Дитячі концтабори в Україні
05/23/2011 | Наталка Зубар
Вже 5 років громадянин США, який живе в Україні, Террі Холман веде майже непомітну війну, відлуння якої він час від часу вихлюпує на англійський Майдан. Війну з тим, що він назвав «дитячими концтаборами» в Україні, а точніше з психоневрологічними інтернатами, де утримують неповносправних дітей.
Люди, які повідомляли Террі про дитячі концтабори, не давали йому дозволу на публікацію імен чи місцевостей. Казали, що бояться за долю вихователей, які пускали їх дивитися всередину, або за власну долю.
Однак він не витримав і все таки оприлюднив ще в 2006 частину листа від групи дослідників з західних країн:
«Коли ми потрапили в інтернат нас зустріли старші діти без верхнього одягу, вони благали, щоб ми віддали речі їм, а не керівництву. Дуже важко писати про ці відвідини, оскільки ми були в шоці. Ми говорили з директором про нашу програму допомоги і він сказав, що краще знає, що треба дітям, і додав «Я не можу просити співробітників працювати більше, вони і так багато працюють, чистять дороги, миють поли та дітей, в них немає часу і до цього вони ще й мають копати могили і ховати дітей».
Однак співробітники показали нам все всередині. Слів не було, більшість з нас не могло зупинити сльози. Темні коридори, крики, діти, що туляться один до одного в промерзлих кімнатах, деякі діти в гамівних сорочках, перелякані і заплакані, питають чи вони хорошо себе поводили і просять їжі. Вода крапає з темних стель, цвіль навкруги. Дітей 10 та 13 років ми тримали в руках, як малечу через дистрофію.
З деяких кімнат діти від 4 до 16 років взагалі не виходять. А ті хто виходить переходять в кімнату, де є одна лавка і більше нічого. Вони тримаються друг за друга – заколисують. Я ніколи не бачив такої бідності, а наш фотограф назвав це концтабором для дітей. Це так важко писати, але я дивився в очі помираючих дітей. Їх тонкі кістки поміщалися в мої долоні. Обличчя схожі на черепи благали про допомогу. Ніхто в нашій команді після цього не міг заснути. Ми говорили про це і починали плакати. Я пообіцяв інтернату, що ми повернемося з допомогою. Вони на це розраховують.
Директор інтернату сказав одному з нас, що 20 років тому він попросив про допомогу і приїхав радянський міністр, який сказав директору «Чого ви тримаєте цих тваринок живими? Ви можете вбити їх, ви ж знаєте як, ви лікар». Він так і не допоміг інтернату грошима.»
Відтоді Террі писали різні люди і розповідали жахи про такі інтернати. В 2007 йому прислали фотографії свіжих та старших дитячих могил біля інтернату в селі Калинівка в Запорізькій області.
Як каже Террі, такі інтернати зазвичай розташовані в глухих селах чи біля них і дітям навіть втекти з них нереально.
І тільки кілька місяців тому українцям стали відомі факти, про існування яких Террі писав роками. В ЗМІ були оприлюднені факти насильства над вихованцями Торезького психоневрологічного інтернату , за публікацію про це звільнили донецьку журналістку з газети «Життя». Її стаття називалася «В детдоме дети умирают от голода».
Фотографії з Тореза, оприлюднені в лютому 2011, шокували людей, дивіться
Прочитайте також кошмарну статтю Країна психів. Там теж є фотографії могил вихованців інтернатів, де на дерев`яних дошках написано тільки прізвище і рік народження, а року смерті нема.
Террі замислився над тим, чому таке відбувається і висунув три гіпотези:
1. Україна просто не може їх всіх забезпечити, тому дозволяє повільно вмирати. А тримання цього в таємниці позбавляє їх зовнішнього тиску з вимогами робити більше, а також приниження в очах міжнародної спільноти.
2. Не вистачає знань і вмінь про те, як лікувати цих дітей
3. Україна витрачає більше грошей на цих дітей, ніж вони отримують, тобто їх розкрадають корупціонери.
Террі вважає, що має місце комбінація всіх трьох факторів.
Він спробував розібратися в тому, скільки ж грошей витрачається на один дитину і отримав дані від 120 до 190 доларів на місяць в першій половині 2000х років. Чого цілком вистачало б на пристойне життя, якби гроші не розкрадалися. За різними оцінками в інтернатах і сиротинцях в Україні перебуває від 40 до 120 тисяч дітей.
Террі підрахував гроші і написав свій план Маршалла для України, де першим пунктом стоїть реформа сиротинців та інтернатів, діти з яких мають бути переведені в родини та дитбудинки родинного типу. Його програма передбачає залучення соціального підприємництва та вихід на самофінансування через певний період часу. Однак фінансування для початку свого плану він поки що не знайшов, хоча і стукався в багато фондів. Але він не опускає руки.
Волонтери допомагають психоневрологічним інтернатам як можуть, однак, це крапля в морі.
Ще в 2007 уряд Януковича оголосив, що створить 400 установ для розумово відсталих дітей. Були побудовані кілька показових закладів (в тому числі в Донецьку за гроші Ахметова), однак проблему це, звісно, не вирішило.
