військової формації для боротьби з більшовицькою Росією, тому пропагував українську дивізію "Галичина", де можна було здобути добрий вишкіл і модерну зброю. Сподівався, що дивізія "Галичина" стане в майбутньому ядром нової української армії.


З дивізією "Галичина" у червні 1944 року він виїхав на фронт і там геройськи загинув 21 липня 1944 року, в околиці Княже-Ясенівці поблизу Золочева, намагаючись вирватися з т.зв. "Бродівського котла", тобто більшовицького оточення.

Прожив Дмитро Паліїв всього 47 років, а скільки самовідданого труду віддав Україні!

Це підтверджується і вміщеними у згаданій книзі публіцистичними статтями Дмитра Палієва, його виступами на засіданнях польського сейму та численими спогадами соратників, сучасників і палких прихильників цього видатного діяча-патріота. Серед тих, хто згадує, характеризує, подивляє життєвий подвиг Дмитра Палієва, бачимо статті таких відомих людей як Іван Кедрин, Лев Шанковський, Оксана Керч, Зиновій Книш, Ольга Кузьмович та багато інших.

Із їхніх спогадів, мов живий, приходить до нас сотник Дмитро Паліїв, здібний, працьовитий і хоробрий, який усі свої таланти поклав на вівтар служіння Україні.

А тепер сотник Дмитро Паліїв дивиться на нас із гарної меморіальної таблиці, встановленої на будинку по вулиці Винниченка, де в 1935-1939 рр. він жив і працював і де була Управа партії "Фронт національної єдності" та видавництво "Батьківщина".

Представники сучасного козацтва, ветерани дивізії "Галичина" і визвольних змагань, науковці й молодь зібралися недільного дня, щоб вшанувати пам'ять славетної особистості. Звучали зворушливі спогади й розповіді про буремні дні, в яких брав участь Дмитро Паліїв.

Дмитро Паліїв був одружений із Ольгою Ступницькою, донькою священика з Клюковичів. У них народилася дочка Христина, яка нині гідно плекає батькові традиції українського патріотизму.

І під час відкриття меморіальної таблиці вдячно згадували пані Христину Паліїв-Турченюк, яка, хоч живе поза Україною, багато робить для України. Вона не лише ініціювала видання згаданої книги "Дмитро Паліїв" і встановлення цієї меморіальної таблиці, а й долучається до багатьох доброчинних проектів. Зокрема, пані Христина фінансово підтримувала проведення дитячого екскурсійного табору "Цікаві канікули", які проводила Львівська Ліга Українських Жінок, зустрічалася з дітьми табору, цікаво розповідала про героїчні змагання за волю попередніх поколінь, разом із львівськими дітьми поклонилася Т.Шевченкові в Каневі. Воістину гідно продовжує традиції свого достойного батька й гідно несе прапор любові до України.

Сподіваємося, що і всі присутні на цій урочистій акції сповнилися подібною наснагою. Можливо, перейнявшись прикладом служіння Дмитра Палієва, і сучасникам вдасться піднятися на вищий щабель служіння Україні, чого так тепер потребує Незалежна Україна.

На світлині: Михайло Низькогуз, парох церкви Св.Йосафата у м.Червонограді освячує меморіяльну дошку Дмитру Палієву