06/13/2011 | DMA

Після президентських виборів 2010 року нове керівництво України не лише почало здійснювати свою політику, активно порушуючи права людини, але й перейшло до політичних переслідувань своїх опонентів та критиків. Про це багато повідомляють засоби масової інформації, зарубіжні та вітчизняні експерти, йдеться в доповіді Датського Гельсінського Комітет тощо.

Це й зловживання запобіжним заходом - утримання під вартою, криміналізація дій, які не завжди тягнуть навіть на адміністративні стягнення, серед яких, наприклад, кримінальні справи, пов'язані із підприємницьким Майданом 16 листопада - 3 грудня 2010 року, арешти та застосування катувань до членів патріотичної організації «Тризуб» за пошкодження бюсту Сталіну.

Це й справи про адміністративні порушення проти учасників протестних заходів, адміністративні переслідування та профілактичні заходи щодо підприємців, журналістів, блогерів, активістів студентських рухів, справи Ганни Синьової та Руслана Забілого, кримінальні справи, пов'язані із подіями у Львові 9 травня 2011 року тощо.

Це й справи Юрія Луценка, Євгена Корнійчука, Богдана Данилишина, Анатолія Макаренка, Ігоря Діденка, Юлії Тимошенко та інших керівників минулого Уряду. Їм, зокрема Ю.Луценко, пред'явлені звинувачення в діях, які не мають кримінального змісту, і які здійснювали і до нього, і після нього керівники МВС без будь-яких юридичних наслідків, що підтверджує абсолютно політичний характер цієї справи.

У зв'язку із системними порушеннями прав громадян, наступом на демократичні права та свободи в Україні були чисельні звернення, мітинги, заяви та інші акції представників правозахисних організацій, громадських активістів, політиків щодо неприпустимості подібних дій з боку влади, в тому числі політичних переслідувань. Однак мусимо констатувати відсутність будь-якої реакції та позитивних дій з боку сучасної української влади та фактичну вичерпність засобів внутрішнього впливу для зміни ситуації на краще.

Тож закономірно виникає питання про те, що робити, які важелі застосовувати в ситуації, коли в середині держави вони вичерпані.

В якості позитивного прикладу можна навести документ, який був 19 травня 2011 року внесений американським сенатором Бенджаміном Кардіним і спрямований «на боротьбу із атмосферою безкарності в Росії, де, не дивлячись на риторику керівників Кремля, влада не робить достатніх та значних кроків, щоб зупинити розгул корупції або осіб, винних у численних і гучних злочинах». Цим законопроектом пропонується заморозити активи і блокувати видачу віз особам - чиновникам Російської Федерації, які порушують права людини. Через 6 місяців після його прийняття Сенат має заслухати стан його виконання.

Застосування механізму заборони на видачу віз посадовим особам, які причетні до порушення прав людини, а також заморожування фінансових активів, які вони мають за кордоном, може бути дієвим інструментом, який допоможе зупинити порушення прав людини та політичні переслідування і в Україні.

Ми звертаємося до керівників усіх демократичних країн із проханням застосувати такі ж санкції до українських чиновників, які порушують права людини та причетні до політичних переслідувань в Україні.



Від Ініціативної групи із створення Громадського Комітету захисту від політичних переслідувань в Україні:



Аркадій Бущенко

Євген Захаров

Ігор Коліушко

Катерина Левченко

Ольга Калашник

http://helsinki.org.ua/index.php?id=1307592518

(Далі йде чималий список підписів, можна додати і свій підпис в знак солідарності з правозахистниками.)