Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
Соратник Юрія Луценка, один з лідерів студентського голодування на граніті, організатор безлічі фестивалів і «депутат, який завжди голосує своєю карткою», нунсівець Олесь Доній може скласти враження невиправного песиміста. Йому не подобається нинішня українська влада, але настільки ж само він не в захваті і від нашої опозиції. Він покладає дуже малі сподівання на грядущі парламентські вибори та розмірковує про появу якісно нової опозиції, гіпотетична перемога якої могла б спричинити справжні зрушення в нашій державі. Однак коли та звідки візьметься ця опозиція, – не дуже зрозуміло...
У розмові з «Главкомом» Доній розмірковував про долю Луценка та противників нинішньої влади взагалі, співвідносив західний та російський вектори у світогляді теперішніх керівників України, обґрунтовував бажану для розвитку нашої держави та суспільства люстрацію та прогнозував можливу появу в Україні осередків політичного тероризму...
Реальна опозиція сьогодні – це менше десятка депутатів
- Як ви думаєте, за що сидить Юрій Луценко?
- Юрій Луценко сидить не за що, а для чого. Відповіді на питання «за що» просто не існує – для всіх очевидно, що у справі Луценка немає жодного такого факту, за який людину можна утримувати п’ять місяців ув’язненим.
А сидить він з конкретною метою: його було обрано для залякування політичної опозиції і суспільства в цілому – щоб звичайні люди не наважувалися займатися політичною діяльністю і йти всупереч владі.
- Ви вжили пасивну конструкцію «Луценко був обраний». Але хто його обрав? Є у того, хто його обрав, якесь ім'я, прізвище, посада?
- Жодного факту, який би дозволяв стверджувати це, сьогодні немає. Ми можемо лише констатувати абсолютно узгоджену діяльність у цьому напрямку чотирьох формально незалежних одна від одної структур: МВС, Генпрокуратури, СБУ і судової системи.
Відповідно, виникає питання: хто може давати вказівку всім цим чотирьом структурам? Відповідь на нього закрита для суспільства. Або мова йде про якийсь кримінальний схрон, який керує в державі всіма цими структурами і дає відповідні вказівки, або ці незаконні вказівки (а незаконні вони тому, що всі ці правоохоронні структури з формальної точки зору є незалежними) дає якась вища державна інстанція. Повторю: сьогодні суспільство не має інформації, хто ж їм дає ці вказівки – Президент, глава його Адміністрації, прем’єр чи якийсь кримінальний авторитет, який ховається чи, навпаки, роз’їжджає по Києву на «Інфініті».
- Як ви думаєте, чим закінчиться ця справа? Як ви ставитесь до прогнозів окремих політологів, які кажуть, що Луценко опиниться у в’язниці на строк 5–7 років?
- Подібний прогноз дає і сам Юрій Луценко. Він чітко каже, що йому погрожували і переповідали, що йому дають вісім років. Звичайно, цей термін не можна навіть співставити з втратами у чотири тисячі євро, які буцімто понесла держава внаслідок підвищення зарплати чи пенсії для водія Луценка...
- Однак термін, який буде прописаний в судовому рішенні, і термін виходу Луценка з-за гратів – це різні речі…
- …які абсолютно не залежать від правової складової цієї справи. Вирок у справі Луценка залежить виключно від тієї інстанції, кримінальної чи державної, яка дає вказівку всім тим чотирьом структурам, які замазані в цій справі.
- Відповідно, якщо рішення про термін ув'язнення для Луценка є чисто політичним, то чи можемо ми припустити можливість появи такого політичного рішення, внаслідок якого він опиниться на волі раніше, ніж, скажімо, в 2017-2019 році?
- Звичайно, оскільки рішення про ув’язнення Луценка не має нічого спільного з правом та законністю, а є лише політичним, то очевидно, що на нього можуть повпливати політичні чинники. Оскільки зараз суспільні настрої сповнені політичною апатією та депресією, влада чи криміналітет не боїться масових заворушень, які би могли примусити її по-іншому ставитися, до всіх політичних репресій – не лише до справи Луценка.
Іншим елементом, якого влада неприховано боїться, може бути лише тиск Заходу. У фактично аналогічному випадку, коли намагалися затримати Юлію Тимошенко, дзвінки керівників іноземних держав та зустріч послів з керівництвом Генпрокуратури зробили свою справу…
- Вам відомо про те, що українському керівництву в день затримання Тимошенко дзвонили керівники західних держав?
- Є така інформація, вона передається різними неформальними каналами. Офіційно, як ви знаєте, було повідомлено лише про зустріч послів з заступником Генпрокурора, що саме по собі теж є безпрецедентним випадком. Як би там не було, головне – що після цих подій Генпрокуратура пішла на відступ. Якби ж такої реакції західного світу не послідувало, то, цілком очевидно, що Юлію Тимошенко також би посадили.
Тому ми можемо констатувати наявність двох речей, які можуть повпливати на політичний процес розправи над Луценком, – це тиск зсередини та тиск ззовні. Зараз більш дієвим є саме тиск ззовні: при всьому тому, що нинішня влада є абсолютним васалом Москви в прийнятті будь-яких політичних, геополітичних, економічних рішень, у неї зберігається деяка залежність від західного донорства. І вона змушена на це зважати.
- А внутрішні політичні чинники, виходить, зовсім не можуть вплинути на долю Луценка? Нехай пасивним є суспільство, але ж, можливо, щось у цьому напрямку може зробити парламентська опозиція…
- Реальна опозиція на цей момент – це не ті депутати, які рахуються членами двох формально опозиційних фракцій, а ті, хто бере участь у вуличних акціях. Таких депутатів на сьогодні є менше десятка, інші – це представники виключно формальної опозиції.
Очевидно, що для того, щоб опозиція стала більш потужною і могла впливати на реальну політику, повинно відбутися її переформатування, повинен минути якийсь час, причому немалий. І якщо з точки зору політичної партії чи громадського руху це не так страшно, то з точки зору конкретної людини, яка весь цей час сидить у жахливих умовах в тюрмі, то важить насправді кожен день…
- Коли ви кажете, що на долю Юлії Тимошенко в немалій мірі вплинули представники західних держав, то я згадую, що на суд до Луценка теж приходили посли скандинавських держав. Чи спілкувалися ви з ними? Як вони оцінюють цей процес?
- Я мав можливість просто побачитися з ними, не більше того. Але зрозуміло, що коли посли іноземних держав приходять на конкретні судові засідання – це екстраординарний випадок. Це –свідчення не просто інтересу, а занепокоєння станом справ з політичними репресіями в нашій країні, вираження готовності цих держав до власних певних дій…
- І коли ця готовність може перейти у конкретні дії?
- Це складне питання, тому що цілком очевидно, що за останній рік вся європейська спільнота помітно розслабилася під потужним російським тиском. В європейській історії вже бувало, що дія агресивного зовнішнього чинника впливає на європейців, як змій Каа на бандерлогів.
Для того, щоб Європа прийшла від заціпеніння до усвідомлення необхідності захисту своїх цінностей повинен пройти певний час. Адже я абсолютно переконаний, що мова йде не лише про те, що зараз в Україні встановлюються російські цінності – не лише російські мова й культура, але й відсутність демократії та керованість всіма суспільними процесами одним угрупованням. Мова йде про те, що Україна стане плацдармом, трампліном, з якого ці російські цінності будуть в майбутньому проникати на решту Європи, Росія не зупиниться у своєму наступі на Україні.
Це видно хоча б з тієї роботи з представниками європейської еліти, яку вона сьогодні чітко проводить. Я маю на увазі не лише застарілу інформацію, наприклад, про роботу Романо Проді на КГБ, а й те, що, наприклад, канцлер Німеччини Герхард Шрьодер після відходу з державної посади раптом перебігає в російську комерційну структуру. Чи, наприклад, скандал після проведеного в Німеччині журналістського розслідування: виявилося, що в обмін на пропозицію фінансової винагороди Партії регіонів погодилися сприяти одразу кілька євро депутатів, один з яких – румун Адріан Северин – є досить відомим політиком. Це – свідчення того, що запах коштів, на жаль, важливий не лише для частини українських депутатів, а й для їхніх європейських колег. Тому цю проблему, загальнокультурну, загальноєвропейську, загальноцивілізаційну, потрібно вирішувати спільно. Я абсолютно певен, що якщо ми спільно з європейцями зараз не захистимо в Україні ідеали демократії та свободу слова, то наступ на ці цінності продовжиться і на території Європейського Союзу.
- І ви вважаєте, що Європа раптом прокинеться і усвідомить цю небезпеку?
- Звичайно, в Європі, як і в Україні, є депутати, які беруть гроші й перебігають, а є депутати, які не беруть гроші й не перебігають. Але при цьому подібним речам в Європі не сприяє загальна атмосфера: можливість вільного обговорення цих проблем, вплив громадської думки, мас-медіа і інтелектуального середовища.
Тому надзвичайно важливо пробудити інтерес громадської думки до України. Зараз проблема України – периферійна на тлі загальносвітових проблем, наприклад, Лівії, Єгипту і так далі. Однак ми не повинні впадати у відчай, нам потрібно більше гуманітарних зв’язків з Заходом, ми повинні поступово, але поступально, постійно доносити до Заходу інформацію про те, що Україна є таким самим плацдармом для загарбання всієї Європи, як колись, у 1938 році ним для Гітлера стала Чехословаччина. Ми повинні доводити тим, хто думає, що Україною можна відкупитися від Росії, що російські амбіції панування на цьому далеко не закінчаться, на Україні вони не зупиняться…
- І чому ж ми не бачимо статей на цю тематику у впливових ЗМІ Німеччини, Франції, Польщі? Чому ми не чуємо, як українська опозиція піднімає ці теми у розмовах з європейськими лідерами?
- Ще раз повторю: в реальній опозиції сьогодні перебуває менше десятка депутатів. Ми робимо все, що від нас залежить, і все, що ми можемо зробити чисто фізично – ми виїздимо до Америки, Німеччини, Польщі, проводимо зустрічі з місцевими політиками, журналістами, громадськими діячами. Але у нас багато справ і в Україні, ми ж не можемо, як Герцен, емігрувати до Швейцарії і видавати там «Колокол».
Наша проблема полягає в наявності дуже обмеженої кількості інтелектуалів, опозиціонерів. Ми повинні виростити нову альтернативну еліту, нових опозиційних лідерів, громадських лідерів, інтелектуальних лідерів, які б не боялися активно займатися опозиційною діяльністю, в тому числі, й розповідаючи за кордоном про події та тенденції, які мають місце в Україні. Якщо серед 150 депутатів, які формально є опозиціонерами у Верховній Раді, 140 не наважуються відкрито виступати проти влади на вуличних акціях, значить, потрібно виховувати інших опозиціонерів, інших лідерів.
- І як, по-вашому, це можна зробити?
- Спочатку потрібно просто усвідомити, що це потрібно, що того грона опозиціонерів, яке є зараз, недостатньо. Після того суспільна свідомість починає працювати на пошук, на добір критеріїв, за якими цей пошук має відбуватися.
Цих людей можна шукати і знаходити в регіонах, серед громадських активістів, серед професури, у журналістському середовищі. Можливо, не всі ці люди сьогодні є достатньо розкрученими, але сьогодні потрібно просто наважитися про них говорити. Але для того, щоб не опектись, потрібно чітко визначатися з критеріями вибору лідерів нової опозиції. Мені здається, що ними мають бути не ті люди, які формально очолюють певну структуру, а ті, хто мають певний життєвий бекґраунд, які власною біографією засвідчили свою незламність, – щоб суспільство могло в майбутньому покладатися на їхню порядність, непідкупність і чіткість позиції...
Я не радив би «Народній самообороні» намагатися шукати перспективу самостійного плавання
- Як ви думаєте, чи варто Юрієві Луценку вдаватись до голодування? Що йому насправді дав цей крок? Адже ось голодування закінчилось, а він і далі сидить, суддя при цьому абсолютно не звертав увагу ані на його стан здоров’я, ані суспільну думку…
- Перш за все, голодування було персональним рішенням Луценка, його засобом боротьби. Чому Луценко вдався до нього? Очевидно, тому, що іншого механізму привернути увагу громадськості – якщо не західної, то української – до свого процесу у нього просто не було. А що, йому треба було сидіти мовчки всі ці вісім чи десять років на які його зараз саджають?
Тому я вважаю голодування Луценка абсолютно недаремним кроком. Принаймні я його розумію.Таким чином, шляхом такої самопожертви, він ще раз показав ницість режиму, ницість системи, яка з ним бореться.
- Ви зрозуміли його мотивацію виходу з голодування?
- Я не можу критикувати чи навіть обговорювати цей крок, тому що це – знову ж таки, його особисте рішення. Скільки він зумів витримати це голодування, він витримав. Чи потрібно йому було вмирати через те, що українська влада ница? Очевидно, що ні. Звичайно, кожен з нас, можливо, поводив би себе у цій ситуації по-різному. Але це – його рішення.
- Ще один фронт боротьби за Луценка, якщо його можна так назвати – це розгляд його справи у Європейському суді з прав людини. Як просувається справа там, які надії ви на неї покладаєте?
- Займається цим Валентина Теличенко, яку я знаю ще з часів боротьби за Незалежність України. Проходження всіх інстанцій у Європейському суді, як правило, займає досить довгий час, навіть до двох-трьох років. Але у даному випадку ми налаштовані дуже оптимістично. Позов про необґрунтованість тримання Луценка під вартою уже взято до розгляду, і Валентина Теличенко каже, що рішення з цього приводу може бути прийняте вже найближчим часом.
- Що дасть рішення Європейського суду Луценкові – навіть якщо воно буде позитивним для нього?
- З одного боку, Україна згідно міжнародних договорів визнає пріоритет міжнародного права над національним. З іншого – рішення Європейського суду не є імперативним. Навіть якщо цим рішенням буде визнано, що Луценка було позбавлено права на судовий розгляд і присуджено компенсацію, це не означатиме його автоматичне звільнення з-за гратів.
