МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

"Мерітократична партія України"

06/30/2011 | Franko
http://m-p-u.org/

Побачив в рекламі на фейсбуці. Жодного знайомого обличчя. Підкажіть, що це за люди і що це за проект?

Відповіді

  • 2011.06.30 | OlalaZhm

    Re: "Мерітократична партія України"

    Тільки-но люди опчинають вистрибувати і кричати що вони - "достойні", як зразу стає зрозуміло, що то лайно
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2011.06.30 | Isoлято

      Отут я з Вами повністю згоден!

      OlalaZhm пише:
      > Тільки-но люди опчинають вистрибувати і кричати що вони - "достойні", як зразу стає зрозуміло, що то лайно
    • 2011.06.30 | Tatarchuk

      сходу питання: і як з того вийти?

      OlalaZhm пише:
      > Тільки-но люди опчинають вистрибувати і кричати що вони - "достойні", як зразу стає зрозуміло, що то лайно
      Це в принципі тягне на щось будійське, типу знаючий не говорить, говорячий не знає, і в тому ж дусі. Достойні є, але їх ніхто не знає, ті кого знають - недостойні, причому обирати невідомих і достойних ніхто не хоче і не знає як.
      У Афінах громадян по жеребу призначали на державні посади, в тому числі найвищі, може то єдиний вихід для нас?
      Був ще метод цензу - наприклад, в керівництво місцевого органу не можна брати нікого, окрім народжених на його теренах, та більш жорсткі цензи (хороша родина), більш м"які (ценз оседлості), або класові (маєтковий ценз - у більшості країн нового часу, або навпаки маєтковий максимум - у ранішній радянщині).
      Були також неодноразові спроби цензу морального (практично зводилося до релігійної чистоти) або навіть фізичного (заборона займати посади інвалідам, уродцям або іншорасовим).
      Але то все історія хвороби, скоріш ніж готові рецепти наслідування. Чи маєте, констатуючи А, резолютивну частину В, тобто вихід з проблеми? Питання не обов"язково вам особисто, іншим охочим теж.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2011.06.30 | OlalaZhm

        У нас нормальні методи не діють. Ми унікальні Re: сходу питання: і як з того вийти?

        Для того, щоб до влади приходили достойні - насправді, а не самопроголошені з числа негідників, цивілізований світ й вигадав карний кодекс та демократичні вибори.

        АЛЕ У НАС ЦЕ НЕ ДІЄ!!!!!!!!!!!

        прикольненько... :(
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2011.06.30 | Tatarchuk

          одним словом, відповіді не буде

          смайлік та "унікальність" - це на жаль не рецепт, а щось таке на кшталт задорновське "мьі (русские) удивительньій народ", з перерахуванням "только у нас заклеивают гандоньі"
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2011.07.01 | Isoлято

            Шлях, звичайно, є - але простим його не назвеш...

            Це якщо КОЖЕН громадянин України перестане мріяти про "добрава лідіра/царя/прізідзєнта" і звернеться на той рівень, куди він може дотягтися - до МІСЦЕВОЇ влади. Тобто, по-перше, перестати давати хабарі; по-друге, припинити спілкування з тими, хто їх дає; по-третє, чинити орґанізовану обструкцію (способів багато можна придумати) чиновникам, які порушують закони й не виконують Конституцію... ну і не тільки чиновникам, звісно.

            І тоді через певний час уже не буде різниці, хто є Президентом України. Головне - що ВСІ закони почнуть нормально працювати. Спочатку на найнижчому рівні, потім на більш високому... і так до самої верхівки.

            А якщо чекати, що хтось "прідёт і фсєх пастроїт" - так він же ж не під закони й Конституцію буде "строїць". А ПІД СЕБЕ.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2011.07.01 | Tatarchuk

              вважаєте настільки складним не брати / не давати хабарі?

              Isoлято пише:
              > Тобто, по-перше, перестати давати хабарі; по-друге, припинити спілкування з тими, хто їх дає; по-третє, чинити орґанізовану обструкцію (способів багато можна придумати) чиновникам, які порушують закони й не виконують Конституцію... ну і не тільки чиновникам, звісно.

