06/03/2011 | Koala

Ідея досить незріла, але мені видалася достатньо цікавою для обговорення.
Є такий принцип в нормальних країнах: за розкриття таємної інформації карають тих, хто протизаконно її оприлюднив, попередньо давши розписку про нерозголошення; але карати, скажімо, газетяра за те, що він друкує документ з міткою "цілком таємно" - принаймні нелогічно: він нічого не обіцяв. А от того, хто йому передав цей документ - покарають. І логічний висновок звідси: інформація, що стала публічною, не може бути оголошена таємною. Радянські фокуси з обмеженням доступу до газети "Правда" 10-річної давнини - це антиправовий нонсенс.
Але є виняток, і значний: патенти, кіно- і музичні твори, тексти і т.д. За розповсюдження відео зараз штрафують людей, які нікому нічого не обіцяли, ще й отримали це відео з публічного джерела (торрентів, наприклад). Держави цим ще не особливо користуються, але уявіть собі, що буде, якщо, скажімо, держава проголосить всі документи своєю інтелектуальною власністю? Тобто ви, звісно, маєте повне право читати Конституцію - але для цього треба сплатити мито державі. Чи в адвоката на суді вимагатимуть ліцензію (платну, звісно) на використання того чи іншого кодексу. Чи з газети за публікацію якогось відомчого розпорядження вимагають сплати по 100 гривень за кожен екземпляр газети.
Може, слід було б просто оголосити, що кожен має право на таємницю, і цю таємницю держава охороняє так само, як і свою. Можеш приходити до кінотеатру із відеокамерою - але якщо цей запис знайдуть в мережі, отримаєш 5 років. Не треба патентів - не хочеш показувати свій винахід - не показуй, а з тих, кому все ж показуєш, бери підписку. Якщо хтось порушить - піде за ґрати. І так далі... Що думаєте?