Однак, якщо Європейський суд видасть рішення про те, що українська держава вчинила стосовно Луценка незаконно, і навіть після цього вона не захоче змінювати йому міру запобіжного заходу, то якраз після цього, цілком можливо, увімкнуться різноманітні засоби міжнародного тиску. У такому разі розуміння того, що справа Луценка є суто політичною, буде настільки прозорим, що утримувати його під вартою надалі буде вже просто неможливо.
- Під цими засобами впливу ви маєте на увазі санкції щодо конкретних посадових осіб?
- Санкції – наприклад, заборона в’їзду в країни Шенгенської зони – це радше останній засіб впливу. Тим більше, що реальних ідеологів справи Луценка вони, напевно, не зачіплять –українська держава у цьому випадку повісила б усіх собак на стрілочників, яких було б не шкода віддати на поталу – того ж суддю Вовка, наприклад.
Але для цієї влади важливим є інший чинник – механізм власного збагачення, який значною мірою залежить від фінансового донорства Заходу.
- Ви вважаєте, що рішення Європейського суду може перекрити для України черговий транш МВФ?
- Рішення, які приймають міжнародні фінансові інститути, багато в чому залежать від стану політичних свобод у відповідній державі. Політичні резолюції по тій чи іншій державі автоматично загальмують надання їй фінансової допомоги дуже багатьма установами.
- Коли ви кажете, що ключову роль у долі Тимошенко відіграли представники західних держав, то виникає питання: чим Тимошенко принципово відрізняється від Луценка? Адже зі сторони виглядає так, що звинувачення проти Луценка – на порядок абсурдніші. Але за Тимошенко моментально вступаються лідери іноземних держав, західні посли зустрічаються з заступником генпрокурора, а на суд до Луценка – одного з лідерів Помаранчевої революції, до речі, – приходять всього двоє послів, та й ті посиділи собі тихенько та й все…
- Власне, саме тому в ролі жертви і обирався Луценко. Він – не лише яскравий політик, але й людина з неординарним політичним реноме. У його біографії було кілька випадків, які, скажімо, скорочували кількість його прихильників. Відповідно, стількох симпатиків, як у Тимошенко, у нього немає ані в Україні, ані на Заході.
Тому невидимий ініціатор його справи міг бути певний: жодних великих виступів у його підтримку на Заході просто не буде. Це все прогнозувалося і аналізувалося.
Потім, натхненні цим успіхом, наші правоохоронці спробували зробити те саме й з Тимошенко, але тут вже опеклися, побачивши, що за неї все-таки готові заступатися. І це зрозуміло: з формальної точки зору ранг Тимошенко все-таки трохи вищий: вона була прем’єром, кандидатом в Президенти, є фактичним лідером найбільшої опозиційної фракції в парламенті, має найбільший рейтинг серед опозиційних політиків…
А взагалі – досить показово, що для затримання та інших форм політичних репресій поки що обираються або Луценко, або представники крайніх радикальних політичних течій…
- Які напевно не знайдуть підтримки на Заході?
- Не тільки на Заході. Які не отримують підтримки навіть всього нинішнього опозиційного середовища через свій радикальний імідж. Саме тому для арештів обираються представники «Тризубу» і «Свободи».
Це, як на мене, свідома, тонка гра. Зараз вони цілеспрямовано не затримують надпопулярних персон. І хоч вони трохи опеклися на Тимошенко, для них вона залишається небезпечною. Думаю, вони все одно намагатимуться ув’язнити її до виборів, щоб її політична сила взяла менше голосів, а вона сама – не опинилася в парламенті.
- Під час суду над Луценком я вперше, мабуть, з 2008 року побачив на Хрещатику прапори його «Народної самооборони». Це може звучати цинічно, але чи можливо через судовий процес над Луценком чи навіть його ув’язнення повернути цю партію до життя?
- Я переконаний прихильник тієї точки зору, що політичні партії повинні будуватися знизу. Тому я – в якості позапартійного політичного експерта – не радив би «Народній самообороні» намагатися шукати перспективу самостійного плавання.
Але це зовсім не означає, що я не прийматиму участь у акціях, які будуть організовувати депутати, які свого часу були членами групи «Народна самооборона». Думаю, що ідейна близькість і дружні стосунки важать більше, ніж належність до тієї чи іншої партії.
- Ви кажете, що в реальній опозиції сьогодні перебувають лише близько десяти народних депутатів, які приходять на вуличні акції. Але, наприклад, у футболках «Свободу політв’язням» до парламенту приходить значно більше людей. Ви їх до опозиціонерів не зараховуєте?
- Річ у тому, що є опозиція реальна, а є формальна. У формальній опозиції сьогодні знаходиться близько 150 депутатів. Вона проявляють якусь активність – наприклад, одягають згадані вами футболки – лише коли на це надійде відповідна вказівка.
Всі вони – безперечно, наші союзники. Але ще раз повторю: я, як людина, яка починала політичну активність у кінці 80-х, і яка знає, як потрібно себе поводити у екстремальних політичних умовах, вважаю, що цього недостатньо. Всі депутати Верховної Ради, які вважають себе опозиціонерами, повинні активніше проявляти свої лідерські якості. Нас десятьох для цього просто фізично не вистачає, ми просто розриваємось між акціями. А, в той же час, якби зібрати в одному місці всіх цих 150 депутатів – цього вже було б достатньо для організації одного не маленького пікета!
- Ці 150 чоловік вже двічі спробували попікетувати трибуну Верховної Ради, а тепер – просто цього бояться. У вас такого враження немає?
- Якщо люди хочуть стати політичними лідерами, то я не розумію, як вони можуть чогось «боятися». Але так само, як під час суду над Луценком біля будинку суду не було всіх членів опозиційної частини фракції НУНС, так і під час суду над Тимошенко туди не підтягнулися всі бютівці…
- Чому ж, на суд до Тимошенко прийшли досить багато членів її фракції…
- Але не всі.
- Тобто треба було прийти всім?
- Я вважаю, що так. І не тільки туди. Суди – це просто найбільш промовистий приклад. Власне, головна проблема нашої опозиції – це те, що представники тих чи інших політсил ходять виключно на «свої» акції. А проявляти солідарність потрібно з усіма…
- Натомість тактика опозиція в стінах парламенту останнім часом не відрізняється оригінальність – якщо їй щось не подобається, її депутати встають і гордо виходять з зали.
- Я теж виходжу, коли виходять всі опозиціонери. Хоч і вважаю, що ця тактика неактуальна.
Я вже неодноразово казав, що нинішня Верховна Рада перестала бути парламентом. Опозиції в ній апріорі не має значного впливу на ситуацію, до її думки не прислуховуються навіть під час обговорення законопроектів – завдяки цій облудній практиці скороченої процедури.
Тобто сенсу перебувати в стінах такої Верховної Ради просто немає. Але це зовсім не означає, що депутат не може виконувати своїх функцій поза стінами сесійного залу парламенту. Адже донесення до суспільства інформації у той чи інший спосіб – це теж функція депутата. Я вже неодноразово пропонував, що 150 депутатів, які є формальною опозицією, повинні почати проводити альтернативні засідання парламенту, і виконувати свої депутатські обов’язки хоча б таким чином. Для цього в стінах Ради є інший зал – так званий кінозал. На цих альтернативних засіданнях можна було б проводити постійні обговорення актуальних проблем, заслуховувати депутатів, представників громадськості, напрацьовувати реальні пропозиції для вирішення цих проблем. Нехай до цих пропозицій не дослуховуватимуться в «офіційній» залі парламенту, але інформацію про це можна було б принаймні доносити до суспільства. Шкода, що вона на разі не отримала підтримки…
- Наскільки я пам’ятаю, ви колись казали, що подібні функції мав би виконувати опозиційний уряд.
- Ще одразу після створення опозиційного уряду я сказав, що у нього є програма-мінімум і програма-максимум. Виконати програму-максимум – стати осередком єднання різних опозиційних сил – він чи не зумів, чи не захотів. Програму-мінімум – щотижня створювати приводи для проведення прес-конференції – він ніби виконує. Але, як на мене, цього замало.
- Щойно Янукович став Президентом, всі зловісно прогнозували: Юлія Тимошенко в опозиції на порядок ефективніша, ніж на посаді прем’єра, і насправді з перемоги на виборах неприємності Януковича лише почнуться… Як ви гадаєте, чому Юлія Володимирівна абсолютно не виправдала тих сподівань, які на неї покладалися?
- Очевидно, вона дуже довго відходила від кількох дуже серйозних ударів.
Перш за все, вона абсолютно не очікувала того, що на президентських виборах вона може програти, і відходила від цього дуже довго – навіть надто довго.
Потім – як тільки вона почала збиратися з думками – її активність спробували нейтралізувати кількома способами за допомогою, перш за все, перекупки кадрів або ліквідації структур, наприклад, у Київській та Львівській області. «Батьківщина» виявилася абсолютно не готовою до цього…
Оскільки партія Тимошенко не будувалася знизу, вона просто не могла діяти, коли не діяв її лідер. Розуміючи це, влада поставила перед собою за мету нейтралізувати цього лідера. Тож коли лідера щодня забирають по вісім годин на добу на допит у Генпрокуратуру, він банально не має часу на те, щоб керувати цією структурою. В результаті дуже скоро структура «посипалася»…
- З іншого боку, під час першого піку опозиційної діяльності Тимошенко, в 2000-2002 роках у неї було півтора десятки чоловік у фракції, її активістів на місцях переслідували, структури як такої не було, а сама Тимошенко ходила по Києву з кульком речей, тому що заарештувати її могли в будь-який момент. Ситуація тоді була ще гіршою, ніж зараз, але як опозиціонер Тимошенко була на порядок ефективнішою. Зараз вона має 100 чоловік у своїй парламентській фракції, які-неякі структури на місцях, вона знає, що завтра її не «закриють». А результат ми всі бачимо…
- Коли перед Тимошенко були які-неякі перспективи стати як не прем’єром, то Президентом, в «Батьківщину» йшла певна кількість людей, які сподівалися на її перемогу. Сьогодні ці люди або вже відсіялись, або займаються непрямим саботажем діяльності «Батьківщини» – вони просто не готові до опозиційної діяльності.
А в той період, про який говорите ви, до «Батьківщини» йшли люди, які абсолютно не сподівалися на перемогу, вони знали, що йдуть на боротьбу. Я на той момент очолював молодіжний штаб з проведення референдуму стосовно імпічмента Кучмі. Так, нас було дуже небагато, але ж кожні кілька днів ми проводили по акції.
В Європі так повелося, що коли у населення крадуться вибори, воно вдається до іншого шляху захисту своїх інтересів – до насильницького
- Наскільки я розумію, ваша позиція полягає в тому, що в цій Раді опозиції нема чого ловити, всі надії пов’язані з наступною каденцією парламенту…
- Неправильно. У наступній каденції парламенту може бути ще менше опозиціонерів. Моя позиція полягає у в тому, що ця Верховна Рада не є парламентом, у її сесійній залі опозиція не має можливості впливати на політичну ситуацію в країні. Але це не значить, що її представники не можуть займатися політикою. Більше того, вони повинні нею займатися, але більш організовано, більш дієво, ніж зараз.
- Чи бачите ви передумови для того, що наступна Рада була більш схожою на справжній парламент?
- Ні, тому що законопроект про вибори, який зараз обговорюється, орієнтований на узурпацію влади Партією регіонів, на перетворення її панування на вічне та на недопущення до Верховної Ради опозиції як такої.
Очевидно, що за збільшенням прохідного бар’єра для партій-учасниць виборів ховається прагнення не допустити до парламенту альтернативні політичні проекти, які зараз, по ідеї, повинні були б народжуватись. А результатом мажоритарних виборів стане перемога на округах олігархів та їх ставлеників. Я не сумніваюся, що політики, які підуть на вибори в округах у якості позапартійних, одразу перебіжать у більшість до Януковича.
Інша справа – що у новій Верховній Раді Янукович буде змушений більше рахуватися з олігархами, бо з них намагатиметься сформувати у парламенті власну групу. Тобто, з одного боку, Янукович у новому парламенті отримає більше важелів впливу, ніж він має зараз, а з іншого – буде змушений ще більше відповідати інтересам олігархів.
Власне, цим наступна Рада і відрізнятиметься від теперішньої: зараз весь бюджет пропускається через кількох олігархів-регіоналів, а в майбутньому парламенті це коло розшириться за рахунок практично всіх олігархів України…
- Але це можна вважати кроком у напрямку реального парламентаризму: плюралізм олігархів може означати плюралізм думок…
- Про думки тут навіть мова не йде. Йдеться про те, що та чи інша сфера економіки буде віддаватися в монопольне користування тому чи іншому олігарху, от і все.
- Тобто, за великим рахунком, будуть вибори у 2012 році чи у 2015-му, як зараз про це все частіше говорять, – значення не має?
- Ні, значення є. Навіть за формальними ознаками не можна допускати наруги над Конституцією. Якщо у ній записано, що вибори до Верховної Ради мають відбутися у 2012-му, значить, вони повинні бути проведені у 2012-му. Ніхто не в праві пролонгувати повноваження парламенту.
- Навіть 300 його депутатів?
- Якщо у народу забирати право вибору, то іншого шляху, окрім як реалізації свого права на революцію, у нього не залишиться.
- Ви вірите у те, що народ підніме на революцію зміна однієї цифри у Перехідних положеннях Конституції?
- Ні, поки що таких передумов немає. Але я історик за фахом, і знаю, що коли суспільство в цілому не готове до революційних подій, але інтереси тієї чи іншої його активної групи демонстративно ігноруються, і винести їх на суспільне обговорення шляхом виборів немає можливості, тоді в дію вступають інші механізми, і вони – геть не демократичні. Так було в Басконії з ЕТА, з ІРА в Британії, перед тим – з РАФ у Німеччині, з «Червоними бригадами» в Італії…
- Ви бачите соціальну, політичну базу для створення аналогів РАФ, ІРА чи ЕТА в Україні?
- Для цього не потрібна соціальна база, для цього потрібно, щоб у групи людей визріла відповідна думка. Бо яка у РАФ була соціальна база? Просто постстудентське середовище, молоді дівчата…
- Тобто, я так розумію, за вашою логікою в найближчій перспективі у тій же Києво-Могилянській академії може виникнути осередок політичного тероризму?
- Ні. Києво-Могилянська академія для цього занадто м’яка, занадто начитана.