              По-першому пункту, ніколи їх не давав, та, коли працював на держслужбі, рік відучував їх нести мені (попередник привчив відвідувачів). Були й курьйози - приблизно кожен десятий, але не більше, кому я ввічливо відмовляв у взятті "благодарності" за виконання моїх жеж службових обов"язків, приходив вдруге з більшим хабарем, бо "смекав" що мало запропонував. Але року цілком вистачило, щоб відучити всіх, і коли передавав посаду наступнику, попередити його що ця посада моїми стараннями стала нехлібна.
              По другому пункту, мав справу з тими, які несли, і знайомими які брали "а що тут такого". Першім мізки прочищати вдавалося навіть простіше, всупереч міфу що "люди ж самі несуть" - інструктував їх як у разі вимагання хабаря звертатись до правоохоронців. Знайомим, які по молодості "брали", я пояснював наскільки це небезпечно, і багато хто відступився.
              По пункту третьому, коли у колективі "морально підтримували" тих коо "хлопали" на хабарях - все той самий міф що "сами ж несуть" та "так кого завгодно можна звинуватити" - я казав "всіх да не всіх", ну от спробуйте мене підставити хабарем, якщо я його фізично не беру. Не в стані відсвітити як це вплинуло на хабарників, але інши хоча б переставали бути посередниками.
              Одним словом, це нескладно

              > А якщо чекати, що хтось "прідёт і фсєх пастроїт" - так він же ж не під закони й Конституцію буде "строїць". А ПІД СЕБЕ.
              Описані вище прийоми хорошо працювали 2005-2006, коли чиновники реально трусилися і їх реально хапали, принаймні, за явні хабарні теми. Політична ситуація грала свою роль - думаю зараз вона теж грає роль, але зворотню. Десь з 2007 ситуація, за моїми спостереженнями, повільно котилася до сьогоднішнього стану - допомаранчового "всі беруть". Але тому теж можна дати політичне пояснення, принаймні вплив загальної атмосфери
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2011.07.01 | Pest Control

                Вплив загального вертю та луївітона

                Tatarchuk пише:
                > принаймні вплив загальної атмосфери
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2011.07.01 | Tatarchuk

                  скоріш, не просто непосадки винних янучар, але їхнього укабмінювання

              • 2011.07.01 | Isoлято

                Найскладніше - не вітатися (краще навіть не спілкуватися) з тими, хто бере/дає хабарі!

                Tatarchuk пише:
                > По-першому пункту, ніколи їх не давав, та, коли працював на держслужбі, рік відучував їх нести мені (попередник привчив відвідувачів). Були й курьйози - приблизно кожен десятий, але не більше, кому я ввічливо відмовляв у взятті "благодарності" за виконання моїх жеж службових обов"язків, приходив вдруге з більшим хабарем, бо "смекав" що мало запропонував. Але року цілком вистачило, щоб відучити всіх, і коли передавав посаду наступнику, попередити його що ця посада моїми стараннями стала нехлібна.
                Все це, канєшна, дуже гарно... але я з власного досвіду знаю, що на "держслужбі" таких унікумів, згідних докласти власних зусиль до боротьби з хабарництвом, як то кажуть, "раз-два і апчёлсі". Ну і, як показує МІЙ досвід спілкування з держслужбовцями, у більшості випадків їхні зусилля успішно блокуються. Тому я намагаюся скласти план дій з точки зору ЗВИЧАЙНОГО ГРОМАДЯНИНА, який до держслужби жодного стосунку не має.

                > По другому пункту, мав справу з тими, які несли, і знайомими які брали "а що тут такого". Першім мізки прочищати вдавалося навіть простіше, всупереч міфу що "люди ж самі несуть" - інструктував їх як у разі вимагання хабаря звертатись до правоохоронців. Знайомим, які по молодості "брали", я пояснював наскільки це небезпечно, і багато хто відступився.
                Чудово. Лишилося дізнатися, де взяти ще пару десятків тисяч таких як Ви... ну і в який спосіб їх просунути на ключові (не найвищі) посади в управлінських структурах.

