06/29/2011 | Святослав Караванський

На це питання є кілька відповідей. Одним з них є твердження, що від цього вступу ви-грає і Україна, і Европа, і демократія. На захист цього погляду висувано такий аргумент: «Демократичне оточення ЕС впливатиме на Януковича і він буде змушений демократизуватися».

Той, хто боронить цей погляд, не бере до уваги таких чинників:

1. Мотивів автократичної поведінки Януковича;

2. Наявности в ЕС прихильників мафіозних цінностей;

3. Наявности в Партії Регіонів кількох течій.

Розгляньмо кожен з цих чинників окремо.

1. У процесі свого становлення як політика Янукович цілком свідомо зформувався як
автократ, якому чужі демократичні цінності. Чим це викликано?

Вихований з юних літ у мафіозному світі СССР, Януковичу абсолютно чужа демократична ідея залежности влади від волі виборців. Йому куди ближче не демократичність, а автократичність арабських та московських диктаторів типу Мубарака, Каддафі, Путіна. Але на прикладі розвалу СССР Янукович бачить, що авторитарна влада в сучасному світі не може сподіватися на сталу підтримку виборців у разі демократичних виборів. Тому він з початку своєї кар’єри робив ставку на фальшування волі виборців. Вибори 2004 року свідомо фальшовано мафіозною верхівкою України, де Янукович був один з головних режисерів – прем’єр-міністер. Те саме, в куди ширшому маштабі повторилося на місцевих виборах 2010 року. І те саме плановано на парламентських виборах 2012 року, що видно з праці створеної Януковичем комісії для вироблення виборчого законодавства, нібито відповідно до світових стандартів. Щоб заспокоїти світ, Янукович удає, що він хоче розробити демократичне виборче законодавство. Але це ще один трюк Віктора Федоровича. Американські юристи, запрошені брати участь у цій комісії, вийшли з неї, заявивши, що комісія провладна, працює за зачиненими дверима, не даючи опозиції брати повноцінну участь у розробці законодавства. Це незаперечне свідчення про наміри Януковича провести вибори 2012 року, як і місцеві вибори 2010 р.

Прийнятий з таким антидемократичним багажем до ЕС, Янукович буде й далі замилювати очі европейцям, сподіваючись на підтримку з боку певних кіл у ЕС. А в ЕС, хоч як дивно, є певні сили, яких приваблюють мафіозні цінності, практиковані Януковичем.

2. Про наявність таких сил у середовищі ЕС свідчить спроба депутата Европарламен-
ту від Польщі п. Коваля, дезинформувати ЕС про хід місцевих виборів 2010 р. в Україні. Пан Коваль не побачив на цих виборах жодних порушень світових виборчих норм.

Депутата Коваля призначив на пост спостерігача місцевих виборів 2010 р. президент Европарламенту Єжи Бузек, порушивши порядок призначення спостерігачів за виборами від ЕС. Цей порядок передбачає, що висунення і схвалення спостерігачів від ЕС, належить комі-сії іноземних справ Европарламенту. Іншими словами, Єжи Бузек вдався до методів поруше-
ння законів, практикованих Януковичем. Очевидно, п. Бузек був особисто зацікавлений у поширенні дезинформації про вибори в Україні серед членів ЕС задля зображення режиму Януковича перед Европою, як цілколм демократичного. Це свідчить, що мафіозні методи, практиковані в сучасній Україні, мають у середовищах ЕС прихильників.
Під цим оглядом не можна не згадати про пункт у резолюції ЕС про Україну, про-штовхнутий туди польськими депутатами Европарламенту. Цей пункт закликав Януковича позбавити звання героя України С. Бандеру, нав’язуючи Европі погляд польських та москов-ських окупантів України на український Рух Опору. Цей крок годі назвати інакше як втру-чання польських депутатів Европарламенту у внутрішні справи України.
Заразом не можна обійти згадкою дифірамбів на адресу “демократії” Януковича, які розсипає президент Польщі, обраний після Катині-2. З цих дифирамбів видно, що в разі вступу до ЕС Янукович знайде там прихильників своїх “цінностей”, старатиметься захищати ці мафіозні цінності і навряд чи відмовиться від них на користь европейських цінностей. Для Януковича прийняти демократичні цінності значить погодитись із можливістю перебрання влади опозицією. Такої можливости Янукович і в думці не має, як видно із заяв його політ-комісара Табачника. У своїх статтях Д. Табачник відверто заявляє, що режим Януковича – остаточний для України і опозиція ніколи його не змінить.
3. Аналіз подій в Україні та їх дальшого розвитку буде цілковито яловий без розгляду угруповань, з яких складається Партія Регіонів (надалі – ПР). А цю партію, як і більшість партій у світі, не позбавлено фракційности. Нас буде цікавити одна така течія у цій партії – олігархічна.
Цікавою, чисто українською рисою ПР є той факт, що головним стрижнем, який об’єднує далеко не однорідне членство цієї партії є вимога надання російській мові статусу державної. Мовні уподобання об’єднали в один гурт досить різні соціяльні прошарки. Відверто кримінально-мафіозні елементи знайшли спільників серед кіл олігархів. І ці дві течії далеко не однодумні. Коли кримінально-мафіозні елементи не приховуєть своєї орієнтації на Москву, то олігархічна складова ПР, бажаючи спілкуватися й урядувати в Україні російською мовою, не хоче, однак, бути у «шовковому» підпорядкуванні Росії. Олігархи стоять за евро-пейський вибір. Їх вабить Брюссель. І Януковичеві, свідомому прагнень свого членства, доводиться лавірувати, стараючись утримувати одну й другу течію в одній партії.