- А де в такому разі? Ви, як політичний експерт, могли б це спрогнозувати?
- Ні. Навіщо? З мого боку було б нерозумно здати всі «точки, явки і паролі» (сміється).
Я сподіваюсь, що в Україні до такого не дійде. Звичайно, найкращий спосіб вирішувати суспільні проблеми – це вибори. Але в Європі так повелося, що коли у населення цей спосіб крадеться, то воно вдається до іншого шляху захисту своїх інтересів – до насильницького. А він може бути реалізований як шляхом масової революції – наприклад, коли в Румунії розстріляли Чаушеску, або, коли масового натхнення для великої революції немає, – як такий от метод групової діяльності. В Німеччині чи Італії йшлося про відстріл депутатів, інших політиків…
- Викрадення олігархів…
- (розводить руками)
- Ваша точка зору полягає у тому, що політикам необхідно виходити з сесійної зали парламенту та йти в народ. А, можливо, насправді не треба нічого робити, а подібно Януковичу у 2005 році просто чекати, поки рейтинг Партії регіонів, який і так зараз падає, опуститься до рівня плінтуса?
- Потрібно розуміти, що ця влада – цинічна, нахабна і нечесна. І вона, навіть маючи мізерний рейтинг, напевно намагатиметься фальсифікувати виборчий процес, маніпулювати ним.
Якщо не пробувати впливати на ситуацію, якщо просто дивитися на неї збоку, то, цілком очевидно, що виборчий процес буде сфальсифіковано, а в підсумкових протоколах ми побачимо найнесподіваніші цифри, на кшталт ста з лишком відсотків голосів «за» на окремих закарпатських дільницях в ході референдуму, який у 2000 році проводив Кучма.
Говорити про якесь «прозахідне крило» в українській владі я б просто не наважився
- Ви називаєте нинішню владу «васалом Москви». Однак у той же час чимало вітчизняних експертів знаходять у оточенні Віктора Януковича «просхідну» і «прозахідну» «групи впливу», які між собою мало не ворогують. Чи не здається й вам, що той факт, що Україна досі не вступила до Митного союзу, свідчить про те, що «прозахідне крило» влади принаймні не настільки слабке, як це здається вам?
- Звичайно, всюди, де є більше однієї людини, може бути кілька взаємовиключних думок. Звичайно, хтось у оточенні Януковича може бути налаштований більш проросійськи, хтось – менше…
Але те, що гуманітарна політика віддана на відкуп ідеології російського націоналізму – це факт. І те, що чинна влада робить все для зменшення впливу української мови і культури – це теж факт.
Вони вирахували, що більше голосів за цю владу готові виборці саме тих регіонів, де більш поширені російська культура, російська мова. Тому вони абсолютно спокійно та прагматично прийняли рішення розширювати ареал російської мови і культури та системно обмежувати розвиток української мови та культури. Вони роблять це не тільки через свою велику любов до Москви, а й через прагнення розширити свою електоральну базу, збільшити термін свого перебування у владі.
Зрештою, те, що міністр освіти Дмитро Табачник, який головним провідником ідеології російського націоналізму в нинішній владі, виглядає не висуванцем котроїсь з тутешніх проросійських груп впливу, а квотою Москви, Кремля напряму, – це також помітно.
- Але гуманітарні симпатії нинішньої влади ніколи й ні для кого не були секретом. А як щодо економічного слогана «Геть від Москви», який нею нібито реалізується?
- Те, що економічні інтереси Росії і олігархів, близьких до нинішньої влади, у деяких питаннях можуть не збігатися, то це, очевидно, можливо. Але це зовсім не значить, що через це вони у разі потреби не здаватимуть на догоду Кремлю політичні чи економічні інтереси України – як це сталося з «харківськими угодами» чи як це поступово відбувається з Азовським морем.
Фактом є те, що наші олігархи кровно зацікавлені у зменшенні ціни на російський газ. Не сумніваюся, що заради цього вони готові здати будь-які українські політичні, геополітичні чи економічні інтереси. Тож якщо нинішня українська влада демонструє якісь спроби провадити незалежну від російської політику, – йдеться лише про намагання наших олігархів виторгувати собі якийсь кавалок економічних інтересів, не більше.
- Але ж перед очима нашого керівництва – приклад подібної політики, яку роками провадила Білорусь. Там теж здавали національні інтереси за дружбу з Росією, за дешевший газ, за інші економічні преференції, а прийшли до плачевних результатів…
- Наше державне керівництво живе не інтересами держави, а інтересами своїх мільярдів. Логіка проста: сьогодні у них є один мільярд, вони хочуть мати два мільярди, тому й переймаються виключно тим, як досягти цієї мети завтра. У них просто інша психологія, яка виключає наявність стратегічного мислення.
Саме тому говорити про якесь «прозахідне крило» в українській владі я б просто не наважився. Так, є люди, які готові до якихось переговорів з Росією, а є ті, які просто біжать в посольство і там отримують вказівки, яке повинно бути положення у тексті того чи іншого закону. Тобто одні виторговують собі якісь економічні інтереси, а інші – чітко виконують російські вказівки. А якогось прозахідного крила я там просто не бачу.
Висуванці Партії регіонів, Комуністичної партії, Народної партії та Трудової партії повинні бути позбавлені можливості доступу до державних посад – від сільради до Верховної Ради
- Як ви вважаєте, на які вибори краще робити ставку українській опозиції в цих умовах: на парламентські, коли б вони не відбулися, чи на президентські 2015, а то й 2020 року? Коли нашим опозиціонерам більш реалістично прийти до влади?
- Опозиція могла прийти до влади ще на місцевих виборах. Я вважаю, що місцеві вибори були програні не лише через фальсифікації і застосування адміністративного ресурсу з боку Партії регіонів, а й через розпорошеність сил і нездорову конкуренцію між представниками різних опозиційних сил в округах.
За пропорційною частиною справді всі опозиціонери могли йти на свій страх і ризик самостійно, але мажоритарні округи можна і потрібно було узгодити між собою. Якби цього вдалося досягти, опозиція могла б узяти контроль над багатьма міськими, районними та обласними радами. На жаль, висновків з тієї ситуації ніхто не робить. Саме тому у мене дуже погані прогнози стосовно нашої опозиції...
- На найближчі парламентські вибори?
- Взагалі. У мене дуже погані прогнози стосовно майбутнього нинішньої політичної опозиційної еліти. Саме тому я неодноразово повторюю, що якщо з цією опозиційною елітою є проблеми, значить, потрібно вирощувати альтернативну їй еліту. Проблема полягає не в тому, коли і в якій кількості опозиція прийде до влади. Проблема – у якості опозиції.
Якщо нової якості опозиції не виникне, – це катастрофа, бо в нинішньому стані опозиція не переможе ніколи. Як може перемогти опозиція, яка не очиститься і не стане якісно відрізнятися від нинішньої влади? З чим вона піде до суспільства, якщо суспільство не повірить, що ця опозиція є дійсно кращою за владу?
Я вже чотири роки борюсь за те, щоб дві «помаранчеві» фракції голосували своїми картками. Так, це – дрібниця, але саме з дрібниць потрібно починати. За ними треба вирішувати багато інших конкретних питань. Адже якщо ми подивимось, як поводяться нинішні опозиційні фракції у місцевих радах, то виявиться, що дуже часто вони продаються, відкрито підігрують нинішній владі. То про яку опозицію ми говоримо? Про яку перемогу? Навіщо такій опозиції перемагати на виборах: щоб вона одразу продалася комусь знову?..
- А звідки, по-вашому, має взятися ця якісно нова опозиція? Коли вона з’явиться і на яких засадах?
- Це непросте питання. І відповідь може не всім сподобатися. Для мене взагалі найбільша прикрість – це те, що вона досі не виникла, не розширилася за рамки діяльності окремих людей. З іншого боку, це значить, що наше суспільство ще не до кінця дозріло до усвідомлення потрібності появи такої нової опозиції...
- Припустімо, що ця нова опозиція, якої на разі нема і яка невідомо коли постане до життя, таки з’явилася і прийшла до влади. Враховуючи, що кожна наступна передача влади в Україні супроводжується все масштабнішими політичними репресіями, що вона зробить з командою попередників? Розстріли будуть?
- Якщо ми говоримо про прихід до влади опозиції, то треба говорити про оптимальний та про реальний варіанти розвитку подій.
Оптимальний для суспільства і для України варіант передбачає проведення політичної люстрації. Балотуватися у будь-які органи влади – як центральні, так і місцеві, – строком, наприклад, на десять років потрібно буде заборонити тим, хто працював у радянських спецслужбах, перебував у вищій номенклатурі Компартії та комсомолу, тобто піти по польському та чеському сценаріях, але цим вже не обмежуватись.
Заборонити брати участь у виборах потрібно висуванцям тих партій, представники яких, наприклад, голосували за антидержавне рішення по ратифікації «харківських угод» – тобто Партії регіонів, Комуністичної партії, Народної партії та Трудової партії. Висуванці від цих політсил, причетних до ухвалення антидержавних рішень, повинні бути позбавлені можливості доступу до державних посад – від сільради до Верховної Ради.
- А як тоді бути з вашими колишніми побратимами з «Народної самооборони», які теж голосували за ратифікацію за «харківські угоди»?
- Якщо ми говоримо про сам принцип люстрації, який повинен бути «один для всіх», то всі, хто голосував за це рішення, не мають права бути депутатами. Це означатиме очищення України та її політикуму, поява можливості приходу нових кадрів в нашу політику...
- Ваші недоброзичливці витлумачать це так: «Потрібно штучно обмежити можливість балотуватися до рад всіх рівнів регіоналам, щоб пройти до них отримали можливість Доній та його друзі».
- Причому тут Доній і його друзі? Мова йде про близько мільйона людей, про очищення, яке Україна не пройшла у 1991 році. Тоді вимоги нас – студентських активістів щодо переобрання Верховної Ради здалися, на жаль, настільки радикальними, що їх не підтримала не лише держава, а й суспільство та опозиція. А, я переконаний, якби тоді перевибори парламенту відбулись, держава пішла б іншим шляхом.
Так само й зараз – реальних передумов для реалізації цього сценарію немає. Як і тоді, в 1991 році, так і зараз, держава та суспільство до нього не готові…
- Що в такому разі ви називаєте реальним варіантом?
- Про нього колись писав Багряний: мовляв, кадри для незалежної України визріють в Компартії та комсомолі. Зрештою, саме так у 1991 році ми й здобули незалежність.
Тоді її було досягнено завдяки компромісу між двома політичними групами: нами, національно-демократичним рухом, який тоді підтримували 25-30% населення України, і так званими націонал-комуністами, тобто тією частиною партноменклатури, яка тоді вирішила, що для свого самозбереження і для власного економічного блага доцільно піти на створення незалежної держави. Тобто хоч ми й наполегливо боролися за незалежність України, реальністю вона стала саме завдяки цьому компромісу, – я стверджую це як історик.
Мені здається, аналогічною може виявитися ситуація й зараз. Ми, опозиція, будемо довго й нудно виборювати, наприклад, чесні вибори, а реально для того, щоб змінити ситуацію і прийти до влади, потрібно буде відчепити, відколоти те, як ви кажете, «прозахідне», проукраїнське крило нинішньої влади. Тобто реально досягти компромісу з відщепенцями від Януковича, його потенційними зрадниками. Зрештою, саме так закінчилась Помаранчева революція: був собі опозиційний рух, а при владі в результаті виявилася частина кучмівської еліти: Ющенко, Тимошенко, Пинзеник…
- В такому разі навіщо чекати ту нову опозицію? Ідіть до Клюєва і домовляйтесь!
- Я ж оцінюю реалістичність цих сценаріїв як експерт-аналітик… А як патріот і людина, яка завжди налаштована на максимум, я буду завжди боротися за перший, оптимальний для України варіант (сміється)
Відповіді
2011.06.10 | Tatarchuk
помилка Донія як політика -
- це негативний меседж, неповний меседж.Меседж може вкидати отримувача у будь-який відчай, але має завершуватися тим, як з халепи вийти. Нехіло також додавати чим отримувач може пришвидчити той вихід.
І просте питання до загалу: ви б голосували за Донія кандидатом у президенти? Особливо цікавлять відповіді "ні", тоді треба "чому"
2011.06.10 | Пані
Я не вважаю це помилкою і я голосувала б
Tatarchuk пише:> - це негативний меседж, неповний меседж.
> Меседж може вкидати отримувача у будь-який відчай, але має завершуватися тим, як з халепи вийти. Нехіло також додавати чим отримувач може пришвидчити той вихід.
А якщо людина НЕ ЗНАЄ відповіді на ці питання? То що - мовчати в тряпочку? До речі не знає ніхто, не тільки він.
> І просте питання до загалу: ви б голосували за Донія кандидатом у президенти? Особливо цікавлять відповіді "ні", тоді треба "чому"
Так, я голосувала б. Він точно менше зло з перелічених. І має набагато вищий рівень правосвідомості ніж абсолютна більшість політиків.
2011.06.10 | Tatarchuk
а тепер поєднаємо обидва пункти
Пані пише:> А якщо людина НЕ ЗНАЄ відповіді на ці питання? То що - мовчати в тряпочку? До речі не знає ніхто, не тільки він.
та:
> Так, я голосувала б. Він точно менше зло з перелічених. І має набагато вищий рівень правосвідомості ніж абсолютна більшість політиків.
Ну то хай висунеться на президенти, якщо в нього нема скелетів що випадають зі старої шафи бряцаючи кандалами. Хоч би й завтра, на словах. Це було б конкретна відповідь на питання, що ЙОМУ робити і тим хто з ним - теж.
2011.06.10 | Пані
Re: а тепер поєднаємо обидва пункти
Tatarchuk пише:> Пані пише:
> > А якщо людина НЕ ЗНАЄ відповіді на ці питання? То що - мовчати в тряпочку? До речі не знає ніхто, не тільки він.
>
> та:
>
> > Так, я голосувала б. Він точно менше зло з перелічених. І має набагато вищий рівень правосвідомості ніж абсолютна більшість політиків.
