07/11/2011 | ziggy_freud

Попри очевидно гарні наміри розробників проекта, ними створюються скоріше гальма для розвитку "вітчизняного культурного продукта" (ВКП), ніж заявлені преференції.

Зокрема, ВКП має бути поділений на три категорії, відповідно до яких надаються податкові пільги. Але надання пільг відбуватиметься за невизначеною процедурою, поки що неїснуючим органом, який потрібно додатково створити. Напевне не кожний митець стоятиме ще одну чергу в інстанції, а ті хто стоятиме, отримають від того дуже сумнівний творчій імпульс, найскоріше анальної природи. Схоже, розробники проекта уявляють собі митців, продюсерів та іже з ними як тусівку "любімих бабушек", які охоче відкинуть різне грання-малювання-знімання кіна заради кількаденного тупцювання в коридорі мікрочиновника.

Музика відповідно до проекта поділяється на академічну, популярну і народну. Чого явно замало для розвитку нових жанрів. Та навіть для консервації існуючих. Пан Кириленко міг би спитати в фахівців, хто і для чого в 1930 придумав сумнівний концепт "народної музики". Добре що хоч замість академічної музики не написали "класична", хоч як полюбляють самопроголошуватись "класиками" деякі наші поки живі сучасники.

Зате у нас нарешті з'явиться національний цирковий продукт. І таким чином було б дуже своєчасно сертифікувати процедуру голосування у ВР.

Автором твору має бути... український автор. Що може означати: громадянина України, або етнічного українця, або щось інше, відоме тільки розробникам.

Звичайно, це не міряння черепів на предмет того, чий череп є більш українським. Це значно гірше, а саме - міряння мистецтва грубим столярним інструментом. Кириленко і його співавтори створили сокиру, якою бажаючі можуть зарубати довільно визначену ними частину продукта, створеного в Україні. Уявіть собі, що на визначення "вітчизняної культурності" та "культурної вітчизняності" посадили чергового латентного митця, який раніше займався космічним правом, марксистсько-ленінською естетикою або дослідженням алкогольно-харчових преференцій українських класиків. І на додачу до власних низькохудожніх комплексів ця особа періодично отримує вказівки з Банкової, кому давати категорію, а кому - зась.

Схоже що в такій ситуації не-національного виробника пісень Леоніда Утьосова знову вигнали б копняками кудись в Москву. Та й Олександра Вертинського скоріше лишили б поза категоріями. Або - одразу дали найвищу. За отаку пісню про когось із посадовців. "Чуть седой, как серебрянный тополь..."
www.youtube.com/watch?v=-Qx-U2K390E

Ось що пишуть на Ліга унд Закон про наміри законодавців. Ви вірите, що в них все це вийде? Я ж сильно сумніваюсь. Хотів би почути думку присутніх з цього приводу. Коментарі правників, національних культурних виробників і митців вітаються особливо.

http://news.ligazakon.ua/news/2011/6/15/44783.htm

Верховна Рада України прийняла за основу проект закону "Про національний культурний продукт"

Законопроектом (реєстр. № 4298) пропонується врегулювати питання створення, сертифікації, розповсюдження та споживання національного культурного продукту та надання державної підтримки національним культурно-мистецьким проектам.

Проект спрямований на: збереження і розвиток національної культурної традиції, формування міцної національної ідентичності громадян України засобами культури і мистецтва, і через це - сприяння консолідації українського суспільства; забезпечення розвитку національних культурних індустрій, належної присутності національного культурного продукту на вітчизняному ринку та в культурному споживанні людей і цілісності національного інформаційно-культурного простору та повноструктурності національної культури.

Законопроектом визначаються кілька напрямків (стратегічних завдань) щодо державної підтримки національного культурного продукту, а саме:

підтримка авторів, що створюють національні твори, виробників національного культурного продукту, національних каналів культурної комунікації;

забезпечення доступу споживачів до національного культурного продукту;

просування національного культурного продукту в Україні та за кордоном.