07/06/2011 | ukrrusj

Львів, 2011-й рік. Здавалося б, де-де, але тут радянській тоталітарній ідеології та її символам не місце. Після того, як у Львові сприйняли акцію з вимахування червоними прапорами на 9-те травня, комуно-більшовицькі сили оголосили не тільки львів’ян, але й галичан в цілому мало не ворогами номер один. Втім, не будемо поспішати з висновками. Львів знаходиться в Україні. А українська влада за всі двадцять років теперішньої незалежності жодного разу не повелася по-європейському та не визнала комуністів аналогічним до німецьких нацистів злом. Отож, перебільшувати львівську антирадянськість як доконаний факт не варто.

Один з наших друзів, відомий львівський юрист Григорій Ангел нещодавно, прогулюючись місцевим базаром побачив дещо вражаюче. У продаж було виставлене масло «Кремлёвское» з відповідним оформленням обгортки, що, вочевидь, пропагує символіку вже, слава Богу, неіснуючого СРСР. Що ж це таке? Перше, що спадає на думку – хтось із торговців контрабандою завіз з Росії отой продукт та продає виключно з метою заробити на життя у наші непрості часи. Перше враження – існування такого продукту у легальному продажу взагалі неможливо. Але ні - це враження помилкове.

Вивчивши обгортку, ми з подивом довідуємося, що це масло – українського виробництва. Воно, як тут написано, виготовляється та розповсюджується такими підприємствами: ДП «Старокостянтинівських молочний завод» (Україна, 31104, Хмельницька обл.., м. Старокостянтинів, вул.. І.Франка, 47, тел.: (03854) 43897); «Молочнік» (Україна, 01033, м.Київ, вул.. Шота Руставелі, буд. 39-41, офіс 1402, а «виробничі потужності знаходяться тут: Україна, 10025, м.Житомир, вул. Заводська, 21, тел./факс: (0412) 487970. Сам продукт виготовлено на замовлення ПрАТ «Укрпродукт Груп». Товар виготовлено за відповідними технічними умовами, він має штрих-код, на обгортці є стандарт «ISO 9001», а також позначка порівняльного тесту «Відмінно», виставлена Науково-дослідним центром незалежних споживчих експертиз.

Настільки довгий перелік подаємо лише з однією метою: показати, скільки різних підприємств, установ та організацій пройшов продукт, і, відповідно, скільки з них причетні до пропагування радянської символіки. Товар, як бачимо, не червоні партизани випускали, а громадяни України, які, певно, на словах ратують за незалежність та відхід від тоталітарного минулого, а на ділі роблять, даруйте, невідомо що. Або у цьому разі ми можемо бачити або непереборних совків, або тих, хто радо долучається до путінсько-медведєвської тези про те, що, мовляв, розпад СРСР був найбільшою трагедією в історії 20-го століття. І все це, нагадуємо, опиняється на полицях у львівській торгівельній мережі.

Мимоволі виникає запитання: хто ж сьогодні здатен протистояти цій навалі? Свідомі львів’яни? Ну, мабуть, якби масло «Кремлёвское» не купували, ніхто б його у продаж не виставляв, тим більше на базарі, де зараз підприємці мусять рахувати кожну копійку. Місцева влада, представлена найбільш антирадянською «Свободою»? Дійсно, акції проти російсько-радянських символів були, хоча, якщо говорити відверто, їх результати проглядатися більше у телевізійних виступах, аніж на вуличній реальності. До того ж, нещодавно ми вже писали про дивний спосіб боротьби у символами більшовицького тоталітаризму, запропонованими свободівцями. Фотокопію документу, у якому для демонтажу сумнозвісного монументу слави у Львові секретар міської ради вирішив провести референдум, можете подивитися ТУТ (http://www.duhvoli.com.ua/index.php?photos=26&id=383). Нагадуємо, що до того часу мова йшла тільки про голосування у раді. Тож коли львівське антирадянське панство само собі вигадує проблеми у власній же боротьбі за незалежність, то виникають неабиякі сумніви у наявності бажання насправді боротися з привидами минулого, а не лише влаштовувати шоу на цілий світ.

А може влада центральна? За Януковича? Це просто смішно. Люди. Котрі будують в Україні лукашенківську Білорусь ніколи не замахнуться на «святу» радянину. То може, на нинішню опозицію сподіватися? Нещодавній візит Ющенка до Львова міг би додати тут оптимізму. Адже Віктор Андрійович так переймався совко вістю українського суспільства, що навіть висловлював обурення з приводу того, що в Україні досі не заборонена комуністична ідеологія, а самі комуністи знаходяться у правлячій коаліції. Це додало втіхи усім, хто його слухав, хоча тішитися насправді немає з чого. Бо маємо сумний досвід спостерігати за тим, як попередня помаранчева влада боролася з комуно-більшовизмом. А вже згадуваний нами Григорій Ангел на додаток до всього розповів нам ще одну історію трирічної давнини.

Отож, ще у 2008-му році він звернувся до найбільш патріотичної за всю новітню історію української влади із запитом про те, чому вони, як це робиться у європейській країні, не забороняють пропаганду комунізму, розповсюдження комуністичної символіки і таке інше. Відсутність такої заборони, на думку Григорія Ангела, прямо загрожує незалежній державі Україна, створює передумови для повернення у колоніальну залежність від Москви та унеможливлює повною мірою засудити злочини більшовизму. Мало того, у нинішніх умовах, коли Україна десятиліттями не вилізає з соціальної а економічної кризи, існує реальна загроза комуністичного реваншу.

Як на ці запити відповіла влада, можете подивитися ТУТ
http://www.duhvoli.com.ua/index.php?photos=49

Якщо ж коротко, то було два листа, відправлені Г.Ангелом, на які він отримав дві відповіді.

У першій, датованій 1-м серпня 2008-го року, за підписом тодішнього першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, йшлося про те, що за українським законодавством «заборона (обмеження) ідеології взагалі неможлива». Хіба би йшлося про «пропаганду війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму». Отож, тіштеся нацисти гітлерівського штибу, бо ви, як і комуністи, – не фашисти, тож до вас українська влада претензій не має.

Читати повністю ТУТ http://duhvoli.com.ua/index.php?article=622