>
> Ну то хай висунеться на президенти, якщо в нього нема скелетів що випадають зі старої шафи бряцаючи кандалами. Хоч би й
Та ніби нема, інакше б давно випали
> завтра, на словах. Це було б конкретна відповідь на питання, що ЙОМУ робити і тим хто з ним - теж.
Яке висунеться на президента? Вибори в 2015 році. Будь хто крутитиме пальцем у виска.
Але я йому ініціативу передам - хай думає.
2011.06.10 | Tatarchuk
Re: а тепер поєднаємо обидва пункти
Ющенко ще 2000 року, максимум 2001, вже розглядався як кандидат. А вибори аж в кінці 2004 були. Я особисто його ще 1999 року туди подумки "вписав", думаю не один такий> Яке висунеться на президента? Вибори в 2015 році. Будь хто крутитиме пальцем у виска.
>
> Але я йому ініціативу передам - хай думає.
Дійсно най думає. На нерепрезентативному, але в дечому показовому голосуванні ФБуку він посів 1-шу позицію "кого б ви хотіли бачити у наступному парламенті".
2011.06.11 | thinker
ВИ НЕ ПРАВІ!
Якщо така ініціатива насправді була б СЕРЙОЗНА, то народ легко змів би теперішнього президента з його крісла і переселила там, де зараз сидить Луценко...- або імпічментом, або звичайним арабським "ГЕТЬ!" і т.п. методами...2011.06.10 | Убітий Єнот
якщо не знає, то нехай не п...ть про це
лузерів-бідак щось забагато розвелося.Пан Доній під час президентсва Ющенка прославився хіба що ідиотичним проектом закону про футбольних фанатів. А коли юристи і громадськість покрутила пальцем біля скроні, він заявив, що то був жарт. Він так приколювався, виявляється.
Звісно такий не знає де вихід, і знати не може.
2011.06.10 | Tschislin
Ми вже диктуємо кому і що можна говорити?
Убітий Єнот пише:> лузерів-бідак щось забагато розвелося.
Добре, що Ви такий успішний. Щиро радію.
> Пан Доній під час президентсва Ющенка прославився хіба що ідиотичним проектом закону про футбольних фанатів. А коли юристи і громадськість покрутила пальцем біля скроні, він заявив, що то був жарт. Він так приколювався, виявляється.
> Звісно такий не знає де вихід, і знати не може.
А який знає? Чи не Ви?
2011.06.10 | Убітий Єнот
Знаю звісно
теж мені біном Ньютона.2011.06.11 | thinker
Re: Ми вже диктуємо кому і що можна говорити?
А чому б і ні?? Чи тільки ВИ маєте ексклюзивне право на те, ЩО робити?Звідки у Вас така нетерпимість до інших поглядів???
2011.06.10 | Sviatoslav D
Заяву про те, що "ніхто не знає" ви від імені знаючих людей зробили?
2011.06.10 | Tatarchuk
від сократиків ("я знаю тільки те, що нічого не знаю"). Гарно звучить перед тим як пити цикуту
2011.06.10 | Sviatoslav D
Було б не зайвим, ще й когось з попередників згадати. От хоча б і з "семи мудреців"
Солона, наприклад:"Хто під час смути в державі не стане зі зброєю в руках ні за тих, ні за інших, той піддається безчестю і позбавляється громадянських прав".
2011.06.10 | Tatarchuk
о, Солон прикольний чувак
Мені більш за все подобається історія, як він забороняв театр. Ну той самий, афінський, що потім став візітивкою поліса і впливав на його менталітет.У часи Солона перший драматург - Феспід - ще тільки есперементував у галузі театру: помічників у нього не було, він самотужки споруджував сцену, вирізав маски, сам грав всі ролі, час від часу бігаючи за куліси і змінюючи там маску, плаття та голос.
Карочє всі були у захваті - окрім Солона. Який на це доволі сумрачн дивився, а потім каже - треба заборонити. - ??! - Людина у вас на очах бреше, видає себе за іншіх, а ви їй аплодуєте. Ця штука може згубити Афіни
2011.06.10 | Sviatoslav D
Та там самі приколісти були! Арістотель, наприклад, вважав, що від Солона почалася демократія.
2011.06.11 | thinker
Re: о, Солон прикольний чувак
Він просто був мудрим і дбав за інтереси всього народу...2011.06.11 | thinker
Re: Було б не зайвим, ще й когось з попередників згадати. От хоча б і з "семи мудреців"
Толкоко солон придумав! Воно у Грузії так було - там 80% населення стало чітко по різних сторонах ...2011.06.11 | thinker
Re: від сократиків ("я знаю тільки те, що нічого не знаю"). Гарно звучить перед тим як пити цику
Версія по формі і по суті трохи інша --- " Все що я знаю, не по суті, а що по суті - я не знаю..."(рос. варіант - "Все что я знаю - неуместно, а что уместно - я не знаю...")
2011.06.11 | thinker
Re: Я не вважаю це помилкою і я голосувала б
І це все для ЛІДЕРА нації у таких складних політичних умовах....???? І Вам НЕ шкода тієї нації, що так легко її віддаєте кому-небудь???2011.06.10 | Убітий Єнот
згоден
політик не має права говорити - ''все пропало'' і ''опозиція якісно не відрізняється від влади''. Слово має вагу, не можна їм допомогати ворогові. Відчай - їхній союзник.Опозиція це не 10 депутатів, це переважна більшість населення, це слід зрозуміти Донію.
2011.06.11 | thinker
Re: згоден
Якщо він це ЗАРАЗ не розуміє, то важко передбачити, що він це зрозуміє навіть колись... Але все одно, це вже буде НІКОМУ не потрібне...Доній - це "ЛІДЕР", але типу-масовик-затійник молодіжних тусовок без програми на майбутнє, лідер "лєнінського" типу...
2011.06.11 | Убітий Єнот
те що він підтримує культурні акції - дуже добре
''А как рот аткроєт, так пока нє ідьот''2011.06.10 | Tschislin
Проголосував би
2011.06.10 | Sviatoslav D
А він хіба не виступає за неполітичне єднання? Re: помилка Донія
Tatarchuk пише:> І просте питання до загалу: ви б голосували за Донія кандидатом у президенти? Особливо цікавлять відповіді "ні", тоді треба "чому"
Доній вже двадцять років, як займається "громадянською неполітичною політикою", досі перебуваючи у лавах вічно молодих та перспективних. Найпереконливіше він виглядає на махновських фестивалях на тлі тачанки. Він і досі не знає, що йому робити з представницьким мандатом, не те, що з усією країною.
2011.06.11 | thinker
Re: помилка Донія як політика -
Ні - не проголоував би з простих причини - Лідер, це та особа, котра здатна ПЕРЕДБАЧИТИ хід подій у суспільстві до того моменту, коли вони, ці події, стануть вже НЕВІДВОРОТНИМИ... і спрогнозувати позитивну реалістичну програму руху вперед.А не за ідіотським методом В.І. Лєнінна, котрий діяв за принципом: "Главноє, ето ввязаться в бой, а там будєт відно..." (- От ми й всі дивились на то, що стало потім всім "видно" цілі 70 з лишком років...)
Та й самому Донієиі це НЕ потрібно... Він - дитя моменту...
2011.06.10 | Пані
Доній каже, що це не його назва
Таку видумали журналісти, а він дав би іншу.2011.06.10 | Tatarchuk
ну це вповні вірогідно, але мова йшла про весь меседж
Порушувати ази їх побудови - велика помилка. Пофіг, що всі подряд так роблять, помилки від того не меншають2011.06.10 | Тарас Токар
Re: а чим поганий заголовок?
На діях ми, поки що, бачимо, що опозиція вже тривалий час програє, а влада - перемагає. Хіба це не так?2011.06.11 | thinker
НЕ так!
Опозиція НЕ проограє, бо вона просто ще навіть НЕ починала грати, це раз, а Влада просто діє чітко за своїми принципами, ш є теж без гри, бо немає з ким грати...2011.06.11 | Тарас Токар
Re: НЕ так!
thinker пише:> Опозиція НЕ проограє, бо вона просто ще навіть НЕ починала грати, це раз, а Влада просто діє чітко за своїми принципами, ш є теж без гри, бо немає з ким грати...
Логічно. Погоджуюся.
2011.06.11 | Sviatoslav D
А вам не спадало на думку, що опозиція ніколи не може виграти?
Бо як тільки виграє, одразу перестане бути опозицією і не зможе займатися своєю улюбленою справою на вулиці.2011.06.11 | thinker
Re: Доній каже, що це не його назва
Та хіба суть в назві тут на блозі??? Та два речення в тексті по суті замазали б будь-яку ідіотську назву!2011.06.10 | Олесь Доній
Re: Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
по ходу обговорення:1.дякую,що , принаймні, почали обговорювати.Значить, кілька тез могли зачепити.
2.Перед тим як обговорювати, варто прочитати все інтерв'ю, а не лише назву:)
3.Назву підбирає не той у кого беруть інтерв'ю, а видання.В даному випадку-"Главком".Назву видання як правило спеціально підбирає провокативного змісту,щоб збільшити кількість хітів.
4.Якби я підбирав би назву,то знайшов би іншу цитату(яка не повинна провокувати розгубленість у частини опозиціонерів).
5.Якщо Ви вже хочете поговорити про стан опозиції-то варто проаналізувати все, про що йде мова в інтерв'ю, а не лише одну назву.Я і справді вважаю, що в такому стані опозиція не спроможна перемогти владу.Але, які висновки після цієї констатації слід зробити? Слабак піде здаватися владі або втече у "внутрішню еміграцію".Я ж вважаю, що слід починати ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ.Тому я говорю і про необхідність пошуку нових лідерів. І про повагу до "реальної", а не "формальної" опозиції. Говорю про координацію дій. І про голосування кожен сам за себе в Раді(як приклад поваги до Конституції) І т.п. А інакше, якби опозиція була нині в належному стані, то вона б мала ще виграти місцеві вибори!
6.Наїзди щодо моєї "бездіяльності" за час президенства Ющенка(та як до речі і в інші періоди починаючи з 1988 року коли я увійшов до політики) нехай залишаться на сумлінні тих людей, які це пишуть. Зрештою, тим, хто мене не поважає, щоб я не зробив, від того поважати більше мене не буде.Тож нічого, караван іде!:)
7.Ну, і останнє.Я беру участь майже в усіх вуличних акціях протесту(в деяких-як рядовий громадянин. в деяких-як співорганізатор, в деяких-як організатор). Панове писателі, виходьте на вулиці! Маєте своє рецепти оновлення(єднання) опозиції-вперед! Не тільки ж по клаві стукайте!:)
2011.06.10 | 123
Re: Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
Все нмд за великим рахунком вірно, окрім того що начебто є потреба в нових лідерах. Є потреба в новій політиці нової якості, а не лише в лідерах. В паралельній гілці Татарчук запропонував слушний механізм "паралельного парламенту", і він може ще надцять не менш слушних механізмів накидати, але вони розраховані на те, що в опозиції знаходяться нормальні люди, які нормально займаються політикою. Наші опозиціонери - такі ж політики, як і ті, хто при владі (про що слушно відзначено в інтерв*ю).Олесь Доній пише:
> Я ж вважаю, що слід починати ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ.
Переформатувати можна тоді, коли є щось нормальне, але воно неналежно відформатоване. В нашому випадку форматувати нема чого.
> І про голосування кожен сам за себе в Раді(як приклад поваги до Конституції)
Закон треба виконувати, а не поважати чи не поважати. Це не добра воля депутата, якою є по суті повага - це обов*язок. І не приклад чогось там, а просто обов*язок, який в тисячу раз стає важливішим коли йдеться про публічну поведінку законодавця. Це насправді не дрібниця, а ілюстрація до твердження, що теперішній політикум, який не розуміє чому потрібно голосувати особисто, гівна (а не переформатовування) вартий.
2011.06.10 | Sviatoslav D
Політик повинен пропонувати рішення, а не констатувати "нездатність" і закликати до неясних змін
1. Ви можете навіть на цьому форумі вказати ту назву статті, яку вважаєте більш відповідною, а не валити все на редакцію і казати, що ви б назвали "по-іншому".2. Розповідаючи про "такий стан" опозиції, не зайвим було б пояснити, як вона до того стану докотилась, і яка ваша роля у цьому здобутку. Особливо з урахуванням того, що за результатами НАРОДНОГО волевиявлення ви опинилися не в опозиції, а отримали владу.
3. Рекомендації, на зразок "Надо чтото-делать, Глеб! Уходят!" для того, хто майже два десятиліття користає з позиції "молодого перспективного політика" видаються просто смішними. А вже надто - заклики вирощувати нових "перспективних політиків".
4. Ще дивнішими видаються на цьому тлі пропозиції не допускати до органів влади представників тих чи інших легальних політичних організацій.
Ви спершу знайдіть спосіб їх делегалізувати! Або візьміть і доповність список колишніми та нинішніми членами Соцпартії, наприклад.
За час вашого перебування у гроні "молодих та перспективних" в Україні відбулося аж дві "революції". Обидві за вашої участі. Мабуть вам, як "політологу", вже здалося б дати політичну оцінку тих подій та їх наслідків. Тільки не таку пафосно-пропагандистську, як звикли давати різноманітні любителі свіжої української історії - як правило, "вічні опозиціонери" за сумісництвом, - а схожу на справжню, для дорослих. Може таким чином вам вдасться пояснити той дивний історичний феномен, що невдовзі після перемоги "Революції на граніті" таварісчь Масол спокійнісінько став прем'єр-міністром незалежної України, точно так само, як після перемоги "Помаранчевої революції" Янукович спокійнісінько став тієї України президентом. Вам мне видається, що у цьому вже можна знайти якісь певні закономірності?
Звісно, ітерв'ю для ЗМі - це не та форма подачі, за якою можна було б обговорювати якісь серйозні програмні засади. Такому інтерв'ю мала б передувати публікація ідеологічних та програмних заcад політичної організації (партії), а вже потім у ЗМі давалися б якісь пояснення, чи уточнення.
Пом'якшуючою обставиною для вас можна вважати лиш те. що такої програми досі не представила жодна інша політична організація (сила, партія), включно так званих "провідних". Тож у вас все ще є шанс.
Тільки все це не буде тривати довго, бо питання вже "назріло". Це видно хоча б зі спроб його обговорення на цьому форумі, незважаючи на те, що вони наразі закінчилися нічим.