Що ж робити? Ми вирішили запитати інформацію про всі психоневрологічні інтернати, де утримують дітей, цю інформацію ми оприлюднимо і закличемо всіх, хто живе неподалік, відвідати ці заклади і перевірити, в яких умовах там живуть діти. Ми спробуємо отримати також дані про фінансування цих закладів.
Люди, які повідомляли Террі про дитячі концтабори, не давали йому дозволу на публікацію імен чи місцевостей. Казали, що бояться за долю вихователей, які пускали їх дивитися всередину, або за власну долю.
Однак він не витримав і все таки оприлюднив ще в 2006 частину листа від групи дослідників з західних країн:
«Коли ми потрапили в інтернат нас зустріли старші діти без верхнього одягу, вони благали, щоб ми віддали речі їм, а не керівництву. Дуже важко писати про ці відвідини, оскільки ми були в шоці. Ми говорили з директором про нашу програму допомоги і він сказав, що краще знає, що треба дітям, і додав «Я не можу просити співробітників працювати більше, вони і так багато працюють, чистять дороги, миють поли та дітей, в них немає часу і до цього вони ще й мають копати могили і ховати дітей».
Однак співробітники показали нам все всередині. Слів не було, більшість з нас не могло зупинити сльози. Темні коридори, крики, діти, що туляться один до одного в промерзлих кімнатах, деякі діти в гамівних сорочках, перелякані і заплакані, питають чи вони хорошо себе поводили і просять їжі. Вода крапає з темних стель, цвіль навкруги. Дітей 10 та 13 років ми тримали в руках, як малечу через дистрофію.
З деяких кімнат діти від 4 до 16 років взагалі не виходять. А ті хто виходить переходять в кімнату, де є одна лавка і більше нічого. Вони тримаються друг за друга – заколисують. Я ніколи не бачив такої бідності, а наш фотограф назвав це концтабором для дітей. Це так важко писати, але я дивився в очі помираючих дітей. Їх тонкі кістки поміщалися в мої долоні. Обличчя схожі на черепи благали про допомогу. Ніхто в нашій команді після цього не міг заснути. Ми говорили про це і починали плакати. Я пообіцяв інтернату, що ми повернемося з допомогою. Вони на це розраховують.
Директор інтернату сказав одному з нас, що 20 років тому він попросив про допомогу і приїхав радянський міністр, який сказав директору «Чого ви тримаєте цих тваринок живими? Ви можете вбити їх, ви ж знаєте як, ви лікар». Він так і не допоміг інтернату грошима.»
Відтоді Террі писали різні люди і розповідали жахи про такі інтернати. В 2007 йому прислали фотографії свіжих та старших дитячих могил біля інтернату в селі Калинівка в Запорізькій області.
Як каже Террі, такі інтернати зазвичай розташовані в глухих селах чи біля них і дітям навіть втекти з них нереально.
І тільки кілька місяців тому українцям стали відомі факти, про існування яких Террі писав роками. В ЗМІ були оприлюднені факти насильства над вихованцями Торезького психоневрологічного інтернату , за публікацію про це звільнили донецьку журналістку з газети «Життя». Її стаття називалася «В детдоме дети умирают от голода».
Фотографії з Тореза, оприлюднені в лютому 2011, шокували людей, дивіться
Прочитайте також кошмарну статтю Країна психів. Там теж є фотографії могил вихованців інтернатів, де на дерев`яних дошках написано тільки прізвище і рік народження, а року смерті нема.
Террі замислився над тим, чому таке відбувається і висунув три гіпотези:
1. Україна просто не може їх всіх забезпечити, тому дозволяє повільно вмирати. А тримання цього в таємниці позбавляє їх зовнішнього тиску з вимогами робити більше, а також приниження в очах міжнародної спільноти.
2. Не вистачає знань і вмінь про те, як лікувати цих дітей
3. Україна витрачає більше грошей на цих дітей, ніж вони отримують, тобто їх розкрадають корупціонери.
Террі вважає, що має місце комбінація всіх трьох факторів.
Він спробував розібратися в тому, скільки ж грошей витрачається на один дитину і отримав дані від 120 до 190 доларів на місяць в першій половині 2000х років. Чого цілком вистачало б на пристойне життя, якби гроші не розкрадалися. За різними оцінками в інтернатах і сиротинцях в Україні перебуває від 40 до 120 тисяч дітей.
Террі підрахував гроші і написав свій план Маршалла для України, де першим пунктом стоїть реформа сиротинців та інтернатів, діти з яких мають бути переведені в родини та дитбудинки родинного типу. Його програма передбачає залучення соціального підприємництва та вихід на самофінансування через певний період часу. Однак фінансування для початку свого плану він поки що не знайшов, хоча і стукався в багато фондів. Але він не опускає руки.
Волонтери допомагають психоневрологічним інтернатам як можуть, однак, це крапля в морі.
Ще в 2007 уряд Януковича оголосив, що створить 400 установ для розумово відсталих дітей. Були побудовані кілька показових закладів (в тому числі в Донецьку за гроші Ахметова), однак проблему це, звісно, не вирішило.