                > По пункту третьому, коли у колективі "морально підтримували" тих коо "хлопали" на хабарях - все той самий міф що "сами ж несуть" та "так кого завгодно можна звинуватити" - я казав "всіх да не всіх", ну от спробуйте мене підставити хабарем, якщо я його фізично не беру. Не в стані відсвітити як це вплинуло на хабарників, але інши хоча б переставали бути посередниками.
                Я в 2004 році опинився в дуже схожій ситуяції - відмовився порушити декілька законів, хоча мені за це запропонували достатню суму, шоб я непогано облаштував своє подальше життя. Правда, на все життя опинився би "підвішеним" і явно мусив би виконувати ще більш непристойні речі. Коли відмовився - сказали, що все одно зроблять, як ЇМ треба, і звалять все на мене (бо я вже "засвітився" в цій справі). Деталей розкривати не хочу, бо учасники справи досі живі, здорові й займають майже ті самі посади... а врятувала мене фактично Помаранчева Революція. Вважаєте, що такі комбінації вже неможливі?

                > Описані вище прийоми хорошо працювали 2005-2006, коли чиновники реально трусилися і їх реально хапали, принаймні, за явні хабарні теми. Політична ситуація грала свою роль - думаю зараз вона теж грає роль, але зворотню. Десь з 2007 ситуація, за моїми спостереженнями, повільно котилася до сьогоднішнього стану - допомаранчового "всі беруть". Але тому теж можна дати політичне пояснення, принаймні вплив загальної атмосфери
                Ага, "чиновники реально трусилися". А ті, хто звик їм заносити гроші, жалілися, шо тепер "за піцот баксаф нічё нірішаїццо" - і замість того, щоб ПЕРЕСТАТИ ДАВАТИ ХАБАРІ, несли в 10 разів більше, і воно таки у багатьох випадках "рішалась". Виявилося, що кожне "трусіння" має свою ціну - особливо для тих, хто вже звик її призначати...

                Взагалі часто чую (або читаю на форумах) від, назвемо їх так, "представників східної цивілізації" - ну і відповідно частини українців - похвальбу на тему "вот как я чаво-та нарушыл, і мнє за ета нічаво нє была". Тобто складається враження, що багато людей не просто ЗМУШЕНІ порушувати закони заради, наприклад, порятунку власного життя чи своїх родичів - ні, вони їх СВІДОМО ПОРУШУЮТЬ, і відкрито про це розповідають, бо це, я так розумію, підвищує їхню самооцінку... ну і якось гарно впливає на дійсний суспільний статус особи. Тобто коли ти можеш безкарно порушити все шо завгодно - ти "крутой", тебе поважають і бажають з тобою дружити. Якшо, навпаки, поважаєш закони - ти "лох" і "нездара". Навіть якщо хтось в рамках закону зможе заробити який-не-який статок - це ще нічого не значить, бо кожної хвилини може заявитися той, хто на закони плює, і все забрати собі, і в певної (на жаль, досить великої!) частини суспільства таке становище не викличе жодного засудження. Хіба шо трохи обуряться "для віду"... і швидко забудуть.

                Ну і як із цим Ви пропонуєте боротися?
              • 2011.07.02 | Isoлято

                Кстатє... про те саме, але іншими словами (л)

                Отар ДОВЖЕНКО
                Чому я не хочу в Межигір’я

                http://novaukraina.org/news/urn:mediacontent:1C4327E
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2011.07.02 | Tatarchuk

                  а чого він за весь народ каже?

                  На відміну від автора, я далеко не впевнений що більшість, або бодай половина населення останні роки охоплена пристрастями "державну квартирку, яку можна «записати на себе», давши на лапу якомусь клерку", "Клаптик землиці під помідорчики", "Лікарняний, коли насправді не хворі", "Відро цвяхів із цеху, Батон ковбаси з м’ясокомбінату". Хіба що "Трохи податків, які можна не платити".
                  Масово крадуть за однієї умови - за масових злиднів. Років 10 тому на семінарах всі жадно нападали на каву і фуршет, охоче брали роздаточні ручкі та блокнотики - я це добре пам"ятаю. Вчора був на семінарі, народ в"яло пив ту саму каву, стол залишився майже нетронутим (тільки двої іногородніх заморили черв"ячка) і на столі залишилася купа нерозобраних тих самих ручок та блокнотів. А це ж навіть не крадіжка, а роздатка. "Зайця" в тролейбусі бачив за останні років 5 один раз, і то дівчина забула дома всі гроші (і контролер погодилася її не штрафувати, коли хтось купив за забудькувату леді квіток). Це той самий "народ", який описують переважно у фарбах пожирачів халявної гречки та крадіїв цвяхів.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2011.07.02 | Пані

                    Я теж так думаю

                    І мені стаття відверто НЕ сподобалася саме цим.