Мабуть нічим вони закінчилися не лише на форумі Майдану, а й отут, наприклад: http://byut.com.ua/programm.html
2011.06.11 | thinker
Re: Політик повинен пропонувати рішення, а не констатувати "нездатність" і закликати до неясних
Саме так! Пояснення по суті - і якщо Доній досі не доганяє в чім насправді справа, то ... що він взагалі там робить, у тій Раді??? Хіба далі приколи організовує, чи що...2011.06.10 | Убітий Єнот
У опозиції є всі можливості для того щоб наступати
Однак з боку представлених у парламенті фракцій я бачу лише тотальну капітуляцію. І це при тому, що некомпетентна влада робить безлч помилок і постйно звужує свою соціальну базу. Ситуація в економіці погіршується, а Росія. схоже, взяла курс на дестабілізацію України, не бажаючи задовольнятися малим.Немає жодної боротьби. І це при тому що народ з кожним днем все більше ненавидить цю владу і якби депутати від опозиції ловили мишей, то добилися б багато чтого.
От маленький приклад
http://frankensstein.livejournal.com/184518.html?view=comments
http://frankensstein.livejournal.com/183982.html#cutid1
http://frankensstein.livejournal.com/183756.html?nc=34
Бандити сина Президента (!), у Донецьку б'ють пртестувальників проти незаконної забудови.
Це знахідка для будь-якої опозиції, однак на місці подій лише журналіст Мустафа Найєм та блогери, що не належать до жодної з партій. Ну ще місцевий БЮТ щось там у прокуратуру подав.
. Одак ця тема повинна була прогриміти на всю Україну. Де все? Де опозиційні депутати? У буфеті парламентському пиво п'.ють чи ще чимось цікавим зайняті?
Якщо парламентська опозиція буде грати в піідавки в владою, то народ поступить з нею як і з представниками влади.
2011.06.10 | Пані
Такі можливості була в опозиції роками
Скільки таких захватів прибудинкових територій було? По всіх крупних містах.Думаєте, воно комусь колись було треба?
І що найгірше - думаєте мешканцям сусідніх будинків, вже не кажучи про сусідню вулицю - не пох?
2011.06.11 | Убітий Єнот
Ключеве слово - син Президнета
Бандити сина Януковича нападають на людей!Колись за Верту сина Ющенка така істерика була, а тут всі на дупі рівно сидять. Опозиція блін. "Не знає що робити", ага.
2011.06.11 | Пані
Так, тому я і не вірю, що з цієї опозиції хоч щось вийде
Крім тих десятка, які реально беруть участь в акціях протесту.2011.06.11 | Убітий Єнот
То навіщо казати про них як про опозицію?
Це ті самі "тушки" тільки з опозиційною "легендою".А в опозиції до цієї влади - народ і це найголовніше. Спрос народжує попит. Україні потрібна нова еліта. Або Украина перестане існувати. Все просто.
2011.06.11 | Пані
А як ви пропонуєте їх називати?
2011.06.11 | Убітий Єнот
псевдоопозицією, чи карманною опозицією
у Польщі під час панування комуністів теж були формально інші партії. Однак проти комуністів боролася несистемна Солідарність за підтримки католицької церкви, а не ці фантомні організації.2011.06.11 | thinker
Требa назвати їх за суттю -
Ще за стаарих часів були політичні відгалуження під назвою "УГОДОВЦІВ", про таких гноїв гнівно ще І. Франко писав ...бо назвати це смердюче і продажне і мовчазне болото "опозицією" не повертається язик....
2011.06.11 | Sviatoslav D
Опозиція - парламентський термін, а не вуличний.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Збройна опозиція - теж парламентський термін?
чи може люди на Майдані не були опозиціонерами?2011.06.11 | Sviatoslav D
Якщо у вас буває збройний парламент, то там мабуть і опозиція буває озброєною.
Якщо революції здійснюють опозиціонери, то хто ж тоді такі революціонери?Вам бракує словарного запасу, щоб знайти для кожного явища відповідне визначення? Ви так скоро і до "неполітичних партій" дійдете.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Мені здається саме ви не розумієте термінології
Парламенська опозиція це окремий випадок опозиції - та її частина яка представлена у парламенті. І все. А ось що таке опозиція в загальному розумінні цього слова:Оппози́ция (от лат. oppositio «противопоставление, возражение») в политике — партия или группа, выступающая против господствующей партии или мнения, поддерживаемого большинством. Также, политическая деятельность партий, групп и движений, противостоящих правительственному курсу и ведущих с правящей партией (партиями) борьбу за государственную власть.[1]
Оппозиция применяет в своей деятельности самые разнообразные методы и подходы.
[править]Политические
Критика правительства в органах власти и СМИ, избирательные компании, попытки смещения правительства путем парламентских комбинаций и вынесения вотумов недоверия(в государствах с парламентским правлением), при наличии повода — организация импичмента президента.
[править]Ненасильственный протест
Организация митингов, шествий и пикетирований, забастовки, акции гражданского неповиновения: блокирование транспортных коммуникаций и официальных учреждений, различные символические акции и пр. Наибольшее распространение ненасильственное сопротивление получило в XX веке. Самые известные случаи его применения: борьба за независимость Индии (ок. 1947), свержение коммунистических режимов в странах Восточной Европы (кроме Румынии- 1989), подавление августовского путча в СССР (1991), свержение режима Милошевича в Югославии (2000) и Шеварднадзе в Грузии (2003), оранжевая революция на Украине (2004).
Насильственные
Помимо этого, оппозиция также может применять и насильственные методы борьбы: вооруженные восстания, партизанскую войну, террористические акты, военные перевороты (путчи) и пр. Наиболее известные примеры насильственной оппозиционной деятельности — это революции в странах Европы, война за независимость и война между Севером и Югом в США, революции 1905, февраля и октября 1917 в России, деятельность сепаратистов в Северной Ирландии, Стране Басков. В ряде случаев, оппозиционные партии комбинируют легальную и насильственную политическую борьбу.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D0%B8%D1%8F
2011.06.12 | Sviatoslav D
Re: Мені здається саме ви (/)
Опозиція, як слово у такій трактовці українською є виключно політичним та астрологічним терміном. Нічого, що воно означає розташування відносно іншого? Навпроти, не означає спротив, бо спротив це не позиція. Мабуть такі слова, як contra, anti чи against вам теж доводилось чути. Так само ви розумієте, що влада - це не місце, а явище, і що політика - не позиція, а процес.У політику цей термін потрапив з англійського парламенту, адже саме там політичних суперників розділили "у просторі", при чому, посадивши не "поряд", а "навпроти". І хоча англійський парламент не був першим таким органом у Нові часи, однак про опозицію в ісландському парламенті чути не доводилось, що зовсім не означає, що там не було політичного суперництва.
Для позначення численних версій трактовки терміну в українській мові існує ціла купа відповідних слів, але перейняли з англійської-латинської-грецької лише ті, спеціальних визначень для яких не існувало, бо не існувало самих понять, "понятия не было". Це стосується політики та астрології.
Пізньолатинське oppositio є трансформацією класичного opponere і перекладом грецького ἀντίθεσις ("антитеза").
У політичному сенсі цей термін встановився 1704 року і означав саме те, про що я кажу, а згодом розповзся до трохи ширшого поняття "політична опозиція". Сталося це приблизно у ті ж часи, коли з'явилася ціла купа нових соціально-філософських теорій та термінів, точне, чи просто початкове значення яких кожен ентузіаст ще й досі перекручує як хоче, пристосовуючи до власних потреб та візій.
opposition
late 14c., an astrological term for two heavenly bodies exactly across from one another in the sky, from O.Fr. oposicion (12c.), from L. oppositionem (nom. oppositio) "act of opposing," from pp. stem of opponere "set against" (see opponent). Meaning "contrast, antagonism" first attested 1580s; sense of "political party opposed to the one in power" is from 1704.
Але повернімося до наших часів:
- в умовах парламенської демократії опозиція є парламентським предствництом політичної меншості. "Позапарламенська опозиція" - це абсурдний термін, який в таких умовах означає політичні угрупування, які настільки маргінальні. що не змогли отримати в народу достатньої підтримки, щоб бути представленими у парламенті. Іншою можливою трактовкою є широкі маси прихильників парламентської ж опозиції, які, проте, репрезентують меншість суспільства.
- якщо ж долустити, що більшість не представлена у законодавчій владі, то про яку демократію може йти мова?
А лише про пряму, тобто, "майданну". Саме навколо цієї ідеї і кружляють усі політично неспроможні діячі. Чому неспроможні - та тому, що, здобувши владу шляхом майданного волевиявлення, вони її тут же й профукали.
Тепер такі діячі фактично притримуються позиції, що в Україні нема демократії. Мабуть до певної міри і я б цим погодився, однак... Тоді треба дати означення тому ладові, який в Україні існує. А також усвідомити, що у тоталітарній системі політичної опозиції не буває, а є лише протистояння влада contra підвладні, або для любителів словотворення: влада/антивлада. У будь-якому випадку в такій ситуації про опозицію мова не йде. бо позиції не протилежні. а паралельні. З точки зору влади існують або (законо)слухняні громадяни (горизонтальне громадянське суспільство), або ребельянти-розбійники-баламути... (можна доповнити, хто має натхнення). З точки ж зору підвладних це повстанці-гайдамаки- месники-революціонери...(далі бажаючі теж можуть доповнити, а ентузіясти новіої демократії спробувати втулити щось таке, як "резистори" ).
Існує ще одна конфігурація - парламентська опозиція у недемократичній державі. Зрештою, з того вона й починалася.
Але тоді треба визнати, що політично ми й досі відстаємо на 350 з гаком років і Україна політично живе у часи Богдана Зиновія Кромвеля, чи Олівера Хмельницького - кому як більше подобається. Особисто мене така ситуація не влаштовує, хоча, ніде правди діти - "шото в этом есть".
Слід додати, шо в усіх випадках існує ше така категорія, як "незгідні". Любителям імпортної термінології нагадаю, що тепер такі називаються "дисидентами". Мабуть багатьом видасться непідйомним таке розмаїття термінів і вони радісно зіллють все до купи, вважаючи дисидентів опозицією. Але це невірно. І ви чудово знаєте, що навіть за такого тоталітарного режиму, як совєцький, можна було (хоч і ризиковано, та все ж!) дисиденствувати прямо у лавах КПРС. Єдине, що слід сказати - в умовах демократії політичних дисидентів немає.
Правда, останнім часом з'явилося таке нове поняття. як "перехідні демократії". Це ціла окрема тема. Дуже цікава та важлива, але тут її розвивати немає сенсу.
Любителям політичних термінів, особливо тим, хто з ентузіазмом (на гранти, чи й так) закликає виступати проти всіх (і всього) нагадаю, що існує ще й такий термін. як "нігілізм". Політичний же нігілізм витікає з тих самих джерел, що і... "совковість", тобто з Росії, від російських дисидентів XIX ст., як би це не прикро було комусь усвідомити.
Повертаючись до Донія у світлі цієї термінологічної дискусії та щоб не писати окремий постинг, просто зазначу, що він (у т.ч. і згаданою публікацією) показав себе нікудишнім політиком, але послідовним популістом та непересічним демагогом.
Обуреним та тим, хто, незамислюючись, допускає існування "елітного житла на Троєщині", рівно, як і опозиційність народної демократії по відношенню до демократії буржуазної нагадаю, що буржуазія-буржуй-буржуа походить від слова... "бург". Практично у ті ж часи, коли з'явився термін "політична опозиція" один Жан-Баптист написав п'єсу "Буржуй в элите". Для новонавернених нагадаю, що мова про п'єсу Мольєра "Мещанин во дворянстве".
Згодом ті з буржуїв, що прижилися серед еліти, вважали зневагою окреслення "демократ", яке має грецьке коріння, а пересаджене на латинське підгрунтя звучить, як "популіст". Нинішні пейзанські буржуї, пролізши "в еліту", так само не знають, що слово "демагог" має спільні корені зі словами "демократія" та "педагог". Своїх дітей вони віддають "нянечкам-гувернантам-преподавателям", а згадка про педологію спричинює у них підвищену секреторну активність та викликає в уяві портрет депутата Уколова (давнього соратника Донія, між іншим, у т.ч. і "революційного").
2011.06.11 | Tatarchuk
Збройна опозиція - африканський термін
2011.06.11 | Убітий Єнот
Чому ви так вирішили? Черз це в певні моменти історії будь-які країни проходять
І а Африці, і в Азії сьогодні, і в Латинській Америці, і в Європі бувало у минулому, цілком можливо буде і в майбутньому. Це - життя.Не треба тільки бути в полоні якихось нав'язаних кимось догм.
2011.06.11 | thinker
Галіматья якась -
Убітий Єнот пише:> Спрос народжує попит.
Що Ви пишете??? -- Ви подумали???
Спрос - це попит російською мовою...
А є попит і пропозиція....
2011.06.11 | thinker
Re: Такі можливості була в опозиції роками
Якщо владі Ющенковича було пох, то чому людям простим і безправним мало би бути не пох???2011.06.11 | Тарас Токар
Re: У опозиції є всі можливості для того щоб наступати
Будь-яка влада користається пасивністю громадян. А вони зараз гіпер-пасивні.2011.06.11 | Убітий Єнот
Пружина стискається...
Лише дуже тупа опозиціє з цього не скористується.Власне еліту створюють ті хто не боїться крові, передусім власної...
Момент істини.
2011.06.11 | Sviatoslav D
Еліту обирають...
Убітий Єнот пише:> Власне еліту створюють
2011.06.11 | Убітий Єнот
Жодним чином
Обирають на виборах певну її частину для формування органів влади. але еліта залишається елітою навіть в опозиції.Механізми зміни еліт жодним чином не пов'язані з виборами.
2011.06.11 | Sviatoslav D
Поцікавтеся значенням самого терміну. Для "безвиборних" є інші.
2011.06.11 | Убітий Єнот
назвіть мені країну де еліту обирають
2011.06.11 | Sviatoslav D
Всюди. Інакше це не еліта, а дещо інше.