Що ж робити? Ми вирішили запитати інформацію про всі психоневрологічні інтернати, де утримують дітей, цю інформацію ми оприлюднимо і закличемо всіх, хто живе неподалік, відвідати ці заклади і перевірити, в яких умовах там живуть діти. Ми спробуємо отримати також дані про фінансування цих закладів.
Відповіді
2011.05.25 | igorg
І не тільки концтабори. Якби ви бачили куди йдуть діти з пологових будинків
разом з мамами, в яких умовах вони живуть, який контингент народжує. Бомжі що мешкають в трубах, хронічні наркомани й алкоголіки. Й при цьому у пологових будинках вимагають аби все було добре, аби була низька смертність, захворюваність. Що далі стається з цими дітьми що йдуть у світ разом з безпутніми батьками вже нікого не цікавить.Ніхто ніяких коштів на таких породіль та їх дітей не виділяє. Їх вимивають, вдягають, годують силами медичного персоналу, за рахунок нормальних, благополучних батьків. Хтось щось залишить, щось дасть, від когось щось залишиться. Ви тільки уявіть собі цю роботу. І ЗМІ більше цікавлять скандали з не так як потрібно на їх думку похованими плодами, й подібне. Намалювати медиків виродками цілком безпечно, значно небезпечніше показати відсутність нормативів, фінансування, обладнання, персоналу.
Та не виділяють на такі табори нічого, нічого там красти, там злидні суцільні.
Ось вчора екс міністр МОЗ з уряду Ющенка розказував яка гарна програма реформування медицини розроблена. Як буде працювати первинна ланка, як вона буде обслуговувати 70-80% викликів, а інші 20-30% будуть потрапляти до регіональних центрів. І на таке хочеться спитати, де вони реально мешкають, у яких світах. Коли вже просто нема дільничних лікарів, коли ця вся служба повністю зруйнована. Що зробить той лікар в первинній ланці? Йому що дадуть авто, УЗД, аналізатори і т.п.? Ага! Може ще й житло й пристойну оплату дадуть?
Ага! Все розвалено тому що цій галузі хронічно не дають коштів й мінімуму необхідних ресурсів. Про оплату праці й говорити не варто.
Яка реакція населення?! Така як потрібна владі. В поїзді чую по телефону "Ти чого дитину до тої дури потягла. Вона ж глуха й сліпа, її вже давно на кладбіще треба відвезти, суку стару!!! Вона ж усім ... виписує. Ось я приїду й до прокурора, я її б... стару посажу".
Такі ось жахи...
А почнуть реформацію па данєцікі - нє по децкі отоді вже буде повний гембель.
2011.05.25 | Пані
Гроші таки виділяють
Інша справа, що вони не доходять до дітей. Ми займемося цим питанням - про гроші.2011.05.25 | Torr
і збирали грощі на лікарню майбутнього... а вийшло як завжди.
2011.05.25 | OlalaZhm
це радянська традиція. Я це бачила у 80-х
У мого сина була наважча форма ДЦП. Лікарі пропонували віддати його в будинок для дітей-інвалідів. Я поїхала подивилась.З тих пір я ненавиджу Радянський союз.
2011.05.26 | igorg
Для медичних закладів виділяють на заробітну плату, комунальні, мінімум
медикаментів і харчування. На ці кошти нормально існувати пологовий будинок не може, якщо не буде інших джерел легальних чи не дуже. Починає текти каналізація лущитися краска, текти крани, ламається обладнання і т.п. Так само в освіті. Але там є студенти що платять за навчання. Там де нема грошових надходжень окрім бюджету - там руїна.2011.05.26 | Пані
Нічого, і це вкрасти можна
2011.05.26 | igorg
Безумовно і тоді ситуація зовсім страшна стає
2011.05.25 | Tatarchuk
Re: Дитячі концтабори в Україні
Феномен ціх закладів - у персоналі "вивільненої від клятви Гіпократа" медичної номенклатури (про вивільнення не моя вигадка - вони вам САМІ з гордістю повідомлять, що такої клятви не давали).Персонал виховувався не одне покоління, починаючи від "трудлагов" для дітей від ГПУ ОГПУ НКВС.
Моє особисте враження про персонал - а я мав діло і з лікарями дорослих і з лікарями дітей - це самі системно психічно збочені люди. Ніякими низькими зп це не пояснюється. Мова йде про клінічну і гостру "професійну деформацію". Ну знаєте як менти бувають схожі на сферічних зеків у вакумі.
Коли ми дивимось якусь там "Клініку" чи "Дохтура Хауса", нам їхній так званий здоровий цинизм може навіть сподобатись - як телеглядачам. Але в реалі це люди, яких треба не допускати до предмету їх "опіки" не гірше ніж маньяків.
2011.05.26 | igorg
Безумовно, нормальні люди там так працювати не зможуть, це безумовно
Безумовно, це традиція що йде від покоління до покоління. Ті що приходять або втечуть, або переймуть стандарт. Що цікаво, влада категорично проти, аби такі установи передати під опіку релігійних організацій.