Якщо ініціатори відзначення 22 червня, як знакової дати в календарі, й мали на думці отримання політичних дивідендів, то напевно не мали на увазі, що спричиняться до хвилі предметної антикомуністичної пропаганди. Але їм ніхто не винен, що вони вчать історію за коротким курсом ВКП(б), в якому багато фактів пропущено, а в багатьох випадках замість фактів подаються партійні коментарі. Якби вчили, то на львівські граблі зразка 22 червня 2011 року не наступили б. При тому розброді, який панує зараз у львівських постпомаранчевих середовищах, сподіватися на на якесь артикульоване вшанування жертв першої большевицької окупації ніяк не можна було. Були б заходи за участю 150-200 людей, звичайна група родичів загиблих, яких це болить, пройшло б практично непомічене в ЗМІ, оце й усе. Якщо додати стан “дружньої ворожнечі” між політично домінуючою Свободою та партіями, які програли останні місцеві вибори, сподіватися на конструктивну співпрацю в організації масових заходів не доводилося. Все змінило 9-те травня по-львівськи. І за те, що 22 червня у Львові пройшло так багато заходів вшанування жерв війни, ми, як це не смішно, завдячуємо провокаторам.

Не знаю, що і кого вшановували у Києві чи Донецьку, в нас о 10.00 відбулася Всеукраїнська Хвилина мовчання за жертвами масових розстрілів службами НКВД у 1941 році (це з офіційного документа). Потім відбулася панахида по розстріляних НКВД політв’язнях в тюрмі на Лонцького. Потім така ж панахида поруч на Цитаделі. А далі - покладання квітів до місць масових страт: Замарстинівської тюрми, тюрми Бригідки, колишнє єврейське гетто, місця розстрілу нацистами львівських вчених на Вулецьких пагорбах; до Меморіалу невідомому воякові УПА та на могили жертв розстрілу на Янівському кладовищі. Походи Львовом з квітами та молебнами, і куди не повернись, нагору виходять згадки про жертви НКВД. Це точно не той сценарій, який планували автори хамуватого листа до львівського міського голови, вимагаючи забезпечити похід по проспекту Свободи під червоними прапорами.

Ввечері відбувся мітинг-реквієм на площі біля пам’ятника Шевченку. Родзинкою були фотографії розстріляних НКВД, які родичі взяли з собою на цю скорботну акцію. Вшанування пам’яті стало дуже особистим: коли бачиш фото розстріляного молодого брата в руках у старенької вже сестри, трагедія стає персоніфікованою і зовсім не абстрактною. “Гвинтики” стають людьми з особистим життям, родинами і нашою конкретною пам’яттю. Дивіться фотографії, вони часто кажуть більше, ніж можна написати словами. Головне — тепер зрозуміло, чому за зберігання цих фотографій можна було отримати термін не менший, ніж за допомогу УПА?

Ярослав Сватко

Відповіді

• 2011.06.23 | ОЛЕСЯ

  Re: СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

  Глибокошанована Львівська Громадо! Усе, що відбувається зараз в Україні скоро знайде свою оцінку серед світової спільноти.
  Так, без перебільшення оцінять Ваш невичерпний патріотизм і нескорену душу до свободи. Але й дадуть оцінку янучарів, пшонок, плохишів "хорошковських", бо світ бачить усе. Нині не можна вже так явно славно крутити світом, як це було у роки війни чи десятки літ посля окупації . Не дайте, дорогі Краяни, їм спокійно спати й панувати на українській землі. Нехай світлини ними замордованих невинних людей лякають їх, мов, привиди.
  Дякую усім, хто виявив цю мужність і силу духу показати, що нема страху перед гнобителями.

• 2011.06.24 | Evgen.I

  Re: 22 червня у Львові - реквіємом по морді комунізму, а Росія лютує.