Розумію, що такий популярний термін, як "елітне житло" вам важко до цього якось прив'язати. Про всяк випадок нагадаю, що "елітний" - слово фактично іншомовного походження, яке має в українській мові свій відповідник - "відбірний". Cлово "еліта" теж має відповідник в українській мові - "обрані".Тільки з подачі "сільських елітаріїв", які дорвалися до мікрохвона, воно набуло нечуваної популярності і майже сакрального значення. Але якщо мати на увазі "обранців богів", то навіщо тоді сюди приплітати якийсь народ, чи громадськість?
Вам вираз "элитное жилье на Троещине" слух не ріже? А якщо заковбасити по-іншому, теж по-ненашому. наприклад "фешенебельная квартира на Троещине", чи там "эксклюзивная"?
Мабуть ви б і "аристократію" назвали "елітократією", але древні мудреці такого терміну чомусь не застосовували - це вже сучасні мудрагелі його "продвигают в массы". При чому переважно російськомовні, швидше за все ті ж самі, які з дивною наполегливістю рекламують новий супільний устрій - "толпо-элитарный".
2011.06.11 | Убітий Єнот
А вам не про "елітне житло", а про політичний клас, про бізнес-еліту
Він рідко змінюється в світі, а якщо змінюється то в результаті потрясінь. На виборах здебільшого вибирають між різними групами того самого класу, а чужі там не ходять. Це стосується будь-яких сталих країн, в тому числі найдемократичніших.Наш політичний клас виник в результаті кримінальної приватизації радянської власності, оскільки якості які потрібні щоб перемогти у гангстерських війнах та зберегти награбоване, та якості які потрібні для забезпечення розвитку країни - це зовсім інші якості, то така еліта ефективною бути не може. Негативний відбір еліти прямо впливає на долю країни.
Кримінальним злочинцям не місце при владі і власності.
2011.06.11 | Sviatoslav D
Політичний клас, який не змінюється, має владу і передає її у спадок не елітою називається.
Не в Україні він виник, хоча класовою боротьбою тут займалися так, що вж гай шумів. Але мабуть розглядали її як спортивні змагання, тому ще й досі сприймають, як "зрелище".Головне - щоб "хліба" було удосталь. А як буде хліб - буде й пісня.
Бо така наша доля. Аби лиш та доля, нас не цуралась.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Роскажіть це американцям чи англійцям, чи будь-кому ще
Життя, воно відрізняється від підручників.2011.06.11 | Sviatoslav D
Підручники відрізняються від життя, тому їх не варто й читати? Ви американець, чи англієць?
2011.06.11 | Убітий Єнот
Я бачу у вас закінчилися аргумети.
Якщо вести дискусію на такому рівні, то нащо її взагалі вести?2011.06.11 | Sviatoslav D
Спробуйте навести власні, а не ганити підручники та відсилати за аргументами до когось
2011.06.11 | Убітий Єнот
За троллінгом ідіть в інше місце
2011.06.11 | thinker
Re: Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
Чоловіче добрий, та нафіга оправдовуватися... Якась дитяча поведінка претендента на "Лідера"... А що до того, хто читав, чи не читав ті "нюні" дитячі, то не суть важливо, бо там НІЧОГО читати, там немає позитиву, там немає бачення, там немає візії шляху -тієї ДОРОГИ, котрою варто всім піти, бо буде НЕБЕЗПЕКА!!2011.06.11 | Анатоль
Дуже твереза і обєктивна оцінка ситуації і перспектив.
В Донія є розуміння, що радикально-проукраїнські сили ніколи до влади не прийдуть. І ніяких бажаних для них люстрацій не буде.В цьому йому ріспект за тверезість.
Бо більшість тутешніх р-р-революціонерів цього не розуміла і не розуміє.
Ріспект і за розуміння того, що проукраїнські сили можуть прийти до влади ЛИШЕ за широкої коаліції і широкого компромісу з великою частиною сучасної української еліти.
Але він це розуміє розумом.
А серцем все ж займає більш радикальну позицію.
Зараз за це його теж можна похвалити, але цей його радикалізм (чи перфекціонізм) приніс в минулі роки тільки шкоду Україні коли Доній замість допогамати Ющенку і розяснювати народу необхідність чи вимушеність тих чи інших кроків Ющенка фактично брав участь у дискредитації єдиного проукраїнського демократичного президента.
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: Дуже твереза і обєктивна оцінка ситуації і перспектив.
Анатоль пише:> В Донія є розуміння, що радикально-проукраїнські сили ніколи до влади не прийдуть. І ніяких бажаних для них люстрацій не буде.
> В цьому йому ріспект за тверезість.
> Бо більшість тутешніх р-р-революціонерів цього не розуміла і не розуміє.
>
> Ріспект і за розуміння того, що проукраїнські сили можуть прийти до влади ЛИШЕ за широкої коаліції і широкого компромісу з великою частиною сучасної української еліти.
>
> Але він це розуміє розумом.
> А серцем все ж займає більш радикальну позицію.
>
> Зараз за це його теж можна похвалити, але цей його радикалізм (чи перфекціонізм) приніс в минулі роки тільки шкоду Україні коли Доній замість допогамати Ющенку і розяснювати народу необхідність чи вимушеність тих чи інших кроків Ющенка фактично брав участь у дискредитації єдиного проукраїнського демократичного президента.
Підтримую все, крім останнього абзацу. Останній абзац прошу аргументувати.
2011.06.11 | Анатоль
Re: Дуже твереза і обєктивна оцінка ситуації і перспектив.
>Останній абзац прошу аргументуватиТут було питання, чи голосували б ви за Донія-президента.
Патріотизм, перфекціонізм, принциповість, ставлення для себе задач максимум, активність по їх реалізації можна лише вітати.
Але розстановка сил в Україні така, що реалізовувати бажане по максимому не буде з ким.
Тому крім переліченого потрібна ще здатність і вміння йти на компроміси, шукати союзників, вміти домовлятись.
Але і цього мало.
Потрібно ще вміти бачити головне і другорядне, правильно розставляти пріоритети, чітко розуміти чим можна поступитись, а в чому потрібна наполегливість і твердість.
В Ющенка все це було.
В Донія - не знаю.
Розуміння, що це потрібно ,в нього є, судячи з цього інтервю.
Але чи є в нього здатність і вміння цього?
Не впевнений.
Тому, думаю, Доній завжди буде чесним, принциповим, безкомпромісним ОПОЗИЦІОНЕРОМ.
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: Дуже твереза і обєктивна оцінка ситуації і перспектив.
Анатоль пише:> >Останній абзац прошу аргументувати
>
> Тут було питання, чи голосували б ви за Донія-президента.
>
> Патріотизм, перфекціонізм, принциповість, ставлення для себе задач максимум, активність по їх реалізації можна лише вітати.
>
> Але розстановка сил в Україні така, що реалізовувати бажане по максимому не буде з ким.
> Тому крім переліченого потрібна ще здатність і вміння йти на компроміси, шукати союзників, вміти домовлятись.
>
> Але і цього мало.
> Потрібно ще вміти бачити головне і другорядне, правильно розставляти пріоритети, чітко розуміти чим можна поступитись, а в чому потрібна наполегливість і твердість.
>
> В Ющенка все це було.
> В Донія - не знаю.
> Розуміння, що це потрібно ,в нього є, судячи з цього інтервю.
> Але чи є в нього здатність і вміння цього?
> Не впевнений.
> Тому, думаю, Доній завжди буде чесним, принциповим, безкомпромісним ОПОЗИЦІОНЕРОМ.
Здатність і вміння завжди можна побачити тільки на практиці. Теоретично - це тільки припущення.
Патріотичність Донія не викликає сумнівів у коментаторів на ВФ.
Тому, думаю, що було б варто спробувати Олеся Донія висунути у Президенти України.
2011.06.11 | Pest Control
Навіщо Донія висувати в президенти? Ви знайомі з його баченням стратегії розвитку чи командою?
Чи гадаєте, що можливі зміни без першого і другого? Чи вже забули, як обрання "харошого парня" призводить до влади "канкрєтних пацанів"?2011.06.11 | Анатоль
Re: Навіщо Донія висувати в президенти? Ви знайомі з його баченням стратегії розвитку чи командо
>Чи вже забули, як обрання "харошого парня" призводить до влади "канкрєтних пацанів"?Обрання "харошого парня" відтермінувало прихід до влади "канкрєтних пацанів", а не було причиною їх приходу.
Причина їх приходу - совкова (проросійська) більшість громадян України.
2011.06.11 | Sviatoslav D
Ясно, що більшість завжди не права, бо неправильна. Але що тоді робити "правильним"?
Анатоль пише:> Причина їх приходу - совкова (проросійська) більшість громадян України.
То яка більшість посприяла приходу хорошого парня-відтермінатора?
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: Навіщо Донія висувати в президенти? Ви знайомі з його баченням стратегії розвитку чи командо
Pest Control пише:> Чи гадаєте, що можливі зміни без першого і другого? Чи вже забули, як обрання "харошого парня" призводить до влади "канкрєтних пацанів"?
"Харошій парєнь" і патріот - це протилежні люди. Хіба не так?
2011.06.11 | observеr
то лі дєло ... (тут мало бути прізвище претендента з чіткою стратегією)
2011.06.11 | Pest Control
Якщо мало бути, то впишіть
Я думаю, що не мало бути, і не буде якщо публікум і далі вестиметься на хароших парнів.2011.06.11 | observеr
все дуже просто: "якби вибори відбулись цієї неділі, то ви би проголосували..."
Pest Control пише:> Я думаю, що не мало бути, і не буде якщо публікум і далі вестиметься на хароших парнів.
див. заголовок - можливо тоді ваша аргументація стане менш абстрактною
2011.06.12 | Pest Control
Я пишу дуже конкретно.
Ми говоримо про дві абсолютно різні ситуації.1) Гіпотетична "якби вибори відбулися цієї неділі" - це коли вас уже поставили перед фактом: ось вам список нікудишніх кандидатів, обирайте того, від якого очікуєте найменше шкоди.
2) Реальна ситуація яка є на сьогодні, коли люди намагаються не думаючи "висунути" перше-ліпше порожнє місце. Якщо так робити, то на виборах дійсно матимемо ситуацію 1). А якщо трохи подумати про критерії, як я запропонував, то можна отримати кращу ситуацію.
2011.06.12 | observеr
ви впевнені? Re: Я пишу дуже конкретно.
Pest Control пише:> Ми говоримо про дві абсолютно різні ситуації.
>
> 1) Гіпотетична "якби вибори відбулися цієї неділі" - це коли вас уже поставили перед фактом: ось вам список нікудишніх кандидатів, обирайте того, від якого очікуєте найменше шкоди.
ну от і додайте до нього донія - в котрого як і в інших немає (мабуть) стратегічної програми
> 2) Реальна ситуація яка є на сьогодні, коли люди намагаються не думаючи "висунути" перше-ліпше порожнє місце.
о, а тепер ще й порожнє місце. він у Вас дівчину відбив - чи що?
> Якщо так робити, то на виборах дійсно матимемо ситуацію 1). А якщо трохи подумати про критерії, як я запропонував, то можна отримати кращу ситуацію.
подумайте - хто ж Вам заважає? як надумаєте - кажіть прізвище
2011.06.11 | Убітий Єнот
радикально проукраїнськи сили можуть прийти до влади
внаслідок повстання і революції.На сьогодні це єдиний шанс для України, всі інші вже профукали. Ющенку дякуйте.
2011.06.11 | Анатоль
Не те, що радикальні, а просто проукраїнські - ніколи. Ющенко був єдиним винятком.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Ющенко так і не став проукраїнським президентом
повторювати патріотичні мантри, здаючи країну мародерам це не ознака проукраїнськості. За плодами пізнають, плоди політики Ющенка ми побачили.Це саме стосується ''нерадикальних проукраїнських'' сил. Яке право мають ці дармоїди, що всю дорогу підмахують тим, хто нищить Україну називати себе проукраїнськими?
Ні, вони, як мінімум співучасники української трагедії, поплічники кримінального олігархату та російських шовіністів.
Підсумок їхньої діяльності - проросійська диктатура, та перехід на її сторону ''проукраїнських'' депутатів.
Зараз настають інші часи - або українці знайдуть в собі мужність дати бій, або втратять державність.
2011.06.11 | zmej_gorynych
Згоден. Це я Вам (першого) плюса дав. Re: Ющенко так і не став проукраїнським президентом
Але також мушу зазначити, що якби прізвище Юща у Вашому дописі хтось поміняв би на Тімоху (або будь-якого іншого ахтунга з нинішнього політикуму) - то все-одно дав би плюсаНинішня система відбору ахтунгів удосконалена настільки, що жодній дійсно моральній і чесній людині до тих представницьких органів "зась". Хай там що би не говорили донії, луценки, ющенки та інші гриценки.
2011.06.11 | 123
це шанс для України лишитися в дупі ще на надцять років
Убітий Єнот пише:> внаслідок повстання і революції.
> На сьогодні це єдиний шанс для України, всі інші вже профукали. Ющенку дякуйте.
ващі радикальні українські революціонери є типовими більшовиками, вся ідея яких - забрати і поділити, шанси, які вони створюють, відомі з підручника історії.
2011.06.11 | Убітий Єнот
немає цих років у України
колапс близький.А вам раджу читати щось серйозніше аніж підручники, це розширює кругозор, принаймні не будете повторювати штампи і мислєвіруси.
2011.06.11 | Pest Control
Ааа, пропало всьо
Убітий Єнот пише:> колапс близький.
І ніхто не може зробити його більш руйнівним, ніж тягнибакси.
2011.06.11 | Убітий Єнот
ви завжди приписуєте опонентам чужі думки?
не пропало, просто колапс держави, економіки і еліти, що паразитували на радянському спадку неминучій. І скорий.А далі - або приходить нова еліта, що творить нову державу, або Україна припиняє існування. Або-або.
Малороси добре погуділи, погуляли, поблядували, а тепер платити доведеться. За тупість, за боягузливість, за продажність. Ви готові платити?
