06/05/2011 | Pavlo Z.

Банкрутство – нездатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями перед кредиторами та бюджетом.
Верховна Рада України прийняла закон, за яким фізична особа (громадянин) що нездатна розрахуватися за свої борги перед банком, бюджетом виселяється з квартири (будинку) на вулицю. Виселяється з дітьми. Майно описується, продається і гроші повертаються кредитору.
Але коли олігархи не можуть (не хочуть) розраховуватися за свої борги перед бюджетом, то Верховна Рада прийняла закон, за яким борги олігархів перед бюджетом їм „прощаються” – списуються.
Виникла ситуація, за якою не всі громадяни рівні перед Конституцією всупереч вимогам статті 24. Олігархи – „рівніші”. Адже цей закон – спроба запровадити дискримінацію прав людей за майновою ознакою. Закон про списання боргів олігархам – власникам ТЕК – антиконституційний і має бути відмінений Конституційним Судом. Або мають бути відмінені ті положення закону, що дозволяють виселяти на вулицю боржника – сім’ї тих бідних о громадян, що не мають мільярдів. Всі мають бути рівні і в однакових умовах: і олігархи і бідні.
Взагалі-то я думав, що Президент України накладе вето на закон №3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Я не думав, що Ви його підпишете. Не думав, бо підписання – це пастка в першу чергу для самого Президента.
Я собі міркував, підписавши закон Ви стаєте суб’єктом звинувачень, незалежно від мотивів підписання..
По-перше – закон суперечить Конституції і Конституційний Суд його мав би його саме таким і визнати.
По друге – підписавши закон Президент порушив присягу, за якою Президент зобов’язувався „... виконувати свої обов’язки в інтересах всіх громадян...”. а не лише в інтересах „любих друзів – олігархів” По третє - якщо підписав, „за винагороду” – це справа кримінальна і можлива перспектива імпічменту (хоча сама процедура залишається не виписаною). Якщо підписав не розібравшись – то все одно - наніс збитки державі на суму 24 млрд гривень, оскільки „Законом передбачається комплексне списання заборгованості, включаючи пені і штрафи, зокрема, заборгованість за спожитий природний газ теплопостачальних підприємств (4,9 мільярда гривень), облгазів (7,4 мільярда гривень) перед ДК "Газ Україна", і відповідно заборгованість "Газу України "перед Національною акціонерною компанією" Нафтогаз Україна "(12,3 мільярда гривень). Крім того, списана заборгованість за спожиту електричну енергію обленерго перед ДП "Енергоринок" на суму 1,008 мільярда гривень, ДП "Енергоринок" перед підприємствами - виробниками електричної енергії, підприємствами з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електромережами (861,4 мільйона), а також заборгованість "Енергоринку" перед фондом вітроенергетики (310,5 мільйона гривень). бюджету, НАК „Нафтогаз України” http://podrobnosti.ua/economy/2011/06/02/773101.html
Бухгалтерські правила списання безнадійних боргів вимагають уточнення статті на яку відносяться збитки, та визначення джерела покриття збитків.
Підписавши закон, Президент погіршив фінансовий стан тих державних інституцій, яким не віддали кошти підприємства „любих друзів”. Фінансову „дирку” держаним підприємствам треба буде „дофінансовувати” за рахунок коштів Держбюджету. Чинне законодавство передбачає, що втрати підприємств від неправомірних дій органів влади покриваються за рахунок коштів Держбюджету. Та й Держбюджет недоотримав належних йому коштів від підприємств „любих друзів” . За рахунок чого тоді латати дірки в бюджеті? За рахунок емісії? Ось тому і появився лист Голови НБУ до Уряду, яким він фактично попередив, що емісії коштів, взамін розбазарених – не буде.
„Обгунтування” до закону, що мільярдерам нічим заплатити борги і їх слід списати не витримує критики і суперечить положенням чинного законодавства про банкрутство. А хто має відшкодовувати збитки Держбюджету? – Той, хто своєю діяльністю, чи бездіяльністю спричинився до них. Тобто Депутати коаліції і Президент.
Підписавши закон, Президент „амністував” фірми, що фактично присвоїли собі гроші громадян. Громадяни заплатили за енергоносії фірмам – банкрутам, а фірми банкрути не віддали державі людських грошей. Президент своїм підписом освятив нанесення збитків державі підприємствами олігархів. Відкрив „ ящик Пандори”. Державні органи, влада не об’явили згадані фірми банкрутами і не продали їх майно іншим власникам. Виручені від продажу кошти пішли б на покриття заборгованості перед бюджетом і державними структурами.
А за нанесення збитків в правовій державі слід відповідати не лише представникам опозиції, але й представникам влади, в тому числі і Президенту особисто. Відповідати шляхом їх відшкодування. Я собі міркував, що лідери опозиції не пропустять шансу і негайно подадуть до суду на предмет відшкодування збитків, особисто Президентом, і процедурно доведуть його аж до міжнародних інстанцій. І заставлять Президента, або відкликати свій підпис під законом, або особисто заплатити державі 24 млрд гривень. І тоді виборці України знатимуть за кого з лідерів опозиції віддаватимуть свої голоси. На сьогодні опозиції недостатньо критикувати дії влади і обіцяти, що ми як прийдемо до влади – ситуацію поправимо. Опозиції треба діяти в межах наявних можливостей : опротестувати закон в Конституційному суді, звернутися до судів ( в т.ч. і міжнародних) про відшкодування Президентом суми незаконно списаних боргів, звернутися до ООН про кваліфікацію дій режиму , до міжнародних інституцій про використання цілого спектру заходів до політичних діячів – розкрадачів коштів бюджету, до іноземних держав поро арешт їх рахунків і ін. А критикувати владу – недостатньо, бо „Васька слушает, да ест”. . А якщо ніхто з опозиції не вдасться до активних дій щодо відшкодування збитків нанесених Президентом, шляхом підписання згаданого закону, то опозиції або немає, або вона іграшкова, показна, або банально прикуплена владою, і діє в межах дозволених владою. Мов критикувати владу можете, але вдаватися до реальних, та результативних дій – ні. .
Якщо пан Президент з „командою професіоналів” відшкодують збитки (або український суд заставить відкликати підпис під законом), тоді світ повірить, що в Україні настає ера правосуддя і що воно стає безпристрасним, щоо в Україні опозиція – реальна..

Наступне, коли депутати і Президент дозволяють розкидатися такими сумами (24 млрд.гр.=3 млрд.дол.), то це означає, що в Української влади немає проблем з дефіцитом коштів – тоді для чого залучати кошти в МВФ, щоб вішати на шию зобов’язання по їх обслуговуванню на дітей та онуків? Для того щоб кошти позики знову роздати ( позичити) любим друзям – олігархам, а вони знову не захочуть їх віддавати? Щоб знову потім списати? Добрий бізнес на владі, панове владні олігархи! А чому не повернені кошти (15 млрд дол.), що були виведені перед президентськими виборами? Тому, що вигнали їх свої олігархи?
Тому мій голос, голос громадянина України до Президента України: Пане Янукович відкличте свій підпис під законом про списання заборгованості як помилковий, бо цим самим з кожного українця (від мала жо велика) Ви зняли по 500 гривень на користь своїх друзів-олігархів! Або за своєю ініціативою подайте його до Конституційного Суду на предмет його відповідності Конституції України!


Народний депутат України
1-го, та 2-го скликань Володимир Пилипчук

04 червня 2011 року.