                    Тобто звісно описані ним люди існують, але я навіть не певна, що їх більшість чи навіть що всі виборці Януковича такі.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2011.07.04 | Isoлято

                      Мої особисті враження свідчать про інше...

                      Як тільки чую розмови автомобілістів - майже постійно хтось похвалиться, де і на скільки він перевищив швидкість. Серед дачників часто спливає тема, як собі землі "врізати понад планом" чи підключитися незаконно до електромережі. Розмови про "відкручення" електролічильників я десь у 2007-8 роках майже не чув... потім знову почалися. І головна ж спільна риса в усіх цих випадках: той, хто здійснив порушення, ВІДВЕРТО ЦИМ ХВАЛИТЬСЯ, а ті, хто його слухають - АБСОЛЮТНО ЙОГО НЕ ЗАСУДЖУЮТЬ.

                      Звичайно, "всіх" українців під одну гребінку грести не варто... але певна критична маса (напевно більше 50%) такі да присутня. Ну й, власне кажучи, тому і "маємо те, що маємо" (© приписують Л.Кравчуку). А от у Грузії, наприклад, ця маса виявилася меншою - скіки б нам не розповідали анігдотів про "джіґіт на красній свэт ніастанавліваіца"...
      • 2011.07.01 | 123

        не обирати відверто недостойних. ніколи і за жодних умов.

        чітко і масово їм про це сказати і виконати.

        обирати невідомих і достойних (наскільки то є відомо), і тих серед них,що виявлять недостойність, ніколи і за жодних умов не переобирати.

        наслідком буде виведення нового сорту політиків, які не чинитимуть недостойно, бо знатимуть, що це кінець кар*єри - власна ж партія тебе відправить на сміттярку. це працює в усьому світі.

        Tatarchuk пише:
        > OlalaZhm пише:
        > > Тільки-но люди опчинають вистрибувати і кричати що вони - "достойні", як зразу стає зрозуміло, що то лайно
        > Це в принципі тягне на щось будійське, типу знаючий не говорить, говорячий не знає, і в тому ж дусі. Достойні є, але їх ніхто не знає, ті кого знають - недостойні, причому обирати невідомих і достойних ніхто не хоче і не знає як.
        > У Афінах громадян по жеребу призначали на державні посади, в тому числі найвищі, може то єдиний вихід для нас?
        > Був ще метод цензу - наприклад, в керівництво місцевого органу не можна брати нікого, окрім народжених на його теренах, та більш жорсткі цензи (хороша родина), більш м"які (ценз оседлості), або класові (маєтковий ценз - у більшості країн нового часу, або навпаки маєтковий максимум - у ранішній радянщині).
        > Були також неодноразові спроби цензу морального (практично зводилося до релігійної чистоти) або навіть фізичного (заборона займати посади інвалідам, уродцям або іншорасовим).
        > Але то все історія хвороби, скоріш ніж готові рецепти наслідування. Чи маєте, констатуючи А, резолютивну частину В, тобто вихід з проблеми? Питання не обов"язково вам особисто, іншим охочим теж.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2011.07.01 | Tatarchuk

          "не обирати" - це не механизм, а можливий результат його роботи. Де сам механизм?

          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2011.07.01 | 123

            не голосувати за недостойних, голосувати за нових, я ж написав

            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2011.07.01 | Tatarchuk

              просто_за_нових? ну от вам мерітопартія, то як, підходить?

              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2011.07.01 | 123

                будь-хто новий, який виглядає достойно - підходить

                на цю партію я не дивився, не знаю як вона виглядає - може вона й підходить.

                звісно, критерії достойності будуть різні в усіх - я б казав, наприклад, про ідеологічно-прийнятну і загалом розумну риторику, незаплямовану репутацію, добру освіту, загалом пристойний життєвий досвід. Наприклад, Катеринчук початку своєї кар*єри.

                Тут не суть важливо наскільки добрим буде новий вибір, важливо чітко прибирати старих, і так кілька разів. Як селекційний засіб, як демонстрування суспільством - що саме воно точно не толеруватиме.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2011.07.01 | OlalaZhm

          ну-ну Re: не обирати відверто недостойних. ніколи і за жодних умов.

