Печерські судові розпорядники "Беркут" і Могильов: "Всех журналистов нахрен отсюда" (/)
07/07/2011 | DMA
(приклад для Дарки на завтрашню пресуху Януковича)
Блог Юрія Свірка
http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4e158ece28c66/
Сьогодні я дізнався, що Печерським судом керує не його голова Інна Отрош, вона ж член Вищої ради юстиції, а Міністерство внутрішніх справ на чолі з паном Могильовим.
І після цього хтось буде казати про якесь правосуддя чи навіть повагу до суду? Яка може бути повага до філії Шевченківського РУГУМВСУ на Хрещатику, 42-а?
Вчора я з жахом дивився пряму трансляцію з цього будинку, а сьогодні дізнався, що вчора ж після нападу беркутівців швидка допомога забрала з суду працівницю його канцелярії Ганну, яку побили разом з журналістами.
Раніше мені скаржилася одна суддя, яка працює на Хрещатику, що мєнти не пускали її – СУДДЮ цього суду – на робоче місце!
А сьогодні я все це відчув на собі.
Я не є прихильником Юлії Тимошенко та не мав редакційного завдання працювати сьогодні в Печерському суді, проте мав ПОВІСТКУ саме на Хрещатик, 42-а, на 9 годину 00 хвилин 7 липня 2011 року від судді Печерського суду Оксани Царевич, яка сьогодні слухала мою скаргу на бездіяльність прокурора Печерського району.
Коли я писав ту скаргу, то ще не мав доказів, що ані прокурора, ані суду в Печерському районі немає. Тепер ці документальні докази є.
Я прийшов до арки на Хрещатику о 8:50, проте міліціонери у формі мене навіть у цю арку не пустили – попри повістку Печерського суду! Мені заявили, що почнуть пускати о 9:00, хоча там було аж декілька живих щитів з мєнтів – перед аркою, біля арки, потім у внутрішньому дворі, далі на вході до суду з металошукальником, ще на другому поверсі та вже біля другого металошукальника поруч із залом засідань N1 ім. Тимошенко.
О 9-й ранку справді почали пускати, але – журналістів, переважно з телекамерами. От скажіть, якщо в цій країні є правосуддя: хто повинен йти першим – журналісти на Тимошенко о 10-й чи Юрій Свірко як учасник судового процесу о 9-й у КРИМІНАЛЬНІЙ справі?
І чому я маю слухати мегадецибели "Юлю – на нари!!!" біля Печерського суду? Це що, не спроба вплинути на суд?
Але мене не пустили навіть після журналістів. Довелося показати своє журналістське посвідчення та квиток члена Національної спілки журналістів України – але навіть ці документи не справили на мєнтів жодного враження. Мене почали грубо виштовхувати на Хрещатик – саме на вулицю, а не на тротуар.
Лише коли я почав кричати та високо підняв над собою червоні корочки НСЖУ – якийсь міліцейський начальник, що стояв у арці, це помітив і нарешті наказав мене пустити.
Із запізненням, але суддя Царевич провела судове засідання за моєю скаргою. Через дії міліції вона ледве не спізнилася на наступне засідання в іншому приміщенні Печерського суду на вулиці Гайцана, де вона мала засідати об 11-й разом із суддею Вовком в іншій гучній кримінальній справі проти Іващенка.
І ви це все називаєте правосуддям? Перефразуючи підзаголовок "Телекритики" -http://www.telekritika.ua/news/2011-07-06/64136, маю лише один рецепт (і не лише для одного Печерського суду): "Всех судей нахрен отсюда".
Навіщо створювати ширму під назвою "правосуддя"? Вистачить вже створеної саме 6 липня ширми під назвою "Міжвідомча робоча група з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів" на чолі з Даркою Чепак, яка – ви ж знаєте – повірила в те, що президент Янукович хоче провести реформи.
Лукашенко теж 1994 року хотів провести реформи. І провів. Тепер будь-кого на вулицях Мінська затримують та збивають лише за те, що плескав у долоні та мовчав або просто стояв поруч. І журналістів б'ють під крик мєнтовського начальника: http://nn.by/?c=ar&i=56809 "Что вы е***лом щёлкаете?!"
Але після цього Ленінський чи Совєтський райсуди Мінська дають невинним журналістам та іншим білоруським громадянам по 10-15 діб саме за те, що це вони (а не мєнти) нецензурно висловлювалися.
Думаю, настав час відновити Ленінський (так раніше називався Печерський) та Радяньский (Шевченківський) суди у Києві. Я вже й так відчуваю себе тут майже як на моїй батьківщині.
А українські журналісти, якщо вони не 85-відсоткові холуї (с) Ян Табачник, повинні вимагати завтра на прес-конференції Януковича 1) вибачень та 2) відставки шефа МВС Могильова.
PS: Не здивуюсь, якщо і сюди кинеться навіжений ночвоходник, з Лярвою, Лозинським і коксом напереваги, на захист "соціально близьких" йому ментодебілів.