Очевидно, що вступаючи до ПР, олігархи цілком відверто домовлялися з Януковичем про конкретні політичні вимоги та конкретні пости, на які вони можуть сподіватися у разі приходу ПР до влади.

Політичною вимогою олігархів був вступ України до ЕС. Ця вимога знайшла прихильників і серед мафіозних олігархів ПР. Для забезпечення цих політичних вимог, олігархи домовилися з Януковичем про конкретні урядові пости. Вони виговорили собі пост міністра іноземних справ і пост голови СБУ.

Блокуючись із олігархами, Янукович заразом мусів виказувати свою відданість Москві, секретні служби якої мали його повну біографію ще з часів СССР. Але, коли він заявив про своє бажання приєднати Україну до Митного Союзу Росія –Білорусь-Казахстан, міністер іноземних справ одразу зареагував. І Янукович був змушений відступити від свого наміру, хоч вигадав натомість, очевидно, на догоду Москві, формулу 3 + 1. Іншими словами, він опи-нився у становищі слуги двом панам.

Існування двох течій у ПР підтверджують події 9 травня і 22 червня у Львові.

Промосковські сили у ПР планували дальші провокації у місті Лева на 22 червня. Але їм перешкоди-ли олігархи. Цікавою у цій події є заява депутата Верховної Ради Фельдмана, який не є член-ом ПР, але має вплив на олігархів ПР як президент гебрейської громади України. Фельдман засудив промосковські провокації, і Янукович мусів скоритися.

Отже, олігархи в Партії Регіонів мають досить великий вплив на Януковича, і що цікаво, через депутата Верховної Ради, який не є навіть членом ПР!

Це все свідчить, що в майбутньому між двома течіями у ПР можливі незгоди і тертя. Ці тертя можуть викликати різні чинники, в тому числі й спецслужби Росії, провокацію яких не допустив депутат Верховної Ради.

Під цим оглядом, варто подумати, як вплине вступ керованої Януковичем України до ЕС на стосунки між течіями у ПР?

Очевидно, що вступ Януковича до ЕС зміцнить ПР, бо олігархи матимуть те, що було їхньою умовою вступу до Партії Регіонів. Можливість розколу в ПР буде зведено до мінімуму.

Якщо ж Европа піднесе гарбуза Януковичу, тобто скаже, що до ЕС може вступити лише демократично керована Україна, у ПР можливі зміни. Підтримувати партію, яка не матиме шансів стати членом ЕС, олігархи не будуть. Вони змушені будуть вимагати від Януковича, щоб він демократизувався не на словах, а на ділі, або їм доведеться попрощати Януковича. В обох випадках це буде кінець царства Віктора Федоровича.

Тому від вступу України Януковича до ЕС виграє Партія Регіонів, а не Україна.

Україна виграє лише тоді, коли Янукович дістане відкоша від ЕС.