          Противсіхи так і зробили - ітепер їх звинувачують у всьому
        • 2011.07.01 | Роман Сербин

          Не обирати відверто недостойних можна лише в громадянському суспістві з мажоритарною системою

          При виборчій системі так званої пропорційної репрезентації, партійні боси вибирають кандидатів, або продають їм місця на списках, а громадяни лише голосують за партіями. Жодного впливу на поодиноких кандидатів громадяни не мають.

          Мажоритарна система дає можливість кожному громадянянинові мати правдивий голос у виборах поодиноких кандидатів. Але ця система спрацьовує лише у громадянському суспільстві, де голоси виборців не продаються за торбу харчів.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2011.07.01 | 123

            у партійній системі партії мають відторгати "поганих" кандидатів, бо інакше і за партії

            не голосуватимуть.

            чомусь в США жодна партія не висуває на Президента таких красенів як Янукович.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2011.07.01 | Роман Сербин

              Вибори президента та вибори Парламенту - це різні системи; не треба їх мішати

              У виборах президента, чи в Україні чи в Америці, ціла країна стає одною виборчою округою і тут громадяни справді голосують за дану особу. У виборах до Верховної Ради голосують (останніми часами) за партії а не за поодиноких депутатів, а в Америці голосують безпосередно за поодиноких конґресменів.

              Незнаю, настільки політична корупція дозволить щоб перехід на подвійну систему в Україні поміг вибрати добрих і виключити поганих кандидатів. Але це хоча дає змогу вчити громадян про можливість стати справжними громадянами а не ґвинтиками політичних босів, саме у виборі за мажоритарною системою.
          • 2011.07.01 | Sviatoslav D

            А у вас там яка система? Похваліться досягненнями свого громадянського суспільства.

            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2011.07.03 | Роман Сербин

              Re: А у вас там яка система? Похваліться досягненнями свого громадянського суспільства.

              Система яку Канада успадкувала від Англії - мажоритарна. Зате Сенат назначує уряд, з чого незадоволені ті хто уважають, що Сенат також повинно вибирати населення. Але наш Сенат не грає таку роль, як в Америці, де він фактично є важливіший від Палати представників. У нас він фактично потакує те що рішає Палата громад.

              У нас є громадянське суспільство та правова держава. Спікер не має не те що своєї партії, він навіть мусить відійти від партії до якої він належав і бути цілковито незалежний та керуватися лише правилами Парламенту а не робити свою чи чиюсь політику. Наші депутати голосують лише самі за себе.

              У федеральному значенні, Канада є двомовна. Це означає, що дві мови є допущені до участи в дискусіях у Парламенті, але усі міністри мусять знати обидві мови і їх вживати в Парламенті. У нас немає такого чудовиська, що б прем'єр-міністр говорив недержавною мовою.

              Назагал, можна сказати, що якщо еміграція іде з України до Канади а не з Канади в Україну, то однією з причин є саме те, що Канада є правова держава з громадянським суспільством․
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2011.07.03 | Sviatoslav D

                Мажоритарним є представництво, а система - парламентською (чи представницькою) демократією

                Роман Сербин пише:
                > У нас є громадянське суспільство та правова держава.
                Без "громадянського суспільства" у вас не може бути демократії . І не лише у вас. Сомоиу терміну майже стільки ж років, скільки й українській "національній ідеї".
                А "правововю державою" була і Вікторіанська Англія і Гомулківська Польща і навіть Кімченирівська Північна Корея певною мірою.
      • 2011.07.01 | ziggy_freud

        якщо призначати на посади по жеребу, відбудеться всього лише заміна

        негативного відбору, який діє зараз (не надто розумний, не надто грамотний, не надто самостійний), на випадковий. І ми отримаємо серед посадовців трохи більший відсоток адекватних.

        взяти сукупність всіх громадян, розіграти номери паспортів генератором випадкових чисел і призначити. За рік замінити тим самим способом 20%, які явно не впорались. З рештою укласти контракт на 5 років. А за 5 років - знову лотерея. Тільки лишити 20% на рік довше, щоб було кому безаварійно передати справи.

        проект має лише одне суттєве слабке місце - незрозуміло, хто сидітиме на генераторі випадкових чисел.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2011.07.01 | DADDY

          Re: якщо призначати на посади по жеребу, відбудеться всього лише заміна

          ziggy_freud пише:
          >
          > проект має лише одне суттєве слабке місце - незрозуміло, хто сидітиме на генераторі випадкових чисел.