2011.06.11 | Pest Control
Ані "нова еліта" не приходить, бо нема звідки, ані Україна не припиняє існування
Відсталих країн на планеті багато, і небо на землю не падає. Україна продовжує лишатися відсталою країною поки українці не починають більше і якісніше вчитися і думати - внаслідок зміни поколінь, тіснішої інтеграції в світову економіку, інтернетизації, і т.і.2011.06.11 | Убітий Єнот
є звідки
нове покоління, для якого Украіна була завжди на їх пам'яті. Серед них є достатньо освічених людей, які думають по-новому і які ненавидять радянщину у будь-якому вигляді.В іншому випадку Україна просто перейде під Росію, її людські ресурси допоможуть Росії проіснувати ще кілька десятирічч, а украінці підуть у небуття разом зі своїми старшими братами.
2011.06.11 | Pest Control
Ну так, природнім способом і своїм ходом - про що я й пишу
Тобто не тут і тепер бо аааа, колапс, рятуйте - а тоді, коли з’явиться достатньо людей із достатніми знаннями та вміннями. Всілякі істерики цьому процесу посприяти ніяк не можуть.2011.06.11 | Убітий Єнот
ви не зрозуміли
звичайний шлях - колапс та зміна еліти. А от складатися вона буде з молодих та амбітних, що в критичний момент перехватять владу.Якби Україна могла і далі існувати в нинішньому вигляді, то відбулося б відтворення нинішньої еліти - дітям своїм передали б власність і владу. Але такої можливості в них не буде.
2011.06.11 | Pest Control
"Зміна еліти" нічого не змінює. Змінитися мусить світогляд.
Колапс совка призвів лише до деякого кооптування "молодої та амбітної" бандитської шпани в ряди старішої шпани большевицької. Особливих якісних змін це не принесло, і на даний момент якась катастрофічна "зміна еліт" теж їх не принесе.Якісні зміни можуть відбутися лише з накопиченням людського капіталу - коли вже ніхто не зможе "передавати владу дітям", бо загал розумітиме, що це тупиковий шлях. Я маю великі сумніви, що це накопичення вже відбулося в достатній кількості.
Убітий Єнот пише:
> Якби Україна могла і далі існувати в нинішньому вигляді, то відбулося б відтворення нинішньої еліти - дітям своїм передали б власність і владу. Але такої можливості в них не буде.
Буде в них така можливість чи ні - нікому не відомо. Судячи з популярності всіляких безмозких тягнибаксів (тобто відсутності якоїсь притомної альтернативи), шанси в них досить хороші. Але це не принципово: зміна одного феодального угруповання іншим не покладе край феодалізму.
2011.06.11 | Убітий Єнот
світогляд паразитичної еліти диктує економіка паразитизму
на радянському спадку.Але цій економіці скоро кінець, і еліті відповідно теж. Немає на чому більше паразитувати. Клептократів наших не будуть утримувати ззовні, як вони сподівалися.
Тому або власність разом з владою належатиме росіянам за результатами колапсу, або в Україні приходять нові люди і будують нову економіку.
Життя простим не буде, але в другому варіанті майбутнє є, в першому - ні. Хоча звісно здатися і віддати все чужому дяді дуже відповідає боягузливому характеру малоросів.
В будь-якому випадку якуковичі вилитять нафіг с пляжу.
2011.06.11 | Pest Control
Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Паразитизм на совковому спадку - це перш за все паразитизм на неосвіченості та безкультур’ї, а не на заводах і пароходах.Убітий Єнот пише:
> Але цій економіці скоро кінець, і еліті відповідно теж. Немає на чому більше паразитувати.
В чому проявляється цей кінець? Шахтьори масово вилізли з шахт і подалися в quantitative analysis?
>Тому або власність разом з владою належатиме росіянам за результатами колапсу,
Тобто росіянам магічним чином знову з’явиться на чому паразитувати?
> або в Україні приходять нові люди і будують нову економіку.
З якої планети прилітають ці нові люди?
> В будь-якому випадку якуковичі вилитять нафіг с пляжу.
В будь-якому випадку ніякого дива не станеться. Януковичі - це симптом, а не хвороба.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Паразитизм на совковому спадку - це перш за все паразитизм на неосвіченості та безкультур’ї, а не на заводах і пароходах.Неосвіченість і безкультрур'я самі по собі прибутку не дають. Для цього треба щось матерівальне.
В чому проявляється цей кінець? Шахтьори масово вилізли з шахт і подалися в quantitative analysis?
Шахтарі вилізли з шахт, а металурги з цехів та стали безробітними, оскільки шахти і заводи збанкрутували.
Тобто росіянам магічним чином знову з’явиться на чому паразитувати?
Чому магічним? В них є капітал, є у що його вкладати.
Вони собі газ продаватимуть за іншими цінами аніж нинішнім малороським олігархам, тому можливостей для продовження існування тієї ж металургії буде більше. Але під російською владою.
З якої планети прилітають ці нові люди?
Вони живуть поряд з вами.
В будь-якому випадку ніякого дива не станеться. Януковичі - це симптом, а не хвороба.
Доки українці вважатимуть можливість звільнення від клептократичної влади "дивом" чи утопією звільнення не буде.
Януковичі це хвороба яка розкладає суспільство, ламає його, знищує українську державність. Якщо ви думаєте, що вам дадуть час на еволюційний розвиток ви дуже помиляєтесь.
Еліта розклалася, за деякими даними, що в мене є, рівень її алкоголізації та наркотизації, скажімо так, вражає. Люди що живуть у таких поняттях приречені в будь-якому випадку, це соціопати, патологічні особистості. Немає в них майбутнього, питання лише в тому чи заберуть вони з собою у небуття Україну.
2011.06.11 | Pest Control
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Убітий Єнот пише:> Неосвіченість і безкультрур'я самі по собі прибутку не дають. Для цього треба щось матерівальне.
Як Ви собі уявляєте відсутність всього матеріального? Щось матеріальне весь час міняється, раніше це було зерно, зараз метал, завтра буде щось зовсім третє - це несуттєво. База для паразитизму - неосвіченість та безкультур’я.
> Шахтарі вилізли з шахт, а металурги з цехів та стали безробітними, оскільки шахти і заводи збанкрутували.
На чому ґрунтується такий прогноз?
> Чому магічним? В них є капітал, є у що його вкладати.
Натомість у Ахметова чи Коломойського капіталу геть нема.
> Вони собі газ продаватимуть за іншими цінами аніж нинішнім малороським олігархам,
Єдина причина, чому малороські олігархи на сьогодні палять дорогий газ - те, що платники податків його щедро субсидують. Зараз ще збираються субсидувати для них електроенергію. А Ви кажете, нема на чому паразитувати - ще й як є.
> З якої планети прилітають ці нові люди?
>
> Вони живуть поряд з вами.
Переговорив з усіма сусідами - жоден не планує "прийти й побудувати нову економіку". У Вас хибна інформація.
> Якщо ви думаєте, що вам дадуть час на еволюційний розвиток ви дуже помиляєтесь.
Якщо Ви думаєте, що десь колись відбувся "революційний розвиток", то було б дуже цікаво дізнатися, коли і де.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Як Ви собі уявляєте відсутність всього матеріального?Щось матеріальне весь час міняється, раніше це було зерно, зараз метал, завтра буде щось зовсім третє - це несуттєво. База для паразитизму - неосвіченість та безкультур’я.
Прикладів дуже багато, а результат один - жахливі злидні, часто голод.
На Африку подивіться, там ані промисловості, ані ефективного сільського господарства. База для паразитизму - міжнародна допомога та, в окремих країнах - нафта. За рахунок цього і живуть, при цьому нселення в абсолютних злиднях, а еліта нчого так. Так що Україні є куди рухатися під орудою паразитів. А ви можете чегати за таких умов підвищення культури та осіченості, ага.
Суттєво, дуже суттєво. Паразити нычого створити не можуть
> Шахтарі вилізли з шахт, а металурги з цехів та стали безробітними, оскільки шахти і заводи збанкрутували.
На чому ґрунтується такий прогноз?
Тому що заводи, які створені багато десятиліть тому, які жруть масу ресурсів - газу, електроенергії чим далі тим більше втрачають конкурентноспроможність в умовах 21 століття. Світ іде вперед, Україна - назад. "Виїжджають" за рахунок дешевої робочої сили, та дешевих енергоносіїв. Не буде цього - "празднік жізні" скоро скінчиться. Не можуть вони працювати віками, зрозумійте.
> Чому магічним? В них є капітал, є у що його вкладати.
Натомість у Ахметова чи Коломойського капіталу геть нема.
Мені більше цікавлять проблеми України,А не Ахмєтова з Коломойськи і куди вони пристроять свої капітали, якщо доведеться звідси забиратися.
> Вони собі газ продаватимуть за іншими цінами аніж нинішнім малороським олігархам,
Єдина причина, чому малороські олігархи на сьогодні палять дорогий газ - те, що платники податків його щедро субсидують. Зараз ще збираються субсидувати для них електроенергію. А Ви кажете, нема на чому паразитувати - ще й як є.
Якщо платиники податків не будуть субсидіювати, газ здешевшає?
Неапевно ні, а от підприємства зупиняться. В принципі я не вважаю це поганим, бо це і буде той самий колапс паразитичної економіки про який я говорив. І новий, можливо останній Шанс для України.
> З якої планети прилітають ці нові люди?
>
> Вони живуть поряд з вами.
Переговорив з усіма сусідами - жоден не планує "прийти й побудувати нову економіку". У Вас хибна інформація.
В Україні достатньо освічених, чесних і розумних людей. Якщо у Вашому оточенні їх немає, то співчуіваю Вам.
> Якщо ви думаєте, що вам дадуть час на еволюційний розвиток ви дуже помиляєтесь.
Якщо Ви думаєте, що десь колись відбувся "революційний розвиток", то було б дуже цікаво дізнатися, коли і де.
Читайте історію, вона не винна що Ви її не знаєте. Революція створює передумови для розвитку за новим шляхом. Без революцій, без змін еліт не було б соціального прогресу.
В Україні ми сьогодні не бачимо жодного розвитку - лише економічну, соціальну, моральну і фізичну деградацію.
2011.06.11 | Pest Control
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Убітий Єнот пише:> Так що Україні є куди рухатися під орудою паразитів.
Ну от бачите. А Ви пророкуєте якийсь "колапс".
> А ви можете чегати за таких умов підвищення культури та осіченості, ага.
Я їх не чекаю, я їх підвищую.
> "Виїжджають" за рахунок дешевої робочої сили, та дешевих енергоносіїв.
Виїжджають за рахунок платника податків через "підтримку вітчизняного виробника", ну й за рахунок дешевизни робочої сили. Ви бачите щось, що передвіщає кардинальні зміни в цих двох факторах? Я ні.
> > Чому магічним? В них є капітал, є у що його вкладати.
>
>
> Натомість у Ахметова чи Коломойського капіталу геть нема.
>
> Мені більше цікавлять проблеми України,А не Ахмєтова з Коломойськи
Ви слабко слідкуєте за власною думкою. Ви назвали наявність капіталу як одну з причин, чому російські олігархи зможуть паразитувати там, де на доморощених чекає жахливий "колапс". Я зазначив, що ця причина трохи відсутня.
> Якщо платиники податків не будуть субсидіювати, газ здешевшає?
Ймовірно здешевшає, адже продати його просто дорожче собівартості вигідніше, ніж не продати взагалі. Але це не має стратегічного значення. Якщо ціна газу створить проблему для олігархів, вони її легко розв’яжуть. Проблема в тому, що ціна газу не створює для них проблему.
> Неапевно ні, а от підприємства зупиняться. В принципі я не вважаю це поганим, бо це і буде той самий колапс паразитичної економіки про який я говорив.
Підприємства не зупиняться і колапсу не буде, бо платники податків і далі це субсидуватимуть. Я ж написав: вони планують субсидувати ще й електроенергію на додачу.
> В Україні достатньо освічених, чесних і розумних людей. Якщо у Вашому оточенні їх немає, то співчуіваю Вам.
Достатньо для чого? Щоб обігнати Молдову?
> Революція створює передумови для розвитку за новим шляхом. Без революцій, без змін еліт не було б соціального прогресу.
З точністю до навпаки. Розвиток створює передумови для революцій, які в кращому випадку лише усувають перешкоди, в які цей розвиток упирається. Революції заради революцій призводять хіба що до кпсс та інших чучхе.
> В Україні ми сьогодні не бачимо жодного розвитку - лише економічну, соціальну, моральну і фізичну деградацію.
Дивно, що з таким полем зору Ви співчуваєте мені.
2011.06.11 | Убітий Єнот
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Убітий Єнот пише:> Так що Україні є куди рухатися під орудою паразитів.
Ну от бачите. А Ви пророкуєте якийсь "колапс".
Я не пророкую, я прогнозую. Паразитична економіка зліквідує сама себе.
> А ви можете чегати за таких умов підвищення культури та осіченості, ага.
Я їх не чекаю, я їх підвищую.
Успіхів вам, ггг.
> "Виїжджають" за рахунок дешевої робочої сили, та дешевих енергоносіїв.
Виїжджають за рахунок платника податків через "підтримку вітчизняного виробника", ну й за рахунок дешевизни робочої сили. Ви бачите щось, що передвіщає кардинальні зміни в цих двох факторах? Я ні.
Кардинальні зміни: високі ціни на енергоносії, що критично для металургії, та зменшення поступлень до бюджету внаслідок краху малого бізнесу та тінізації економіки. З нічого нічого не буває. Вічного двигуна не може бути.
> > Чому магічним? В них є капітал, є у що його вкладати.
>
>
> Натомість у Ахметова чи Коломойського капіталу геть нема.
>
> Мені більше цікавлять проблеми України,А не Ахмєтова з Коломойськи
Ви слабко слідкуєте за власною думкою. Ви назвали наявність капіталу як одну з причин, чому російські олігархи зможуть паразитувати там, де на доморощених чекає жахливий "колапс". Я зазначив, що ця причина трохи відсутня.
. Вони скуплять за безцінь підприємства у малороських олгіархів, які не зможуть їх далі експлуатувати. Чи залишаться при цьому капітали в Ахмєтова та Коломойського мені якось нецікаво.
> Якщо платиники податків не будуть субсидіювати, газ здешевшає?
Ймовірно здешевшає, адже продати його просто дорожче собівартості вигідніше, ніж не продати взагалі. Але це не має стратегічного значення. Якщо ціна газу створить проблему для олігархів, вони її легко розв’яжуть. Проблема в тому, що ціна газу не створює для них проблему.