Ну, ще й Інна Германівна може нарисуватися. А то як же без неї?
Блог Юрія Свірка
http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4e158ece28c66/
Сьогодні я дізнався, що Печерським судом керує не його голова Інна Отрош, вона ж член Вищої ради юстиції, а Міністерство внутрішніх справ на чолі з паном Могильовим.
І після цього хтось буде казати про якесь правосуддя чи навіть повагу до суду? Яка може бути повага до філії Шевченківського РУГУМВСУ на Хрещатику, 42-а?
Вчора я з жахом дивився пряму трансляцію з цього будинку, а сьогодні дізнався, що вчора ж після нападу беркутівців швидка допомога забрала з суду працівницю його канцелярії Ганну, яку побили разом з журналістами.
Раніше мені скаржилася одна суддя, яка працює на Хрещатику, що мєнти не пускали її – СУДДЮ цього суду – на робоче місце!
А сьогодні я все це відчув на собі.
Я не є прихильником Юлії Тимошенко та не мав редакційного завдання працювати сьогодні в Печерському суді, проте мав ПОВІСТКУ саме на Хрещатик, 42-а, на 9 годину 00 хвилин 7 липня 2011 року від судді Печерського суду Оксани Царевич, яка сьогодні слухала мою скаргу на бездіяльність прокурора Печерського району.
Коли я писав ту скаргу, то ще не мав доказів, що ані прокурора, ані суду в Печерському районі немає. Тепер ці документальні докази є.
Я прийшов до арки на Хрещатику о 8:50, проте міліціонери у формі мене навіть у цю арку не пустили – попри повістку Печерського суду! Мені заявили, що почнуть пускати о 9:00, хоча там було аж декілька живих щитів з мєнтів – перед аркою, біля арки, потім у внутрішньому дворі, далі на вході до суду з металошукальником, ще на другому поверсі та вже біля другого металошукальника поруч із залом засідань N1 ім. Тимошенко.
О 9-й ранку справді почали пускати, але – журналістів, переважно з телекамерами. От скажіть, якщо в цій країні є правосуддя: хто повинен йти першим – журналісти на Тимошенко о 10-й чи Юрій Свірко як учасник судового процесу о 9-й у КРИМІНАЛЬНІЙ справі?
І чому я маю слухати мегадецибели "Юлю – на нари!!!" біля Печерського суду? Це що, не спроба вплинути на суд?
Але мене не пустили навіть після журналістів. Довелося показати своє журналістське посвідчення та квиток члена Національної спілки журналістів України – але навіть ці документи не справили на мєнтів жодного враження. Мене почали грубо виштовхувати на Хрещатик – саме на вулицю, а не на тротуар.
Лише коли я почав кричати та високо підняв над собою червоні корочки НСЖУ – якийсь міліцейський начальник, що стояв у арці, це помітив і нарешті наказав мене пустити.
Із запізненням, але суддя Царевич провела судове засідання за моєю скаргою. Через дії міліції вона ледве не спізнилася на наступне засідання в іншому приміщенні Печерського суду на вулиці Гайцана, де вона мала засідати об 11-й разом із суддею Вовком в іншій гучній кримінальній справі проти Іващенка.
І ви це все називаєте правосуддям? Перефразуючи підзаголовок "Телекритики" -http://www.telekritika.ua/news/2011-07-06/64136, маю лише один рецепт (і не лише для одного Печерського суду): "Всех судей нахрен отсюда".
Навіщо створювати ширму під назвою "правосуддя"? Вистачить вже створеної саме 6 липня ширми під назвою "Міжвідомча робоча група з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів" на чолі з Даркою Чепак, яка – ви ж знаєте – повірила в те, що президент Янукович хоче провести реформи.
Лукашенко теж 1994 року хотів провести реформи. І провів. Тепер будь-кого на вулицях Мінська затримують та збивають лише за те, що плескав у долоні та мовчав або просто стояв поруч. І журналістів б'ють під крик мєнтовського начальника: http://nn.by/?c=ar&i=56809 "Что вы е***лом щёлкаете?!"
Але після цього Ленінський чи Совєтський райсуди Мінська дають невинним журналістам та іншим білоруським громадянам по 10-15 діб саме за те, що це вони (а не мєнти) нецензурно висловлювалися.
Думаю, настав час відновити Ленінський (так раніше називався Печерський) та Радяньский (Шевченківський) суди у Києві. Я вже й так відчуваю себе тут майже як на моїй батьківщині.
А українські журналісти, якщо вони не 85-відсоткові холуї (с) Ян Табачник, повинні вимагати завтра на прес-конференції Януковича 1) вибачень та 2) відставки шефа МВС Могильова.
PS: Не здивуюсь, якщо і сюди кинеться навіжений ночвоходник, з Лярвою, Лозинським і коксом напереваги, на захист "соціально близьких" йому ментодебілів.
Ну, ще й Інна Германівна може нарисуватися. А то як же без неї?