          Як хто? Компутер з Печерського суду, який суддів на справи призначає :)
  • 2011.06.30 | Sviatoslav D

    Re: "Мерітократична партія України" (/)

    Меритократія - влада достойних
    Аристократія - влада кращих
    Не всі кращі достойні, чи не всі достойні - кращі? :D

    Термин был впервые употреблён (уничижительно) английским социологом Майклом Янгом в антиутопии «Возвышение меритократии, 1870-2033», в которой описывается футуристическое общество, где общественная позиция определяется коэффициентом интеллекта (IQ). В книге такая система приводит к революции, во время которой массы свергают надменную и оторванную от народа элиту. Аналогичные сюжеты использовались и в других литературных произведениях.
  • 2011.07.01 | Роман Сербин

    Досить прочитати там: МЕРІТОКРАТІЯ - МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО щоб побачити, що це нонсенс

  • 2011.07.01 | Микола Гудкович

    Партія з помилкою в назві — хороший старт

  • 2011.07.01 | Мартинюк

    А у нас і є меритократія

    Основна заслуга - хто краще вкрав, хто кому краще полизав .

    Це до речі відображене в результатах останніх виболрів.


    Адже для більшості українців Шуфрич попри все - крутий "меритократний" пацан, а от Ющенко - попри все ні :)

    Для чого запроваджувати те що вже запроваджене???
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2011.07.01 | Sviatoslav D

      Інша назва - "елітократія". Re: А у нас і є меритократія

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2011.07.01 | OlalaZhm

        Мдя...Re: Інша назва - "елітократія". Re: А у нас і є меритократія

        Чомусь в нашій еліті переважно колишні начальинки овочевих баз або їхні діти. Ну, і ще діти колишніх НКВДістів....
    • 2011.07.01 | Angry Orange

      Меритократія - у Сінгапурі!

      Не знаю, що ота "партія" розуміє під мерітократією, але в Україні, з тотальною корупцією і Донецьким (або Дніпропетровським) трайбалізмом, немає ніякого підгрунтя для цієї системи.

      Сінгапур - ось де справжня мерітократія (не плутати з тим, во що виродилася "демократія"). І результати цієї системи: найнижчий рівень корупції у світі, низьки податки, але чудова медицина і соціалка, дуже низька злочинність, відсутність безробіття і т.і. Та що там - місто-парадайз! А ще років 50 було щось жахливе.

      Сінгапур майже не торкнулася криза, туди стрімко тікає бізнес з Європи, Штатів та Канади. І не дивно...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2011.07.01 | Sviatoslav D

        А Сінгапур про це знає?

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2011.07.02 | Angry Orange

          Знає...

          Meritocracy - так би мовити "наріжний камінь", офіційний базовий принцип формування domestic public policy у Сінгапурі. Результати дії меритократичного принципу я бачив на власні очі. І можу порівнювати, як з Європою, так і з Канадою.

          Зараз вони теж трішечки "олібералілісь", а раніш за діяльність у складі усяких комуно-соціалістичних партій приписувався дуже ефективний засіб - зашморг у в'язниці Changi, у п'ятницю на сході сонця... То була така ефективна люстрація, коли у Китаї лютував маоїзм (а у Сінгапурі ~70% відсотків етничних китайців).

          Та й у нові часи вони ще не відступають перед усякою світовою ліво-"ліберальною" (читай, соціалістичною) сволотою. Якийсь американський дуужее прррогресивний молодик приіїзджав (за часів Клінтона ще) протестувати проти чогось там. Почав графітті на парканах писати. А у Сінгапурі графітті дорівнюється вандалізму (і абсолютно правильно!) і карається шмаганням ротанговим прутом (молодці - ефективний засіб!). Ну, взяли того лівого прррогресивного пацанчика за сраку і випороли! Щось там навіть на рівні Клінтона було, просили за нього... Ні, закон порушив - отримай по сраці!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2011.07.02 | Sviatoslav D

            А що він не вважається демократичною країною теж знає, чи то начхать?

            Можете навести хоч якийсь офіційний документ, де Сингапур проголосив меритократію "наріжним каменем"?
            Сам термін виник півстоліття тому. Ви читали твір, де його вперше запровадили? Він не маленький, на иій смак трохи нудний, але пізнавальний: The Rise of the Meritocracy, 1870–2033.

            This problem is encapsulated in the phrase "Every selection of one is a rejection of many"


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".