Розкажіть це Азарову у Москві. Ціна на газ - політична і жодного відношення до економіки не має. Рося не буде забезпечувати ціною на газ бізнеси регіональних баронів, як вони сподівалися.
> Неапевно ні, а от підприємства зупиняться. В принципі я не вважаю це поганим, бо це і буде той самий колапс паразитичної економіки про який я говорив.
Підприємства не зупиняться і колапсу не буде, бо платники податків і далі це субсидуватимуть. Я ж написав: вони планують субсидувати ще й електроенергію на додачу.
Це відтермінування неминучого не більше того.
> В Україні достатньо освічених, чесних і розумних людей. Якщо у Вашому оточенні їх немає, то співчуіваю Вам.
Достатньо для чого? Щоб обігнати Молдову?
Для початку так. Треба ж чогось починати.
> Революція створює передумови для розвитку за новим шляхом. Без революцій, без змін еліт не було б соціального прогресу.
З точністю до навпаки. Розвиток створює передумови для революцій, які в кращому випадку лише усувають перешкоди, в які цей розвиток упирається. Революції заради революцій призводять хіба що до кпсс та інших чучхе.
Це діалектичний процес. Суспільні зміни створюють передумови для революцій, а революції створюють умови для суспільних змін. Будь-які революції відбуваюься внаслідок певних передумов а не "просто так", в тому числі і Жовтнева і "чучхейська". Падіння комуністичних режимів у Східній Європі відбулося у країнах с соціалістичною економікою і саме це падіння постужило причиною і необхідною умовою розвитку рикової економіки, а не навпаки..
Сподіваися на розвиток ринкових відносин в сучасній, практично феодальній, економіці України це те ж саме, що сподіватися на побудову ринкових відносин Хонекером чи Ярузельським. Чомусь у Східній Євпропі не було таких розумників як малороси, може тому в Східна Європа іде вперед, а Україна досі живе зі своїми чаушесками.
> В Україні ми сьогодні не бачимо жодного розвитку - лише економічну, соціальну, моральну і фізичну деградацію.
Дивно, що з таким полем зору Ви співчуваєте мені.
Ви напевно живете в якійсь іншій Україні, в іншому вимірі.
2011.06.12 | Pest Control
Re: Економіку паразитизму диктує передовсім світогляд його жертв
Убітий Єнот пише:> Я не пророкую, я прогнозую. Паразитична економіка зліквідує сама себе.
В Африці не зліквідувала, і в Україні не зліквідує. Для того мають бути фундаментальні причини. Ви таких причин принаймні не назвали.
> Успіхів вам, ггг.
Принаймні мій успіх значно ймовірніший, ніж успіх ррреволюції.
> Кардинальні зміни: високі ціни на енергоносії, що критично для металургії, та зменшення поступлень до бюджету внаслідок краху малого бізнесу та тінізації економіки.
Ми ходимо по колу. Високі ціни на енергоносії не є кардинальними змінами. Грошей у бюджеті цілком достатньо, щоб ці зміни компенсувати - як бачимо, їх навіть достатньо, щоб запровадити нові субсидії на електроенергію.
Кардинальними були б зміни, якби виборці почали серйозно тиснути з метою припинити це неподобство. Ви про таке щось чули?
>> Ви слабко слідкуєте за власною думкою. Ви назвали наявність капіталу як одну з причин, чому російські олігархи зможуть паразитувати там, де на доморощених чекає жахливий "колапс". Я зазначив, що ця причина трохи відсутня.
>
> . Вони скуплять за безцінь підприємства у малороських олгіархів, які не зможуть їх далі експлуатувати.
Ви все вперто відмовляєтеся пояснити, з якого такого дива малороські олігархи не зможуть експлуатувати те, що великороські зможуть. Поки що Ви навели рівно 0 причин.
> Ймовірно здешевшає, адже продати його просто дорожче собівартості вигідніше, ніж не продати взагалі.
>
> Розкажіть це Азарову у Москві.
Я припускаю, що Азаров це знає. Навіть якщо не знає, це ніяк не змінює об’єктивних фактів.
> Рося не буде забезпечувати ціною на газ бізнеси регіональних баронів, як вони сподівалися.
Ну то й що? Ніяких катастроф від цього не станеться.
>> Підприємства не зупиняться і колапсу не буде, бо платники податків і далі це субсидуватимуть. Я ж написав: вони планують субсидувати ще й електроенергію на додачу.
>
> Це відтермінування неминучого не більше того.
In the long run we are all dead.
>> Достатньо для чого? Щоб обігнати Молдову?
>
> Для початку так. Треба ж чогось починати.
В мене було враження, що Ви хочете почати із "приходу нових людей" і "побудови нової економіки".
> Падіння комуністичних режимів у Східній Європі відбулося у країнах с соціалістичною економікою і саме це падіння постужило причиною і необхідною умовою розвитку рикової економіки, а не навпаки..
Ні, причиною розвитку ринкової економіки послужила наявність впливових організованих груп із більш-менш правильним баченням, як її розвивати, а також більш-менш правильних цінностей серед широкого загалу. Падіння комуністичного режиму в Україні, натомість, до такого розвитку не призвело, бо ні таких груп не було, ні цінності совєцьких людей тому не сприяли. Це може змінитися лише еволюційно.
> Ви напевно живете в якійсь іншій Україні, в іншому вимірі.
Я напевно не маю звички аж так драматизувати рутину. Українську історію не можна читати без брому хіба якщо пан не читав жодну іншу історію також.
2011.06.11 | zmej_gorynych
Ще ніхто не дав мені відповідь на запитання "а чого ви так сците, люди добрі, якщо ви не крали?"
.. і не вбивали.То, може, будете першим, хто відповість на це запитання?
2011.06.11 | Pest Control
Циган-вояка теж ніяк не міг зрозуміти
Каже, піду на войну, вб’ю їдного-другого, та й вернуся додому.- А якщо тебе вб’ють?
- А мене чого?
2011.06.11 | Pest Control
... якщо такі сили з’являться
2011.06.11 | Sviatoslav D
А проукраїнські це які? А проукраїнські ліберальні?
2011.06.11 | Убітий Єнот
якщо будуть, якщо підуть революційним шляхом
он Яценюк адекватну заяву зробив коли Тимошенко повинні були арештувати.Потенційно все може бути, тільки це від людських якостей залежить.
Не бути боягузами та запроданцями.
2011.06.11 | Sviatoslav D
Тобто, проукраїнськими вони стануть тільки якщо підуть революційним шляхом? А куди?
Ще чого доброго виявиться, що Ленін теж був проукраїнцем. Особливо з урахування того, що дід у нього "вoлиняка".2011.06.11 | Убітий Єнот
Інших шляхІв вже немає. Інший шлях - сидіти, надувати щоки, робити якісь "проукраїнські"
або "продемократичні" заяви, і тому подібне, ні на що не вплиаючи і слідкуючи щоб не розгнівати паханів. Он у Росії є ліберальна опозиція, вона саме цим і зайнята, вже років десять.Звісно для обивателів, які сподіваються на місце біля годівниці це добрий варіант, однак історю роблять не вони.
2011.06.11 | Sviatoslav D
То в Росії радикально проросійські вже все здобули, а ліберально проросійські гниють у опозиції?
2011.06.11 | Убітий Єнот
Займіться самоосвітою, я не зможу вам все розжовувати
Якщо вас цікавить політична історія Росії - читайте. Вона вся в Інтернеті, так би мовити, live.2011.06.11 | Sviatoslav D
Та підручники ж відрізняються від життя!? Давайте вже, жуйте, якщо ви ще й "росієць"
Або спробуйте максимально прецизійно формулювати думки на письмі, щоб до вас не виникало зайвих запитань, яким ви не можете дати ради.2011.06.11 | Убітий Єнот
Re: Та підручники ж відрізняються від життя!? Давайте вже, жуйте, якщо ви ще й "росієць"
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1307814326&trs=-12011.06.11 | Sviatoslav D
Re: Та підручники ж відрізняються від життя!? Давайте вже, жуйте, якщо ви ще й "росієць" (л)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1307815463&trs=-12011.06.11 | Убітий Єнот
За троллінгом ідіть в інше місце
2011.06.11 | Torr
Яценюк хтів піймати хвилю,
але хвилі не було.2011.06.11 | Убітий Єнот
Тимошенко ж не арештували
злякалися в останній момент2011.06.11 | Torr
не арештували - бо класово близька
2011.06.11 | Sviatoslav D
А може тому, що Яценюк впіймав хвилю?
2011.06.11 | Убітий Єнот
Якщо будемо марити - далеко не підемо
Не арештували, бо зазнали шаленого тиску з боку західних дипломатів, погрози Яценюка теж певно зіграли деяку роль у цьому..2011.06.11 | Pest Control
Я щось пропустив: якими діями і кому погрожував грізний Яценюк?
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: не арештували - бо про кого тоді верещатиме ТБ?
2011.06.12 | DMA
Re: не арештували - бо про кого тоді верещатиме ТБ?
Звісно, тут далеко не всі, але для всіх місця не вистачило б. Особливо, якщо й деяких місцевих додати.2011.06.12 | Pest Control
Ого, як у Юлі сердечко стрибає. Бережіть її.
2011.06.12 | DMA
Та гавкунів теж вистачає, деякі навіть турботливі.
2011.06.12 | Pest Control
А за канонічними правилами ікони в БЮТі малюють? Слід охоплювати всі категорії віруючих
2011.06.12 | DMA
Ікони малюють лише на месій і паханів.
2011.06.12 | Pest Control
Браку ікон у вас не спостерігається, але отака з пульсуючим сердечком - неканонічна
2011.06.12 | DMA
Можете заспокоїтись стосовно неканонічності, то не ікона.
Але якщо маєте потребу в іконі, вибирайте з вищенаведених будь-яку, кожна з них Вам підійде.2011.06.12 | Tatarchuk
поплутали у семінарії ікону та фобожабу. Мабуть піп запив
2011.06.12 | DMA
Варто простити семінаристам той гріх, адже наставники у них такі ж точнісінько.
2011.06.12 | Sviatoslav D
А яке телебачення ви дивитесь?
2011.06.11 | thinker
Re: Яценюк хтів піймати хвилю,
... хвилі були, тільки він ловив інші хвилі, повних дєрма і в котрому захлиснувся...2011.06.11 | Torr
Яценюк - здібний, швидко вчиться, а Доній - ні.
2011.06.12 | Убітий Єнот
Яценюк не найгірший в тій кампанії
Здібний, на відміну від переважної більшсті.Він ще матиме шанс.
Однак все залежить від нього. Мужність потрібна, готовність іти усупереч лінії найменшого спротиву.
Думаю, розуміння власних перспектив під владою проросійської диктатури поступово доходить до українського політикуму. І можливі, нечисленні, варіанти - теж.
2011.06.11 | rais
Цілком вірно, репресії проти помаранчевих лідерів це наказ незалежності, свободі, демократії...
Наказ всім нетерплячим в Україні, на радість толерантним - " В будку "!2011.06.11 | Sviatoslav D
А де були нетерплячі, коли толерантні перекононували, шо "усі вони однакові"?
2011.06.11 | Torr
опозиціонером може називатися той хто покаїться за Ющенко.
і нема віри тим нунсівцям-скунсівцям - всі вони зрадили народ.2011.06.11 | Sviatoslav D
Опозиціонером, як і революціонером може назватися хто-завгодно.
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: треба, щоб не самі називалися, а щоб народ називав.
2011.06.11 | Torr
народ шукає не революціонерів, а доброго царя
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: так, але я це того, що терміни має давати народ, а не самі собі політики.
2011.06.11 | Sviatoslav D
А ви хотіли б щоб шукав доброго гетьмана, чи щоб ним правили добрі революціонери?
2011.06.11 | Тарас Токар
Re: опозиціонером може називатися той хто покаїться за Ющенко.
А чому я маю каятися за Ющенка?2011.06.12 | 2
Вы представляетесь помощником-консультантом персонажа, найденного Ющенком на мусорнике.
2011.06.12 | rais
Особисто для вас, Святославе, нагадую де були нетерплячі...
Нетерплячі як завжди були подалі від кучмаків і ближче до незалежності і свободи. Нагадати де були нетерплячі? Вони були тут, саме серед цих відсотків:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1301259618&trs=-1
Але саме толерантним захотілося чергового універсалу і тому їх теза про різних і однакових, як лайно підняло догори партію овочів. Тому завдяки розумним противсіхам і насолоджуємося покращенням загальної атмосфери далі:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1285263589&trs=-1
Стратегі, млин...
2011.06.12 | DMA
Re: Особисто для вас, Святославе, нагадую де були нетерплячі...
rais пише:>
> Нетерплячі як завжди були подалі від кучмаків і ближче до незалежності і свободи. Нагадати де були нетерплячі? Вони були тут, саме серед цих відсотків:
>
> http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1301259618&trs=-1
>
> Але саме толерантним захотілося чергового універсалу і тому їх теза про різних і однакових, як лайно підняло догори партію овочів. Тому завдяки розумним противсіхам і насолоджуємося покращенням загальної атмосфери далі:
>
> http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_free&key=1285263589&trs=-1
>
> Стратегі, млин...
Саме для виправдання своєї нікчемності вонивсіоднакові противсіхи навіть вигадали універсальну мантру:"Але ж за Юльки було б ще набагато гірше!!!"
Як гірше, чому гірше - мовчать, або брешуть напропалу. Треба ж якось своє негідництво виправдати.
2011.06.11 | Тарас Токар
Я б ряд партій в Україні назвав би не "опозиційними", а "кущовими".
Вони образно сидять у кущах і чекають, що буде далі.2011.06.11 | Убітий Єнот
Тоді вже "парашними"
2011.06.12 | мирумир
Re: Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
Доний оброс панциром старого демократа. Это: лицемерие,отход от реальности, словоблудие. А каким он парнем был!2011.06.12 | Тарас Токар
Re: Олесь Доній: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи»
мирумир пише:> Доний оброс панциром старого демократа. Это: лицемерие,отход от реальности, словоблудие. А каким он парнем был!
Я не згоден. Доній залишився самим собою.